Швейцарський суд вирішив, що шахрайські гроші росіян, які були заблоковані в цій країні, повернуть країні-агресору

«Зелене світло» цьому кроку було надано нещодавнім рішенням Федерального кримінального суду в Беллінцоні. В умовах війни проти України це рішення ризикує посадити на імідж швейцарського правосуддя ще одну дуже жирну пляму, зазначає видання SWI.

“Схоже, що швейцарська судова система взагалі не здатна протидіяти відмиванню злочинних грошей”. Саме так коментує Білл Браудер недавнє рішення Швейцарії повернути 14 мільйонів франків Владлену Степанову, Денису Каціву та Дмитру Клюєву. Ніколи про них нічого не чули? Уточнимо. Білл Браудер – це британський фінансист, засновник та генеральний директор інвестиційного фонду Hermitage Capital Management. А тріо з російськими іменами належить до громадян Росії, причетних до так званої «справи Магнітського».

Фонд Hermitage Capital Management стверджує, що російський аудитор Сергій Магнітський став жертвою фінансової афери, одним із підсумків якої виявилася кримінальна справа, заведена в Швейцарії, в країні, в банках яких і осіла частина вкрадених у Росії грошей. «Була заведена справа, були зібрані всі докази факту шахрайства, але швейцарська влада все одно знайшла спосіб повернути гроші цим трьом фігурантам», — нарікає Білл Браудер. В інтерв’ю порталу SWI swissinfo.ch він, не соромлячись у висловлюваннях, різко критикує рішення суду дати добро на повернення грошей тим, кого він вважає «російськими злочинцями». То про що ж мова?

У червні 2007 року російські силовики провели обшуки в московських офісах фонду Hermitage, на той час одного з найбільших іноземних інвестиційних фондів у Росії. Компанії «Парфеніон», «Махаон» та «Ріленд» були по суті філіями фонду в країні розбудови та гласності. Незабаром після цього обшуку дані фірми змінили господарів, а група російських громадян (Міністерство юстиції США називає її «організованою злочинною групою»), їх нових власників, сфабрикувала запит про відшкодування ним з бюджету Росії нібито «надмірно сплачених» сум податків на прибуток у розмірі 5 , 4 млрд руб. У грудні 2007 року ці гроші вже надійшли на рахунки компаній «Парфеніон», «Махаон» та «Ріленд», а їхні нові господарі поклали до своїх кишень приблизно 230 млн доларів.

Було заблоковано 18 млн.

Значна частина цих коштів потім пішла до Європи, в тому числі і до Швейцарії, за допомогою непрозорої мережі підставних компаній та номерних рахунків. За твердженнями фонду Hermitage, С. Магнітський і загинув саме тому, що він спробував розплутати цю аферу та вивести її на чисту воду. У березні 2011 року, реагуючи на звернення фонду Hermitage, федеральна прокуратура Швейцарії (BA) розпочала своє власне розслідування цього сюжету. Офіційно слідство велося «щодо невстановлених осіб». Загалом швейцарськими розслідувачами було виявлено у швейцарських банках близько півсотні «підозрілих» рахунків.

У результаті федеральна прокуратура заморозила понад 18 млн. франків, які перебували на цих рахунках. Майже половина цих грошей належала Владлену Степанову, бізнесменові і — що набагато важливіше — чоловікові Ольги Степанової, високопоставленій московській чиновниці податкової

, підпис якої фактично й санкціонував незаконні перекази цих грошей та всю аферу загалом. Інші вилучені грошові активи належали Дмитру Клюєву, колишньому власнику вже колишнього «Універсального Банку Заощаджень», та Денису Каціву, російському підприємцю, засновнику, наприклад, транспортної компанії «Мособлтранс-1».

Денис Клюєв вважається одним із організаторів усієї операції, а Денис Каців, син колишнього голови «Мострансавто» та колишнього заступника Голови Уряду Московської області, є власником кіпрської компанії Prevezon Holdings, яка в США вже була під прицілом правоохоронців і навіть виплатила штраф у розмірі 6 млн. доларів, будучи визнаною «одержувачем доходів від шахрайства».

