Моніторинговийо візит до “Темнівської виправної колонії №100”: Хочеш “тарочку” — проси дозвіл

Превентивний моніторинговий візит здійснено в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань, відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарання.

Візит здійснено групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України”. Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій Андрійович — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина;
• Зуйков Сергій Юрійович — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України;
• Цвілий Олег Володимирович — член громадської ради при Міністерстві юстиції України;
• Запорожцев Костянтин Вікторович — спеціаліст в сфері судово-медичної експертизи.

Дата візиту: 2 та 4 липня 2024 року

Дата попереднього візиту: 17 червня 2023 року

Загальна інформація

ТВК-100 — це виправна колонія середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Колонія розташована за адресою: вулиця Харківська, 3, село Темнівка, Харківський район, Харківська область.

Керівник закладу — полковник внутрішньої служби Найдьонов Олег Валентинович.

Установа складається з виробничої зони, харчоблоку, житлової зони з дільницями СПС, дільниці КДіР, медичної частини, банно-прального комбінату, дільниці ДІЗО/ПКТ/ ДПК/СІЗО, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених довічно, крамниці, бібліотеки, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу закладу складається з 276,5 посад. Фактична чисельність — 232,5 посади. Загальний некомплект персоналу по установі — 44 співробітники.

Планове наповнення установи — 1145 осіб. Фактична кількість — 641 засуджений. В установі працюють три психологи для роботи з засудженими і один для роботи з персоналом.

У ТВК-100 — 11 дільниць СПС.

Протягом поточного року до установи прибули 1332 особи.

У 2024 році померли п’ять засуджених. Працевлаштовано 259 осіб згідно з трудовим договором. У ДІЗО перебувала одна особа, в ПКТ — одна, в ДПК — чотири, в дільниці СІЗО —  дві особи. В медичній частині на лікуванні — 13 осіб. На обліку ВІЛ/СНІД — 70 осіб. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильні до самогубства — 11 осіб; схильні до членоушкоджень — 13 осіб, до втечі — шість осіб.

Протягом 2023-2024 років не зафіксовано жодної скарги від засуджених на неналежні умови утримання і неналежне надання медичної допомоги. Шість осіб мають інвалідність ІІ гр., 15 — ІІІ гр. Облік відторгнутих загалом не ведеться.

У власному користуванні засуджені мають 65 планшетів з доступом до мережі інтернет. 64 засуджені мають власні електронні адреси.

Групою моніторів проведено опитування близько 215 засуджених.

Засуджені масово зверталися до моніторів з питанням можливості переведення в іншу установу за межами Харківської області та з проханням сприяти звільненню умовно-достроково для служби в ЗСУ.

Варто зазначити, що протягом поточного року значно збільшилися обстріли Харківщини з боку Росії. Нагадаємо, що на півночі і північному сході Харківська область межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході — з Луганською, на південному сході — з Донецькою. Установа продовжує знаходитися в зоні небезпеки, засуджені і персонал потребують евакуювання.

Персонал установи — всі в цивільному одязі.

Попередні зауваження

Попереднє відвідування ТВК -100 групою моніторів здійснено 17.06.2023 року. Внаслідок візиту до керівництва установи і пенітенціарного відомства були спрямовані наступні рекомендації:

1. Припинити створювати в установі атмосферу страху і приниження;
2. Припинити практику тримання в ДІЗО/ПКТ/ДПК наодинці;
3. Припинити практику заборони сидіти на ліжках в камері та покарання за заплющені очі;
4. Змінити розпорядком дня час підйому в ДІЗО/ПКТ з 05:00 на 06:00;
5. Припинити практику заборони тримання в ДІЗО/ПКТ особистих речей, предметів першої потреби;
6. Зменшити кількість обшуків у камерах ДІЗО/ПКТ;
7. Припинити практику заборони сидіти на ліжках у житлових приміщеннях;
8. Припинити практику постійного проживання в лікарні здорових засуджених (днювальних);
9. Припинити практику примусу до одягання масок засудженим у камерах максимального рівня безпеки;
10. Припинити практику вживання співробітниками нецензурної лексики та інших принизливих слів до засуджених;
11. Припинити практику надавати повноваження одним засудженим впливати на інших засуджених, ліквідувати неофіційний СПП — секцію правопорядку;
12. Припинити практику заборони використання планшетних комп’ютерів та аксесуарів до них;
13. Припинити практику використання хворих засуджених як днювальних у палаті;
14. Припинити практику вставання та шикування пацієнтів у лікарні під час відкриття дверей;
15. Припинити практику заборони вільного переміщення хворих в лікарні, з урахуванням особливостей категорій засуджених;
16. Сприяти засудженим у відновленню втрачених через війну родинних зв’язків.

