Як аферисти вербують людей у шахрайські колцентри

Як аферисти вербують людей у шахрайські колцентри

На початку 2023 року видання “Економічна правда”  розповіло про шахрайські колцентри або “офіси”, які виманюють гроші переважно в росіян. Оскільки останні воюють проти українців, така діяльність могла б розцінюватися як благородна. Якби не кілька “але”.

По-перше, їх працівники часто ошукують українців чи громадян країн ЄС. По-друге, від “офісів” державний бюджет не отримує податки як від звичайного бізнесу. По-третє, аналогічну діяльність росіяни ведуть проти українців.

Останнім часом активність центрів зростає. Пропозиції з працевлаштування в “офіси” можна знайти на рекрутингових платформах, зупинках громадського транспорту, у ліфтах. Шахрайські колцентри почали працювати відкрито.

“Зараз ця сфера – бізнес номер один в Україні та найкраща робота для молоді”, – спокійно розповідає HR-менеджерка одного з київських “офісів”. Це перші слова, які почув журналіст ЕП, коли відгукнувся на вакансію. “За одну виплату (виплата здійснюється за залучення клієнта з внесених ним коштів – ЕП) ви зможете заробити місячну зарплату будь-якої професії”, – аргументує жіночий голос.

Головне завдання пані по той бік слухавки – будь-що запросити співрозмовника на співбесіду, аби той якнайшвидше став до роботи. Дівчина легко відповідає на всі запитання, але її слова зазвичай мають мало спільного з реальністю.

Річ у тім, що за кожного залученого співробітника вона отримує гроші (50 дол за одного, 100 – за двох, по 100 дол – за кожного наступного), тому обіцяє високий заробіток, безкоштовне проживання в столиці, фінансову підтримку, дружний колектив, конструктивні відносини з керівництвом, гарну музику в офісі.

Журналіст Економічної правди поспілкувався з чотирма людьми, які працювали та працюють у шахрайських колцентрах понад пів року, аби показати реалії цієї роботи і відповісти на питання, що насправді очікує людину, яка захоче працювати в “офісі”.

Чому люди йдуть працювати в “офіси”

За спостереженнями представників цієї сфери, більшість співробітників шахрайських колцентрів – молодь віком 16-26 років. Співрозмовники ЕП описують їх як “людей із складним соціальним становищем”, маючи на увазі відсутність досвіду роботи чи наявність боргів, а також охочих переїхати жити у велике місто.

Мотивація людей у такому віці і становищі зводиться до бажання швидкого та легкого заробітку, що, власне, і обіцяють ті, хто шукають кадри для “офісів”.

Шахрайські колцентри часто беруть на роботу неповнолітніх, хоча за законом для цього потрібен дозвіл батьків чи опікуна. Співробітники працюють неофіційно, тому понаднормову зайнятість чи роботу у вихідні, заборонені Кодексом законів про працю щодо 14-18-річних осіб, власники “офісів” не вважають порушенням.

 

Робота в “офісі” приваблює молодих людей, адже там не вимагають мати вищу освіту, досвід чи кваліфікацію. Ця робота дозволяє отримувати чималі виплати тут і зараз. Принаймні, саме це обіцяють рекрутери шахрайських проєктів.

“Ти ніде таких грошей не заробиш, якщо ти звичайна людина з вулиці”, – каже один із співрозмовників ЕП, який понад рік працює в одному із столичних “офісів”.

 

Доктор психологічних наук Вадим Васютинський пояснює, чому люди вірять в обіцянки високих заробітків у колцентрах. “Це залежить від здатності оцінювати ситуацію і передбачати наслідки. Такі люди мислять надто емоційно”, – каже він.

Часто люди з фінансовими труднощами або без інших пропозицій роботи обирають такі вакансії, піддаючись емоційному рішенню заробити великі гроші. Ключовим фактором стає віра в диво. Сподівання швидко розбагатіти викликає емоційний азарт, що заважає тверезо оцінити реальність.

Роботу в “офісах” молоді Васютинський пояснює відсутністю в таких осіб власного життєвого досвіду, аби зрозуміти, чим вони насправді займаються.

Структура

Усі “офіси” об’єднує подібна корпоративна ієрархія. Є керівництво, про яке зазвичай ніхто нічого не знає. Рядові співробітники далеко не кожного з них знають навіть в лице, бо ті вкрай рідко зʼявляються на робочих місцях.

Їх основна функція – забезпечувати “дах” у державних та правоохоронних органах, безперервність роботи, зокрема під час незапланованих облав правоохоронців або деяких ініціативних політиків. У таких випадках рядових працівників переводять у резервні приміщення, аби робота не зупинялася.

