Чотири важливі уроки для України та світу які показала іранська ракетно-дронова атака на Ізраїль

Чотири важливі уроки для України та світу які показала іранська ракетно-дронова атака на Ізраїль

Чи може світ не допустити глобальної війни, а Україна – так ефективно “закрити” своє небо? Звісно, наслідки атаки Ірану не такі суттєві, як могли б бути. Практично жодної шкоди ані воєнній, ані цивільній інфраструктурі Ізраїлю завдано не було.

Майже абсолютний результат: 99% повітряних цілей (понад 300 ракет і дронів) було знищено, причому навіть не над Ізраїлем, зазначає Укрінформ. У чому секрет – відомо: трирівнева ППО Ізраїлю, а також допомога з боку союзників – США, Великої Британії, Франції, Йорданії, чиї літаки допомогли відбити наліт.

У будь-якому разі це може вважатися офіційним оголошенням війни. Але лідери США і Європи (а також країн регіону) активно намагаються відмовити Ізраїль від атаки по Ірану у відповідь. Наскільки їхні аргументи будуть переконливими, чи дослухаються до них у Тель-Авіві – побачимо найближчим часом. Проте вже зараз добре видно перші уроки того, що сталося.

ВАЖЛИВІ УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ТА СВІТУ

F-35
F-35

Урок № 1. Авіація довела свою високу ефективність

У коментарі Укрінформу офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик Ігаль Левін наголосив, що в протидії іранській загрозі з повітря авіація відіграла якщо не ключову, то вкрай важливу роль. Дрони-камікадзе і крилаті ракети – це аеродинамічні цілі, себто їх запросто можна збити за допомогою винищувачів.

«Україні дуже важливо отримати американські F-16, французькі Mirage-200… Усе це не тільки літаки в класичному розумінні, які можуть завдавати ударів по цілях на землі. Це платформа, яка може нести різне озброєння, наприклад, ракети «повітря-повітря». І збивати – як ЗРК, ті ж дрони або крилаті ракети «Калібр», Х-55, Х-101 тощо. Так, українські ВПС мають практику за допомогою винищувачів, тих же МіГ-29, збивати «Шахеди». Але потрібно розуміти, що, звичайно ж, і якість цієї техніки, і авіоніка, і кількість відіграють значну роль. Адже одна справа, коли в тебе на озброєнні перебувають 20 застарілих радянських винищувачів, що доживають свій вік, і зовсім інша – це 50 одиниць F-16 або інших сучасних західних літаків», – звертає увагу військовий експерт.

Тож, безальтернативний урок для України – треба нарощувати винищувальну авіацію, зокрема для захисту від таких загроз.

«Україні потрібна авіація як додатковий засіб ППО», – підкреслив пан Левін.

Подібним чином висловився авіаційний експерт Валерій Романенко. За його словами, якщо йдеться про крилаті ракети, бо балістичні збивати з літака неможливо, то винищувач є найбільш ефективним засобом ураження. Для нього неманеврений об’єкт, який летить зі сталою швидкістю, – це просто «цукерка».

«Крейсерська швидкість крилатої ракети десь 700-750 км, а F-16 може розігнатися до 1500 км. Його легко навести, і він розстрілює дорогі крилаті ракети як з гармати, дешевими ракетами «повітря-повітря» малої дальності, як от, наприклад, американською ракетою AIM-9 Sidewinder. Отже, винищувач – найефективніша і найекономічніша зброя проти крилатих ракет», – наголосив пан Романенко.

Втім, продовжує він, не лише літаки потрібні Україні. Сили ППО Ізраїлю добре підготовлені до відбиття повітряних атак – вони навчені і мають достатню кількість ракет для збиття. Наші можливості на порядок нижчі внаслідок затримки військової допомоги від США, а також обмеженої підтримки інших партнерів. Але рішення існує.