Юридичний захист компанії Prevezon Holdings у Нью-Йорку здійснювала Наталія Весельницька, адвокат, яка у 2016 році потрапила до заголовків газет у рамках сюжету про зустріч із сином тодішнього кандидата в президенти Дональда Трампа з метою дискредитації Білла Браудера, що зіграло б на руку Кремлю. Денис Каців не перебуває зараз під санкціями, тоді як Владлен Степанов та Дмитро Клюєв за їхню роль у «справі Магнітського» перебувають під санкціями у США, Великій Британії, Канаді та Австралії.

Конфісковано 4 млн

Тепер повертаємось у наші дні: 21 липня 2021 року федеральний прокурор Діана Колер (Diane Kohler) підписала постанову про припинення кримінальної справи, пов’язаної з ім’ям та долею Магнітського. У спеціальному прес-релізі наголошувалося, що, незважаючи на припинення провадження у даній справі, слідство «все-таки змогло довести зв’язок між частиною активів, на які було накладено арешт у Швейцарії, і злочином, скоєним у Росії». Ця «частина» становить приблизно чотири з восьми мільйонів, внесених на рахунок у банку Credit Suisse, який було відкрито офшорною компанією Faradine Systems Ltd, яку контролює Владлен Степанов.

У ухвалі про припинення провадження у цій справі, з текстом якої портал SWI swissinfo.ch зміг ознайомитися в повному обсязі, простежується довгий і звивистий шлях даних грошей, що залишили компанії «Парфеніон», «Махаон» та «Ріленд», тобто три колишні фактичні філії фонду Hermitage: з Росії через Латвію вони потрапили до Цюріха, де, змішуючись з іншими активами, осіли на вказаному рахунку в Credit Suisse. На додаток до цих 4 млн сюди ж потрапляють і «крохи», сума трохи менше 100 тис. франків, переведена з рахунків у банку UBS, відкритих на ім’я компанії Prevezon Holdings і двох інших компаній, контрольованих Денисом Кацівом.

Винних немає

За підсумками швейцарського розслідування було виявлено низку типових практик у галузі відмивання та легалізації злочинних грошей, серед них використання проміжних (транзитних) рахунків, підвищена швидкість та сумнівний обсяг переказів, а також численні випадки «змішування» чистих та брудних коштів через рахунки підставних компаній у самих різних країнах. Ця «непрозора практика» і послужила, як пише швейцарська прокуратура, «основною перешкодою на шляху доказового розкриття злочинного походження цих коштів». При цьому, на думку тієї ж федеральної прокуратури, розслідування «не встановило жодних підстав, які б виправдовували рішення про висування якихось звинувачень проти конкретних осіб у Швейцарії».

Єдина людина, якій, на думку швейцарських слідчих, можна було б висунути такі звинувачення, раптово і загадково пішла з життя: йдеться про людину на ім’я Олександр Перепеличний. Це російський підприємець, фінансист, який сам брав участь у шахрайстві, перевівши кілька мільйонів на рахунки, відкриті Владленом Степановим у Цюріху. Пізніше він змінив амплуа і, сховавшись у Лондоні, став інформатором європейських слідчих і особисто Білла Браудера у справі Магнітського. У листопаді 2012 року, незадовго до організованої за участю швейцарської прокуратури його особистої зустрічі з В. Степановим, Олександр Перепелічний помер під час пробіжки у лондонському парку. Через два роки після його смерті страхова компанія А. Перепеличного довела наявність у його організмі токсину, що викликає зупинку серця.

Повернуть 14 млн

За підсумками слідства, яке тривало десять років, швейцарські слідчі так і не змогли встановити прямий зв’язок між основною частиною грошей, заблокованих у Швейцарії (за винятком конфіскованих 4 млн), та податковим шахрайством у Росії, розкрити яке і хотів нібито С. Магнітський. Тому в результаті прокуратура і вирішила повернути гроші їхнім власникам: В. Степанову повернуть 55% заблокованих коштів (5,5 млн доларів), Клюєву – 100% (38 000 доларів), а Каціву – 99% (8 млн доларів). Це рішення є спірним, виникає питання про те, на які критерії спиралася Швейцарія, вирішуючи, скільки кому грошей повернути, а скільки має бути конфісковано.