Рекомендації, надані за результатами попереднього відвідування, були виконані частково, а саме:

Спостерігається тенденція збільшення планшетів у власному користуванні засуджених, збільшується кількість зареєстрованих електронних скриньок, в сектори максимального рівня безпеки від засуджених довічно припинили вимагати носити захисні маски в камері.

Факти, виявлені під час відвідування

1. Катування і жорстоке поводження. Захист від катування та інші форми жорстокого поводження (стаття 5 Загальної декларації прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, стаття 28 Конституції України, стаття 127 КК України)

Під час відвідування установи від засуджених надходили численні скарги на катування, жорстоке поводження, залякування та застосування до них психологічного насильства. Так, під час конфіденційного спілкування більшість засуджених повідомили, що після прибуття в колонію у дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР), днювальні з метою примусу здійснити дії, що суперечать волі засуджених, змушували їх публічно, у принизливий спосіб виконувати прибирання туалету/санвузла.

2. Секція правопорядку “СПП” і днювальні

2.1 У доповіді Європейського Комітету з питань запобігання катувань (далі Комітету) до України за наслідками візиту (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27) зазначається, що у доповідях про попередні візити Комітет висловив серйозні занепокоєння щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

Тому Комітет із занепокоєнням помітив протягом візиту, що ця практика залишилася. Крім того, попри неодноразові конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, але ж ПВР не передбачає для них функцій “адміністрації”.

Як вже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш слабких ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жоден ув’язнений (в жодній пенітенціарній установі у країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими.

В установі щонайменше 20 осіб так званих “СПП” (секція правопорядку), тільки у 4 відділенні мешкають близько восьми осіб “СПП”. “СПП” стоять на дорозі під час пересування засуджених і виконують функції нагляду. Всі днювальні і так звані “СПП” мають чітку ієрархію і субординацію. Найвищі “посади” мають засуджений К. — “комендант житлової зони” і засуджений Ф. — “комендант промислової зони”.

2.2 Під час огляду дільниці КДіР було встановлено, що засуджений (днювальний) самовільно облаштував собі спальне місце в дільниці та має можливість самостійно відвідувати їдальню та дільницю СПС за яким він закріплений, що порушує вимоги пункту 2 розділу 1 Положення про дільницю карантину, діагностики та розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5. У доповіді за наслідками візиту Комітет до України (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27) зазначається, що у доповідях про попередні візити Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

3. “Приймання етапу”

Після того, як до установи прибувають нові засуджені, вони потрапляють в дільницю карантину, діагностики та розподілу (далі КДіР). Після прибуття засуджених, в порушення вимог пункту 2 розділу 1 Положення КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, засуджених виводять на прилеглий до адмінбудівлі майданчик, так званий “плац”, де змушують прибирати дану територію поки представники адміністрації установи не дозволять засудженим повернутися до дільниці КДіР.

Засуджений С. повідомив: “Після того, як прибуває етап, всі без винятку мають підмітати плац”. У разі відмови на будь-якому етапі перебування в установі до засуджених застосовують дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення в ДІЗО, фальсифікуючи матеріали справи. Також засуджені повідомили про практику поміщення до так званого “стакану”, який знаходиться в черговій частині на останньому поверсі. При чому фальсифікація, зі слів засуджених, частіше відбувається за згодою обох сторін, а саме, засудженого та адміністрацією установи.

Засуджені, які пройшли через цю процедуру (прибирання плацу), зазначають, що під психологічним тиском та погрозами насильством, зокрема сексуального характеру, і переведенням до найнижчої касти в неформальній тюремній ієрархії, вони змушені порушувати режим відбування покарання та йти на угоду з адміністрацією, щоб до них застосували статтю 391 КК України з подальшим переведенням до іншої установи.

