Навіщо Україна витрачає купу грошей на полонених російських окупантів
У перші місяці великої війни Україна вперто відображала у щоденній статистиці зі знищення ворога та його військової техніки одну і ту ж цифру «1000». Вона стосувалася кількості захоплених у полон окупантів. У розмові з виданням «Главком» заступниця міністра юстиції Олена Висоцька пояснила: на початку вторгнення обмін полоненими відбувався динамічно. Збройні сили України брали у полон багато російських солдат, яких за короткий проміжок часу обмінювали.
На початку квітня 2022 року Кабінет міністрів створив нормативну базу для запуску першого в Україні табору для військовополонених. У середині травня офіційно з’явився заклад «Захід 1». Його створено на базі виправної колонії №50, що на Львівщині. Табір розрахований на пів тисячі схоплених окупантів. Плюс для тримання військовополонених було залучено понад 30 дільниць установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби.
Висоцька наголосила: цієї мережі повністю вистачало. Аж поки не почалося гальмування обміну полоненими. Ближче до літа 2023 року процес взагалі зупинився. При цьому продовжується накопичення полонених росіян. Ці обставини змушують Мін’юст переплановувати старі виправні колонії у нові табори, витрачаючи додаткове фінансування. Більше подробиць – в інтерв’ю «Главкома» із заступницею міністра юстиції Оленою Висоцькою.
«Україні вдалося визволити з російського полону 2598 захисників»
Розпочнемо бесіду з важливих цифр. Минулого тижня російський диктатор Володимир Путін під час пресконференції заявив: на війні в Україні перебувають 617 тис. військових Росії. Водночас в апараті Головнокомандувача Збройних сил України «Главкому» повідомили, що на початок зими 2023 року на території України воювало близько 430 тис. російських окупантів. Офіс Залужного також наголосив: протягом повномасштабної війни на тимчасово окупованих територіях Росія мобілізувала та відправила на фронт понад 100 тис. українців. Яким є портрет російського солдата, а яким – українського колаборанта з «Л/ДНР».
Теперішній портрет російського військового, який потрапляє до полону ЗСУ, точно змінився, якщо порівнювати з початком повномасштабної війни. Пам’ятаєте, як у березні-квітні 2022 року узяті в полон росіяни говорили, що вони перебували на «навчаннях» і «загубилися», опинившись в Україні. Що важливо: жоден із них нічого поганого не казав про нашу країну.
Далі йшли полонені «вагнерівці», котрі прирівнювали себе до елітних військ російської армії. Водночас є й мотивовані російські солдати з відповідною підготовкою; у полоні вони добре знають, що варто говорити, а що – ні. Така категорія окупантів найбільше цікавить Росію під час обмінів полоненими. Наразі ж накопичується обмінний фонд, оскільки сам процес обміну зупинено.
Мені важко збагнути, наскільки за останні два роки ворог внутнішньо еволюціонував. Або ж він по-іншому почав транслювати власні погляди, перебуваючи в українському полоні.
У держави-агресора є власні критерії оцінювання людей, котрі опинилися в таборі для військовополонених. Наприклад, вихідці з так званих «Л/ДНР» страждають найбільше, – вони непотрібні і нецікаві Росії! Через це їхній моральний стан часто-густо подавлений. Із самого початку активної фази війни йде накопичення цієї категорії полонених.
Разом із тим, місія України – якомога ширше налагодити комунікацію у питанні обміну військовополоненими. Для цього використовуються різноманітні підходи. Зокрема, проєкти «Ищи своих» і «Хочу жить», які дають можливість полоненим напряму телефоном спілкуватися з рідними. Вказані канали зв’язку позитивно спрацьовують на росіян, яких мобілізовано, але вони немотивовані і відмовляються воювати. Тому частина з них добровільно здається до українського полону.
Ви заявили, що обмін полоненими зупинено. Яка причина і з якого часу гальмується процес?
Коли почалася збройна військова агресія Росії проти України, було складно прогнозувати кількість місць для утримання військовополонених. Треба наголосити, що умови перебування у них є дещо комфортнішими, аніж у звичайних українських в’язницях. За цим пильно стежить міжнародна правозахисна спільнота. Відповідно, це все додаткові витрати для бюджету країни, яка воює. Тому тривалий час було достатньо табору для тримання військовополонених росіян «Захід 1», який у травні 2022 року перепрофільовано на базі виправної колонії у Львівській області. Приблизно раз на місяць, а іноді й частіше, відбувалися обміни полоненими. Темпи могли збільшуватися за умови звільнення ЗСУ своїх територій. Наприклад, як це було з Харківською областю восени 2022 року.
