Що робити якщо родина втратила зв’язок із військовослужбовцем: поради слідчого управління Нацполіції
Зникнення військового на фронті — це виклик для родини, яка не знає, де шукати відповіді. Люди розповідають, що не розуміють, як правильно діяти їм, чого сподіватися від правоохоронців, наскільки ефективні розслідування таких кримінальних проваджень, бо їм здається, що нічого дієвого не відбувається.
Чимало питань стосуються того, як правильно збирати і зберегти покази побратимів, які в будь-яку мить можуть загинути, бо це війна. Як перевірити достовірність їхніх розповідей і відшукати хоча б на мапі ту точку, де зниклого безвісти бачили востаннє. Через який строк людину, яку так і не знайшли, можуть визнати загиблою. Як ідентифікують тіла, які привозять під час репатріації, і що робити, якщо військового поховали просто під номером.
Про це і багато іншого журналісти видання Цензор.НЕТ поспілкувалися з першим заступником начальника Головного слідчого управління Національної поліції Сергієм Пантелеєвим.
ПОТЕРПІЛА СТОРОНА ТЕЖ МАЄ ПРАВО ЗБИРАТИ ДОКАЗИ
– Які офіційні кроки мають зробити родичі військового, якщо він не виходить на зв’язок, а у військовій частині не повідомлять, що з ним сталося, або повідомили, що вважають його зниклим безвісти?
– Як тільки родина втратила зв’язок із військовослужбовцем потрібно звернутися до найближчого відділення поліції за місцем свого проживання. Не потрібно чекати, а одразу звертатись. Адже виключно на поліцейських українським законодавством покладено обов’язок розшуку безвісти зниклих осіб, у тому числі зниклих через війну.
Також можна викликати поліцію до себе або звернутись до спеціального центру з пошуку безвісти зниклих за особливих обставин, які працюють в кожному обласному центрі.
Між іншим, до поліції про факт зникнення безвісти звернення можуть подавати і військові частини, командири або побратими зниклого військовослужбовця.
Наступний крок – отримати у слідчого витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та пам’ятку про процесуальні права потерпілого.
Після відкриття кримінального провадження відбираються зразки букального епітелію (змив з внутрішньої сторони щоки) для проведення ДНК-експертизи. Для цієї процедури підходять кровні родичі (батьки (мати/батько), діти – найефективніше, а за їх відсутності – брати/сестри, баба/дід, дядько/тітка).
Процедура безболісна та безкоштовна.
У випадку, якщо кровних родичів немає, треба надати слідчому особисті речі зниклої людини, які не зазнавали термічної обробки (прання, прасування). До прикладу, такими речами можуть бути станки для гоління, зубна щітка, гребінець, предмети одягу (нижня натільна білизна (майка, футболка і т.п.), шапка, шарф, рукавички/перчатки).
– Бувають випадки, коли немає кровних родичів, лише дружина чи друзі, які його шукають. Що тоді робити?
– Тут дещо інший алгоритм дій. В подальшому, якщо знаходимо тіло, його будуть ідентифікувати не за профілем ДНК, а за іншими ознаками шляхом впізнання. Наприклад, татуюваннями, шрамами, про які стало відомо під час розслідування, зокрема й від заявника.
– Чому б не відбирати зразки букального епітелію у людини, коли її мобілізують? Щоб потім не було таких складнощів.
– Є чинний закон щодо такого відбору. І будучи присутнім на спільних нарадах з представниками інших державних органів, знаю, що є активна позиція керівництва держави, керівництва Міністерства оборони щодо організації відбору цих зразків. І вони відбираються.
Раніше просто не вистачало спеціальних приладів для зберігання таких зразків. А згідно з законом, заборонено одразу виводити ДНК-профіль живої людини. Ми можемо вивести ДНК-профіль людини лише після надходження до поліції заяви про те, що вона безвісти зникла. До того часу зразки зберігаються у спеціально обладнаних кімнатах військових підрозділів Збройних сил України.
Коли до Національної поліції надходить заява про те, що боєць зник, слідчий звертається до військової частини чи іншого підрозділу, де було вирішено зберігати такі зразки генетичного матеріалу і коли отримуємо їх, то призначає ДНК-експертизу у відповідну експертну установу.
В Національній поліції є спеціально уповноважені люди, які ще з 2023 року відбирають у нас зразки букального епітелію. Наприклад, я теж здавав.
Загалом вже відібрано такі зразки у понад 70% співробітників Національної поліції, прикордонників, нацгвардійців. Бо це війна і ми не знаємо, що може статися завтра. Наприклад. 10% слідчих зараз у складі об’єднаної штурмової бригади “Лють” воюють на фронті наряду з колегами з інших підрозділів Національної поліції. У кожного відібрали такий зразок.
– Знайома попросила чоловіка залишити пасмо волосся і нігті, коли він їхав на фронт, бо в нього немає кровних родичів. Але у неї не одразу їх прийняли, коли чоловік зник безвісти. Бо раніше такого слідчому не приносили.
Якщо у відділку в людини приймають заяву і далі розслідування не рухається, все одно наполягати, щоб такі зразки генетичного матеріалу долучили до справи і призначили експертизу?