Аналогічний інцидент в контексті примусу до прибирання в дільниці КДіР у своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році наводить Комітет.

4. Штучне створення негативної атмосфери в установі

4.1 В порушення додатка 8 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — Правил) встановлено, що адміністрацією установи самовільно запроваджено заборону засудженим використовувати свої спальні місця — сидіти на ліжках і лежати упродовж дня у вільний час.

Зазначається, що делегація Комітету отримала від ув’язнених, які на той момент або раніше перебували у цій колонії, декілька правдоподібних тверджень про нещодавнє фізичне жорстоке поводження з боку працівників, до яких у деяких випадках були залучені “днювальні”. Наприклад, один з ув’язнених стверджував, що після прибуття до колонії №100 у квітні 2020 року, він зазнавав жорстокого поводження з боку персоналу упродовж трьох діб, поки не погодився мити підлогу. Стверджуване жорстоке поводження, за його словами, відбувалося в кабінеті оперативного офіцера та мало форму поміщення ув’язненого обличчям донизу на підлогу, один офіцер сідав йому на спину, а інші тягнули догори його ноги та одягнені в наручники руки. (Загальна доповідь CPT/Inf (2020) 40) пункт 21).

5. Фабрикація дисциплінарних правопорушень

Засуджений Б. який мав досвід утримання в ДІЗО, повідомив моніторам, що з метою фабрикації дисциплінарних стягнень, засуджених, які відбувають дисциплінарне покарання в ДІЗО/ПКТ виводять в прогулянковий дворик з метою прибирання, це робиться демонстративно під відеозапис. Після того, як засуджений відмовляється прибирати, складаються матеріали про дисциплінарне правопорушення, а саме — невиконання законних вимог адміністрації — відмова від прибирання.

Разом з тим в ДІЗО/ПКТ на постійній основі працює днювальний Б., який під час опитування повідомив, що в його функціональні обов’язки входить прибирання приміщень, у тому числі і прогулянкових двориків. Про таку практику фабрикацій дисциплінарних стягнень повідомили декілька засуджених. Наприклад, засуджений М. повідомив, що отримав дисциплінарне стягнення у виді ДІЗО за відмову прибирати прогулянковий дворик.

 

6. Незаконне покарання поміщенням в лікарню

6.1 Під час конфіденційної бесіди моніторами було встановлено, що до засуджених застосовують практики жорстокого поводження, такі як незаконне поміщення на невизначений термін до спеціальних камер-палат, які знаходяться у приміщенні багатопрофільної лікарні на території установи. Моніторами було відвідано дві камери палати №111-211, на які вказували засуджені. В одній із них перебував засуджений. Засуджений не зміг пояснити причини свого перебування у камері-палаті лікарняного закладу, а також надати чіткі пояснення. Усім своїм виглядом даний засуджений виказував відчуття страху та згодом почав плакати.

6.2 Водночас в даній камері-палаті встановлено факти порушення статті 8 Конвенції та вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил (Рекомендація № R (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць) (далі — ЄПП), в частині порушення права засуджених на приватність, а саме — відсутність у санвузлах дверцят, які дозволяють засудженим усамітнитись.

6.3 Необхідно також зазначити численні скарги засуджених на роботу радіоточок, які встановлені у більшості камер-палат лікарні та працюють від часу підйому до відбою, без можливості самостійно її вимкнути та регулювати гучність. До того ж прогулянка на свіжому повітрі дозволяється лише одну годину на добу. В умовах стаціонарного лікування це можна розцінювати як жорстоке поводження.

6.4 В одній із зазначених палат вікно було обладнано матовим склом, і це не поодинокий випадок у даній колонії. Встановлення таких вікон було зафіксовано в камерах сектору максимального рівня безпеки та дільниці КДіР. У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році Комітет вже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів у колонії №100 для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери. CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

7. “Заборона”

В установі поширена практика сегрегації та стигматизації засуджених, яка полягає у відторгненні від загалу на невизначений термін за наказом адміністрації і днювальних, певних засуджених (що означає попасти під так звану “заборону”). “Заборона” застосовується до засуджених, які могли не виконати накази адміністрації, днювальних або тих, що висловлювали скарги на неправомірні дії/бездіяльність адміністрації щодо порушення їхніх прав.

