Як Путін у дитячих таборах робить з українських дітей рашистів
Коли у лютому 2022 року російські загарбники захопили частину Херсонської області, Олені було 15 років. Дівчина навчалась у школі, відвідувала спортивний гурток та проживала у будинку сімейного типу, де, крім неї, було ще четверо нерідних дітей. Після окупації названі батьки дівчини перестали виходити на зв’язок, тож Україна оголосила Олену та інших дітей у розшук.
Журналістам редакції розслідувань Суспільного вдалося дізнатися, що після окупації дівчину, її зведених братів та сестер влітку 2024-го відправили до табору “Авангард” у Волгограді. Там українських дітей навчали, як стати російськими військовими. Організував табір центр воєнно-патріотичного виховання “Воїн”, створений за дорученням Путіна.
Редакція розслідувань Суспільного вже розповідала, як росіяни, порушуючи міжнародне законодавство та власні обіцянки, призивають на строкову службу до російської армії українських юнаків. Дізнавшись історію Олени, журналісти вирішили розібратися детальніше, що це за центр “Воїн”, хто його організатори на тимчасово окупованих територіях України та з якою метою росіяни мілітаризують українських підлітків.
Історія Олени: “мама”-колаборантка та російська пропаганда
Ім’я Олени у цій статті несправжнє. Її обличчя ми також не показуватимемо, щоб не нашкодити. Але не можемо не розповісти про її названу маму.
Будинок сімейного типу, де жила дівчина, — у Каховському районі. Мати-вихователька будинку, Оксана Довбня, до повномасштабного вторгнення керувала сільським клубом: організовувала тематичні заходи та на свята одягала вишиванку.
Коли російські війська зайшли на територію її села, жінка почала з ними співпрацювати й припинила відповідати на повідомлення українських служб. Районна адміністрація оголосила п’ятьох дітей з будинку, яким керувала Довбня, у розшук — вони перебували на обліку в службі у справах дітей Каховської районної військової адміністрації, розповіли Суспільному у відділі розшуку зниклих безвісти ГУ Нацполіції у Херсонській області.
Згодом жінка записала відео, що вона, “багатодітна мати”, відмовляється від українського громадянства. А у липні 2022-го Оксана Довбня стала керівницею Тавричанської окупаційної адміністрації, згодом і секретаркою тавричанського відділення партії “Єдіная Рассія”. Як з’ясували, на цих посадах вона і досі. У вересні 2023-го Офіс Генпрокурора повідомив жінці про підозру у колабораціонізмі — за ч.5 статті 111-1 Кримінального кодексу України.
До просування російської пропаганди жінка залучала неповнолітніх дітей, якими опікувалася, зокрема й Олену. До прикладу, у 2023-му вони відвідували ветеранів і дітей “великої вітчизняної війни” і розповідали журналістам, що підтримують російських військових.
Крім того, Олена з іншими дітьми зі своєї громади взяла участь у всеросійській програмі “культурно-просвітницьких маршрутів” “Культурная карта 4+85”.
Перебування у таборі
Кінець травня 2024 року. Мати-вихователька відправила Олену та ще двох дітей у табір на мілітарну зміну “Врємя гєроєв”, яку організував центр “Воїн” — російська організація, що займається військово-патріотичним вихованням молоді. Крім дітей з будинку сімейного типу Оксани Довбні, на зміну поїхали ще 33 дитини з окупованої частини Херсонської області, 99 з окупованої частини Запорізької області, 140 дітей з окупованої частини Донецької області та 91 — з окупованої частини Луганської.
Підлітків, яким по 14-17 років, відправили за близько тисячу кілометрів — у табір “Авангард” у Волгограді.
Партія Путіна “Єдіная Рассія” опублікувала відео зі зборів перед від’їздом. Радісний дідусь сподівається, що його внук після зміни піде на військову службу. Депутат окупаційного органу влади — так званої “херсонської обласної думи” — від партії “Єдіная Росія” Андрєй Сабінов у коментарі заявляє, що діти проходитимуть військову, стройову, вогневу підготовку, а також навчатимуться керувати безпілотниками.
Голос за кадром додає, що діти ще стрибатимуть з парашутами та спробують себе у ролі зв’язкових.
На фото і відео серед дітей, яких відправляють у табір, є й Олена. Їй уже 17 років.
