Сьогодні Володимир Сацюк – в ефірі «5 каналу»!

Адвокат В.Петруненко вважає: закриття незаконно порушеної кримінальної справи проти Володимира Сацюка дозволить слідству сконцентруватись на пошуку та встановленні дійсних винуватців замаху на Президента. Кримінальна справа проти Володимира Сацюка порушена безпідставно і розслідується незаконно. Розслідування справи супроводжується низкою системних порушень закону. Причиною кримінального переслідування В.Сацюка є бажання Генеральної прокуратури України звітувати «наверх» об успіхах у розкритті справи отруєння Віктора Ющенка. Не маючи ніяких підстав і доказів, Генпрокуратура – з суто з політичних міркувань – обрала мішенню особу екс-заступника голови СБУ.

Це – головні тези прес-конференції адвоката Віктора Петруненка «Кримінальна справа проти Володимира Сацюка: її витоки та системність порушень закону». Знайомимо читачів зі змістом виступу адвоката В.Сацюка в інформаційному агентстві «УНІАН».

«Мабуть, ні в кого в Україні не має сумніву, що Володимир Сацюк став заручником процесу розслідування кримінальної справи щодо отруєння В.А. Ющенка. Безпідставно порушивши кримінальну справу та розпочавши кримінальне переслідування Сацюка В.М. за статтями 358, 364, 366 КК України (зловживання службовим становищем, підробка та використання підроблених документів), відповідальні службові особи Генеральної прокуратури України тим самим штучно створили перешкоди в розслідуванні кримінальної справи про отруєння В.А. Ющенка.

Незаконне кримінальне переслідування та обвинувачення, розпочата процедура обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продемонструвало Сацюку В.М. настрої та наміри Генеральної прокуратури і змусило його перебувати поза контактом з органом слідства. Витіснивши Сацюка В.М. з суспільного життя, Генеральна прокуратура України позбавила його можливості, надавши докази своєї непричетності до отруєння В.А.Ющенка, отримати відповідне правове рішення та покласти край спекуляціям навколо свого імені по цій темі. А це автоматично означало б необхідність проведення Генеральною прокуратурою України дійсно дієвого розслідування справи про отруєння.

Кримінальне ж переслідування Володимира Сацюка за надуманими звинуваченнями дає Генеральній прокуратурі можливість продемонструвати свої певні зусилля і, в той же час, виправдати відсутність зримих і зрозумілих для громадськості результатів розслідування обставин отруєння.

Матеріали кримінальної справи, з якими ознайомився захист, а саме постанова про порушення справи, постанова про притягнення Сацюка В.М. як обвинуваченого, постанови про закриття кримінальної справи від 16 січня 2006 р. та про скасування постанови про закриття справи від 27 січня 2006 р., оприлюднені в електронних засобах масової інформації (інтернет – видання “Ргот-UА.соm”, “Україна кримінальна”) документи: рапорт слідчого Генеральної прокуратури І.М. Козлова, службові записки та довідки прокурорів відділу Генеральної прокуратури І.Г. Куценка та В.А. Стороженка, а також факт грубого порушення органом досудового слідства права Сацюка В.М. на захист дозволяють мені як захиснику говорити про:

– безпідставність і незаконність порушення кримінальної справи відносно Володимира Сацюка за статтями 358, 364, 366 Кримінального кодексу України;

– тиск з боку керівництва Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на слідчого та змушування його до винесення незаконної постанови про порушення кримінальної справи;

– незаконність проведеного розслідування, зокрема і з підстав втиснення органом досудового слідства обставин справи в штучно зконструйовану фабулу;

– юридичну неспроможність (внаслідок допущених органом досудового слідства порушень чинного законодавства) зібраних по кримінальній справі доказів, отриманих незаконним шляхом;

– грубе порушення конституційного права Сацюка В.М. на захист у кримінальному провадженні;

– незаконність скасування постанови про закриття та абсолютну безперспективність подальшого розслідування справи по обвинуваченню Сацюка В.М.;

– політичний підтекст кримінальної справи;

– її негативний морально – психологічний вплив, а відтак і перешкоджання розслідуванню справи про отруєння В.А. Ющенка.