Так звана “заборона” полягає у відторгненні/ізоляції від загальної маси засуджених. Будь-який контакт інших засуджених з особою, яка перебуває в цьому статусі, суворо заборонено. Ця “заборона” полягає в тому, що засуджений має постійно носити одяг встановленого зразка, навіть в дільниці СПС, навіть в житловому приміщенні, попри те, що засуджені які не є під “забороною”, одяг встановленого зразка одягають у виняткових випадках, а днювальні не одягають взагалі.

Засудженому забороняється спілкування з іншими засудженими. Відповідно до пункту 4 розділу II ПВР, засудженим заборонено: “продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні”. Але адміністрація установи зловживає цією нормою стосовно засуджених, які перебувають під так званою “забороною”.

На приклад, засуджений П. отримав так звану “заборону” за те, що сперечався з днювальним. Після цього відбулося шикування відділення і днювальний всім повідомив, що засуджений П. “під забороною”. Після цього з засудженим П. інші засуджені бояться спілкуватися, щоб самим не потрапити в таке становище. Засуджений П. має цигарку, але ніхто не дасть йому прикурити, засуджений П. має ручку, але ніхто не дасть йому аркуш паперу, навіть під час обіду засуджений П. не може попросити солі в інших засуджених.

Таким чином створюються нестерпні умови перебування в установі. На приклад, засуджений, який перебував у цьому статусі, повідомив, що певний час адміністрація установи затримувала на тривалий термін отримання посилки, де були речі першої потреби, в тому числі предмети гігієни, у зв’язку з чим він не міг користуватися туалетним папером понад два тижні. Адміністрація відмовляла забезпечити його предметами гігієни, а іншим засудженим було суворо заборонено навіть спілкуватися з ним.

Подібне відношення, обмеження та перешкоджання застосовувалися практично в усьому: питаннях побуту, праці, відпочинку, умовах і відбування покарання в цілому, що створювало життя в цих умовах нестерпними. Засуджений С. повідомив, що під забороною він перебуває з 2022 року, навіть для того, щоб попросити “тарочку” (шматочок паперу для того, щоб завернути тютюн) потрібно брати дозвіл у завгоспа відділення.

8. Атмосфера страху в установі

Необхідно зазначити присутність атмосфери страху у засуджених. Це було помічено під час збору інформації. Велика кількість засуджених відповідали загальними фразами: “ви самі все прекрасно знаєте” або “ви поїдете, а нам тут жити”, не вдаючись в подробиці, боячись переслідування та негативних наслідків з боку адміністрації. І цей страх був повністю виправданий, тому що за два дні після візиту з членом моніторингової групи зв’язалася близька родичка одного із засуджених, якій відбував покарання у даній колонії та надавав інформацію групі під час візиту. Його повідомлення містило інформацію про те, що після закінчення моніторингового візиту, коли монітори залишили територію установи, кожного, хто контактував із групою, вночі викликали співробітники установи та з застосуванням погроз опитували на предмет наданої засудженими інформації.

На аналогічну ситуацію у своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році звертає увагу Комітет. Так, в ході візиту до колонії №100 у делегації склалося враження, що ув’язнені, які не завжди виконували накази адміністрації і яких персонал вважав здатними призвести до безладу у в’язниці, значно ризикували зазнати жорстокого поводження, іноді навіть тяжкого. Окрім цього, деякі ув’язнені стверджували, що вони боялися скаржитися на жорстоке поводження зовнішнім органам, оскільки працівники в’язниці загрожували їм, що це призведе до негативних наслідків.

У зв’язку з чим Комітет рекомендує регулярно доносити чітке повідомлення до керівництва та працівників цієї колонії про те, що жорстоке поводження з ув’язненими у будь-якій формі, у тому числі загрози, є неприпустимим і буде каратися відповідним чином. Він також рекомендує надати працівникам чітке повідомлення про те, що будь-які погрози або залякування з метою запобігти поданню скарг ув’язненими є неприпустимими. (Загальна доповідь CPT/Inf (2020) 40) пункт 22).