Нижче в ієрархії розташовані так звані дольовики, які відповідають за розрахунок та виплату заробітних плат рядовим співробітникам.

За ними йдуть так звані пульти – старші співробітники, яким підпорядковуються всі, хто нижчий за ієрархією. Ці люди визначають, що і як робити з жертвою “скаму” (яка буде “легенда” обману, куди переказувати кошти).

Легенди бувають різними, залежно від спрямування “офісу” (дзвінки від російських спеціальних служб, поліції, банків, мобільних операторів). Наприклад, якщо працівник “офісу” дзвонить від імені російського поліцейського, він може попередити про запобігання крадіжці грошей.

Нижче йдуть “клоузери” – досвідчені співробітники, які розмовляють з жертвами обману, після того, як їх “зловили на гачок” найнижчі в ієрархії працівники. Мова про “дзвонил” або “холодників” (від фрази “холодний дзвінок”). Їх завдання – годинами телефонувати росіянам, шукаючи потенційних жертв.

Скільки платять в “офісах”

Десятигодинний робочий день у працівників “офісів” починається однаково: із здавання мобільних телефонів. Починається робота о 8:00 ранку, а за запізнення передбачаються штрафи у вигляді 100 грн чи присідання. Працюють “офіси” не лише в будні, а й у суботу. Щоправда, у цей день зміна триває три-пʼять годин.

Озвучені часові рамки не повинні вводити читача в оману, адже в розкладі роботи колцентрів відсутня друга складова – час завершення праці. Це стається тоді, “коли оголосить керівництво”. Затримки на роботі – там нормальна практика.

Обіцянки високих заробітків в “офісах” найчастіше є обманом. Ще у 2023 році один з працівників шахрайського колцентру пояснював ЕП, що в цій сфері працює “принцип Парето”, коли 80% доходу приносять 20% людей. Тобто обіцяні 2 тис дол на місяць отримуватиме далеко не кожен.

Реальний заробіток визначається системою бонусів або відсотком від суми, отриманої від ошуканої особи. Ця система розподілена вздовж усієї ієрархії: від найнижчого відсотка для “холодника” до більш високого – для старших посад.

Наприклад, якщо особу вдалося обманути на 5 тис дол, то з цієї суми працівник може розраховувати на відсоток, про який повідомляють під час співбесіди. Зазвичай ідеться про 2-3%. Інколи керівництво не озвучує розмір винагороди, аби потім відмовити у виплаті через начебто зірвану угоду.

“Ми “розвели” людину на 10 тисяч доларів. Я мав отримати 3% від угоди, інший співробітник – 6%. Йому прийшли 600 доларів, мені мали прийти 300 доларів, а прийшли 100. Сказали, що їх з’їла комісія”, – каже співробітник одного з “офісів”.

Більшість шахрайських колцентрів пропонують роботу без фіксованої ставки, лише відсотки від закритої угоди. Працівники можуть місяцями ходити на роботу, не отримуючи кошти. Один із співрозмовників ЕП отримав свою першу виплату лише через півтора місяця після початку роботи, інший – через три місяці.

Проте існують колцентри, які пропонують співробітникам фіксовану ставку. Зазвичай це невеликі суми, які розглядають як дохід на базові потреби.

Ідеологія

У шахрайських колцентрах панує культ заробітку. Рядовим працівникам часто розповідають історії успіху про колег, які прийшли з вулиці, а зараз їздять на “кубику” (Mercedes-Benz G) і заробляють по 2 тис дол на тиждень. Насправді ж ніхто з опитаних ЕП співрозмовників “офісів” таких “легенд” ніколи не бачив.

Зате вони бачили дещо інше. Характерною ознакою колцентрів є жорстка вертикаль управління, де керівник – беззаперечний авторитет. Неформальність цих стосунків уможливлює часті випадки неповаги, цькування та булінгу.

В “офісах” панує панібратство. Наприклад, працівників можуть змусити присідати за запізнення і навіть застосовують до них фізичне насильство.

“Один з керівників каже: “Льошо (імʼя змінене), ти вже три місяці не заробляєш, що з тобою?”. Він відповідає: “Не знаю”. Після цього йому сильно натиснули пальцями на обидва ока”, – розповідає історію один з працівників “офісу”.

Поширені й історії побиття співробітників з метою залякування інших. Двоє співрозмовників ЕП особисто спостерігали за побиттям колег. Їх карали за “злиття” бази даних російських номерів іншим “офісам” та крадіжку грошей.

Менеджери практикують і моральний тиск. Якщо працівник довго не заробляє, його викликають у кабінет до керівництва, де в грубій формі пояснюють, чому варто почати працювати краще. Використовують психологічний тиск та цькування за те, що людина носить дешеві речі, живе з батьками або має борги.