Жінка, яка обіймає дітей, — їхня мати-вихователька — Оксана Довбня. У відкритому доступі ми знайшли ще декілька фото, де вона стоїть зі своїми дітьми.
Усі поїздки українських дітей в табір “Авангард” організовували за сприяння так званих міністерств молодіжної політики та міністерств науки й освіти, створених на тимчасово окупованих територіях.
У таборі дітей зустріли показовими виступами російських військових. У телеграм-каналі центру “Воїн” від 30 травня 2024-го йдеться, що на відкриття приїхав губернатор Волгоградської області Андрєй Бочаров, учасник війни у Нагірному Карабасі та керівник розвідроти під час чеченської війни.
Під час табірних змін українські діти, як звітували на сайті “Воїна”, проходили курс дисциплін, якими їх готували до служби у збройних силах РФ. Зокрема були заняття з основ безпеки, інженерно-технічної, тактичної та вогневої підготовки, тактичної медицини, управління та протидії БПЛА, парашутної підготовки.
Діти також брали участь у військово-історичній реконструкції та грі “Зарніца 2.0”, проходили мотузкову доріжку та смугу перешкод, виконували нормативи “Готовий до праці та захисту”. Крім того, для дітей проводили “розмови про важливе” та зустрічі з “героями Росії”, тобто військовими, що воюють проти України.
Усього у таборі “Авангард”, територія якого охоплює понад 10 гектарів, у 2024-му відбулося чотири літні зміни. Кожна тривала 21 день.
Про умови перебування в таборі одна з учасниць першої зміни розповідала у блозі на ютуб-каналі. Дівчинці з Луганської області тоді було 16 років.
Зокрема, вона розповіла, що діти жили у наметах, вночі було холодно, а вдень, коли температура повітря сягала 35 градусів, спекотно. Деяких поселили у збудованих поряд корпусах. Яким чином розподіляли місця для проживання, дівчина не уточнила.
У кожному наметі було по 20 ліжок. Душ — загальний. Туалетів, за словами дівчини, було замало. За її розповіддю, через зливу деякі намети затопило. На певний час дітей з них переселили у корпус.
Телефони на період занять у дітей забирали, їх видавали лише під час “тихої години”. Заряджати їх, за словами блогерки, можна було тільки у їдальні (над рукомийником) або у душі — там були подовжувачі. Чи слідкували за безпекою дітей у цих випадках, невідомо.
За словами дівчини, під час першої зміни у таборі було 2600 дітей, яких розподілили на 32 взводи. У кожному — по 20 людей (хлопці були окремо від дівчат). До кожної роти був прикріплений “військовий вожатий” — людина, за словами дівчини, яка мала бойовий досвід.
Щоденні “лінійки” передбачали “розмови про важливе”, на яких розповсюджували російську пропаганду. Іноді дітей, розповіла блогерка, змушували бігати під пекучим сонцем без води та їжі. На другому тижні у таборі розпочались заняття за напрямками: військова підготовка, тактична медицина, управління БПЛА тощо.
Під час першої зміни до дітей з лекціями та концертами приїздили ще й російські “зірки”.
На фото та відео з першої зміни, які є у мережі, знайти херсонку Олену нам вдалося лише під час дискотеки.
Вдруге дівчина поїхала до табору у липні 2024 року. Це була третя зміна “Авангарду”.
Пропагандистському виданню тоді вона розповіла, що приїхала, щоб навчитися керувати БПЛА, тому що в таборі “досвідчені інструктори, які пройшли війну”.
У телеграм-каналі центру “Воїн” також опублікували коментар Олени про те, що перебування в таборі їй сподобалось і що вона обов’язково повернеться, адже планує вступати до військового училища. До слова, після проходження курсів “Воїна” діти отримують додаткові бали для вступу у російські виші.
Журналісти не знайшли інформації, чи була Олена на четвертій літній зміні у серпні, на яку приїздила російська пропагандистська співачка Чічєріна. Нагадаємо, завдяки відео з її концерту “перед земляками з Уралу” журналісти редакції розслідувань Суспільного знайшли російського офіцера, відповідального за воєнний злочин у Ягідному на Чернігівщині.
Точних даних, скільки всього дітей з тимчасово окупованих територій України побувало в таборі “Авангард” у 2024 році, немає. У дописі голови правління центру “Воїн” Віктора Водолацкого в його телеграм-каналі, йдеться про понад дві тисячі дітей з тимчасово окупованих частин Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей, а також російських Білгородської та Волгоградської областей.
“Врємя гєроєв”
Табір “Авангард” працює цілий рік, зокрема і зараз. Зміни там мають різні назви, проте суть їх не змінюється — українських дітей навчають військовій справі та агітують до вступу у російські військові виші. Росіяни ж це описують як “відпочинок” для дітей 14-17 років.
На наступних фото — приклади такого “відпочинку” — розмінування, тренування зі зброєю та участь у “Зарніце 2.0” у 2024 році.
Літні зміни, на яких була Олена, мали назву “Врємя юних героєв” або скорочено “Врємя героєв”. Назва співзвучна з кадровою програмою для навчання російських “ветеранів та учасників СВО” (так росіяни завуальовано називають війну проти України — ред.).
Зміни у таборі — це один із проєктів центру “Воїна”. Наприклад, у них ще є програма для учнів та студентів “Військово-спортивна підготовка та патріотичне виховання”.
Центр “Воїн” створили за дорученням Владіміра Путіна у вересні 2022 року. До цього у своїх виступах очільник Кремля систематично згадував про недостатню початкову військову підготовку та патріотичне виховання молоді РФ.
Доручення скерували до усіх профільних російських міністерств РФ, зокрема міноборони, МВС, МНС, міносвіти, а також до ФСБ та росгвардії.
11 травня 2023 року у РФ одночасно відкрили 11 філій центру “Воїн”. На початок 2025-го їх було вже не менше ніж 25.
За цей час у “Воїні” тричі змінювались керівники.
За даними з сайту центру, з грудня 2022 року по лютий 2024-го його директором був Ніколай Язінін. З лютого по серпень 2024-го — Ігорь Казарєзов, колишній директор департаменту у справах козацтва та кадетських навчальних закладів уряду Ростовської області.
Нині центром керує Дмітрій Шевченко — чиновник, родом з Астраханської області, який до серпня 2024-го був заступником так званого міністра освіти і науки на окупованій частині Луганської області та відповідав за інтеграцію системи освіти у російську. За це глава окупаційної адміністрації видав йому грамоту.
Першим заступником Шевченка у січні 2025 року призначили Дмітрія Кірієнка. За даними з сайту “Воїна”, він — полковник, брав участь у війнах на території Грузії та Сирії, а з 2022 року — у війні проти України.
Голова правління центру “Воїн” — Віктор Водолацкій. На сайті “Свободная прєса” пишуть, що у минулому він — слюсар, дослужився до заступника директора “Ростовтеплокомуненерго”, а згодом став депутатом російської держдуми.
Хто керує центром “Воїн” на тимчасово окупованих територіях України
Філії центру “Воїн” на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської та Херсонської областей з’явилися у 2024-му. На окупованих територіях Запоріжжя відкриття філії запланували на 2025 рік.
Серед керівників та тренерів філій “Воїна” як в Росії, так і на тимчасово окупованих територіях України переважна більшість — люди, що мають бойовий досвід та пройшли навчання у Російському університеті спецназу, який носить ім’я Путіна та розташований у Чечні, у центрі “Воїн-Ахмат”, молодіжному центрі “Машук” чи у Московському державному університеті.
Частина з них — громадяни України.
На Донеччині “Воїн” почав працювати у квітні 2024-го. Керівник філіалу — 38-річний Олександр Камишов з української Макіївки. Він — член так званого “Народного совєта”, створеного окупаційною владою у Донецькій області. Внесений до санкційних списків США, Австралії та Нової Зеландії.
На російському сайті “Комсомольская правда” 8 квітня 2024 року писали, що Камишов, який за освітою історик, вважає, що “найкращим способом виховати патріотизм у молоді є особистий приклад”. З “особистих прикладів” у Камишова журналісти знайшли судимість за ч. 2 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство, вчинене групою осіб). Судимість була погашена у 2008 році.
До того, як стати керівником філіалу “Воїна”, Камишов з 2021-го тричі возив дітей з окупованої частини Донеччини “підкорювати Ельбрус” — від кадетського корпусу імені Олександра Захарченка, бойовика, який очолював окупаційну владу у Донецькій області. Про це Камишов розповів в інтерв’ю каналу “Оплот Тв”.