Також засуджені повідомили, що в ДІЗО продовжується практика включення дуже голосно музики, що може розцінюватися як психічний тиск на засуджених. Також опитані засуджені свідчили, що під час телефонних розмов представники СПП слухають телефонні розмови і записують зміст. В разі, якщо засуджений скаржиться родичам на умови утримання або ненадання медичної допомоги, жорстоке поводження та інші порушення прав людини, СПП може перервати розмову відключивши зв’язок.

Протягом для засудженим заборонено сідати на спальне ліжко.

9. Сектор максимального рівня безпеки

9.1 При відвідуванні сектору максимального рівня безпеки на зовнішніх дверях камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карт з наданням інформації короткого опису злочинів, скоєних особами, які знаходяться в камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що дану практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (Загальна доповідь CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

9.2 Пунктом 1 розділу XXIII Правил №2823/5 визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, були зафіксовані камери відеоспостереження. Разом з тим Комітет у доповіді Уряду України за наслідками візиту до України у 2020 році зазначив, що владі України слід переглянути необхідність використання відеоспостереження у камерах колонії №100 і (якщо це доречно, в інших пенітенціарних установах), у світлі наведених вище зауважень.

9.3 При відвідуванні сектору максимального рівня безпеки моніторами зафіксовано продовження застосування практики, що принижує честь та гідність, має ознаки жорстокого поводження, а саме: засуджених змушують стояти обличчям до стіни з руками за спиною кожного разу при відкритті дверей камери. Комітет у доповіді Уряду України за наслідками візиту до України у 2020 році зазначив, що такі практики не є необхідними з погляду безпеки і ніяк не сприяють позитивним відносинам між персоналом та ув’язненими та закликав владу України негайно покласти край таким практикам.

10. Жорстоке поводження і бажання засуджених виїхати за межі області

10.1 Засуджені скаржилися, що серед керівництва колонії найбільш проявляють жорстокість ЧПНК — Мордовін Олександр Анатолійович і оперативні працівники Левченко, Віталов і Лимар.

10.2 В приміщенні ДІЗО/ПКТ утримувалися чотири засуджених, які отримали звинувачення за статтею 391 КК України, вони добровільно готові піти на новий строк і отримати додатково 1 рік і 6 місяців з метою бути переведеними для відбування покарання за межі Харківської області.

10.3 Опитані засуджені повідомили, що коли вони йдуть строєм, повинні зупинятися на кожній лінії. Дисциплінарне стягнення можна отримати за будь-яку дрібницю. Засуджений В. повідомив, що стягнення можна отримати навіть за те, що засуджений зірве абрикосу. А за порушення режиму можуть покарати поміщенням в МОБ до півроку.

10.4 В кабінеті лікаря для амбулаторного приймання хворих в секторі максимального рівня безпеки моніторами було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Водночас згідно з пунктом 8 розділу VIІ Порядком використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2018 року №2025/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2018 року за №766/32218) забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), у яких проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особистий обшук з роздяганням.

Даний факт свідчить про отримання співробітниками установи конфіденційної інформації щодо стану здоров’я засуджених осіб в ході медичного огляду, маніпуляцій або процедур. Зазначене порушує вимоги статті 39 -1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі.

11. Гідні умови тримання. Порушення права на гідні умови тримання (стаття 25 Загальної декларації прав людини, стаття 48 Конституції України)

11.1 Обладнання дільниці карантину діагностики та розподілу не відповідають стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього тримання за функціональним призначенням. Так, в порушення вимог Норми забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), відсутні кімнати побуту та кімнати для зберігання харчових продуктів.

11.2 В порушення вимог пункту 13.1 Норм забезпечення, у їдальні Установи відсутня гардеробна, що призводить до того, що засуджені змушені приймати їжу у верхньому одязі.

12. Порушення права на працю і соціальний захист

12.1 Відповідно до статті 118 КВК України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору. Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності певного страхового стажу.

В порушення вимог абзацу дев’ятого частини першої статті 8 та частини 1 статті 118 КВК, засуджені залучаються до робіт в дільниці КДіР без укладання трудового договору. Зокрема, до робіт на безоплатній основі залучаються засуджені, які виконують функції днювального.