– Безперечно. Потерпілий має досить широкі права у кримінальному процесі. Має право подати клопотання у порядку статей 56, 220 Кримінального процесуального кодексу України про проведення слідчих дій, розшукових заходів та призначення судових експертиз. До прикладу, потерпілий має право подавати слідчому докази, які стали відомі у ході пошуку безвісти зниклої особи, про проведення допиту осіб, яким можуть бути відомі обставини зникнення розшукуваної особи, клопотати про призначення портретної чи іншої судової експертизи тощо.
– Багато військових зникають зі зв’язку під час бойових дій на Сході, а їхні родичі перебувають в різних регіонах країни. Людина подає заяву, наприклад, в Києві, а їй кажуть, що справу перешлють в Донецьку область, і розслідуватиме інший слідчий. Спілкуючись з людьми, які шукають близьких, неодноразово чула, що вони не розуміють, навіщо це робиться, чи потрібно їхати до другого слідчого. Переживають, що слідчі будуть переміщуватися, бо на Сході активні бойові дії, і якісь матеріали загубляться. Можете пояснити, чому так відбувається, який алгоритм дій потерпілого і чи захищені матеріали кримінальних проваджень в такій обстановці?
– Якщо кримінальне провадження зареєстровано в Києві, а людина зникла, наприклад на Покровському напрямку, то слідчий тут робить усі первинні слідчі дії. Тобто, проводить допит заявника, вручення витягу з ЄРДР, відбір зразків для ДНК, призначає експертизу, надсилає запит до військової частини, щоб дізнатись результати службового розслідування. І розслідує кримінальне провадження до того часу, поки прокурор не визначить підслідність за іншим органом досудового розслідування, бо за Кримінальним процесуальним кодексом лише прокурор має такі повноваження.
Тобто, за класичною формулою: процесуальний керівник (місцевий прокурор) бачить, що людина зникла на Покровському напрямку, тому її шукати краще місцевим поліцейським, а не слідчому і оперативнику в Києві. Це стандартна процедура, яка працює при розслідуванні загальнокримінальних злочинів. Але вона може не так якісно спрацювати, коли йдеться про безвісти зниклих за особливих обставин.
Ми бачимо кілька проблем на сьогоднішній день. Одна з них полягає в такому: з моменту прийняття рішення про направлення справи до іншого слідчого кримінальне провадження може доставлятися декілька місяців до нових слідчих, які працюють на таких складних напрямках, де ведуться бойові дії. Звісно, заявник не розуміє, що в цьому провадженні відбувається в цей період, хоч призначені першим слідчим експертизи можуть все ще тривати.
– Скільки в середньому проваджень у слідчих в Донецькій області щодо розшуку зниклих безвісти?
– Сотні кримінальних проваджень. Плюс провадження по інших злочинах.
Окрім того, там, як ви і сказали, проходять активні бойові дії. З цими провадженнями, запечатаними у мішках, слідчі вже неодноразово вимушені були переїжджати на більш безпечні території.
Зважаючи на усе це, ми зробили відповідну доповідь керівнику Головного слідчого управління Національної поліції, а він направив лист керівництву Офісу Генерального прокурора щодо ситуації, яка склалася. Наразі підслідність в провадженнях цієї категорії змінюється рідше.
Важливо, щоб вони залишались у тих регіонах, де була подана першочергова заява. Якщо це Київ, то тут воно повинно розслідуватись. І тут ми повинні провести усі слідчі дії щодо встановлення долі зниклої людини. І так зв’язок між слідчим та родинами зниклих не перериватиметься.
– Це можливо зробити якісно на такій значній відстані від місця події?
– Так, враховуючи сучасні можливості слідчого, кримінального, криміналістичного і експертного блоків.
Додам, що наразі вже розроблено законопроєкт, ініціатором якого виступили Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин МВС і Головне слідче управління, який дозволяє процесуальному керівнику не змінювати підслідність саме цієї категорії справ.
Який ще плюс в цьому я бачу? Комунікація з людьми, які звернулися до поліції. Матері, дружини не повинні з Києва, зі Львова, з Івано-Франківська їхати в Донецьку область і шукати слідчого в Покровському чи іншому районі. Це час, кошти, а головне – безпека. Жінка повинна мати можливість прийти до слідчого в своєму місті і запитати, що з експертизою, що з інформацією, яка здобута під час слідства, а також ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
– Якщо провадження передали в інший регіон, хто має про це повідомити заявника?
– Під час зустрічей з родинами військових, які зникли безвісти, звернув увагу на те, що вони не завжди знають про передачу кримінальних проваджень. Тому ми розробили певний алгоритм, погоджений з Офісом Генерального прокурора, за яким прокурор, який прийняв рішення про те, що кримінальне провадження переходить, наприклад, з Києва до Покровська, повинен подзвонити потерпілому і сказати про це.
До речі, нами також зобов’язано слідчих, які зареєстрували такі провадження і їх розслідують до відправки, також контактувати із потерпілими, складати рапорти про це і долучати їх до справи.
– Що відбувається, коли матеріали кримінального провадження фізично доїжджають в інший регіон?