Але одне з найбільш, напевно, складних питань полягає в тому, що робити, якщо, як у даному випадку, злочинні гроші, проходячи через проміжні рахунки, поєднуються з іншими засобами, часом теж невизначеного походження? Так звана Палермська конвенція, яка набуло чинності у Швейцарії в 2006 році, говорить про те, що «якщо доходи, отримані злочинним шляхом, були змішані з майном, придбаним із законних джерел, то таке майно може бути конфісковано в межах оцінної вартості загальних доходів, одержаних злочинним чином».

Однак швейцарська прокуратура обрала інший метод, перевага якого, на думку влади Швейцарії, полягала в тому, що він, нібито, не сприятиме жодній стороні справи. Цей метод, однак, давно критикують усі провідні експерти в галузі протидії корупції, включаючи Марка Піта з Базеля, за словами якого «даний метод схильний працювати на користь саме корупціонерів-“відмивачів”, які мають інструменти, які допомагають ефективно “розбавляти” незаконні доходи”.

Не є потерпілою стороною

Того ж дня, коли справу було закрито, швейцарська прокуратура вирішила ще й виключити фонд Hermitage з рамок кримінального процесу, не рахуючи його потерпілою стороною. Весь час, поки швейцарська сторона вела своє розслідування, Білл Браудер не шкодував критики на адресу швейцарських прокурорів, яких він звинувачував у повільності, небажанні нічого з’ясовувати і навіть у «корупційних зв’язках» із російською владою. Йдеться про знамените «полювання на ведмедя», та про спроби дискредитувати колишнього швейцарського парламентаря Андреаса Гросса, який написав на цю тему для Ради Європи цілу доповідь.

Мало того: цей швейцарський слідчий зустрічався ще й з адвокатом Дениса Каціва Наталією Весельницькою. З погляду Білла Браудера цей слідчий якраз і був ключовою фігурою у всій цій історії, проте прокуратура відмовилася викликати його для свідчень — як того вимагав фонд Hermitage — вважавши його роль «другорядною». Виключення фонду Hermitage з-поміж постраждалих призвело також до того, що фонд тепер не може протидіяти поверненню зазначених грошей. У листопаді 2022 року всі його апеляції було відхилено Федеральним кримінальним судом у Беллінцоні. Судячи з оприлюдненого у січні 2023 року рішення суду, єдиною жертвою шахрайства в рамках «справи Магнітської» є… російська скарбниця.

По-друге, швейцарський суд відмовився вважати всіх вищезгаданих російських громадян «злочинною організацією». Ці аргументи саме наводилися також і російською владою. У результаті жодних конфіскацій, наприклад, відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу Швейцарії, зроблено вже не може. Адже це та сама стаття, яка дозволяє проводити конфіскацію активів «організованого злочинного угруповання» і на яку посилається той самий Марк Піт, обґрунтовуючи можливість конфіскації заморожених у Швейцарії засобів «олігархів» та передачі їх Україні.

Тиск на Швейцарію

Таке рішення лише погіршує позицію Швейцарії з урахуванням війни Росії проти України. Нещодавно сенатор від штату Міссісіпі Роджер Уікер направив Держсекретарю США (главі МЗС) Ентоні Блінкену звернення з проханням втрутитися і зробити так, щоб ці гроші не повернулися до Росії в момент, коли Москва якраз бомбардує Україну. “Поведінка швейцарської влади ізолює Швейцарію з урахуванням того, що більшість інших західних країн жорстко припиняють усі пересування брудних грошей з Росії”, – зазначив Білл Браудер у розмові з порталом SWI swissinfo.ch.

Подавши апеляцію до Федерального Верховного суду в Лозанні, він має намір продовжувати чинити тиск на Швейцарську Конфедерацію. «Ми звернемося з цим питанням до Конгресу США, ЄС, урядів Великобританії та Канади, переслідуючи конкретну мету змусити уряди інших країн знизити рейтинг Швейцарії до рівня країни, що допускає відмивання грошей. Тому що єдине, що, схоже, працює у Швейцарії, — це зовнішній тиск». Мета — помістити Швейцарію у чорний список ФАТФ як країну, яка спонсорує відмивання грошей та переглянути всі договори про міжнародне правове та судове співробітництво з Конфедерацією.

Автор: Федеріко Франкіні; SWI swissinfo.ch