12.2 Під час моніторингового візиту на виробництві установи та в майстернях були опитані засуджені, які працюють. Перевірена відповідна документація. За даними адміністрації, на день візиту на виробництві і в майстернях працювали 206 засуджених в першу зміну. Згідно зі статтею 119 КВК України, праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Окрім цього, у пункті 5.1. Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5, зазначено, що заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норм виробітку або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати. Засуджені мають отримувати мінімальну заробітну плату.

У конфіденційних розмовах засуджені повідомляли, що крім виводу на роботу засуджених, з якими не укладені правові стосунки, використовується практика нічних змін. Також було повідомлено, що засуджені працюють понад нормований день, практично без вихідних, по черзі з бригади вихідний призначає бригадир. Під час підбивання підсумків з керівництвом установи були озвучені питання використання нічних змін і залучення засуджених без укладення трудових договорів. Ця інформація не була спростована керівництвом ТВК-100.

12.3 Розповсюджена практика залучення до роботи осіб без паспорта. Так, засуджений Л. і К. працюють без паспорта, відповідно не мають трудового стажу і відповідних соціальних гарантій.

13. Оплата праці

Опитані засуджені повідомили, що оплата праці відбувається за таким принципом: одну операцію виконує дев’ять осіб. За місяць ці дев’ять засуджених отримують 14 500 гривень. Що складає 1611 гривень.

Відповідно до довідки про заробітну плату/винагороду, яка була нарахована засудженим за травень, засуджений Т. отримав 1622 гривні, засуджений Ч. — 2028 гривень, засуджений Б. — 2028 гривень, засуджений І. — 2028 гривень, засуджений У. — 811 гривень, засуджений С.— 202 гривні, засуджений С.— 528 гривень, засуджений М.  —608 гривень, засуджений П. — 608 гривень, засуджений С.— 418 гривень, засуджений М. — 508 гривень, засуджений Л. — 405 гривень, засуджений Ж. — 202 гривні, засуджений М. — 271 гривню.

Згідно зі статтею 119 КВК України, праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до їхньої кількості і якості. Окрім цього, у пункті 5.1. Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5, зазначено, що заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норм виробітку або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати. Засуджені мають отримувати мінімальну заробітну плату, яка станом на серпень 2023 року складає 6700 гривень.

14. Робочий день засуджених

Засуджені повідомили, що робочий день починається о 7:15 і закінчується 19:00. Якщо рахувати перерву на обід (одна година), робочий день складає 11 годин безперервної роботи, що є грубим порушенням законодавства про працю. Згідно з Кодексом законів про працю (КЗпП), Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу ніж 40 годин на тиждень. Відповідно до ст. 52 КЗпП України, для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Рекомендації

Міністерству Юстиції:

Розробити поетапний план евакуації засуджених і персоналу установи в разі небезпеки.

Керівництву ОВК-25 і керівництву ДКВС:

1. Провести роз’яснювальну роботу серед засуджених на предмет реалізації їхніх прав на оскарження дій/бездіяльності адміністрації колонії;
2. Припинити практику заборони засудженим сидіти і лежати на ліжках в денний час;
3. Припинити практику залучення засуджених (днювальних) до наглядових/безпекових функцій;
4. Припинити створювати в установі атмосферу страху і приниження;
5. Припинити практику тримання в ДІЗО/ПКТ/ДПК наодинці;
6. Припинити практику постійного проживання в лікарні здорових засуджених (днювальних);
7. Припинити практику надавати повноваження одним засудженим впливати на інших засуджених, ліквідувати неофіційний СПП — секцію правопорядку;
8. Припинити використовувати радіоточку і гучну музику в лікарні і ДІЗО/ПКТ/ДПК без можливості засудженим самостійно регулювати гучність і виключати;
9. Припинити практику змушування засуджених довічно стояти обличчям до стіни, руки назад під час відкриття дверей;
10. Сприяти засудженим у відновленню втрачених через війну родинних зв’язків;
11. Припинити практику в якості дисциплінарного покарання поміщати засуджених у приміщення багатопрофільної лікарні;
12. Припинити практику порушення права на працю і соціальний захист засуджених.

Автори: Андрій Діденко, Сергій Зуйков, Олег Цвілий, Костянтин Запорожцев

Джерело: Харківська правозахисна група

Tweet