“Треба здихуватись цих вялотєкущіх”. Як слідчий Бондюк, який арештовував випадкових громадян у часи Майдану, уникнув покарання

У п’ятницю,  6-го вересня,  суддя Оболонського райсуду Києва Сергій Родіонов звільнив від кримінальної відповідальності колишнього слідчого Богдана Бондюка, який займався кримінальним переслідуванням киян за перевезення шин під час Революції Гідності у 2014-му році.

Саме він разом з колегами склали офіційні документи – матеріали кримінальної справи, які уможливили затримання та арешт двох випадкових чоловіків під час подій Революції Гідності. За версією слідства, склали безпідставно, зазначає видання WATCHERS.

У справі раніше було четверо обвинувачених – слідчі та прокурори часів Майдану: власне сам Богдан Бондюк, а також В’ячеслав Гончаренко, Олександр Борисенко та Андрій Уздемир.

Їм інкримінували зловживання владою, службове підроблення, завідомо незаконні затримання, притягнення невинного до кримінальної відповідальності. Відтепер, після звільнення від кримінальної відповідальності  Бондюка, суд продовжить розгляд щодо решти трьох підсудних.

У січні 2014-го, коли тривало активне протистояння на Майдані, міліціонери затримали киян Дмитра Юрченка та Михайла Овсієнка, які не мали відношення до акцій протесту. Чоловіки погодились проїхати до відділку міліції. Там слідчі склали протоколи про затримання  та підозри. Обом громадянам висунули підозру в організації  масових заворушень – через те, що вони перевозили шини в своїх авто. Невдовзі суд  за клопотанням правоохоронних органів відправив їх у СІЗО. Нині Юрченко та Овсієнко є потерпілими у справі щодо прокурорів і слідчих, які сприяли їх арешту.

Журналісти Watchers слідкували за розглядом цієї справи у суді. Розповідаємо, скільки років провадження слухається у суді, чому спливли строки давності та яка доля спіткала усіх учасників «схеми» із затримання та арешту двох випадкових чоловіків.

“Треба здихуватись цих вялотєкущіх”

29-го липня 2024-го стало відомо, що обвинувачений Богдан Бондюк подав клопотання про закриття справи в частині звинувачень щодо нього. Причиною послугував сплив строків давності, адже з моменту вчинення інкримінованих йому дій минуло вже 10 років.

Захисники обвинувачених під час одного із засідань Оболонського райсуду Києва

Через неявку потерпілих розгляд тоді відклали до вересня. 5-го вересня, перед початком судового засідання, журналістка Watchers почула, як адвокат Василь Трикоза сказав колегам: «Треба здихуватись від цих вялотєкущіх [справ Майдану]. Нові справи підходять, а тут..». Усі обвинувачені засміялися в цей момент, висловлюючи підтримку словам правника.

На засіданні того дня прокурорка зауважила, що контактувала із потерпілими і повідомляла про заплановане засідання. Проте на розгляд вони не прийшли. І суд вирішив розглянути клопотання Бондюка без їх участі. Прокурорка була проти закриття провадження і звільнення його від кримінальної відповідальності.

Представниця потерпілого Михайла Овсієнка Світлана Петраковська озвучила позицію свого підзахисного: «Питання саме звільнення від кримінальної відповідальності потерпілий Овсієнко, мій підзахисний, залишає на розсуд суду».

Вже 6-го вересня суддя Сергій Родіонов звільнив Богдана Бондюка від кримінальної відповідальності через сплив строків давності, а кримінальне провадження щодо нього – закрив.

На наступному засіданні, яке заплановане на 23-тє жовтня, суд має продовжити розгляд справи щодо решти трьох підсудних.

Кримінальне переслідування, аби залякати протестувальників

У тексті обвинувачення щодо колишніх слідчих та прокурора йдеться: у січні 2014-го року, у Києві, тодішнє керівництво МВС України наказало працівникам ДАІ, «Беркуту», військовослужбовцям Внутрішніх військ затримувати тих, хто міг брати участь у акціях протесту. А потім – примусово доставляти їх до районних управлінь міліції.

Слідчим наказували складати протоколи про затримання таких громадян, а також вручати їм підозри за нібито вчинення масових заворушень. А прокурорам, в подальшому, вимагати в судах для незаконно затриманих запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачені у цій справі тоді погодились на це, оскільки очікували карʼєрного росту та прихильності з боку тодішньої влади, вважає слідство.

Такі дії правоохоронців мали на меті залякати інших учасників мирних акцій.

Як фабрикували справи та арешти за перевезення шин

За даними слідства, 24-го січня о 13:45, працівники ДАІ на бульварі Лесі Українки у Києві зупинили автомобіль «Опель Віваро», за кермом якої був нині потерпілий Михайло Овсієнко. У машині він перевозив 7 гумових покришок для вантажних автомобілів.

Овсієнко погодився поїхати з правоохоронцями до відділку міліції нібито для складання адміністративного протоколу. А замість цього –  його затримали за перевезення автомобільних шин.

Цього ж дня, але о 22:20 год, ДАІ зупинила автівку ще одного нині потерпілого Дмитра Юрченка. Чоловік перевозив 18 гумових покришок. Юрченка також відвезли до міліції, де його також затримали за перевезення автомобільних шин.

Тодішній слідчий, а нині обвинувачений Гончаренко затримав Овсієнка та Юрченка за нібито вчинення ними масових заворушень. Хоча ніяких доказів, свідків чи будь-чого, що вказувало б на їх причетність до інкримінованого злочину, не було. Гончаренко вніс до протоколу затримання завідомо неправдиві відомості про те, що Овсієнко та Юрченко були затримані нібито під час вчинення злочину.

Обвинувачений Борисенко, який у 2014-му працював старшим слідчим, склав письмове повідомлення про підозру Овсієнку. У тексті він вказав нібито чоловік організував натовп людей для масових заворушень і віз шини в центр Києва для протестувальників.

А обвинувачений Бондюк, який також працював слідчим в часи Революції Гідності, склав повідомлення про підозру потерпілому Юрченку. Він не врахував показання Юрченка про те, що той був цілий день на роботі, а потім – поїхав відпочивати з друзями. Гумові покришки ж Юрченко перевозив для власних потреб. Бондюк проігнорував і слова свідків, які підтвердили сказане Юрченком.

Тодішній прокурор Олександр Бевз 25-го січня 2014-го року погодив підозру двом незаконно затриманим чоловікам. Того ж дня перший заступник прокурора Соломʼянського району Києва Коптелов П.О. визначив групу прокурорів у провадженні, включивши туди ще одного нині обвинуваченого Уздемира. Останній погодив клопотання до Соломʼянського районного суду Києва про арешт Овсієнка та Юрченка.

Наступного дня, 26-го січня 2014-го року, суддя Світлана Кушнір відправила Овсієнка та Юрченка до СІЗО. Вони пробули під арештом до 12-го лютого. Апеляція Києва пізніше підтвердила правомірність рішення. І лише після перемоги Майдану арешт Юрченка та Овсієнка визнали незаконним, а проти слідчих та прокурора, які складали протоколи, відкрили кримінальну справу.

Їхав будувати вигрібну яму, а опинився у СІЗО

Потерпілий Михайло Овсієнко розповідав в суді, що у період подій Майдану працював на шиномонтажі. Але ввечері, 24-го січня, планував їхати власною автівкою разом з дружиною на малу Батьківщину. Він хотів побудувати вигрібну яму, саме тому взяв із собою у автівку 7 шин. По дорозі він мав забрати дружину з роботи.

«У другій половині дня я завантажив машину колесами і вирушив забирати дружину з роботи на Печерську. А далі вже мене зупинили ДАІ і відвезли до Печерського райвідділку міліції, потім – до Солом’янського», – розповів він.

За його словами, у Печерському райвідділку лише оглянули автомобіль. В подальшому – у Солом’янському райвідділку – потерпілого затримали.

«Мені сказали, що я буду сидіти в ізоляторі в райвідділі. За дві години вже приїхав адвокат і пояснив мені все», – пригадував він.

Потерпілий зауважив, що висловлював заперечення щодо свого затримання, адже воно було незаконним. Проте суд все ж відправив Михайла під варту.

8 років судового розгляду

Справу скерували до суду ще у 2016-му. Тобто, на розгляді вона знаходиться вже 8 років.

У 2018-му році адвокат обвинуваченого Уздемира заявив відвід судді Сергію Родіонову. На його думку, суддя порушив право на захист підсудного, не давши йому ознайомитись із матеріалами кримінального провадження. Втім, заяву про відвід суд відхилив.

Зрештою, в суді у 2019-му році спромоглися почати дослідження тексту обвинувачення. З того часу прокурор оголошував на слуханнях повний виклад обвинувального акту: читав вголос по 4-6 сторінок за засідання. Були також слухання, на які не зʼявлявся хтось із обвинувачених чи їх захисників, і розгляд відкладався.

Станом на вересень 2024го суд встиг пройти процес зачитування обвинувального акту, допитати потерпілих та деяких свідків.

Де нині працюють обвинувачені

У декларації, яку обвинувачений Гончаренко подав у 2024-му році, вказано, що він і досі працює старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту у столичній поліції.

Богдан Бондюк обіймав посаду слідчого у Соломʼянському управлінні поліції і звільнився у 2018-му. Про це вказано у декларації, розміщеній на сайті НАЗК. Вже у 2019-му він почав адвокатську діяльність.

Андрій Уздемир у 2018-му році працював прокурором Київської місцевої прокуратури, але з 2019-го вже не обіймає такої посади. Відповідні дані містяться у його електронній декларації.

Суддю виправдали, прокурор втік до Білорусі

У 2023-му році Києво-Святошинський суд виправдав суддю Світлану Кушнір. Прокуратура інкримінувала їй незаконні затримання, арешти та тримання під вартою невинних осіб. Саме вона відправила Овсієнка та Юрченка в СІЗО після їх незаконного затримання.

У 2017-му році дисциплінарна палата Вищої Ради Правосуддя дійшла висновку, що в діях Кушнір є ознаки дисциплінарного проступку, однак не знайшла у її діях ознак порушення присяги.

Кушнір весь час після подій Майдану працювала суддею у Солом‘янському райсуді столиці. А у березні 2024-го пішла у відставку.

Справа щодо прокурора Олександра Бевза, який погоджував підозри проти Овсієнка та Юрченка, перебуває на розгляді Соломʼянського райсуду Києва. Проте Бевз втік і переховується у Білорусі.

Бевза наразі звинувачують у зловживанні владою та службовим становищем, та у притягненні завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, поєднаної зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією.

Автор: Аліна Кондратенко

Джерело: WATCHERS