Важлива ремарка. Міністерство юстиції входить до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який очолює начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов. Наше відомство не веде безпосередніх перемовин із Росією щодо обміну. Про рухи у цьому напрямку дізнаємося, коли необхідно підготувати документи щодо обміну. Власне, цей процес зупинився орієнтовно з червня-липня 2023 року. Що послужило причиною, важко сказати.
Можливо, вплинув літній контрнаступ ЗСУ, який не досяг бажаного для України результату. Зокрема, не було швидкої деокупації території, на кшталт харківського чи херсонського проривів восени 2022-го. Відповідно, Україна не здобула тієї кількості полонених, щоб спонукати ворога до обміну.
Переговорний процес із обміну – це воля обох сторін. Багато разів Росія не тримала слово і ці домовленості зривалися на етапі передачі полонених. Бувало, що сторони не могли узгодити списки полонених. Однак я не стверджувала б, що саме результати контрнаступу зупинили процес з обміном полонених.
Скільки всього окупантів, котрі пройшли через табір та дільниці для тимчасового утримання системи Міністерства юстиції України з 24 лютого 2022 року, було відправлено на обмін?
Точною статистикою володіє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Приблизно 1,5 тис. військовополонених окупантів у рамках обмінів повернулися до Росії. Натомість Україні вдалося визволити з російського полону 2598 захисників. Як бачимо, кількість повернутих наших військових є вищою за росіян. Нерівнозначні обміни відбулися за рахунок відомих особистостей (21 вересня 2022 року Україна у межах чергового обміну визволила з полону окупантів 215 захисників, з яких 108 бійців «Азову», а також 10 іноземців-захисників України. У межах обміну Росії повернули кума Путіна Віктора Медведчука і 55 російських окупантів – «Главком»).
Ви кажете, що колаборанти з «Л/ДНР», які воюють на боці Росії, непотрібні і нецікаві під час обмінів. Чи можна зробити висновок, що більшість із них, другий рік поспіль перебуває у полоні?
Так. Їх приблизно третина від усіх військовополонених ворога, які утримуються у спецзакладах Мін’юсту.
Найвище офіцерське звання представника росармії, який потрапив до полону за час вторгнення?
Те, що документально підтверджено, то це був полковник. Більше подробиць, на жаль, не можу розкрити. З іншого боку, багато обмінів відбувалося безпосередньо на полі бою. Тому статистика військовополонених, котрі дійшли до спецзакладів Мін’юсту, є умовною.
«Табір «Захід 2» може вмістити до 400 полонених росіян»
На початку листопада з’явилася інформація про те, що Україна створила другий табір для тримання військовополонених росіян. Він носить назву «Захід 2» і діє на базі державної установи «Могилів-Подільська виправна колонія (№ 114)» у Вінницькій області. Чому за основу було взято саме цю колонію? Яку кількість окупантів зможе вмістити новостворений табір?
Поява ще одного табору для військовополонених, по суті, є похідною від того, що призупинено обміни. При цьому треба наголосити, що мережа установ відбування покарань Міністерства юстиції, які потенційно можна перепрофілювати під табір, дотримуючись міжнародних норм, насправді невелика. Багато приміщень XVIII-XIX століття, ремонт яких може бути дороговартісним. Тому акцент робився на діючій установі, яка потребує невеликих капіталовкладень. Також враховувалося її географічне розташування та логістика. Якраз у ці критерії вписалася Могилів-Подільська виправна колонія. Вона може вмістити до 400 полонених росіян.
Орієнтовний дедлайн запуску перепрофільованого табору?
До кінця цього року там будуть полонені. Співробітники установи завершують обмін досвідом зі своїми колегами із табору «Захід 1». Тому що робота із військовополоненими має певні відмінності від утримання звичайних засуджених.
Чи обстрілювала Росія місця тримання власних полонених співгромадян в Україні?
