Аналіз ситуації на найважливіших ділянках фронту спротиву російській навалі

Бойові дії на Харківському напрямку прикували увагу суспільства, котре шукає відповіді на питання «Де польові укріплення?», «Чому “зуби дракона” лежать уздовж доріг, а не стоять упоперек?», «Навіщо у 2023-му витратили 369 мільйонів 500 тисяч гривень на ремонт дороги Вовчанськ — Харків?», «Чи буде наступ ворога на Сумщині?» й мільйони інших.

З фокусу уваги випали всі інші напрямки, тому експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк,  розповідає у виданні LB.ua, що відбувається на найважливіших ділянках фронту.

Харківський напрямок: якщо прикласти лінійку від Вовчанська до Куп’янська через Великий Бурлук, то вимальовується цікавий оперативний задум ворога — пройти з боями 80 км і вийти в тил угрупованню «Хортиця», адже захопити Синьківку й подолати 8 км чомусь не виходить уже більш ніж рік. Під Синьківкою, до речі, товчуться з великими збитками для себе 25-та й 138-ма ОМСБр 6-ї армії, 7-й ОМСП 11-го корпусу. І підрозділи тих самих 25-ї та 138-ї штурмують Вовчанськ, а штурмові роти 7-го полку — село Липці.

Отже,

а) наявним складом військ угруповання противника «Север» виконати оперативне завдання відразу не вдалося;

б) перекидання окремих підрозділів між операційними напрямками свідчить про значні втрати ворога принаймні на одному з них;
в) припущення і ГУР, і хлопців з групи «Інформаційний спротив» про недостатній рівень боєздатності нещодавно сформованих військ 44-го корпусу, низьку боєздатність військ 11-го корпусу, які не відновилися після попередніх боїв, слушне. Додамо сюди також проблему генерала Лапіна, командувача УВ противника «Север», з логістикою тактичних груп на півночі Харківської області й посиленням їх бронетехнікою.

Про лінійку: щоб пройти з боями 80 км з пункту В до пункту К угрупованню, котре поки що застрягло у Вовчанську, треба мати десь дивізію вільних багнетів. У чистому вигляді взяти десяток тисяч людей ворогу очевидно ніде, тому він повернеться до своєї національної розваги в латану-перелатану свитину — смикати війська з інших, менш напружених ділянок фронту.

Костянтин Машовець, оглядач «Інформаційного спротиву», припустив, що «учасниками походу» на Куп’янськ можуть стати: із Запорізького напрямку — 70-й або 71-й МСП 42-ї МСД 58-ї армії, якийсь полк зі складу 7-ї чи 76-ї ДШД; з Краматорського напрямку — 54-й МСП 6-ї МСД 3-го АК або 299-й ПДП 98-ї ПДД з-під Калинівки (поблизу Часового Яру). Якщо хтось бачить інформацію, що частина зі списку поїхала кудись, то ворог ризикнув прогулятися в тил нашої «Хортиці».

Цікавинка, яка зустрічається практично на всіх гарячих напрямках: за бойовими порядками регулярних військ діють формування мобрезерву або територіальних військ, котрі виконують роль польового м’ясокомбінату — утримують людський резерв, котрий згодом Сили оборони пускають на фарш. 2-га дивізія не виняток: за бойовими порядками 1-го танкового полку дивізії зосереджений 1432-й полк територіальних військ, за 15-м мотострілецьким — 1431-й. Сторонні в/ч у смузі наступу дивізії, котрі у другій лінії бойових порядків не здатні розвинути тактичний успіх регулярних полків, можна пояснити лише функцією утримувача поповнень.

Краматорський напрямок: ситуація навколо Часового Яру дещо збила градус завдяки діям наших оборонців. За тиждень 217-й десантний полк 98-ї десантної дивізії просунувся на захід у районі Калинівського приблизно на тисячу кроків, упритул підійшов до околиць села й намагається зав’язати бої. Роль «м’яса» виконує 7-ма добровольча розвідувально-штурмова бригада «Святой Георгий».

11-та десантно-штурмова бригада противника, спираючись на свої позиції в Іванівському, просунулася приблизно на 1,5 км. Складається враження, що ідея охопити Часів Яр з двох напрямків поки що на паузі. Коли ж із цього напрямку хтось поїде вештатися Харківщиною, пауза переросте в короткотермінову відпустку. Якщо найбільш боєздатна частина угруповання вторгнення, його десантні війська, суто тактичні завдання вирішує місяцями замість кількох діб, Сили оборони недаремно витрачали снаряди останні два роки.

Покровський напрямок: у районі Очеретиного тиждень відносно тихо. «Тихо» — безумовно, відсутність змін оперативної обстановки, суто акустично там геть не тихо. Навколо села противник намагався розширити ділянку, котра становить 1,5–2 км, але невдало.

Відносно вдало, на пів кілометра, 132-га бригада 2-го корпусу просунулася на північ уздовж дороги Донецьк — Костянтинівка. «Джерелом поповнення» для неї слугують 109-й стрілецький полк мобілізаційного резерву і 277-й стрілецький батальйон мобілізаційного резерву. Відносно гаряче на ділянці Новопокровське — Уманське — Нетайлове. Тут наступають три бригади 1-го корпусу й 90-та танкова дивізія 41-ї армії. Без особливих успіхів.

Курахівський напрямок: 5-та і 114-та бригади того ж 1-го корпусу намагаються зі сходу та півдня захопити Красногорівку. Щодня ті чи інші інформаційні ресурси противника «беруть селище під вогневий контроль», «повністю звільняють», «контролюють більшу частину», тобто дуже їм кортить, але щось не вдається. Гаряче біля Георгіївки, де 103-й полк 150-ї дивізії противника наполегливо намагається самознищитися об оборону нашого угруповання «Таврія». За його бойовими порядками, ясна річ, стрілецький полк мобрезерву, цього разу 96-й. Але тут лише один на всю дивізію.

Абсолютно не можна сказати, що на всіх інших ділянках фронту — суцільний санаторій.

Сили оборони ефективно відбивають агресію, активні там і тоді, коли є умови й ресурси. Головна проблема — люди. Етап оновлення облікових даних стартував, час з’ясувати свої відносини з ТЦК і військовим обліком. Якщо немає довіри до застосунку «Резерві» (представники IT-спільноти виявили в ньому дивні речі, наприклад, фрагменти, схожі на код шкільного онлайн-щоденника), то просто відвідайте ЦНАП чи ТЦК.

Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій