Як гасла Порошенка “Армія. Мова. Віра” раптом стали гаслами Зеленського

За майже рік після початку повномасштабної війни Росії проти України гасла Петра Порошенка “Армія. Мова. Віра”, з якими він програв президентські вибори, стали гаслами президента Володимира Зеленського.

Команда “Слуг народу” у 2019 році вважала їх популістськими і такими, що ведуть до розколу суспільства. Тепер вони – основа державної політики влади. Зараз, кажуть соціологи, українське суспільство консолідоване, як ніколи. А президент Зеленський зразка 2023 року, через майже рік після початку російської агресії, виглядає зовсім іншою людиною у порівнянні з 2019 роком.

Ціна цієї консолідації – війна Росії проти України, яка об’єднала людей і майже стерла регіональні відмінності у ставленні до державних символів, зазначає Бі-Бі-Сі.

“А вам казали? Казали, а ви хіхікали”

“Ну що, прості люди? Все ж таки Армія, Мова і Віра? А вам казали? Казали. А ви що? Хіхікали, какая разніца “томос-термос”? Бачте, є разніца”, – пише Віталій Гайдукевич з партії “Європейська солідарність” у блозі на Еспресо ТБ.

“Ті, хто в соцмережах по методичці з 2019-го намагалися обливати брудом “армовір”, зараз переймаються армією, тішаться мовою”, – додає соратник Петра Порошенка.

Не змовчав з цього приводу і сам лідер “Євросолідарності”. Петро Порошенко хоч і не називає імен, проте немає сумнівів, про кого йдеться.

“На жаль, були ті, хто сміявся, “что путін нападьот” і брехав, що війна тому, що “Порошенко на ній заробляє” і “надо только перестать стрелять”. Але формула “Армія. Мова. Віра” стала загальноприйнятою”, – написав він у колонці для “Української правди” 10 січня.

“Мы легли спать 23 февраля, а прокинулися 24 лютого”, – згадує експрезидент популярний жарт війни.

“Це об’єктивний розвиток історичного процесу та об’єктивне лідерство”, – запевняють в Офісі президента Україниті наголошують, що агресивне вторгнення Росії прискорило процеси, які мали відбуватися поступово і поетапно.

Директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха підтверджує на підставі соціологічних досліджень, що ставлення до Росії, до державних символів, до мови і церкви різко змінилося одразу після вторгнення російської армії.

“Те, до чого Україна йшла понад 30 років незалежності, змінилося за кілька днів після 24 лютого”, – каже він в інтерв’ю ВВС News Україна.

Однак чи є дрейф Володимира Зеленського до “гасел Порошенка” лише наслідком російської агресії проти України?

“Я зрозумів, що таке “Армія, мова, віра”. Розкрасти армію, штучно розділити людей мовою – тому і віри вам немає”, – такі звинувачення лунали від Володимира Зеленського на адресу президента Порошенка у лютому 2019 року, ще до перемоги на виборах.

У виборчій кампанії і на початку свого президентського терміну військову тему Володимир Зеленський обходив і згадував її передусім для критики попередника.

Він звинувачував його у “розкраданнях” в оборонній галузі і у “бізнесі на крові”. Найгучніший приклад – ситуація в “Укроборонпромі”, де нібито за участі сина тодішнього першого заступника секретаря РНБО, близького соратника і бізнес-партнера Порошенка Олега Гладковського відбувалися зловживання.

Слова Зеленського перед виборами про те, що треба “просто припинити стріляти” і “подивитися у вічі Володимиру Путіну” різко критикували опоненти.

Проте він і далі демонстрував миротворчі зусилля. Зокрема, військовий парад у 2019 році на майдані Незалежності нова влада замінила “Ходою гідності” за участі лікарів, вчителів, дипломатів, спортсменів, чим викликала невдоволення опозиції й учасників АТО.

Проєкт “Велике будівництво” – державна програма з розбудови інфраструктури, – розпочатий у 2019-2020 роках, також породив багато запитань про те, чому влада будує дороги, а не зміцнює армію.

Про вступ України до НАТО Зеленський тоді говорив як про далеку ціль. Проте у 2020 році оборонний бюджет країни став найбільшим за усі попередні роки. Це підтверджував, зокрема, і “Оборонний вісник”: тоді армія отримала в доларовому еквіваленті понад $5 млрд.

Але державне оборонне замовлення більше року частково не виконувалось, а армія страждала від конфлікту між міністром оборони Андрієм Тараном та начальником генштабу Русланом Хомчаком. У 2021-му багато що змінилося. У військовому параді на майдані Незалежності вже брали участь представники десяти армій країн-партнерів, а США та інші країни збільшили військову допомогу Україні.

Зеленський у лютому 2021 року, за рік до початку вторгнення Росії, запитував Джо Байдена: “Пане президенте, чому ми досі не в НАТО?”.

І пояснював, які б слова у відповідь хотів почути від президента США: “Україна реально має сьогодні потужну армію в Європі й захищає на сході країни не тільки українських громадян, а й європейських. Тому за мою каденцію Україна повинна бути в НАТО”.

А 30 вересня 2022 року Україна подала заявку на пришвидшений вступ до Північноатлантичного блоку.

“Безумовно армія сьогодні – ключовий інструмент прямого захисту наших цінностей та свобод. Пряме зіткнення двох типів світогляду. Тому армії треба вірити, інвестувати, розвивати “тут і зараз”. Щоб знищити ключовий аргумент країни, яка віддає перевагу силовим методам діалогу”, – каже у коментарі ВВС News Україна радник голови офісу президента Михайло Подоляк.

Мова. Від “какая разница” до фактора національної безпеки

У той час, як політтехнолог п’ятого президента України Порошенка Ігор Гринів називав слоган “Армія. Мова. Віра” національною ідеєю, “фундаментом нації”, новообраний президент Зеленський вважав, що питання мови і церкви здатні лише розколоти суспільство.

“Неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий”.

“Всі, хто підіймає питання національності, питання мови, питання церкви, – це люди, які хочуть тимчасово хайпонути з великими наслідками, на жаль, для багатьох людей. Спрямовані наслідки на розкол суспільства. Я вважаю, що питання мови не на часі. Вважаю, що українська мова повністю захищена”.

Так лунали заяви Володимира Зеленського у 2020 і у 2021 роках. У перший рік свого президентства він не виключав внесення змін до закону про мову, який отримав у спадок від Порошенка. Від його команди лунали заяви про необхідність до завершення війни на Сході України “винести за дужки” все, що, на їхню думку, роз’єднує країну – віру, мову, історичні постаті.

А це вже слова Зеленського у листопаді 2022 року, з нагоди Дня української писемності та мови:

“Українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність і перемогу. Упевнений, що збереження нашої ідентичності, відродження історичної пам’яті, утвердження української мови є питанням національної безпеки держави”.

Така позиція президента змінилася разом із суспільними настроями, що їх фіксували соціологи.

Восени 2022 року українську називали рідною мовою 76% українців, у той час, як у 2012 році – 57%.

“Це зростання в півтора раза тривало довго, умовно з 2014 року”, – розповідав ВВС директор соціологічної компанії “Рейтинг” Олексій Антипович.

За даними компанії, зараз 86% українців вважають, що українська мова має бути єдиною державною. Надання російській мові статусу другої державної на сьогодні підтримує лише 3% українців.

А Київський інститут соціології (КМІС) дослідив, що українська мова у 2022 році суттєво посилила свої позиції у повсякденному житті.

41% респондентів сказали, що спілкуються тільки українською мовою, ще 17% – “у більшості ситуацій” українською. Натомість тільки російською мовою говорять 6%, а переважно російською – 9%. Ще 24% сказали, що вживають обидві мови.

“Щодо мови, а якщо говорити ширше – всього культурно-історичного пласта – то це питання обов’язкового та остаточно формування суверенного каркасу України, – каже тепер радник голови ОПУ Михайло Подоляк в коментарі ВВС News Україна. – Ані всередині країни, ані поза нею ні в кого немає більше сумнівів у тому, що Україна та Росія – це зовсім різні країни з різними ментальностями, культурами, цінностями та мовами. Україна – це сучасність та майбутнє. Росія – це вмираюча злісна архаїка”.

Віра. Від “термоса” до “духовної незалежності”

Президент Петро Порошенко обрав тему церкви і віри головною темою виборчої кампанії, його поїздки по Україні були присвячені отриманню томоса про автокефалію для Православної церкви України.

Його програш частково продемонстрував ставлення більшості виборців до тодішнього президента, а не до церковного питання. Адже в 2019 році, за даними опитувань Центру Разумкова та фонду “Демократичні ініціативи”, отримання томосу підтримувала майже половина населення.

Володимиру Зеленському ще довго опоненти нагадували про його недоречний жарт навколо томоса. Цей жарт пролунав у “Кварталі 95”, у ньому тоді ще актор Зеленський в образі президента Порошенка записував “новорічне звернення” і плутав слово томос зі словом “термос”, бо змерз і дуже хотів гарячого чаю.

Ставши президентом, Володимир Зеленський вибачився перед ПЦУ, проте впродовж кількох років нова влада толерувала УПЦ Московського патріархату під проводом митрополита Онуфрія.

А найвищі чиновники лишалися парафіянами цієї церкви, не вбачаючи у цьому загрози національній безпеці. Саме таку позицію озвучував голова СБУ та друг президента Іван Баканов.

Все змінилося з початком війни. Після того, як стало відомо про випадки сприяння російській окупації з боку священників УПЦ (МП), Володимир Зеленський доручив спочатку розібратися в ситуації. Потім змінив керівника СБУ Івана Баканова через чисельні факти зради високопосадовців у лавах відомства.

З приходом на посаду нового голови спецслужби Василя Малюка “розбиратися” з церквою, представників якої підозрюють у співпраці з РФ, почали дуже активно.

“Безперечно, є величезна кількість доказів того, що УПЦ, особливо в персональному складі вищого кліру, ідеологічно не відокремлена від Росії і займається масштабною деструктивною роботою”, – каже ВВС News Україна Михайло Подоляк.

А незадовго до ескалації скандалу, коли СБУ масово проводила обшуки у парафіях УПЦ по всій Україні, радником президента з церковних питань став доктор філософських наук Віктор Єленський, прихильник томосу й автокефалії української церкви.

Саме за президента Зеленського автокефальна ПЦУ вперше провела службу у Києво-Печерській лаврі, у якій десятиліттями правили священники УПЦ(МП).

Томос, який був предметом жартів Зеленського, тепер в команді президента називають подією, яку чекали мільйони людей і “декілька поколінь наших політиків”.

В Офісі президента наголошують: “У справді суверенній країні – а Україна сьогодні абсолютно суверенна і суб’єктна – не може працювати церква, яка не поділяє цінності цієї країни і орієнтована на архаїчні людиноненависницькі цінності Росії”.

“Агресивне вторгнення Росії різко прискорило вирішення цієї безперечної проблеми. І замість поетапної реформації відбувається швидка і цілком виправдана зміна релігійного ландшафту в Україні”, – пояснює радник голови ОПУ Михайло Подоляк.

Ставлення до пов’язаної з Москвою церкви серед громадян України також докорінно змінилося. Хоча сама УПЦ навесні заявила про рух від Москви та незалежність від РПЦ.

Останнє дослідження Київського міжнародного інституту соціології показало, що 54% опитаних вважають, що ця церква має бути повністю заборонена в Україні. Ще 24% виступають за дещо “м’якший” підхід – без повної заборони, з державним контролем та наглядом. І лише 12% відповіли, що у справи УПЦ втручатися не слід, а достатньо розслідувати окремі можливі випадки правопорушень.

Ще влітку минулого року, тобто до гучних звинувачень у зв’язках УПЦ (МП) зі спецслужбами Росії, 54% опитаних українців зараховували себе до помісної Православної церкви України.

На початку грудня у відеозверненні Володимир Зеленський заявив, що Україна здобуде “духовну незалежність для нашого народу”. Він запровадив санкції проти верхівки УПЦ, а також позбавив українського громадянства низку єпископів.

“Коли запахло смаленим”

За короткий час Зеленський, фактично, перетворився на лідера з чіткою ідеологією і став найбільшим патріотом в очах громадян своєї країни і Заходу. Як це не складно визнати, але “сприяли” цьому війна і Росія.

“Вони думали, що начебто неправильна мета, не сучасно і розділяє суспільство на патріотів і кому все одно, на україномовних і “какая разніца”, на віруючих українських і московських, не кажучи вже про атеїстів”, – розмірковує політичний оглядач Володимир Горбач.

“Але життя дуже швидко розставило усі акценти… Коли запахло смаленим, він (Зеленський. – Ред.) повернувся, фактично, до того самого: патріотичної позиції, патріотичних цінностей і патріотичного електорату. І це дуже правильно”, – наголошує він у фейсбуку.