Хронологія кримінального переслідування Сацюка В.М. виглядає так:

20 січня 2005 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-1414 за фактом підроблення службовими особами Адміністрації Президента України Указу Президента України № 1472/2004 від 13.12.2004 року «Про звільнення з посади першого заступника Голови Служби безпеки України Сацюка В.М». за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України.

25 березня 2005 року з кримінальної справи № 49-1414 слідчим Генеральної прокуратури України в окреме провадження були виділені матеріали та в той же день порушена кримінальна справа за № 49-1509 за фактом зловживання військовими службовими особами Міністерства оборони України, районних військових комісаріатів м. Києва та іншими особами службовим становищем при внесенні неправдивих відомостей до офіційних документів особової справи Сацюка В.М. щодо присвоєння йому військових звань за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 423 ч. 1, 366 ч. 1 КК України.

25 травня 2005 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України І. Козловим винесено постанови про порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М. за ознаками зло¬чинів, передбачених ч. З ст. 364 КК України — зловживання владою та службовим становищем працівником правоохоронного органу, що спричинило тяжкі наслідки (щодо незаконного отримання заробітної плати) а також ч. 2 ст. 366 КК України – службове підроблення та ч. З ст. 358 КК України – використання завідомо підроблених документів (щодо атестаційних листів про присвоєння Сацюку В.М. військових звань «майор» та «підполковник»)

7 червня 2005 року відносно Сацюка В.М. винесено постанову про при¬тягнення як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 364, ч. З ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, його оголошено в розшук та розпочато процедуру обрання запобіжного заходу у вигляді арешту.

16 січня 2006 р. старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Козловим І.М. винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно Сацюка В.М. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

27 січня 2006 р. старший прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Куценок І.Г. скасував постанову слідчого Козлова І.М. про закриття кримінальної справи.

Підставою ж для порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М., і це йому власне інкримінується, є те, що він, будучи звільненим у 1994 році із лав Збройних Сил України у військовому званні «капітан», та використовуючи своє службове становище народного депутата України, з метою незаконного отримання військових звань “підполковник” та “полковник” запасу, в період 2000-2001 років, вступивши у змову з невстановленими слідством військовослужбовцями Міністерства оборони України, районних військових комісаріатів які внесли до офіційних документів – атестаційних листів військовозобов’язаного, завідомо неправдиві відомості, начебто, про присвоєння йому наказами Міністра оборони України військових звань „майор” та „підполковник”.

У 2000 році на підставі вищевказаних нібито завідомо підроблених зазначеними нестановленими особами офіційних документів, наказом Міністра оборони України Сацюку В.М. було присвоєно військове звання «полковник» запасу, та з огляду на це він був призначений на посаду першого заступника Голови Служби безпеки України, а у 2004 році Указом Президента України йому начебто незаконно присвоєно військове звання «генерал -майор».

“…Таким чином, реалізувавши свій злочинний умисел і отримавши незаконно військові звання і внаслідок того – посаду першого заступника Голови Служби безпеки України, Сацюк В.М. в період часу з 30.04.2004 року по 13.12.2004 року незаконно отримав заробітну плату в Службі безпеки України в сумі 20954 гр. 71 коп., чим завдав державі збитки в особливо великих розмірах, тобто як службова особа – працівник правоохоронного органу своїми умисними діями завдав тяжких наслідків державним інтересам …” зазначається в постанові.

Не було почуто протестів Сацюка В.М. та захисту про те, що:

а) до порушень при присвоєнні військових звань, якщо такі мали місце,

Сацюк В.М. не причетний і звинувачення в змові з невстановленими

особами суперечить вимогам закону і формальній логіці,

б) військове звання полковника не було і не могло бути визначальним при

прийнятті Президентом України рішення про призначення Сацюка В.М. на вказану посаду і про це свідчить текст Указу Президента України від ЗО квітня 2004 р.,

в) з ЗО квітня по 13 грудня 2004 р. Сацюк В.М. в повному обсязі і належним чином виконував службові обов’язки першого заступника Голови Служби безпеки України, а відтак отримання ним заробітної плати ні за яких умов не може бути незаконним.

Між тим ні один документ з перелічених автором постанови про порушення кримінальної справи не підтверджував тезу про те, що Сацюк В.М. діючи умисно та всупереч інтересам служби, вніс завідомо неправдиві відомості в офіційні документи – автобіографію, послужний список, анкети, котрі стали підставою для призначення його на вказану посаду Указом Президента України № 497/2004 від 30.04.2004 року.

