Коли ми говоримо про пам’ять, є такий наратив про те, що ми не можемо тепер займатися політикою пам’яті, тому що ми не прожили травму, бо травма не закінчилася, типу, ще зарано. Що пам’ятати, ми в активній фазі війни. Але це називається пам’ять в поствоєнній країні, поствоєнна пам’ять. І питання в тому, чи ми коли-небудь станемо поствоєнною країною.
Не секрет, що мобілізаційний ресурс нашого ворога є величезним, а тому нам слід використовувати всі наявні можливості для відсічі збройної агресії. Одним із ресурсів, який може бути використаний для посилення обороноздатності держави є особи, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.
Сьогодні близько 46 тисяч осіб перебувають у місцях позбавлення волі. 26 тисяч з них мають статус засуджених, ще 20 тисяч є обвинуваченими (підсудними). Близько 50 тисяч осіб звільнилися з місць позбавлення волі та через судимість були зняті з обліку військовослужбовців.
Зараз один боєць воює за трьох або за чотирьох. Мова йде не тільки про тих, хто виконує задачі на лінії зіткнення, а й про підрозділи вогневої підтримки, забезпечення. Робота в таких умовах приводить у стан, коли людина працює не найефективніше.
Ситуація на фронті вимагає збільшення темпів мобілізації, а це може призвести до падіння рейтингів. Затягування з мобілізацією теж може призвести до падіння рейтингу, адже військові і члени їх родин обурені, що поповнення немає, немає ротацій і осяжно-зрозумілих термінів служби.
З 22 квітня начальником Центру стратегічних комунікацій Сил оборони Півдня став Дмитро Плетенчук.
Москва налаштована на затяжну кампанію – можливо, техніки у росіян вистачить лише до кінця року (з огляду на кількість “гольф-карів” та інших неочікуваних машин, які вони зараз використовують через нестачу штатної бронетехніки).
Я нещодавно думав, в чому причини морального занепаду суспільства. Бо якщо брати загрози, бо вони менші, ніж ті які були півтора року тому.