У рекламних оголошеннях “офіси” пропонують працівникам безплатне проживання в корпоративній квартирі. Іноді можуть виплатити частину боргу потенційного співробітника, але це не благодійність, а додатковий метод тиску.

Чому люди не звільняються після перших проявів насильства? “Це своєрідний “стокгольмський синдром”. Приймаючи пропозицію роботи, вони довіряють керівництву і беруть на себе певні моральні обов’язки. Коли щось не виходить, звинувачують себе і виправдовують менеджерів”, – пояснює Васютинський.

Крім того, залишається перспектива заробляти 2-3 тис дол, адже існують історії про тих, хто нібито їх отримує.

Легко почати, складно звільнитись

Колишній працівник “офісу” поділився з ЕП історією свого відрядження в Дніпро для обміну досвідом з колегами: “У Дніпрі крутіші точки. Чого тільки центральний офіс вартий. Це недобудоване казино: мармурові підлоги, великі динаміки з музикою, усі повідомлення через мікрофон, дуже крута атмосфера”.

Однак невдовзі він виявив, що не може повернутися додому: керівництво дніпровського “офісу” вимагало спершу заробити певну суму грошей. Імовірно, отриманий досвід потрібно було оплатити саме таким способом.

Не дивно, що рано чи пізно в більшості працівників шахрайських колцентрів виникає бажання звільнитися. Найчастіше – через моральну втому або незадовільні умови праці. Проте залишити цю роботу, особливо після перебування в системі протягом кількох місяців, – завдання вкрай важке.

“Людям, які там працюють, найчастіше важко внутрішньо наважитися на звільнення. Лише зовнішні поштовхи у вигляді опіки чи допомоги з боку сім’ї або друзів можуть допомогти ухвалити рішення”, – говорить Васютинський.

Найлегша вимога при звільненні – знайти собі заміну, але часто не одну людину, а стільки, скільки скажуть. “Одного разу людина намагалася втекти, її знайшли на пероні вокзалу, привезли в квартиру і вона там сиділа під наглядом. Сказали привести на роботу десять людей”, – переповідає історію працівник “офісу”.

Керівники також можуть вимагати від працівників заробити певну суму. Дехто дозволяє працівникам відпочити, аби вони потім повернулися до роботи. Людям також можуть запропонувати іншу роботу. Якщо ж працівник твердо вирішив покинути шахрайський сектор, на нього починають тиснути.

Один із співрозмовників ЕП поділився своєю історією звільнення після понад року роботи в одному з шахрайських “офісів”.

“Про те, що я йду з роботи, знали тільки я і ще один співробітник, якому я також запропонував піти. Я спитав у досвідчених людей, як це зробити правильно, вони підказали. Коли я пішов з роботи в останній день, то написав великий лист у спільну групу, подякував за досвід і відразу вийшов з неї. Після цього мені написав один з керівників “офісу” з погрозами”, – розповідає співрозмовник ЕП.

 
 
 

Листування співрозмовника ЕП з одним із старших співробітників “офісу”

Після цього нові погрози на адресу співрозмовника ЕП не надходили.

Чим небезпечні “офіси”

Хоча шахрайські колцентри працюють давно, їх діяльності державні органи не заважають. Наприкінці 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт щодо встановлення відповідальності за електронно-комунікаційне шахрайство. У травні 2024 року його ухвалили в першому читанні.

Документ пропонує увʼязнювати творців “офісів” на 7-12 років, а тих, хто залучає туди людей, – на три-пʼять років з конфіскацією майна.

У суспільстві тема “офісів” теж не отримала засудження. Ба більше, багато людей виправдовують шахрайські колцентри, бо вони виманюють гроші в росіян, завдаючи шкоди агресору. Цей мотив є лейтмотивом і самих “офісів”.

“Під час навчання нам пояснювали: коли ми обманюємо росіян, то отримані гроші витрачаються в Україні і з них платяться податки”, – описує працівник “офісу”.

Проте цей аргумент спірний. Шахрайські колцентри працюють у тіні і через це не платять податки. Зарплату співробітники отримують готівкою, яку керівники “офісу”, імовірно, отримують за допомогою різних тіньових схем.

Кошти, які “офісники” виманили в росіян, мають пройти певний шлях, перш ніж вони опиняться в Україні. Імовірно, що на шляху до України значна частина грошей осідає на закордонних рахунках власників “офісної” мережі чи інших осіб.

Таким чином, держава отримує лише гроші, які витрачають співробітники всередині країни. Чи достатньо цих переваг для того, аби заплющувати очі на злочини “офісників”, зокрема проти їхніх працівників?

Автор: МАКСИМ ТРОЯНСЬКИЙ

Джерело: ЕКОНОМІЧНА ПРАВДА

You may also like...