– Керівник слідчого підрозділу його розписує на одного зі слідчих, а той своєю чергою має зв’язатися з потерпілою особою і її проінформувати, хто тепер у справі слідчий, скласти про це рапорт і вкласти його в кримінальне провадження.
Для чого потрібні ці рапорти? Для того, щоб я тут в Києві міг запросити вибірково копії матеріалів кримінальних проваджень, наприклад, зі Львова, Чернівців чи будь-якого іншого міста і перевірити виконання нашого алгоритму.
Бо провадження, де йдеться про безвісти зниклих наших захисників, на особливому контролі в ГСУ.
– Люди намагаються самостійно шукати своїх рідних. Спілкуються з побратимами, відслідковують інформацію в телеграм-каналах, де є фото і відео тих, хто ймовірно потрапив у полон, створюють групи у соцмережах, обмінюються даними, які знайшли. А які заходи здійснює поліція, щоб знайти військового?
– На сьогодні поліцією загалом встановлено місцезнаходження понад 9 тисяч наших громадян щодо яких були заяви про те, що вони безвісти зникли за особливих обставин. Як військових, так і цивільних.
Результат розшуку залежить від своєчасності надання поліції інформації про факт зникнення, та про саму особу зниклого.
Відомості про зниклу особу вносяться до відповідних розшукових обліків Національної поліції. І зниклий “загорається” у всіх наших базах. Тобто, при перевірці документів на блокпосту чи якщо він прийде оформлювати закордонний паспорт, в сервісний центр – ми його побачимо, як особу, яка розшукується. Але в цьому випадку йдеться саме про розшук зниклого безвісти за особливих обставин.
Паралельно заводиться оперативно-розшукова справа на людину, яка зникла. Це робить карний розшук, співробітник якого синхронно долучений разом зі слідчим до пошуку цієї людини. Оперативник теж з’ясовує контакти військового, заводиться картка про те, як він виглядає – сюди ж вноситься фото зниклого, інформація щодо татуювань, якісь особливі прикмети, колір очей, колір волосся, статура і т.ін. Потім ця інформація теж отримуються слідчим.
– Що робиться окрім забивання інформації в цю карточку? Чи опитують командирів, побратимів, виїжджають на місце події, якщо туди є доступ?
– Так, усе це робиться за дорученням слідчого. Слідчим витребовуються висновки службового розслідування з військової частини, де проходив службу зниклий безвісти військовий, про факт зникнення безвісти інформується Національне інформаційне бюро, робляться відповідні запити до МКЧХ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з метою отримання відомостей щодо можливого перебування зниклої безвісти особи в полоні держави-агресора. Загалом комунікація між державними органами, дотичними до процесу пошуку зниклих безвісти та Національною поліцією здійснюється постійно, вона на досить високому рівні.
Подальші слідчі та розшукові дії здійснюються залежно від отриманої інформації. Це може бути витребовування інформації від операторів мобільного зв’язку щодо останнього місця перебування зниклого, руху коштів по банківських картках, аналіз інформації з відкритих джерел щодо можливого перебування військового у полоні або загибелі, проведення портретної експертизи за наявності фото- відеоматеріалів на яких зафіксовано факт перебування військового у полоні тощо.
У разі встановлення збігу ДНК-профілю зниклої безвісти особи з ДНК-профілем невпізнаного тіла, доставленого в установу СМЕ слідчим з урахуванням рекомендацій експертної установи призначається порівняльна молекулярно-генетична експертиза за результатами якої приймається рішення щодо ідентифікації тіла.
Загалом рішення щодо проведення тих чи інших слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні слідчий приймає самостійно, виходячи з конкретних обставин, установлених під час розслідування кожного окремого факту зникнення безвісти.
– Яку роль відіграють свідчення побратимів у пошуку зниклого військового?
– Свідчення побратимів як і інші зібрані докази відіграють важливу роль для встановлення обставин зникнення та можливого його місця перебування. Але завжди потрібно оцінювати всі здобуті дані, розглядаючи їх в сукупності, зважати на багато факторів і обставин, часові рамки теж мають значення. Наприклад показання побратима на момент зникнення були про те, що військовий перебував в тій чи інші точці і з його слів був поранений, однак вказане свідком місце на сьогодні перебуває під активним вогнем чи ця територія захоплена ворогом, потрапити правоохоронцям туди, щоб пересвідчитись у достовірності показань, неможливо. Таким чином, маючи свідчення побратима, слідчий не має змоги їх перевірити.
– Які методи поліція застосовує для верифікації інформації про можливе місцезнаходження зниклого?
– В поліції є спеціалізовані аналітичні та оперативні підрозділи, які мають інструменти, доступи до баз та технічні можливості без доступу до місця зникнення встановлювати місцезнаходження особи.
Наведу один з прикладів. Чоловік певний час проживав на тимчасово окупованій території в Луганській області. В 2021 році він разом з дружиною переїхав на підконтрольну Україні територію, а коли почалася повномасштабна війна, добровільно долучився до лав Збройних сил України.
Згодом його дружина подала заяву про те, що він зник безвісти на фронті.