Ні автобіографій Сацюка В.М., ні його анкет, які за текстом постанови мали б містити завідомо неправдиві відомості і мали б бути підставами для призначення на посаду в СБУ та які б могли б стати підставами для порушення кримінальної справи.не існує в природі.

Послужний список особової справи Сацюка В.М. в Міністерстві оборони України та послужний список особової справи Сацюка В.М. в Службі безпеки України не містять даних, які б дали підстави вважати, що Сацюк В.М. скоїв якесь правопорушення або має відношення до порушення закону з боку інших осіб.

Очевидним, а відтак незаперечним є той факт, що свої послужні списки Сацюк В.М. не вів, відомості в них не заносив, а також не був зобов’язаним перевіряти їх правильність та не ніс відповідальності за процедурні порушення з боку інших осіб, якщо такі мали місце.

З тексту Указу Президента України № 497/2004 від 30.04.2004 року про призначення Сацюка В.М. першим заступником Голови Служби безпеки України видно, що при призначенні на зазначену посаду військове звання Сацюка В.М. до уваги не приймалось.

Крім того, порушивши кримінальне переслідування Сацюка В.М. за нібито зловживання ним службовим становищем працівника правоохоронного органу, слідство тим самим визнало, що працівником правоохоронного органу він став на законних підставах.

Отже, закони формальної логіки вимагають також визнати, що твердження органу досудового слідства про використання Сацюком В.М. підроблених документів при призначенні на посаду першого заступника Голову СБ України не відповідає дійсності.

Хочу нагадати, що Генеральною прокуратурою України з березня 2005 року розслідується кримінальна справа за фактом зловживання службовими особами Міністерства оборони України та військових комісаріатів міста Києва при внесенні відомостей до офіційних документів до особової справи Сацюка В.М. щодо присвоєння йому військових звань. Результатів ніяких. Такі особи до цього часу не встановлені.

В даний час, з опублікованих електронними засобами інформації матеріалів стало відомо, що відсутність підстав порушення справи та кримінального переслідування Сацюка В.М. була очевидною для слідчого І. Козлова, який виніс постанову про порушення кримінальної справи, а також для прокурорів відділу Генеральної прокуратури України Куценка І.Г. та Стороженка В.А., які здійснювали нагляд за розслідуванням справи.

Так, в рапорті від 16 січня 2006 р. на ім’я начальника управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Драгана В.М. старший слідчий з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Козлов І.М. виклав наступне:

“В моєму провадженні знаходиться кримінальна справа № 49-1509 за обвинуваченням Сацюка Володимира Миколайовича у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 366 ч. 2, 364 ч. З, 358 ч. З КК України.

Вказана кримінальна справа була порушена мною 25 травня 2005 року за наступних

обставин.

З грудня 2004 року по серпень 2005 року мною розслідувалася кримінальна справа № 49-1361 за фактом посягання на життя державного діяча – колишнього народного депутата України, а нині чинного Президента України Ющенко В.А. за ознаками злочину, передбаченого статтею 112 КК України.

У ході розслідування даної кримінальної справи серед багатьох інших версій можливого отруєння Президента Ющенка В.А., була виділена, як основна, версія отруєння 6 вересня 2004 року під час вечері в домоволодінні колишнього першого заступника Голови Служби безпеки України Сацюка В.М., за участю Голови Служби безпеки України Смешка І.П. і народного депутата України Жванії Д.В.

Оскільки доказів причетності Сацюка В.М. до вчинення замаху на життя Ющенка В.А. не було, Службою безпеки України відпрацьовувалась діяльність Сацюка В.М. на предмет можливого виявлення будь-яких інших порушень закону з його боку, можливості порушення відносно нього кримінальної справи за цими обставинами для подальшого відпрацювання його та встановлення його причетності до вчинення отруєння.

З цією метою з січня 2005 року управлінням внутрішньої безпеки СБУ проводилося службове розслідування діяльності Сацюка В.М. на посту першого заступника Голови Служби безпеки України.

16.03.2005 року із Служби безпеки України в Генеральну прокуратуру України надійшли матеріали службового розслідування. Оскільки матеріали розслідування були поверховими, в них були відсутні відомості про здійснення Сацюком В.М. будь- яких злочинів, що унеможливлювало прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, матеріали були повернуті на доопрацювання.