У квітні 2024-го в інтерв’ю одному з російських видань Камишов розповів, що “80% інструкторів центру “Воїн” мають унікальний бойовий досвід”. І що центр “має завдання — вивезти 600 дітей у дитячі оздоровчі табори”. Дітей з Донеччини.
Найбільше інформації журналісти знайшли про інструкторів “донецького філіалу”. Зокрема, у групі центру “Воїн” у російській соцмережі у березні 2024-го згадували Анатолія Юшка, Павла Григор’єва, Станіслава Таранчука та Івана Рекубрацького.
Анатолій Юшко був також одним з інструкторів у Волгограді, у зміні, де була Олена. У його телеграм-каналі є багато фото та відео з тренувань дітей.
Юшко народився та провів дитинство в українському Донецьку. В інтерв’ю російському виданню він розповідав, що на війну проти України пішов добровольцем. Спочатку служив снайпером, а вже за декілька місяців — у 19 років — дослужився до заступника начальника штабу стрілецького полку 1-ї слов’янської бригади. За його словами, воював на Запоріжжі. Демобілізувався у листопаді 2022-го за наказом Путіна про “демобілізацію студентів Донбасу”.
Він поновився на економічному факультеті Донецького національного університету та розпочав пропагандистську діяльність: розповідає школярам про “любовь к родінє”, про тактику ведення бою та читає лекції в російській спільноті “Знаніє”.
Ще одним інструктором центру “Воїн” на Донеччині є Павло Григор’єв з української Ясинуватої.
У дописі центру “Воїн” у російській соцмережі йдеться, що Григор’єв під час повномасштабного вторгнення Росії добровільно пішов воювати проти України, зокрема воював на Донеччині, а після поранення пройшов навчання на інструктора у Тюмені.
З дописів Григор’єва у російській соцмережі, він працював тренером зі степ-аеробіки у місцевому фітнес-центрі.
У жовтні 2024-го Григор’єв опублікував фото з іншими інструкторами філіалу “Воїн”, зокрема Юшковим. Усього на фото — сім інструкторів.
Ймовірно, інструктори філіалу часто змінюються. Наприклад, на фото до новини пропагандистського видання “ZOV” за січень 2024-го Григор’єва нема, але є Юшко та Камишов. Усього на фото — 10 інструкторів.
Останній допис Григор’єва на сторінці у російській соцмережі — від 23 грудня 2024 року — про Російський університет спецназу, де він разом з Юшком пройшов навчання.
З Григор’євим та Юшком вчився в університеті й Станіслав Таранчук. Допис про це він опублікував на своїй сторінці у російській соцмережі. Як і про те, що був інструктором для українських підлітків у Волгограді.
Таранчук — з Донецька. Розповідав, що добровольцем-студентом пішов воювати проти України. Дослужився, за його словами, до командира взводу, а після демобілізації повернувся у виш і продовжив навчання.
Ще одним інструктором центру “Воїн” на Донеччині є Іван Рекубрацький.
Він у соцмережі поширив допис з тренувань у Російському університеті спецназу. Чи брав він участь у повномасштабній війні проти України, невідомо. У соцмережах з 2022 року він постить переважно фото у цивільному.
На тимчасово окупованій частині Херсонської області філіал “Воїна” почав діяти у квітні 2024 року на базі Генічеського будівельного коледжу. За даними російського видання ТАСС, 70 студентів коледжу і стали першими учнями центру.
Директор філіалу у Херсонській області — Андрєй Сабінов, родом з молдовського Кишинева. До повномасштабного вторгнення жив у Москві та був офіційним представником “Союзу казаков-воінов Рассіі і зарубєжья” в Алтайському краї, у Москві та Московській області.
У 2022-му прибув на захоплену територію Херсонщини добровольцем у складі козачого загону, а згодом козачої бригади “Дон”. Про це він розповів в інтерв’ю пропагандистському виданню “Хєрсонскоє аґєнтство новостєй”. Сабінов також заявив журналістам, що має бойовий досвід у двох чеченських війнах.
Про інших інструкторів центру на Херсонщині інформації знайти не вдалося.
Центр “Воїн” на Луганщині запрацював у 2024-му на базі Луганського коледжу автосервісу імені Олександра Гізая. Так званий міністр освіти і науки окупованої частини Луганської області Іван Кусов заявляв місцевому пропагандистському виданню, що у філіалі запровадять інноваційний проєкт “Кібервоїн”, який передбачатиме навчання на дронах, робототехніці та кібертехнологіях.