Ми відкриваємо провадження, відбираємо зразки, призначаємо експертизи, починаємо шукати. Допитуємо побратимів, вони розповідають, що на момент бою вони були розосереджені, він був попереду. Троє повернулися, він не повернувся. Дійти до тієї точки, де він був, вони не змогли, бо був шалений обстріл. Вимушені були відступити. І заявили, що вважають його вбитим. Коли дружина надала нам його фотографію, ми почали працювати разом з кримінальним аналізом. Аналітики почали перевіряти соцмережі і встановили, що через місяць після того, як цей чоловік нібито зник безвісти, він виставив у одній з російських соцмереж фотографію, де він разом з однокласником. Тобто, він живий, у нього все добре, просто він перейшов на бік ворога.
Зібрані матеріали ми вимушені були скерувати в Державне бюро розслідувань, щоб вони відкрили відповідне кримінальне провадження за фактом дезертирства.
Одразу хочу зазначити, що це поодинокі унікальні випадки, які в нас трапляються не часто, але вони є і ми їх розслідуємо спершу як безвісне зникнення особи, в ході якого встановлюємо істину правду “зникнення”.
Була й інша подібна цікава ситуація. До поліції звернулася мати військового. Розповіла, що з сином немає зв’язку понад два тижні.
Ми відкриваємо кримінальне провадження, розпочинаємо усі слідчі дії. Єдине, що у нас не було можливості приїхати до підрозділу, бо якраз був контрнаступ і військові виконували бойові завдання.
Сина цієї жінки знайшли. Патрульні поліцейські, перевіряючи документи на блокпосту в одній із західних областей України, встановили, що він в розшуку як безвісти зникла особа. З’ясувалося, що він самовільно залишив військову частину. І переховувався півтора місяця.
– Мати не знала, що це СЗЧ?
–Як з’ясувалося згодом, знала. У них була домовленість що вона певний час чекає, а потім іде в поліцію. Сподівалися на те, що його не будуть шукати ні правоохоронці, ні військові, і він зможе вільно переміщатись по країні. Вони помились, бо, як я вже сказав, інформація про особу, яку розшукують, “лягає” в усі бази Національної поліції.
– Чимало родичів намагається з’ясувати, де саме військовий знаходився, коли зник зі звязку, розпитують побратимів, де його мобільний. Коли йдеться про фронт, теж запитуєте трафік телефону у мобільних операторів?
– Так. Для цього нам потрібно номер телефона військового, з якого він дзвонив родичам. І якщо є, то IMEI, бо боєць просто міг замінити sim-карту через те, що вона пошкодилась, намочилась, на ній немає коштів. І не сказав про це родичам. Такі випадки теж бувають.
– Можна точно встановити, де востаннє був телефон?
– Лише приблизно. Оператор надасть інформацію, що, наприклад, в радіусі 500 метрів від вишки працював цей телефон. Тобто, з’ясувати, в якому бліндажі і окопі він був, точно неможливо. Оператори дають загальну картину, бо на кожному метрі немає їхніх вишок. І ми в загальному можемо побачити на якому він був напрямку, коли зник зі зв’язку і дізнатися, кому був останній дзвінок.
– Кілька жінок, які до нас звернулися в редакцію зі своїми історіями пошуку, розповідали, як фіксували свідчення побратимів. Хтось записував на диктофон, ще хтось просив хлопців записати відео. Були й випадки, коли свідчення завірялися нотаріально. Але лише в одному з випадків боєць дав свідчення слідчому і його туди привела дружина зниклого безвісти військового. Слідчі мають можливості допитати бійців, які ймовірно бачили зниклого безвісти останніми?
– Іноді мають, іноді їм відмовляють в наданні показів у зв’язку з тим, що людина виконує бойові завдання. Чи для того, щоб до неї дістатися, треба отримати дозвіл для переміщення через блокпости. І приїхати треба не тоді, коли це зручно слідчому, а коли боєць зможе спілкуватись.
Є ситуації, коли слідчий може опитати бійця по телефону, скласти рапорт і додати його до матеріалів кримінального провадження. Можна опитати під відео, під аудіозапис, зробити стенограму і долучити. Все залежить від обставин. Головне, щоб був зв’язок.
– Записи, які роблять дружини, матері теж вважатимуться доказом, якщо їх віддати слідчому, щоб він долучив до справи?
– Кримінальним процесуальним кодексом передбачено, що потерпіла сторона, як і сторони обвинувачення і захисту, має право збирати докази. Але ці докази треба передати слідчому, а не тримати їх у себе.
Я би порадив такі докази з відповідною заявою направляти до Головного слідчого управління. Тому що мозок усієї цієї екосистеми тут.
І отримавши заяву, ми з’ясовуємо, де перебуває кримінальне провадження, можемо витребувати копії матеріалів, які вже зібрано, і перевірити якість розслідування. Ми можемо заслухати це кримінальне провадження або виїхати на місце і перевірити усі кримінальні провадження цієї категорії в цьому слідчому підрозділі. І якщо щось робиться не так, як повинно робитися згідно з алгоритмом, який ми прописали, будемо вимушені покарати слідчого і його керівника.