Лише в матеріалах Служби безпеки України про підробку документів про присвоєння Сацюку В.М. військових звань містились відомості про можливе вчинення злочинів, у зв’язку з чим після проведення дослідчої перевірки 25 березня 2005 року була порушено кримінальну справа № 49-1509 за фактом зловживання військовими службовими особами Міністерства оборони України, районних комісаріатів м. Києва та іншими особами службовим становищем при внесенні неправдивих відомостей до офіційних документів особової справи Сацюка В.М. щодо присвоєння йому військових звань, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 423, ч. 1 ст. 366 КК України.

Намагаючись продемонструвати успіхи у розкритті замаху на життя чинного Президента України Ющенка В.А., а в дійсності ввести в оману керівництво держави, керівники Служби безпеки України вимагали негайного порушення відносно Сацюка В.М. кримінальної справи і його затримання.

На мої роз’яснення, що в наявних матеріалах відсутні будь-які відомості про наявність ознак злочину в діях Сацюка В.М., тобто немає приводів та підстав для порушення відносно нього кримінальної справи, представники Служби безпеки України заявляли, що головне затримати Сацюка В.М., а в подальшому вони нададуть необхідні документи.

Розуміючи, що умовити мене як слідчого прийняти незаконне рішення вони не зможуть, вдалися до вчинення тиску на мене через керівних працівників Генеральної прокуратури України. Матеріали справи та всі матеріали, що надійшли з Служби безпеки України, мною неодноразово доповідалися начальнику Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Куцому А.А., заступнику Генерального прокурора України Шокіну В.М. та особисто Генеральному прокурору України Піскуну С.М. на їх вимогу.

Заступник Генерального прокурора України Шокін В.М. погодився з моїми висновками по зазначених матеріалах про відсутність в діях Сацюка В.М. складу злочину і передчасність рішення про порушення відносно нього кримінальної справи. За вказівкою заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. мною з 14 по 17.05.2005 роки було підготовлено оглядову довідку по матеріалах кримінальної справи та матеріалах СБУ щодо Сацюка В.М. для доповіді керівництву держави (ксерокопія довідки з власноручними правками Шокіна В.М. додається).

У доповіді дана реальна оцінка наявним матеріалам, зокрема зазначено: “…Таким чином слідством і перевірками достеменно встановлено, що у матеріалах, направлених до Генеральної прокуратури України із Служби безпеки України з самого початку не містилося ніяких конкретних доказів вини Сацюка В.М. у скоєнні будь-якого злочину… Що свідчить або про неналежне виконання окремими співробітниками СБУ своїх службових обов’язків, або про їх непрофесіоналізм, або про умисне з їх сторони введення в оману Генерального прокурора України і відповідно Президента України…”

Не дивлячись на викладені обставини, 23.05.2005 року начальник Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Куций О.А., посилаючись на вказівку Генерального прокурора України, дав мені наказ протягом доби будь за що порушити кримінальну справу відносно Сацюка В.М. На мої заперечення щодо відсутності передбачених ст. 94 КПК України приводів та підстав для порушення справи, Куций О.А. висловив погрози мого звільнення з роботи.

Оскільки я категорично відмовився виконувати цю вказівку як незаконну, наступного дня, 24.05.2005 роки, мені факсом було передано проект постанови від мого імені про порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М. по ст. 364 ч. З, ст. 358 ч. З, ст. 366 ч.2 КК України (світлокопія постанови додається). При цьому мені подзвонив Куций О.А. і заявив, що вказану постанову складено його заступником і щоб я негайно її підписав та привіз в Генеральну прокуратуру України на вул. Різницьку, де на неї чекає Генеральний прокурор України.

Ознайомившися з проектом постанови, я прийшов до висновку, що її зміст суперечить обставинам справи, базується лише на припущеннях, а в багатьох моментах є абсурдним, як наприклад твердження: «…використовуючи своє посадове становище військовозобов’язаного всупереч інтересам служби та в особистих інтересах…». Про свої висновки я доповів Куцому О.А. і пояснив, що таку постанову я підписати не можу. Це роздратувало Куцого О.А., і він заявив мені, що мене буде звільнено з роботи, якщо на наступний день не буде порушено кримінальної справи відносно Сацюка В.М.