Хто керує філіалом на Луганщині, нам встановити не вдалося. Серед ймовірних інструкторів, які там тренуватимуть українських підлітків — 24-річний Ігор Григор’єв. У публікації на сайті “Воїна” згадується, що він воював проти України після початку повномасштабного вторгнення, а до цього декілька років служив у так званій “народній міліції” на окупованій частині Луганської області.
На тимчасово окупованій території Запоріжжя філіал “Воїна” спершу планували створити на базі молодіжного освітнього центру “Маяк”, що у Бердянську. Згодом — на базі дитячого табору “Іскра”. Відкриття запланували на 2025 рік.
В одній з російських публікацій за травень 2024-го йдеться, що директором філіалу на Запоріжжі є Алєксєй Лукін.
Ще у лютому 2024 року Лукін був директором центру “Воїн” у Ноябрську Тюменської області. Про це йдеться в інтерв’ю, яке він давав російському радіо “Ноябрськ”.
“Ніхто не знає, куди ці діти вирішать піти з війною”
“Авангард” у Волгограді — не єдиний табір у Росії, куди відправляють українських дітей і де навчають, як стати російськими військовими. Насаджування російської пропаганди та мілітаризація дітей на тимчасово окупованих територіях України — це розгалужений та добре фінансований Росією комплекс освітніх та виховних програм.
Лише на діяльність центру “Воїн” у 2024-му виділили майже 300 мільйонів рублів. Це приблизно 90 мільйонів гривень або понад два мільйони доларів США. На 2025 рік фінансування з федерального бюджету РФ також передбачено.
Політизацію та мілітаризацію дитячих таборів збираються посилити. 27 вересня 2024 року депутати думи внесли законопроєкт, спрямований на “уніфікацію позашкільної освіти дітей під час літніх оздоровчих кампаній”.
Законопроєкт вже розглянули у першому читанні. Він передбачає, що міносвіти РФ розробить обов’язкову програму перебування дітей у таборах і методичні матеріали для осіб, які працюють з неповнолітніми в таких закладах. Заходи будуть спрямовані на “правильне самовизначення” та соціалізацію дітей на основі традиційних російських духовно-моральних цінностей, а також на формування у дітей почуття патріотизму та поваги до “подвигу російських героїв”.
Табори перевиховання — це частина російської політики з викорінення української ідентичності у дітей. І навіть якщо Міжнародний кримінальний суд не кваліфікуватиме діяльність таких таборів як воєнний злочин, пропаганда служби у збройних силах супротивної держави заборонена статтею 51 Женевської конвенції про захист цивільних під час війни, каже юристка ГО “Регіональний центр прав людини” Катерина Рашевська:
“Крім того, є численні негативні наслідки для ментального та фізичного здоров’я цих дітей. Це травма у зв’язку з примусом засвідчити лояльність державі-агресору, сором за те, що ти певним чином зраджуєш власну державу. Є різні дитячі поведінкові реакції на те, що відбувається, і загалом такі дії можна розглядати як ментальне страждання, що сягає порогу нелюдського поводження. Це окремий злочин проти людяності й насправді навіть окремий воєнний злочин”.
Мілітаризація українських дітей Росією є також грубим порушенням резолюцій Ради безпеки ООН.
“Серед шести серйозних порушень резолюції є вербування та використання дітей, — каже Рашевська. — І під вербуванням розуміється широкий спектр дій: починаючи від вчинення різного роду диверсійних дій, збирання інформації для ворога і завершуючи таборами перевиховання та мілітаризованою програмою. Наприклад, подібні табори ХАМАСу увійшли до одного зі звітів спеціального представника Генсека ООН з питань дітей і збройних конфліктів — як серйозне порушення. На практиці це означає, що держава, яка вчиняє таке порушення, може бути включена до списку ганьби, до неї будуть різного роду політичні репутаційні санкції. На сьогодні збройні сили РФ фігурують у списку ганьби за вбивства та каліцтва, атаки на школи та лікарні, але поки що не за вербування українських дітей”.