Загалом люди, які розшукують військових, можуть звертатися до нас з усіма питаннями, які у них виникають.
Хочу звернутися до родин зниклих безвісти наших захисників та оборонців, до всіх українців: біль від втрати зв’язку із близькою людиною неможливо збагнути. Мої найщиріші співчуття кожному та кожній.
З 2022 року пошук та встановлення долі зниклих безвісти стали надзадачею для мене особисто! Стільки викликів та перешкод, з якими стикаються родини – такого не має бути. Хочу запевнити що ми робимо все, щоб їх не було!
– А якщо вас після цих слів завалять зверненнями?
– Нічого страшного. Що мене турбує в таких ситуаціях? Наприклад, людина може направити якісь предмет чи документи в Київ, а в цей час кримінальне провадження в Донецькій області. Слідчий, до прикладу, працював уночі, бо стався підпал автомобіля військового, він втомлений і не одразу зайнявся тим, що йому передали. Чи з якоїсь іншої причини затягнулася передача.
У нас, в ГСУ є більше можливостей на розгляд звернення, прийняття рішення і направлення наданого доказу туди, де в даний час кримінальне провадження.
– Якби військові якісно і в розумні строки проводили службове розслідування, можливо усіх цих проблем не довелось вирішувати?
– Я перечитав чимало службових розслідувань, які в подальшому не були підтверджені матеріалами кримінального провадження. Це інформація, яку ми можемо взяти до уваги, а не використовувати як доказ. І розглянути висунуту слідством версію на основі того, що там викладено. Все залежить від якості такого розслідування. Я читав різні розслідування – і на двох сторінках, і на тридцяти. І коли в ньому є свідчення побратима, який пояснює, що боєць, якого шукають, загинув, але він не зміг його винести і додає фото, де той лежить ймовірно мертвий, то звісно, я не буду розглядати версію, що військовий в СЗЧ чи перейшов на бік ворога. Тому у мене залишається тільки дві версії: військовий вижив і його забрали в полон, або ж він, на жаль, загинув.
– Тобто, усе це треба перевіряти?
– Так, бо для нас це непрямий доказ.
БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ
– Може бути ситуація, коли боєць значиться за одною бригадою, а його направляють для виконання бойових завдань до іншої. Ще чула історії про те, що хлопці, буває, виходять на позиції бригад, до яких їх не відряджали, просто так склалася ситуація під час бою. Яка з бригад має проводити службове розслідування, якщо він вважається зниклим без вісти?
– Там, де він оформлений. У нас був випадок, коли жінка звернулась у райвідділ поліції із заявою про те, що її син зник безвісти. Вона чекала три тижні, перш ніж це зробити, бо хтось із сусідів їй сказав, що треба саме так вчинити.
Жінка розповіла, що він командир відділення, що воював завжди на “гарячих” напрямках, служить з 2015-го. І що за ці три тижні вона встигла сходити до кількох гадалок, які сказали, що “не бачать” його мертвим. Але на її думку, надії на те, що він живий, мало, бо він завжди був на найскладніших ділянках.
Почали розслідування. А через два місяці приходить ця жінка в поліцію і каже, що син їй подзвонив. Виявилось, що бійці, серед яких і він, опинились в оточенні і він два місяці виходив з цього оточення.
Ми зв’язались з цією бригадою, дали доручення слідчому, він виїхав на місце, поспілкувався з цим військовим, показали по відео його матері.
Після цього зробили протоколи впізнання і було прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
–Спілкуючись із родичами військових, чула, що бійці часто виходять на бойові без документів. Як їх у разі чого впізнати, якщо тяжко поранені, їх не змогли евакуювати одразу чи вони загинули, а тіла теж дістали лише через якийсь час?
– Був випадок, коли в морг однієї з областей привезли сильно пошкоджене тіло військовослужбовця. При ньому не було документів, військова форма розірвана. Схоже на те, що його до цього обшукували російські військові і все, що при ньому було, забрали. Залишився лише недорогий смарт-годинник, який був у крові.
Коли відмили і підзарядили годинник, на ньому відкрилося останнє повідомлення від якоїсь жінки. Передзвонюють їй, і з’ясовують, що вона вже кілька тижнів шукає свого чоловіка, з яким зник зв’язок. Вона назвала його позивний і він був таким самим, як на формі.
Потім приїхала з сином. І в нашій мобільній ДНК-лабораторії у хлопчика відібрали генетичний матеріал і у цього військового, порівняли, і за півтори години отримали результат – спорідненість 99%. І ми змогли видати тіло рідним для поховання.
Була й інша ситуація. До моргу доставили п’ять тіл, на їхній формі – позивні. Слідчий зробив запити щодо цих позивних на усі бригади, які воюють. Хоча в наших алгоритмах таке не передбачено, проявив ініціативу.
По двох з них отримав відповіді від двох бригад. Звернулися до родичів, провели ДНК-експертизу і ідентифікували таким чином двох з п’яти військовослужбовців.
Коли слідчі проявляють ініціативу і це спрацьовує, як було в цьому випадку, ми інформуємо про такі позитивні напрацювання слідчі підрозділи в усіх регіонах. Щоб вони теж могли використовувати це в роботі по пошуку зниклих безвісти за особливих обставин.