Вивчивши всі наявні на той момент матеріали відносно Сацюка В.М., виконуючи вказівку свого безпосереднього керівника, 25 травня 2005 року я порушив кримінальну справу відносно Сацюка В.М. за ознаками злочинів, передбачених ч. З ст. 364 КК України, – зловживання владою і службовим положенням працівником правоохоронного органу, що спричинило тяжкі наслідки, ч. З ст. 358 КК України -використання завідомо підробленого документа і ч. 2 ст. 366 КК України – службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, яку прийняв до провадження та об’єднав в одне провадження з кримінальною справою № 49-1509.

27 травня 2005 року мені подзвонив Куций О.А. і наказав протягом години винести постанову про оголошення в розшук Сацюка В.М. Я зауважив, що в розшук можна оголосити тільки обвинуваченого, а підстав для притягнення Сацюка В.М. як обвинуваченого в матеріалах справи немає, на що Куций О.А. заявив, що я або виконую його вказівку, або буду звільнений. Я категорично відмовився виносити незаконну постанову про притягнення як обвинуваченого Сацюка В.М. Своє рішення я висловив і Генеральному прокурору України Піскуну С.М. Після чого Куций О.А. дав вказівку передати справу № 49-1509 іншому слідчому.

Зараз кримінальна справа № 49-1509 за обвинуваченням Сацюка В.М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 364, ч. З ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, знаходиться в моєму провадженні.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що не дивлячись на вжиття всіх можливих заходів, здобути докази причетності Сацюка В.М. до вчинення злочинів не вдалось. В справі відсутні будь-які фактичні дані, які б дали підстави вважати, що Сацюк В.М. причетний до вчинення злочинів (детальний аналіз доказів зроблений в постанові про закриття кримінальної справи, яка додається).

Загалом, аналізуючи обставини справи, можна припустити, що підроблення документів про присвоєння Сацюку В.М. військових звань могло здійснюватись невстановленими слідством особами в інтересах Сацюка В.М. і за його участю, але таке припущення не знайшло фактичних підтверджень і тому воно залишається лише припущенням.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини, при цьому слід мати на увазі, що згідно ст. 62 Конституції обвинувачення не можуть грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Що стосується доказів, одержаних незаконним шляхом, тобто коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, або встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, то слід зазначити, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2005 при розгляді питання допуску захисника в цій справі вже відмічено: “Колегія суддів зазначає, що допущені органом досудового слідства і судом відносно Сацюка В.М. вказані вище порушення чинного законодавства, яке гарантує і забезпечує особі конституційне право на захист у кримінальному провадженні, є таким, що унеможливлюють поновлення цього права в ході подальшого розслідування кримінальної справи, розгляду її судом першої інстанції, вищестоящими судовими інстанціями тощо”.

Враховуючи, що згідно матеріалів справи в діях Сацюка В.М. відсутній склад злочину, передбачений ч. З ст. 364, ч. З ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, тобто наявні підстави, зазначені у п. 2 ст. 6 КПК України, мною прийнято рішення про закриття відносно нього кримінальної справи…”

До висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М. дійшов також старший прокурор відділу нагляду за розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Стороженко В.А., який у доповідній записці на ім’я начальника відділу Генеральної прокуратури України п. Антонова О.О. вказав:

“…Якихось підстав для порушення справи за ознаками ч. З ст. 358 КК України -використання Сацюком В.М. завідомо підробленого документа, не вбачається. У постанові про порушення кримінальної справи від 25 травня 2005 р.- Сацюк В.М. ” вніс завідомо неправдиві відомості у офіційні документи- автобіографію, послужний список, анкети тощо.

Фактично ж Сацюк В.М. 5 травня 2004 р. підписав лише послужний список, у якому зазначено присвоєння йому у 1994 році військових звань майор та підполковник. До інших документів даних про присвоєння указаних звань не вносив, або їх не підписував.

Тобто Сацюк підписав лише підготовлений невстановленою особою послужний список, що стало підставою для порушення справи за ознаками ч. 2 ст. 366 КК України. В ході слідства витребувана довідка щодо отриманої Сацюком заробітної плати за період служби на посаді першого заступника Голови СБУ з 30.04.2004 р. по 13.12. 2004 р. в сумі 20 954 грн. 71 коп.