«Ми просимо передати нам додаткові Patriot. Це добре, але хочу нагадати про «гібридні» системи ППО, які створили Україна та США в рамках програми FrankenSAM і які дозволять запускати сучасні зенітні ракети західного калібру з модернізованих радянських пускових установок. Наприклад, один варіант «гібридних» ППО поєднує пускові установки «Бук» та ракети Sea Sparrow, інший – радянські радари та ракети AIM-9M Sidewinder».

Авіаексперт наголошує, що у нас залишилося чимало пускових установок, але ракет до них – мало.

«Після такої кількості запущених по нас та збитих крилатих ракет і дронів – таких ракет майже не залишилося. У когось попросити також не випадає, бо що потенційні партнери мали – те передали вже. Тож, потрібно активно продовжити роботу по FrankenSAM. На Заході ракет AIM-9M Sidewinde, Sparrow, MIM-23 HAWK ще багато», – зазначив Валерій Романенко.

Нарешті, ще один важливий нюанс для нас – від Ірану, чиї дрони подолали відстань у понад 1 тис. кілометрів для атаки на Ізраїль.

«Багато чого, звісно, було збито ще на підльоті, але суть не в цьому. Україні потрібно й надалі розвивати програму далекобійних безпілотників. Деякі успіхи у нас є, той же БПЛА «Лютий», проте, це діло потрібно масштабувати… Перші дрони – щоб продовжувати на території РФ нищити оборонні підприємства, літаки тощо. Другі – тактичні – саме для фронту, аби нищити різноманітну техніку, як це роблять на сьогодні росіяни», – підкреслив авіаексперт.

ПРО «Iron Dome» («Залізний купол»)
ПРО «Iron Dome» («Залізний купол»)

Урок №2. Ізраїлю допомагають, бо він сам собі допомагає – давно і системно

Політолог Тарас Загородній нагадує про те, що Ізраїль та його мешканці важко «впахували», починаючи ще з 50-х років минулого століття, щоб забезпечити для себе таку ситуацію у 2024 році: «Довелось пережити карткову систему, важку працю в кібуцах, бо майже весь вільний ресурс йшов на власну оборонку…».

У результаті, станом на 1973 рік, країна, яка розміром з Київську область та населенням 3 млн, вже виробляла свої літаки, танки та багато чого іншого.

Ізраїль системно працював і працює, щоб бути корисним для ВПК США. Тепер там велика взаємозалежність. Тому США вигідніше Ізраїль підтримувати, незважаючи на лівацькі настрої.

«Ізраїлю допомагають, бо він сам собі допомагає. Давно і системно. Й інвестиції в Ізраїль йдуть у першу чергу тому, що він може захистити ці самі інвестиції. До речі, перші великі інвестиції пішли в Ізраїль тільки після війни у 1973 році, після війни Судного дня, коли він довів, що може їх гарантувати. Тому тільки власний ВПК, тільки власна зброя можуть забезпечити таку підтримку з боку союзників, – запевняє пан Загородній. – Для цього потрібно скоротити непотрібні витрати, обмежити непотрібний імпорт, щоб не вивозити за кордон валюту (наприклад, завезення елітних авто в країну тощо), скоротити купу чиновницького непотребу, обкласти податками «банкірчиків», які не хочуть фінансувати ВПК, «баронів», які лише вивозять сировину за кордон і не розвивають промисловість. Увесь зібраний ресурс – у розширення державного замовлення для приватного ВПК. Тоді нам всі будуть допомагати. Бо сильним завжди допомагають».

На цьому ж наполягає дипломат Вадим Трюхан: «Ізраїль показав немислиме для України, збивши 99% повітряних цілей. Це просто фантастика. Звісно, сталося це не без підтримки з боку союзників. Але значною мірою саме завдяки системам ППО/ПРО власного, ізраїльського виробництва. І це важливий урок для нас: варто більш серйозно ставиться до власного ОПК, постійно вкладатися у нього. Науковий мозок у нас точно є. А якщо ще й буде достатнє фінансування…».