– Зараз на фронті багато застосовується дронів зі скидами. Люди підриваються, горять в бліндажах. Буває, що доставляють фрагменти тіл? Як в таких випадках ідентифікуєте?
– Буває. Наприклад, в морг одного з регіонів привезли в пакеті рештки тіл. Серед іншого – череп. Він був відкопаний. Ідентифікували по КТ зубів військового, які збереглися в стоматологічній клініці, де він лікувався. Мати на прохання слідчого їх там взяла. Експертиза тривала два місяці.
В таких випадках єдиний спосіб ідентифікації – це спробувати відтворити череп, щелепу, зуби на основі раніше зробленого людиною КТ. Тому, якщо в когось вдома воно зберіглося на диску чи флешці, варто теж передати слідчому.
– Які технологічні рішення, наприклад, програмне забезпечення для розпізнавання обличь, залучаються для пошуку зниклих військових?
– Ми активно використовуємо в процесах пошуку безвісти зниклих осіб і навіть ідентифікації невпізнаних тіл наших захисників технологію розпізнавання облич Clearview AI (Кліарв’ю АІ).
Також метод розвідки на основі відкритих джерел OSINT. Це метод збору та аналізу інформації з загальнодоступних джерел, таких як вебсайти, соціальні мережі, новинні статті та інші. Це дає можливість встановлення, чи не перебуває особа в полоні або в місці, яке спростовує її статус зниклої особи за особливих обставин.
Велика подяка і нашим міжнародним партнерам та друзям, які допомагають посилювати наші спроможності для пошуку зниклих безвісти, маючи досвід роботи здобутий в інших куточках світу.
– Які існують механізми взаємодії з сім’ями, що мешкають за кордоном, у разі зникнення військового?
– Втрата зв’язку українців, що перебувають за кордоном з рідними в Україні ,- це стало ще одним викликом дня нас, адже в процесуальному плані механізму взаємодії правоохоронців із громадянами, які за кордоном, не було.
Як подати заяву про зникнення, як здати (передати) біологічні зразки з-за кордону слідчому в Україну, подальша комунікація тощо. Всі ці питання потрібно було вирішувати.
На сьогодні ми маємо два проєкти роботи з сім’ями зниклих безвісти українців, які мешкають за кордоном, які активно розвиваємо.
У травні 2024 року Національна поліція України підписала меморандум про взаєморозуміння та співпрацю між Державним підприємством “Документ”, що входить до сфери управління Державної міграційної служби України, а також Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти.
Якою ж була головна мета цього: пошук дієвого механізму реалізації законного права громадянин України, які вимушено перебуває за кордоном, на звернення до уповноваженого органу державної влади України із заявою або повідомленням про осіб (його близьких родичів), зниклих безвісти в Україні.
Тож завдяки цьому документу ми змогли залучити нам в допомогу додаткові ресурси. І дали можливість альтернативного вибору українцям за кордоном, як вони хочуть звернутись із заявами про зникнення безвісти їхніх рідних не повертаючись в Україну.
Перший варіант звернення: подача заяви про зникнення безвісти та здачі біологічних зразків рідних у філіях Державного підприємства “Документ” за кордоном. Такі філії є в 14 містах 7 країн Європи.
Фахівці цих філій пройшли відповідні курси як правильно відбирати букальні зразки у особи з використанням спеціальної системи відбору, упаковувати такі зразки для їх збереження. Громадянин заповнює бланк заяви про зникнення їх рідного та про добровільну згоду на обробку його біологічних даних. Вказуються контактні дані для зворотнього зв’язку. Все це упаковується в конверт, який у подальшому їде в Україну, до Головного слідчого управління. Ми обробляємо заяви, організовуємо їх реєстрацію в ЄРДР та призначення ДНК-експертиз з біологічних зразків.
З початку цього проєкту до філій звернулись 112 громадян. По всіх зданих генетичних зразках призначені ДНК-експертизи. На сьогодні за результатами проведеного порівняння за базою Електронного реєстру генетичної інформації людини (ЕРГІЛ) установлено 5 збігів ДНК громадян, які здали зразки за кордоном, з ДНК невпізнаних тіл. Ця робота, з аналізу та пошуку збігів за ДНК, триває.
Другий варіант звернення: звернення громадян України до Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти. З цією неурядовою міжнародною організацією Головне слідче управління співпрацює ще з 2023 року.
До підписання меморандуму у травні минулого року нами було підписано ряд спільних протоколів домовленостей. Серед ключових: погодили доступ представника слідства до бази iDMS (база МКЗБ), яка містить результати ДНК-досліджень біологічного матеріалу, відібраного у громадян України за кордоном, які звернулися до МКЗБ за допомогою у пошуку зниклих безвісти в України їх рідних; визначено випадки, коли спеціалісти МКЗБ можуть залучатися в Україні для проведення складних ДНК-експертиз або як незалежна експертиза в разі сумнівів з боку родин у результатах ДНК-експертиз українських генетиків та інші.
Від МКЗБ в рамках наших домовленостей отримано ДНК-профілі родичів 969 безвісти зниклих громадян в Україні.
