Лже-викладач виманила у людей сотні тисяч гривень
27-річна домогосподарка із середньою освітою обрала для шахрайства корумповані царини нашого буття – вищу освіту та працевлаштування Аферистка влаштувала своєрідну піраміду – жертви шахрайства, не усвідомлюючи своєї плачевної ролі, залучали у тенета спритниці усе нових потерпілих. Зайве казати, що жінка мусила володіти особливим даром шахраїв: викликати довіру, симпатію і вміти маніпулювати на людських почуттях. Бо інакше не пояснити, чому їй без сумнівів віддавали тисячі євро, місяцями чекали на обіцяне, та ще й додавали по дві-три тисячі євро на першу вимогу жінки.
Усі афери тернополянки стосувалися переважно одного з тернопільських університетів, хоч при нагоді шахраювала і щодо інших вузів. Вона називала себе начальником навчального управління або контрольно-ревізійного управління цього вузу. Для жертв спритниця мала неабияку вагу, бо запевняла, що дев’ять років працює у вузі, має впливових колег та дуже велику зарплату .
Найбільші кошти спритниця виманювала з тих, хто мріяв працевлаштуватися в університеті та отримати гуртожиток чи відомчу квартиру. Обіцянка подальшої приватизації житла відразу ж розкривала гаманці ошуканих. Одна родина віддала шахрайці понад десять тисяч євро – за обіцянку влаштувати на роботу батька, дочку та невістку, водночас забезпечивши їх житлом. Пропонувала шахрайка посади лаборанта, викладача, начальника відділу. Цікаво, що лиходійка і справді знала усі ходи-виходи у вузах, з показань деяких свідків, її часто бачили в університетських коридорах.
Жінка вдавалася до ризикованих дій, аби впевнити своїх «протеже» у спроможності виконати обіцяне. Так, дівчат, яким вона задурила голову лаборантськими посадами, сміливо вела у комп’ютерні кабінети, представлялась начальником навчального управління і пропонувала працівникам комп’ютерних кабінетів навчити претенденток на посади комп’ютерної грамоти. І вони працювали з дівчатами, адже жінка правильно називала навчальний підрозділ, у якому начебто працювала, а тому в них не виникало сумніву у правдивості її слів.
Аби створити видимість успіху справи, жінка вручала претендентам на посади різноманітну навчальну літературу, щоб готувалися до майбутньої роботи, роздавала для заповнення анкети.
Час минав, а обіцяної роботи не було. Шахрайка якомога довше відтягувала момент істини. Вона навіть вирішила платити ошуканим … зарплату. Розповідала, начебто вони уже влаштовані, зарплату нараховують, але з виходом на роботу треба почекати. Таким чином вона переслідувала ще й іншу мету: поки люди не дізнались, що ошукані, на її прохання шукали претендентів на вільні посади. Аби не викликати підозр,сама приїжджала до ошуканих – заспокоювала, запевняла, обіцяла щось нове і… знову виманювала гроші.
Шахрайка не цуралася і дрібнішого заробітку – за 150 євро «здати» сесію. Але обман розкривався під час першого невдалого іспиту, бо гроші не спрацьовували… Цікаво, що багатьом ошуканим студентам вдавалося повернути «хабарниці» євро чи гривні – чомусь перед претензіями студентів шахрайка пасувала. Проте одного студента таки виключили з вузу за нездані іспити.
Заяви до міліції посипалися тоді, коли шахрайка перестала відповідати на телефонні дзвінки. Правоохоронці затримали зловмисницю. У своє виправдання та скромно пояснювала, мовляв гроші потрібні були, щоб забезпечити гідне життя двом маленьким дітям.
Суд кваліфікував дії жінки як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах. Вирок – п’ять років позбавлення волі, конфіскація майна.
ВЗГ УМВС України в Тернопільській області