Крім того, мілітаризація, за словами юристки Регіонального центру прав людини, є порушенням Конвенції ООН про права дитини, а також міжнародних громадянських і політичних прав:
“Наша організація у партнерстві з Центром захисту прав дитини запустила пілотний проєкт, в якому намагаємося притягнути Росію до відповідальності у Комітеті ООН з прав людини у зв’язку з такою політичною індоктринацією та мілітаризацією дітей. Ми розглядаємо такі дії як порушення свободи думки, свободи совісті. Тому що дитина не може сказати: “Ні, я не хочу, я не буду”.
Мілітаризація українських дітей, за словами Рашевської, шкодить не лише дитині, а й національній безпеці:
“Ніхто не знає, куди ці діти, яких РФ перетворює на власних солдатів, вирішать піти з війною. Вони мають навички замінування, розмінування територій, знають як використовувати дрони, автомати, як стрибати з парашутом, мають навички тактичної медицини. Це вже готовий солдат, який може піти на фронт. Куди ці всі люди будуть закинуті? Очевидно, це все не для того, щоб вони сиділи в казармах. Це для того, щоб готувати потенційний мобілізаційний резерв, адже РФ багато втратила на війні з Україною. Їй потрібні вмотивовані люди. А ці діти, яких штучно відокремлювали від України й насаджували їм російські наративи, воюватимуть ідейно”.
“Ніколи в історії ніхто не розглядав пропаганду війни як порушення прав людини. Можливо, саме час для України спробувати підняти також це питання”, — додала Рашевська.
Чи був шанс повернути Олену та інших дітей в Україну
У 2025-му Олені виповниться 18 років. Наразі вона та ще четверо дітей з її будинку сімейного типу досі у розшуку в Україні.
У відділі розшуку зниклих безвісти ГУ Нацполіції у Херсонській області Суспільному розповіли, що у розшук їх подала Каховська районна військова адміністрація. Станом на січень 2025 року загалом у розшуку перебуває 678 неповнолітніх з Херсонщини, які зникли на тимчасово окупованій території.
Чи була можливість раніше вивезти з окупації дітей з будинку сімейного типу, де проживає Олена, журналісти запитали в адвокатки та правозахисниці Катерини Бобровської, яка, зокрема, допомагала повернути з Росії викраденого підлітка з Маріуполя.
“Шанс був, але це залежало від низки факторів, — каже адвокатка. — Перший — наявність доступу до інформації про місце перебування дітей. Другий — співпраця міжнародних організацій. ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) або інші гуманітарні установи могли сприяти встановленню контакту з дітьми та сприяти їх евакуації. Третій — рішучі дії України: якщо опікун відмовився евакуювати дитячий будинок сімейного типу, орган, який укладав з ним договір, має терміново ухвалити рішення щодо припинення опікунства. У цьому випадку дітей могли передати під опіку іншої особи або організації, яка вжила б заходів для їхньої евакуації/повернення”.
Чи зможе Україна зараз вивезти Олену з окупації, не відомо, адже, за словами адвокатки Катерини Бобровської, поки немає чітко визначеного механізму для повернення дітей з тимчасово окупованих територій. Зокрема, нема єдиного органу, відповідального за координацію повернення, реабілітацію та реінтеграцію дітей. Можливості української влади діяти на окупованих територіях обмежені, і ми залежимо від міжнародних організацій, які можуть сприяти, але не завжди мають реальний вплив на окупаційні адміністрації.
“Наразі Україна використовує міжнародні механізми, зокрема звертається до ООН, МКЧХ, UNICEF, а також формує базу даних депортованих дітей через Національне інформаційне бюро. Але ці кроки є частковими й не гарантують повернення”, — розповіла Бобровська.
Для того, щоб виправити ситуацію, адвокатка радить наступне:
- Повернути посаду дитячого омбудсмена, який має бути незалежним, з відповідними повноваженнями для представлення інтересів дітей, особливо вразливих категорій.
- Запровадити обов’язкове представництво інтересів дитини адвокатом у кримінальних провадженнях, внісши відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України та Закону “Про безоплатну правничу допомогу”.
- Посилити повноваження Національного інформаційного бюро та внести роз’яснення щодо його ролі у захисті інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема щодо їх повернення з тимчасово окупованих територій.
- Використовувати практики Єврокомісії, які наголошують на потребі створення умов для зростання дитини в її соціальному та культурному середовищі. Активно залучати міжнародні організації (ООН, МКЧХ) до процесу повернення депортованих дітей.
Автор: Наталія Стратонова
Джерело: СУСПІЛЬНЕ
Tweet