З них за результатами вже проведеної перевірки через ЕРГІЛ ДНК-профілі 156 родин безвісти зниклих в Україні осіб збіглися із ДНК-профілями невпізнаних тіл.
Зупинюсь на ще одній цікавій особливості нашої співпраці з МКЗБ, що призвела до змін в їх політиці. До останнього часу МКЗБ при виведенні ДНК не оформляли результати документально (наприклад, висновком), що впливало на процесуальну складову використання виведеного в МКЗБ ДНК у кримінальному провадженні.
Тепер вже МКЗБ формуватиме звіти (на кшталт наших висновків ДНК-експертиз) по результату проведеної ДНК-експертизи, які ще більше спростять процес ідентифікації загиблих. Ці звіти будуть долучатися до провадження як доказ.
До речі, громадяни можуть подавати заяви про зникнення безвісти до органів поліції і в електронному вигляді як електронне звернення, направляти на офіційні електронні скриньки Національної поліції чи конкретного територіального підрозділу поліції. Вони будуть прийняті, зареєстровані та за ними розпочнеться кримінальне провадження.
– Як поліція інформує родини про хід та результати пошуку зниклих бійців?
– Національне законодавство не зобов’язує прямо слідчого інформувати потерпілого про кожну проведену чи призначену слідчу або процесуальну дію та її результати.
Фактично відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України поліція має в обов’язковому порядку поінформувати потерпілого про реєстрацію заяви про вчинене кримінальне правопорушення (в нашому випадку факт зникнення безвісти) та кінцевий результат досудового розслідування.
Але, розуміючи болючість питання поінформованості про долю зниклої безвісти людини, нами спільно з Офісом Генерального прокурора та Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром розроблено спільний алгоритм дій прокурора, слідчого та судового експерта з інформування сторін кримінального провадження про призначення судових молекулярно-генетичних експертиз та їх результати, отримання висновків експертів у разі зміни підслідності у кримінальному провадженні, про поміщення до ЕРГІЛ ДНК-профілів біологічного матеріалу та їхню обробку, а також про зміну підслідності у кримінальному провадженні.
Відповідно до вказаного алгоритму слідчих зобов’язано інформувати потерпілих про прийняття до провадження (у разі зміни слідчого у межах одного територіального підрозділу чи зміни територіального підрозділу), об’єднання матеріалів кримінальних проваджень; призначення ДНК-експертизи, її завершення та результати, поміщення ДНК-профілю в ЕРГІЛ, призначення порівняльної експертизи та її результати.
– Хто має повідомити в поліцію, що військовий, якого шукають, потрапив у полон?
– Слідчий самостійно періодично звертається до Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаного центру при СБУ, які уповноважені на роботу з встановлення статусу особи як полоненої.
Законодавство України не зобов’язує зазначені органи інформувати слідчих про встановлення факту перебування в полоні військовослужбовців.
Також родичі у разі отримання такої інформації від будь-кого, можуть надати цю інформацію слідчому.
– Чи є юридично закріплені часові рамки, після яких статус “зниклий безвісти” може бути змінено на “загиблий”?
– Якщо говорити про часові рамки в контексті періоду часу, то таких рамок національне законодавство не встановлює.
Водночас Закон України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”, а саме стаття 4, визначає порядок набуття та припинення статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку.
Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, наприклад була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
При цьому Закон нам говорить (стаття 20), що розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім’ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім’ї.
– Якщо тіло не знайшли, розслідування може тривати роками?
– Навіть десятиліттями. Немає строків давності. Закрити провадження можна лише за двох умов: якщо людина знайшлася живою чи встановлено факт її загибелі і тіло вдалося вивезти з території, де вівся бій.
Ідентифікація таких тіл – це окремий інститут нашої роботи. Наприклад, під час останньої репатріації передано понад 500 тіл. Ми зв’язуємось з керівником головного бюро СМЕ України і питаю, де у них найменш завантажені морги, які можуть прийняти тіла. Він визначає декілька регіонів, в морги яких можна доставити репатрійовані тіла. Відвезли, одразу після чого починають працювати разом з судмедекспертом слідчий, криміналіст, співробітник карного розшуку.
Судмедексперт під час розтину на диктофон надиктовує, що він бачить. Слідчий пише протокол. Криміналіст чітко фіксує шрами, татуювання, зуби тощо. Тобто, усе те, що може допомогти з ідентифікацією.
На розморозку тіла потрібно десь 6 годин і мінімум п’ять на розтин. В день судмедексперт може опрацювати лише одне тіло. Потім треба ще все описати, скласти висновок. Слідчий теж там днями працює, описуючи тіла. Але він же й розслідує кримінальні провадження. Тому зараз навантаження на слідчих більше, ніж коли-небудь було раніше.
– Скажіть, а бувають випадки, коли привозять якусь кінцівку під час обміну тілами, а потім військового все ж знаходять живим?
– Так, були такі випадки. Наприклад, один з хлопців потрапив у полон з відірваною рукою.
– Якщо не встановлено, чиє тіло, що далі?