Довідка про отримання заробітної плати необгрунтовано кваліфікована слідчим за ознаками ч. З ст. 364 КК України – “спричинення збитків державі в особливо великих розмірах…. завдав державним інтересам тяжких наслідків.”

Документів щодо заподіяння Сацюком істотної шкоди або спричинення тяжких наслідків у справі немає.

Порушення кримінальної справи за вказаною статтею вважаю таким, що не відповідає вимогам ст. 94 КПК України.

Доказів щодо використання Сацюком завідомо підроблених документів (ч. З ст. 358 КК України), внесення в офіційні документи – автобіографію, анкети тощо, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 КК України) та зловживання службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду (ч. З ст. 364 КК України) на час ознайомлення із кримінальною справою – немає.

Вважаю, що кримінальна справа відносно Сацюка В.М. порушена передчасно.

Доказів,що обґрунтовують постанову про пред’явлення Сацюку обвинувачення не встановлено.

Підстав для обрання Сацюку запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не вбачається”

Прокурор відділу Генеральної прокуратури Куценок І.Г., 9 червня 2005 р. в переданій тому ж начальнику відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України п. Антонову О.О. “Довідці” зазначив:

“…Сьогодні, 9 червня 2005 р. старший слідчий в ОВС ГСУ Генеральної прокуратури України Війтович Л.М. приніс мені проекти процесуальних документів по кримінальній справі № 49-1509, а саме:

1. Подання на ім’я голови Печерського районного суду м. КИєва про обрання обвинуваченому Сацюку В.М. за ст.ст, 358 ч. З, 364 ч. З, та 366 ч. 2 КК України запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Подання ніким не підписано і дата не вказана.

2.Постанова від 07.06. 2005 про притягнення Сацюка В.М. як обвинуваченого за вказаними статтями КК України, але ніким не підписана:

3.Постанова від 07.06.2005 р. про оголошення розшуку обвинуваченого Сацюка В.М. ніким не підписана.

4.Копію постанови від 23 травня 2005 р. про порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М. за ч. З ст. 364, ч. З ст. 358 і ч. 2 ст. 366 КК України, яка мені раніше не була надана.

Старший слідчий Війтович Л.М. запропонував мені завізувати зазначені проекти постанов.

Ознайомившись з матеріалами кримінальної справи 3 49- 1509, я вважаю, що проект постанови про притягнення як обвинуваченого Сацюка В.М. та проект подання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту винесені передчасно, оскільки на даний час у кримінальній справі відсутні достатні докази, які вказують на вчинення зазначених злочинів Сацюком, а тому підстав для обрання Сацюку В.М. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та оголошувати його розшук – не вбачаю.”

Таким чином, троє відповідальних працівників Генеральної прокуратури України, яким належало безпосередньо приймати процесуальні рішення по справі та відповідати за їх законність були одностайні – підстав для порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М., притягнення його як обвинуваченого та оголошення розшуку – не має.

Тим не менше кримінальну справу було порушено.

Одночасно з порушенням у такий спосіб кримінальної справи, Генеральна прокуратура України в особі старшого слідчого в особливо важливих справах п. Війтовича Л. М. стала на шлях грубого порушення конституційного право Сацюка на захист – відмовила захиснику у допуску до участі в справі.

Печерський суд м. Києва в особі судді Бернацької Ж. О., куди адвокат звернувся зі скаргою на дії слідчого, не став на захист конституційних засад кримінального судочинства, залишив без задоволення скаргу на відмову слідчого у допуску до участі в справі захисника і, таким чином покрив беззаконня.

З ухвали від 8 грудня 2005 року колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва:

“…Колегія суддів констатує, то орган досудового слідства, розглядаючи заяви обвинуваченого Сацюка В. М., а суд першої інстанції — скаргу його захисника -адвоката Петруненка В. Г. допустили низку порушень Конституції України та чинного кримінально-процесуального законодавства України, яке гарантує особі право на захист у кримінальному провадженні…”

“Як встановлено матеріалами справи, 16 травня 2005 року між Сацюком В. М. та адвокатом Петруненко В. Г…. укладено договір про надання послуг адвоката…” “…листом від 10 червня 2005 року захисник Петруненко В. Г. надіслав копію вказаного договору начальнику Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та слідчому Війтовичу Л. М. та свою заяву про допуск його до участі у кримінальній справі як захисника Сацюка В. М….”