Урок №3. Маємо повчитися в Ізраїлю політичним комунікаціям і тому, як лобіювати власні інтереси у світі

Політолог Сергій Таран найперше згадав про ізраїльське лобі в західних демократіях та, зокрема, у США.

«Про це часто люблять поговорити в Україні. Але не всі хочуть зрозуміти, що політика до своїх громадян закордоном в Ізраїлі та Україні кардинально різна. Для Ізраїлю свої громадяни або цілі громади, які перебувають поза межами країни під час постійної війни, є потенційними лобістами, з якими треба працювати. В Україні ж – протиставлення між тими, хто є в країні, і тими, хто поїхав, стає модним, але беззмістовним для оборони країни трендом», – каже експерт.

Ще один урок – обмеження у політичних комунікаціях під час війни. США не так комунікують з Україною, як США пов’язані з Ізраїлем.

«Просування інтересів своєї країни у США потребує постійної присутності у Вашингтоні самих різних політиків та експертів, які спілкуються з американськими конгресменами, напряму виходять на американські медіа та клуби виборців окремих членів парламенту, аби потім вже ці їхні виборці не полінувалися зателефонувати до свого депутата і спитати, чи проголосував він за потрібний твоїй країні законопроєкт. Така робота є нормою для багатьох досвідчених у відносинах із США країн».

Наразі в України з цим проблеми. Але цей урок наша держава повинна взяти до уваги. Зрештою, стверджує пан Таран, рецепти ефективної співпраці з американським політикумом давно відомі: «Треба лише мати волю не боятися їх застосовувати. І тоді літаки НАТО будуть ближчими до того, аби збивати вже російські «Шахеди» над Україною».

Радбез ООН
Радбез ООН

Урок № 4. Дипломатія програла, санкції не діють, ООН слід реформувати

«Для світу ключовий урок – дипломатія знову програла. Незважаючи на заклики Джо Байдена, до слова, абсолютно недоцільні, навряд чи можливо залишить без відповіді такий удар. Ізраїль відповість. А потім знову відповість Іран. І так триватиме по колу. Світ завершив повоєнну фазу, світ увійшов у Третю світову. Відтак усім, в тому числі представникам Глобального півдня, треба вже нарешті визначатися з тим, чию сторону вони займають: зла чи добра», – наголошує Вадим Трюхан.

Звідси ще один ключовий урок для світу, про який уже говорилося неодноразово, але експерт вкотре про нього згадав: потрібно перезапускати, як мінімум, Радбез ООН, а як максимум – всю ООН.

«З інструменту попередження виникнення війн, як це першочергово задумувалося після завершення Другої світової війни, ООН перетворилася сьогодні на абсолютно недієздатний майданчик для балаканини та обміну якимись саркастичними заявами», – наголошує пан Трюхан.

І це одна з причин, чому дипломатія насправді не спрацьовує.

«У дипломатії немає інструменту примусу. Війна, танки, солдати, режим тотальної економічної ізоляції країн-злочинців – ось що насправді починає бути важливим», – додав експерт.

Поки адміністрація президента США Джо Байдена та європейські лідери повторюють, як мантру, сентенції про недопустимість війни з Росією, зволікають з введенням по-справжньому всеохоплюючих санкцій проти РФ та Ірану, в Кремлі «працюють», не покладаючи рук, у режимі нон-стоп над реалізацією декількох завдань:

  •  над руйнуванням єдності демократичного світу;
  •  над багаторазовим збільшенням виробництва боєприпасів;
  •  над формуванням «дружніх» політичних режимів по всьому світу, у тому числі серед держав-членів ЄС і НАТО;
  •  над зміною суспільних настроїв по всьому світу на свою користь.

«Світ зараз пожинає плоди своєї недалекоглядної і боягузливої політики по відношенню до агресорів. Санкції не працюють, реальних інструментів примусу все ще не було застосовано. Сподіваюся, що чергова атака на Ізраїль стане уроком, підштовхне Захід до більш рішучих дій проти «вісі зла», яку вже сконструювали Росія, Іран, Сирія та Північна Корея і від якої вже у пів кроку перебуває Китай», – підкреслив дипломат.