Досить делікатна тема. Під час повітряних тривог військовополонені перебувають в укриттях. Це ж стосуватиметься й новоствореного табору «Захід 2». Але звертаю увагу: ніхто спеціально не будуватиме для них укриття «з нуля», бо це досить дорого. Перед тим, як розмістити полонених у конкретному закладі Мін’юсту, обов’язково вивчається можливість забезпечення їх укриттям на випадок ракетної небезпеки.
Якщо не зрушиться з місця ситуація з обміном військовополонених, то чи Міністерство юстиції й надалі відкриватиме додаткові табори?
Так, і в найближчій перспективі. Ми про це вже думаємо. Саме ж перепрофілювання закладу під табір – юридично нескладана процедура. Основні фінансові витрати направляються на ремонти приміщень та подальше утримання. І це тягар для країни. Як і для нас, так і для Росії, ідеальним розвитком подій було би відновлення обмінів полоненими.
Між іншим, мене часто запитують про середні витрати на утримання одного військовополоненого. Тут не завжди коректно називати певну суму, оскільки хтось із них може бути важкопоранений і на нього йдуть сотні тисяч гривень, у тому числі надається допомога з протезування. А інший полонений може за два роки зовсім не захворіти. Тому важко виміряти середню температуру по палаті, яка стосується коштів.
Червоний Хрест та інші міжнародні організації орієнтують Україну таким чином, що ми повинні боротися за життя кожного військовополоненого і надавати їм якісну медичну допомогу. До слова, за час великої війни було зафіксовано лише два летальних випадки серед полонених росіян.
Звісно, частина суспільства слушно може закинути: «Навіщо на окупантів тратити стільки грошей?». Мовляв, Росія ж знущається з наших захисників, котрі потрапляють до полону. Так, це правда і давно доведеним фактом є те, що держава-агресор застосовує різні форми катування до полонених українців.
Разом із тим, я переконана: загальне ставлення України до військовополонених окупантів, відповідно до норм Женевської конвенції, а також надання їм кваліфікованої медичної допомоги, все ж піднімає планку у бік покращення поводження з нашими полоненими на ворожій стороні.
«Полонені росіяни висловлювали невдоволення від гімну України»
Чи були скарги з боку військовополонених росіян на негуманне поводження з ними?
Жодної! Було певне занепокоєння з боку окремих іноземних журналістів, що в таборі «Захід 1» працює співробітник, син якого військовий і потрапив до російського полону. Зокрема, їх турбувало питання: чи не катує цей чоловік полонених росіян, щоб помститися за сина. Ми їх запевнили: ніяких катувань нема. Цей чоловік дочекався обміну, повернув свою дитину, і у них все гаразд.
Що стосується конкретних скарг військовополонених росіян, то часто вони висловлювали невдоволення вмиканням гімну України у місцях їхнього перебування. Вони це розцінювали як психологічний тиск. Насправді ж треба розуміти, що полонені утримуються у державних установах міністерства юстиції, де діють відповідні правила. Гімн України звучить із гучномовців двічі на день. Його вмикають передовсім для персоналу закладу, громадян України, котрі там працюють. Також щоденно о 9 годині ранку хвилиною мовчання вшановуються загиблі українці внаслідок збройної агресії Росії проти України.
Крім цього, не подобалися полоненим інформаційні стенди з портретами гетьманів України, які висять у таборі «Захід 1». Знову ж таки це інтерпретувалося як тиск. Однак наша позиція чітка: більшість полонених із числа так званих «Л/ДНР» перейшли на бік Росії, бо не знали власної історії. Тепер же вони мають можливість пройти короткий курс з історії України, почитавши інформацію на стендах.
Ще надходили скарги стосовно нестачі російськомовної літератури. Цю ситуацію дуже швидко виправили – співробітники міністерства юстиції та установ виконання покарань зібрали по своїх домівках книжки, здебільшого, це російська класика, які передали у місця утримання військовополонених.
Підсумовуючи: за кожною скаргою військовополоненого проводиться службове розслідування, у тому числі перевіряються відеозаписи з камер спостереження.
Журналісти, котрі побували у таборі «Захід 1», сфотографували розпорядок дня військовополонених. Серед іншого там зазначено, що їм виділяється час на інтелектуальну та фізичну діяльність. Крім цього, щоденно полонені окупанти мають годину часу для релігійних потреб. На території табору є каплички Московського патріархату чи Православної церкви України?
