Репортаж із міста Авдіївка після обстрілу російської артилерії

Дев’ята ранку. Ми стоїмо на під’їзді до Авдіївки. Он майорить величезний синьо-жовтий стяг на в’їзді в місто. Заїжджати військові не радять – триває обстріл. Гупання добре чутно. А за полем підсохлих соняшників добре видно чорний дим, що піднімається над місцем, куди влучили снаряди російських окупантів.

Кремлівські найманці почали гатити по місту неподалік Донецька майже одразу по шостій ранку. Менш ніж за годину випустили 25 мін калібру 120 мм. Згодом був і другий артналіт. Били цілеспрямовано по станції техобслуговування військової техніки, що в середмісті. Як усе було, бачила кореспондентка видання “Новинарня“.

Ранкове пиво біля базару

Цей обстріл о дев’ятій – уже другий. Коли він трохи вщухає, в’їжджаємо в місто. Авдіївка спершу здається порожньою.

Однак далі біля супермаркету видно містян, які стоять із пакетами, повними їжі, дивляться в телефони, займаються якимись справами. Життя кипить і в районі ринку. Чоловіки розвантажують продукти з машини, люди прошкують із порожніми сумками й вертаються з повними, хтось котить велосипед. І геть ніхто не зважає на чорний стовп диму за кількасот метрів. Востаннє потужний артналіт на це місто відбувся у 2017-му.

Бабуся каже, що спершу ховалася від ранкового обстрілу, але “потрібно щось їсти”, тож вийшла на закупи.

Не всі такі приязні, як вона. Чимало жителів Авдіївки мало не бризкають слиною в об’єктиви журналістів, кричать російською: “Це українські військові самі по собі стріляють, щоб створити для вас картинку!”, “Шо, суки, прієхалі снімать?!” тощо.

Біля наливайки на вході до базару за п’ять хвилин на десяту стоїть Іван у червоній футболці. На столах – пластянки з пивом та біленькою. Каже, як почався обстріл, аж сироти по шкірі побігли.

– То чому не ховаєтесь? – питаю.
– В смислі?
– Ну, обстріл же.
– Так парасоля прикриває. Сюди не влучить. Це святе місце, як банька чи церква, намолене. Люди відпочивають, сюди не прилетить. Це святе місце, – повторює Іван.

– А сенс ховатися? – підхоплює його товариш по пиву Сергій. – Куди ховатися? У бомбосховища, яких нема? У під’їзд зайдеш, а воно якраз туди поцілить. Це нормально буде?

Коло Сергія стоїть пластикова склянка з горілкою. Іван захищає приятеля: то він від “бахів” п’є, нерви лікує.

“Особливий будильник: над головами свистіло”

Першого пораненого військового відвезли спершу в лікарню в Авдіївці. Тут – стабілізаційний пункт 66-го військового шпиталю. Після того, як армійцю надали допомогу, відправили далі в шпиталь.

Валерій Токарчук

Коло лікарні сидить і курить Віталій.

– Нормально так стріляли, – каже. – Із шостої ранку. Спимо з відкритими вікнами, все чутно. Та й просто над дахом снаряди летіли. Міни, швидше за все. Снаряди так не літають.

Віталій визначає калібр як експерт. За сім років війни чимало жителів прифронтових міст навчилися за звуком відрізняти міномети й артилерію.

– Я вже думав: почалося, як у п’ятнадцятому.
– А не думали ховатися?
– А нема сенсу. Уже навчився розрізняти рівень небезпеки. Воно, коли свистить, то вже прилетіло. Якби воно летіло до нас, свисту я б уже не почув. Коли небезпечно, ховаємося. А так ні.

Ми отримуємо дозвіл поспілкуватися з лікарями, які працюють в Авдіївці. Вони виходять із медзакладу. Молоді, трохи стривожені. Кажуть, перебувають у стані підвищеної бойової готовності.

– До нас надійшов пацієнт орієнтовно після сьомої з осколковим пораненням, ми надали йому допомогу і відправили у відносно задовільному стані в Покровськ, – каже хірург Валерій Токарчук. – Поранений у поперекову ділянку. Але я не готовий сказати, чи зачепило хребет.

– У нас сьогодні був особливий будильник: над головами свистіло. Ми не фахівці, не можемо сказати, що то було, але непереливки було всім, – ділиться враженнями ординатор хірургічного відділення Максим Шаловило.

Розбомблений автопарк

Обстрілом пошкоджено цивільну інфраструктуру, а головне – станцію техобслуговування військової техніки, розташовану фактично в середмісті. Саме звідси піднімався стовп диму.

Тягачі вивозять із воріт безпомічні вантажівки зі спущеними колесами, понищеними кабінами, вибитими вікнами.

Пресофіцерка підрозділу Тетяна Заріцька визнає: російські окупанти цілили саме по цій СТО.

– Незаконні збройні формування почали обстріл саме по цьому місцю. Стріляли з мінометів калібру 120 мм та РПГ. Приблизно 20 мін випустили. Хочеться зауважити, що з боку ЗСУ не було жодних дій, які провокували б їхні дії чи створювали умови для такої агресії з боку ворога.

Важко сказати, яку ціль переслідував ворог, але слід чітко зауважити, що він не дотримується жодних домовленостей із припинення вогню, – додає Заріцька.

Тетяна Заріцька

Було два обстріли, другий – також із мінометів.

– Чи правда, що ЗСУ не відповідали?
– Ми дали адекватну відсіч з озброєння дозволеного калібру, – запевнила пресофіцерка.

Уже опівдні на місці пожежі працювали офіцери СЦКК. Над руїнами СТО ще здіймався дим.

Згодом джерела в інших підрозділах повідомили про артилерійські обстріли сусідніх населених пунктів.

Російські окупанти продовжують агресію, продовжують знищувати військову та цивільну інфраструктуру Донбасу, ранити та вбивати українських військових.

Офіційно:

Пресцентр командування ОС у вечірньому зведенні сповістив, що в напрямку Авдіївки російські найманці тричі били з мінометів 120-го калібру, автоматичних станкових і ручних протитанкових гранатометів. Також російсько-окупаційні війська здійснили обстріл цивільної інфраструктури Авдіївки із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 120 мм та артилерії калібру 122 мм. Внаслідок обстрілу пошкоджено об’єкти цивільної інфраструктури міста. Постраждалих серед місцевого населення немає.

“В результаті обстрілу Авдіївки четверо військовослужбовців отримали осколкові поранення, ще чотири – бойові травмування. Після надання першої медичної допомоги всіх поранених транспортували до лікувального закладу. Стан здоров’я захисників – задовільний.

Крім іншого, в районі Водяного, що поруч з Авдіївкою, окупанти обстріляли українські позиції з мінометів 82-го калібру.
За даними “Новинарні“, безпосередньо під обстрілом СТО в Авдіївці зазнав поранення один військовий, ще чотири – бойові травмування. Інші троє поранених – з-під Водяного.

Автор: Анастасія Федченко, з Донецької області; НОВИНАРНЯ
Фото авторки