“…На чергове звернення адвоката Петруненка В. Г. старший слідчий Війтович Л. М. 23 липня 2005 року … втретє відмовив захиснику Петруненку В.Г. в допуску до участі у кримінальній справі як захисника Сацюка В. М…”

Висновок колегії суддів такий :

“… орган досудового слідства зобов’язаний був виконати вимоги Конституції України та чинного кримінально-процесуального законодавства допустити адвоката Петруненка В. Г. до участі в кримінальній справі як захисника обвинуваченого Сацюка В. М. і надати йому для ознайомлення матеріали кримінальної справи, якими обґрунтовується обвинувачення останнього в інкримінованих йому злочинах…”

“…Дії старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Війтовича Л. М. щодо відмови в допуску адвоката… до участі у кримінальній справі №49-1509 як захисника обвинуваченого Сацюка Володимира Михайловича та в наданні йому для ознайомлення матеріалів цієї справи, якими обґрунтовується висунуте проти Сацюка В. М. обвинувачення визнати незаконними. Постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Війтовича Л. М. від 19 червня, 15 та 23 липня 2005 року про відмову в допуску адвоката Петруненка Віктора Григоровича до участі в кримінальній справі №49-1509 як захисника обвинуваченого Сацюка В. М. та постанову Печерського районного суду м.Києва від 18 серпня 2005 року про залишення без задоволення скарги адвоката Петруненка В. Г. на вказані незаконні дії с к а с у в а т и..”.

Окремо суд зазначив, що “…допущені органом досудового слідства стосовно Сацюка В. М. вказані вище порушення чинного законодавства, яке гарантує і забезпечує особі конституційне право на захист у кримінальному провадженні є такими, що унеможливлюють поновлення цього права в ході подальшого розслідування кримінальної справи, розгляду її судом першої інстанції, вищестоящими судовими інстанціями тощо…”

А це означає:

– юридичну неспроможність доказів по кримінальній справі як таких, що

отримані незаконно;

– юридичну нікчемність всієї кримінальної справи внаслідок порушення права Сацюка В.М. на захист.

16 січня 2006 р. старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Козловим І.М. винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно Сацюка В.М. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину Закриваючи справу слідчий, зокрема, зазначив:

“…оскільки дана кримінальна справа щодо службового підроблення документів та використання завідомо підроблених документів порушена 25.05.2005 року саме відносно Сацюка В.М.. слідство приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь – які фактичні відомості про участь у вчиненні підроблення зазначених документів та їх умисного використання з боку Сацюка В.М…”

“…Враховуючи викладене та обставини, які мали місце на момент порушення кримінальної справи (рапорт слідчого від 16.01.2006 року), слід прийти до висновку, що постанова від 25 травня 2005 року про порушення кримінальної справи відносно Сацюка В.М. була винесена передчасно…”

“…Крім відсутності будь-яких даних про перебування Сацюка В.М. у змові з особами, які підробили атестаційні листи, слідство бере до уваги ту обставину, що, як встановлено, йому військових звань, складені Сацюком В.М. автобіографія та анкети не містять відомостей про присвоєння йому військових звань.

Що стосується послужних списків особової справи Сацюка В.М., то вони складались не ним, а іншими особами і були Сацюком В.М. лише підписані, при чому в особовій справі офіцера запасу востаннє 18 січня 1990 року, тобто задовго до внесення неправдивих відомостей у цей послужний список; у особовій справі співробітника СБУ

– Сацюком В.М. поставлено підпис, підтверджуючий лише отримання ним жетону з особистим номером, а у рядку «Достовірність внесених записів підтверджую (особа, на яку оформляється послужний список)» його підпис взагалі відсутній.

У ході досудового слідства було винесено постанову про притягнення Сацюка В.М. як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 358, ч. З ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Жодне з цих обвинувачень у ході досудового слідства не знайшло свого підтвердження.

В діях Сацюка В.М. відсутній склад злочину, передбачений ч. З ст. 364 КК України -зловживання службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, оскільки в межі повноважень службової особи – народного депутата України, не входить оформлення документів особової справи щодо проходження служби, також як і не входить до її компетенції керівництво підрозділами Міністерства оборони України. Крім того, як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні відомості про причетність Сацюка В.М. до вчинення цього злочину.