– Тіло до певного часу перебуває в рефрижераторі, а потім керівник місцевого СМЕ пише клопотання до місцевої влади і тіло ховають під номером. Далі чекаємо на можливий збіг по експертизі ДНК. І таких збігів останнім часом чимало. Тоді проводиться ексгумація і рідні можуть тіло перепоховати.
У нас були ситуації, коли з почестями ховають військового, а за сто метрів відкопують тіло людини, похованої під номером. Уявляєте як на таке реагують військові, які прийшли на кладовище прощатися з побратимом? В одному з випадків слідчому навіть довелося пояснювати, що насправді відбувається.
– Навіщо у 2024 році в Нацполіції створили центри з пошуку безвісти зниклих осіб за особливих обставин?
– Аналізуючи проблемні питання, з якими у своїх скаргах до Національної поліції звертаються громадяни, ми бачили одну із головних проблем, яка по суті є похідною всіх інших проблем – це відсутність комунікації родин безвісти зниклих та слідчих, що розслідують такі кримінальні провадження. Причини такого масового явища є як об’єктивні, так і суб’єктивні.
При цьому лише дорученнями слідчим, що розслідують ці провадження, здійсненням періодичних дзвінків до потерпілих, іншими точковими вказівками, проблему системно не вирішити. Кількість фактів зникнення безвісти за особливих обставин невпинно зростає, а кількість слідчих, що їх розслідують, залишається тою самою.
Досвід створення в ГУНП в Запорізькій області спеціалізованого центру з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, основним завданням якого були оптимізація та підвищення результативності розслідування фактів зникнення осіб безвісти за особливих обставин та вирішення проблем, що виникають під час взаємодії підрозділів поліції з питань розшуку таких осіб, а в подальшому взяв на себе додаткові функції, показав, що такий новий механізм роботи є дієвим і ефективним.
Ідея така: центри мають виконувати функцію хабів для розв’язання проблемних питань громадян, пов’язаних із зникнення безвісти осіб за особливих обставин, налагодженні комунікації: “слідчий – потерпілий”.
Входити до повноважень працівників центрів мають і такі питання як: зміна статусу із зниклого на полоненого – роз’яснення наслідків для родичів, надання консультацій про порядок звернення до органів, що відповідають за роботу (супроводження родин) із військовополоненими; ідентифікація безвісти зниклих серед загиблих – звернення до військових частин, про покладення на ЗСУ обов’язку з транспортування тіла, його поховання тощо; соціальні гарантії, компенсації потерпілим.
Майже щомісяця відбуваються репатріаційні заходи, обмін тілами загиблих військових. Репатрійовані тіла вже є в усіх установах СМЕ.
У кожному регіоні склалася своя специфіка роботи під час воєнного стану, свої виклики, фактори, що впливають на діяльність з розшуку безвісти зниклих осіб за особливих обставин. Ми в ГСУ розуміємо це і тому даємо керівникам центрів можливість самостійно визначати додаткові задачі.
Окремі центри залучають до роботи представників місцевих органів влади, ТЦК, військових частин, правників, психологів, регіональних представників Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, уповноваженого з питань безвісти зниклих осіб за особливих обставин, представників громадських об’єднань.
Наразі по Україні працює 26 таких центрів. Серед них і центр, який відповідає за АР Крим. Бо ми розуміємо, що там з 2014-го пропадають люди і до нас можуть звертатися їхні родичі.
Від автора: Як пояснили в Нацполіції, родичам зниклих безвісти військових, окрім звернення до правоохоронців, треба зареєструватися на сайтах або здійснити дзвінки на гарячі лінії таких органів та організацій, які здійснюють функції пошуку безвісти зниклих та полонених:
Міністерства внутрішніх справ України – Секретаріат Уповноваженого з питань безвісти зниклих осіб за особливих обставин (заповнити анкету на особу, зниклу безвісти за особливих обставин). Електронні пошти: [email protected] та [email protected], телефон “гарячої лінії”: 16-98. Посилання на анкету https://services.mvs.gov.ua.
Реєстрація на сайті Уповноваженого дозволяє родичу отримати витяг з Єдиного реєстру безвісти зниклих осіб, а в свою чергу цей витяг надає можливість соціальних пільг.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Громадянин може створити “Особистий кабінет” та подати заяву про зникнення безвісти особи чи потрапляння в полон, звернувшись за телефонними номерами 0 800 300 529 або 044 390 43 90.
Ще два органи влади, що яких можуть звернутись громадяни з питань, що пов’язані із безвісним зникненням особи у зв’язку із російською агресією це:
Національне інформаційне бюро (телефон гарячої лінії: 16-48; 044 287 81 65) – надають інформацію про статус особи (полон, безвісне зникнення, загибель) та отримуються від Міжнародного комітету червоного хреста офіційні підтвердження про утримання в місця несвободи (тюрмах, СІЗО) на території рф.
Об’єднаний центр з координації пошуку та звільнення при СБУ (+38 098 321 11 21; 044 321 11 21)
Також важливо повідомити дані людини, яку ви розшукуєте, в Міжнародний Комітет Червоного Хреста (0 800 300 155; +41 22 730 3600)
Автор:
Джерело: Цензор.НЕТ
Tweet
