Деокупація Лиману Донецької області і вихід українських військових на позиції в районі траси, яка сполучає Зарічне, Торське і Кремінну, супроводжувались інтенсивними боями, через що є ризик знищення доказів воєнних злочинів Росії щодо цивільного населення.
Сьогодні, коли говорять про Ізюм, у голові зринають картини масового поховання у сосновому лісі. Але Ізюм – це не тільки дерев’яні хрести в лісі. Ізюм – це історії людей, які втратили своїх рідних і продовжують їх шукати. Людей, яких російські окупанти викрадали і катували.
Мешканці села Блиставиця на Київщині одні з перших відчули повномасштабне вторгнення Росії. На їхній території знаходиться злітна смуга вантажного аеропорту «Антонов», за який одразу почалися запеклі бої.
Очевидно, що путінський режим перебуває у хаотичному пошуку хоч якихось рішень, щоб продовжувати виправдовувати війну та «зберегти обличчя» однієї людини, хибні імперіалістичні бажання якої ведуть його 140-мільйонну країну до повної ізоляції та злиднів.
На окраїні нещодавно звільненого міста пахне сирою деревиною, дощем і злочином. Це місце звучить. Звучить – замість спокою та затишку – монотонними ударами лопат об землю та метушливими кроками. За біло-червоною стрічкою – прохід стороннім заборонено – чоловіки у блакитних захисних костюмах викопують із могил тіла.
Захоплення у полон, викрадення, катування і вбивство священнослужителів, як і будь-яких інших категорій населення, є воєнним злочином. Так само воєнним злочином є пошкодження чи знищення культових споруд — храмів, мечетей, синагог тощо.
“Там всё по-другому, там нет свободы слова, там стоишь в очереди 4 часа за хлебом в оккупации и думаешь: не дай Бог сказать, что тебе где-то кто-то не нравится – там таких вещей говорить вообще нельзя.”
До вторгнення на територію України сержант Філатов із 2015-го служив за контрактом у військовій частині №41659 35-ї окремої гвардійської мотострілецької бригад у складі 41-ї загальновійськової армії РФ, що дискується в Алтайському краї у місті Алейськ. Він обіймав посаду командира танку.