НАСЛІДОК: ЩО ПОКАЗАВ ПРЯМИЙ ІРАНО-ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ КОНФЛІКТ

На думку політолога Олега Постернака, ця ситуація показала одну суттєву деталь: у світовій геополітиці відчутний пошук меж, які б не дозволили трансформувати суперечності в глобальну війну.

«Кожна із сторін прораховує поведінку іншої і здійснює кероване протистояння, коли воєнні активності є цілком прогнозованими і зрозумілими. Тому цей конфлікт дуже схожий на керовану гру, «договірний матч», в якій США слідкує за його «непереростанням» у глобальну війну, стримуючи Ізраїль від непропорційної реакції, та залучає до цього європейських та арабських союзників.

«Іран же діє обережно, розуміючи, що Захід фактично «дозволяє» йому певним чином відреагувати, але так, щоб не була перейдена «червона лінія» і не завдана безпосередня школа населенню та воєнній інфраструктурі Ізраїлю», – додав політолог.

Однак конфлікт відрізняється від попередніх, в яких Іран діяв непрямим чином через проксі-угруповання “Хезболла”, “Хамас” та єменських хуситів. У цьому випадку Іран здійснив прямий безпосередній обстріл Ізраїлю, чим пришвидшив демонтаж попередньої моделі конфліктного «співжиття» ворогуючих сил на Близькому Сході і зробив її абсолютно новою.

«Разом з тим, США та союзники через тактичну обережність фактично погоджуються на нову геополітичну реальність, що може бути сприйняте Іраном, Китаєм, РФ та Північною Кореєю як черговий факт послаблення Заходу у всесвітньому масштабі. Це ставить багато питань щодо туманної перспективи зняття напруженості в регіоні, адже Ізраїль фактично є ядерною державою і Іран знаходиться у кількох кроках до отримання ядерної зброї», – акцентує Олег Постернак.

Нижня палата Конгресу
Нижня палата Конгресу

ПОЗИТИВНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОГНОЗИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Ситуація з обстрілом Ізраїлю може закінчитися не так і погано – підштовхнути Палату представників США проголосувати за багатостраждальний пакет допомоги Україні, тому що з’явився простір для компромісу. Адже раніше в Палаті були конгресмени, які бажали голосувати за пакет по Україні, але сумнівалися щодо пакета для Ізраїлю і, навпаки, були готові голосувати для допомоги Ізраїлю, але при цьому все ще думали про допомогу Україні. Наразі такого бар’єра практично немає. Це один, але не єдиний висновок.

«Можна припустити, що нарешті за океаном питання ухвалення рішення щодо допомоги насамперед Ізраїлю та Україні зрушиться з мертвої точки. Не дарма ж навіть у неділю, що не дуже характерно для адміністрації Байдена, були проведені відповідні телефонні переговори, зокрема з Майком Джонсоном, після яких з’явився обережний оптимізм стосовно того, що днями це питання буде вирішено. А як повідомив лідер більшості в Сенаті Чак Шумер, з цього питання нібито було досягнуто консенсусу», – каже Вадим Трюхан.

«Ізраїль для Сполучених Штатів де-юре – основний союзник з-поміж держав, які не є членами НАТО. Ізраїль став одним із перших, хто отримав подібний статус. Зараз такий статус мають близько 18 країн. Проте ні з ким, ніколи у Вашингтона не було таких щільних, багатогранних і довірливих відносин, як з Тель-Авівом. Тому не думаю, що там наважаться ухвалити законопроєкт, за яким Ізраїлю буде наданий кредит. Скоріш за все, йтиметься саме про безповоротну допомогу. І в цьому ракурсі постає питання щодо України: якщо для Ізраїлю проголосують звичну схему, то дуже складно буде пояснити громадськості, чому нашій державі допомога дається у кредит. А отже, на мою думку, більші шанси на те, що буде проголосована все-таки схема безповоротної допомоги як для Ізраїлю, так і для України. Ну і, відповідно, для Тайваню», – вважає дипломат.