Наскільки мені відомо, на території табору «Захід 1» розташована капличка Української греко-католицької церкви. Вона там уже давно і ніхто її не збирається демонтувати. В цілому, релігія для в’язниць – дуже важливий елемент. Йдеться про ресоціалізацію (пристосування людини до життя в новому співтоваристві – «Главком»), налагодження нормального психологічного стану полонених. При цьому священнослужителі різних релігійних конфесій мають вільний доступ до таких місць позбавлення, надають відповідну літературу.
У жовтні 2023 року адміністрація табору «Захід 1» закупила дві гранітні плити з гравіюванням молитв «Отче Наш» і «Богородице Діва», а також гранітну плиту з образом Івана Хрестителя. Загальна вартість – 15,5 тис. грн. Яка була необхідність у цій закупівлі? Де вони розміщені?
Я вітаю, коли керівництво закладу покарання у розумних межах покращує умови для тамтешніх в’язнів. Що стосується табору для полонених, то, як пояснила мені адміністрація, старі гранітні плити, які висіли на вулиці, втратили естетичний вигляд. Тому вони вирішили їх замінити на нові. Не бачу у цьому проблем. Тим паче, що цей заклад частково фінансується з державного бюджету. Інший дохід вони отримують від власної господарської діяльності, який зараховуються до спецфонду табору. Тобто надходження від продажу товарів, який виробляють військовополонені.
«Хейт довкола закупівлі сала для полонених був перебільшеним»
До речі, в одному з інтерв’ю міністр юстиції Денис Малюська похвалив окупантів, які тимчасово перебувають у таборі. Мовляв, вони не байдикують, а виконують суспільно корисну працю – плетуть меблі з лози, склеюють різноманітні матеріали. Які ринки збуту цієї продукції? Скільки грошей у 2022-2023 роках виручив табір «Захід 1» від реалізованих товарів, які виготовили полонені росіяни?
У 2022 році ця сума близько 400 тис. грн, у 2023 році – понад 800 тис. грн. На початках полонені виконували дещо примітивну роботу, зокрема, склеювали подарункові пакети. Нині у них є замовлення від бізнесу на виготовлення дерев’яних палетів.
Можна вважати це рекламою для бізнесу? Мовляв, робіть замовлення у таборі, поки там є дешева робоча сила.
Для Міністерства важливо якомога більше залучити представників бізнесу до співпраці. З одного боку, це додаткове фінансування наших установ. З іншого – це живі гроші для самих ув’язнених та військовополонених. Погодьтеся: краще вони вийдуть із банківською карткою, на рахунку якої будуть лежати 10 тис. грн, аніж там буде нульовий баланс, який підштовхне до крадіжки.
Полоненим окупантам теж відкривають карткові рахунки в українських банках?
На жаль, у них є проблема з документами. Точніше, з їхньою відсутністю. Коли вони потрапляють до полону, не завжди мають при собі документи. За таких обставин бухгалтерія табору відкриває особовий рахунок на конкретного полоненого і веде у ручному режимі. Кожен полонений, залучений до роботи, одержує певний відсоток. Ці кошти вони можуть витрати на продукти або товари, що представлені у магазині табору.
«Главком» провів розслідування щодо того, хто годує і одягає військовополонених. Як з’ясувалося, до цього дотичні компанії, які фігурують у гучних кримінальних справах із привласнення бюджетних коштів. Також нам вдалося зафіксувати, що ФОПівець, який постачає невелику кількість продуктів та товарів для табору на Львівщині, завищує ціни. Чи контролює Мін’юст цей процес?
Дивіться, все ж відбувається публічно через систему закупівель ProZorro. Керівництво табору вирішило купити сало або інші смаколики за рахунок спецфонду, який наповнюється від залучення до праці полонених. Беремо те ж сало, яке наробило стільки галасу. Товар купувався для магазину табору. Перед продажем полоненим на сало ставилася певна націнка. Адміністрації закладу вигідно продати сало полоненому з тією метою, щоб зароблені гроші він потратив у крамниці закладу, а не повіз їх до Росії. Тому хейт довкола сала, на мою думку, він був перебільшеним.
Автор: Віталій Тараненко
Джерело: «Главком»
Tweet