“Усе ж таки позиція Зеленського про те, що припинити війну можна, просто припинивши стріляти”, дуже швидко змінилася. Він, подивившись у вічі Путіну у Нормандії, зрозумів, що це неможливо”, – вважає публіцист, старший науковець Інституту філософії ім.Сковороди НАН України Сергій Грабовський.

“Це об’єктивний розвиток історичного процесу та об’єктивне лідерство саме в цьому найважливішому історичному періоді – ось як це потрібно сприймати. Росія пішла ва-банк, намагаючись вбивствами та окупацією розширити свій вплив, Україна – своєю чергою – різко прискорила формування власної державності”, – пояснює у коментарі ВВС News Україна зміни у державній риториці Михайло Подоляк.

Гасла та ілюзії

Гасла, які тепер стали основою державної ідеології, не спрацювали за часів президентства Петра Порошенка з багатьох причин, кажуть експерти.

“Швидше за все, тому що і команда Зеленського, і його виборці перебували в ілюзії нормального стану речей. Вони самі ще не були “битими”, а отже, нечутливими чи недостатньо чутливими до російської загрози”, – наголошує політичний оглядач Володимир Горбач в коментарі ВВС News Україна.

“Зміни у свідомості українців відбувалися десятиліттями і дуже поступово”, – зазначає директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха в інтерв’ю ВВС News Україна і нагадує, що навіть після 2014 року лишалося багато прихильників інтеграції України у пострадянський простір.

“Нагадаю, що хоча після 2014 року 55-60% висловлювалися за європейський геополітичний вибір, все ж таки 20-25% були за інтеграцію у межах пострадянського простору. І попри війну на Сході і анексію Криму, було багато людей, які вважали Росію дружньою країною”, – каже професор Головаха.

Тому, наголошує науковець, команда Зеленського частково мала рацію у тому, що питання мови, церкви, історичних постатей, ставлення до Росії могли призвести до більшого розколу України.

“Порошенко не міг знайти масовий відгук на свої гасла, бо вони були тоді для багатьох українців занадто категоричними і ригористичними (тобто такими, що не допускають жодних компромісів. – Ред.)”, – каже Євген Головатий.

“А на тлі російської агресії вони вже так не сприймаються”, – наголошує він.

Ще одне пояснення має публіцист і філософ Сергій Грабовський. “Для того, щоб будь-яким гаслам вірили притомні люди, а не заражені якоюсь міфологією, як це є зараз в нинішній Росії, було за Сталіна в СРСР чи Гітлера у Німеччині, ці гасла мають виголошуватися людьми, які мають масову довіру. На жаль, правління президента Порошенка не сприяло тому, щоб така масова довіра з’явилася”, – зазначає він в інтерв’ю ВВС News Україна.

Сергій Грабовський також каже про ілюзії, які стали фатальними для України. “Були ілюзії як в Європі, так і в Україні стосовно імперської політики Путіна. Так само як вони були у 30-х роках минулого століття в Європі щодо гітлерівської Німеччини”, – визнає він.

“Наслідки могли б бути безмірно меншими, якби українська влада була освіченішою і в ній було менше персонажів, як писав публіцист Ярослав Галан, “зачарованих на Схід”. Я маю на увазі всю владу більшою чи меншою мірою, коли вести мову про конкретні дії. У тім числі і Порошенка”, – каже Сергій Грабовський.

Політик року

Володимира Зеленського, як свідчать результати опитування, що його провів Центр Разумкова, майже 60% українців назвали політиком 2022 року.

КМІС 13 січня оприлюднив результати опитування про довіру до різних інституцій в країні. І у ньому показник довіри до президента Зеленського сягає 84%. А ще зовсім недавно, у грудні 2021 року, більшість людей – близько 58% – вважали, що йому не слід балотуватися на другий президентський термін.

Інше опитування, соціологічної групи “Рейтинг”, проведене у жовтні минулого року, демонструє, наскільки сильною є підтримка дій влади: понад 86% опитаних вважають, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку. Причому така оцінка домінує в усіх регіонах і у всіх вікових групах.

І така ситуація є унікальною для України. Регіональні відмінності внаслідок війни стерлися, а в країні є лідер з найвищим рівнем довіри і, як виглядає, з монополією на уособлення патріотизму.