Хоча, ще можуть бути варіанти. І причина цьому – Трамп.

«Фактично, протягом останніх більш як пів року Трамп демонструє, що президента в Білому домі немає, що саме він – господар ситуації. Тобто, яку позицію займе, така й реалізується Конгресом. От що значить республіканська більшість у нижній палаті, от що значить наявність «золотої акції» у вигляді нечисленної групи конгресменів-трампістів. Тому варто готуватися й до такого варіанта: можливо, якась частина допомоги для України носитиме характер «поворотності, наприклад, макрофінансова допомога», – звертає увагу Вадим Трюхан.

У цілому ж… Він упевнений, що це питання таки буде вирішено протягом найближчих днів.

«Ніхто в сучасній історії Америки не міг стати президентом, якщо не підтримував Ізраїль. Відтак Трамп, який загнав ситуацію у глухий кут, зараз «на шпагаті», йому таки доведеться ухвалювати якесь болюче для себе рішення», – підкреслив експерт.

А це Олег Постернак: «У США ворогуючі партії традиційно спробують використати ірано-ізраїльський конфлікт у цілях вигідного електорального позиціювання. Однак є високий ризик того, що поведінка Білого дому під час конфлікту буде сприйнята як ознака слабкості та скорочення впливу Америки. А тому в умовах такого політичного збурення спільний пакет допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню може стати адекватною та прийнятною відповіддю державних інституцій США на виклик американському впливу. Хоча варто при цьому розуміти, що частина трампістського електорату перебуває в ізоляціоністських ілюзіях».

Тому, політолог також вважає, що Трамп захоче зберегти «обличчя», пояснивши, чому республіканці проголосували за допомогу Україні: «Якщо частина української допомоги буде переведена у кредит або зменшена – це може виглядати для республіканців та їх виборців як певний компроміс, який менш вигідний Україні, але буде хоча б чимось в умовах ризикованої затримки та втраченого часу».

Ще один важливий для України висновок після атаки на Ізраїль – Іран тепер точно не продаватиме свої балістичні ракети Росії, хоча б якийсь час. Та й загалом підтримка Тегераном Москви у війні проти нашої держави знижуватиметься, тому що йому стане не до того.

«Військово-технічне співробітництво Ірану та Росії у разі затяжної дистанційної війни може значною мірою знизитися. Ірану потрібен буде постійний ресурс для терору Ізраїлю. І найбільш ходовим і дешевим засобом з усіх є дрони-камікадзе. Як показали наліт «Шахедів» і ракетний удар у ніч на 14 квітня, використана кількість засобів була недостатньою для прориву ППО Ізраїлю, а отже – потенціал удару, не кажучи вже про тактику, має бути іншим. Іран просто не зможе не відповідати на удари Ізраїлю, а Ізраїль на іранські, і Ісламська Республіка зосередить свій ВПК саме на ці потреби. Зрозуміло, це скоротить або й зовсім мінімізує постачання дронів-камікадзе Росії, що зі свого боку скоротить інтенсивність і масованість нальотів на Україну», – вважає військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Втім, тут є і зворотна сторона медалі…

«Що стосується іранських балістичних ракет, які, за даними західних медіа, продемонстрували не найкращі свої характеристики, то тут варто зосередити увагу на балістичних ракетах Росії, які вона модернізує і покращує. І неуспішний досвід іранських ракет РФ також буде враховувати для подальшого вдосконалення своєї зброї. Тому принципово і надзвичайно важливо Росії перекрити імпорт західних комплектуючих», – резюмував Олег Постернак.

Автор: Мирослав Ліскович. Київ

Джерело: Укрінформ

You may also like...