З цих же причин відсутній в діях Сацюка В.М. склад злочину, передбачений ч. З ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документу…”

“…В обвинуваченні також зазначається, що Сацюк В.М., являючись службовою особою, достовірно знаючи, що військове звання «полковник» йому присвоєно незаконно, вніс ці завідомо неправдиві відомості у автобіографію, послужний список тощо, що стало підставою для присвоєння йому Указом Президента України військового звання «генерал – майор». Таким чином, своїми діями він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України – службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Достовірно знаючи, що військове звання «полковник» йому присвоєно незаконно і він не вправі обіймати посаду першого заступника Голови Служби безпеки України, Сацюк В.М. незаконно отримав заробітну плату в сумі 20 954, 71 грн., чим спричинив державі збитки в особливо великих розмірах, тобто як працівник правоохоронного органу вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 364 КК України -зловживання службовим становищем. В дійсності у складених Сацюком В.М. автобіографії та анкетах відсутні відомості про присвоєння йому військових звань, а тому склад злочину, передбачений ст. 366 КК України – службове підроблення, в діях Сацюка В.М., в цій частині, відсутній…”

“…Також відсутній в діях Сацюка В.М. склад злочину, передбачений ч. З ст. 364 КК України – зловживання службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, оскільки, як встановлено слідством, призначення Сацюка В.М. на посаду першого заступника Голови Служби безпеки України не пов’язано з наявністю в нього будь якого військового звання, він дійсно працював на посаді першого заступника Голови Служби безпеки України, у зв’язку з чим законно отримав заробітну плату в сумі 20 954, 71 грн.

Таким чином, попередні висновки слідства про наявність в діях Сацюка В.М. ознак злочинів, передбачених ч. З ст. 358, ч. З ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, ґрунтувались лише на припущеннях, які не знайшли підтвердження в ході проведеного, після порушення кримінальної справи, розслідування…”

“… визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови до¬веденості її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом…”

27 січня 2006 р. старший прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Куценок І.Г. скасував постанову слідчого Козлова І.М. про закриття кримінальної справи.

Не буду говорити про те, які дії ще слід виконати слідчим згідно цієї постанови (настільки вони формальні і незначущі), а лише зазначу, що прокурор Куценок І.Г., який скасовував постанову про закриття справи не визнав її незаконною по суті, а лише такою, що “винесена передчасно”.

Але як взагалі можна говорити про передчасність закриття справи, якщо її порушення є абсолютно незаконним, про що стверджують самі ж прокурори та слідчий у своїх вищенаведених документах. Питання ж, коли закриття цієї справи буде своєчасним на думку прокуратури виглядає як чисто риторичне – коли Генеральна прокуратура України надасть суспільству результати розслідування обставин отруєння В.А. Ющенка, а от як бути до того часу з правом Сацюка В.М. на захист з боку держави від незаконного кримінального переслідування та порушенням його прав і законних інтересів, гарантованих Конституцією України відповіді не має.

Узагальнюючи можна констатувати що:

– кримінальна справа проти Володимира Сацюка порушена безпідставно, розслідувалась і розслідується незаконно; розслідування справи супроводжується низкою системних порушень закону;

– причиною кримінального переслідування Сацюка В.М. є неспроможність (або небажання) слідства Генеральної прокуратури України встановити винних в отруєнні В.А. Ющенка;

– закриття незаконно порушеної кримінальної справи буде означати кінець версії про високий ступінь вірогідності причетності Володимира Сацюка до отруєння В.А. Ющенка і дозволить слідству зконцентруватись на пошуку та встановленні дійсних винуватців злочину».

Віктор Петруненко, адвокат

3 березня 2006 року захисником Володимира Сацюка – адвокатом Віктором Петруненко – на ім’я Генерального прокурора України Олександра Медведька та слідчого в особливо важливих справах Генпрокуратури В.Хребтака подано клопотання про закриття кримінальної справи відносно В.М.Сацюка.

Про результати його розгляду має бути відомо найближчим часом…

P.S. Як зазначив на прес-конференції адвокат Віктор Петруненко: «… Сьогодні Володимир Сацюк буде учасником телеефіру на «5 каналі».

Дмитро Фомічов, спеціально для «УК»