В Украине в журналистов стреляют, их поджигают и избивают, за ними – следят…

«Новая власть» – голословна. «Гарантировав» работникам средств массовой информации защиту их профессиональной деятельности, эта власть, представленная прокуратурой, МВД, СБУ и судами, фактически потворствует подонкам, поднимающим руку на журналистов. Сегодня мы приводим многочисленные факты преследования наших коллег – вплоть до попыток лишения жизни. И требуем – в первую очередь от Президента Виктора Ющенко – положить конец правовой вакханалии в стране. Обещал – наводи порядок!Квартиру редактора газеты обстреляли…

18 июня 2006 года какие-то граждане решили попугать меня, устроив стрельбу около 23 часов по окнам моей квартиры.

С места преступления взяты вещдоки – пули. Случайно пострадал и сосед, проживающий этажом ниже. Милиция определила мне ущерб – 50 гривен.

Прокуратура намерена возбудить уголовное дело по статье хулиганство, чтобы быстрее его закрыть, хотя ещё 01.06.06 г. прокуратурой Днепродзержинска зарегистрировано заявление о привлечении к уголовной ответственности по ст. 171 УК Украины – воспрепятствование законной профессиональной деятельности журналиста. В нарушение установленных сроков, предусмотренных Уголовно-процессуальным кодексом Украины, по сегодняшний день, прокуратура не возбудила уголовное дело и не вынесла постановление об отказе.

Изучая траекторию пуль, эксперты пришли к выводу (лично слышала их разговор между собой), что на месте, откуда производились выстрелы, остались следы от шин автомобиля. То есть «хулиганы» приехали специально на машине, чтоб трижды выстрелить мне и один раз соседу по окнам. Говорит это только о том, что правоохранители просто не желают вешать на себя уголовное дело, которое не так просто закрыть. А «висяк» никому не нужен. Это хулиганство за полгода, за отсутствием «субъекта преступления», которого, разумеется, никто никогда не найдёт, можно будет закрыть и благополучно сдать на склад, а журналисту нужно будет работать и доказывать. Отрабатывать все версии, а их достаточное количество.

Хорошая у нас страна: спецслужбы и менты убивают Гонгадзе, «хулиганы» до смерти забивают Александрова, мне «хулиганы» стреляют в окна, а воры и дальше продолжают обворовывать государство…

В круг подозреваемых в первую очередь я вношу Рогаву, экс-начальника Днепродзержинского УБОП, о котором даже менты говорят, что связан с бандитами и прокурором области Шубой. Там, где Рогава, там и его любовница-паспортистка Елисеева, бегающая голышом с экс-нардепом Анисимовым. Это «Му-му» отпадает сразу.

31 мая 2006 г. в нашей газете №19 (19) на первой полосе была опубликована статья по материалам газеты «ЛИЦА» «Под Шубой», рассказывающая о криминальных связях товарища прокурора, об убийствах и его доходах.

На второй полосе, в статье «Почему вор не сидит в тюрьме?», я рассказала о друге Шубы – мошеннике, обобравшем государство и ОАО «Энергогидромеханизацию» на миллионы гривен, а по-нашему, по-простонародному – о бандите Рогаве. Дружеские отношения и «полное довольствие» для прокурора области Шубы дают Рогаве возможность гулять на свободе и передавать угрозы. Бывшие работники милиции, знающие Рогаву и Елисееву, рассказывают, что «вернувшаяся» с «бегов» сладкая парочка при встрече с бывшими коллегами хвастается, что с Шубой и прокурором г. Днепродзержинска Давидюком всё порешали, а те, кто пошёл против «честных» ментов Рогавы и Елисеевой, будут плакать горькими слезами.

В статье рассказывалось о председателе Заводского суда Изотове, фабрикующем апелляционную жалобу от якобы гражданина Меднова. Такая жалоба давала возможность мошеннику Рогаве тянуть ещё дело и не нести никакой ответственности. То есть в круг подозреваемых я причисляю и товарища Изотова, покрывающего бандитов и преступников. Такие «прикрытия» для Изотова заканчиваются постройками домов и приобретением новых «Мерседесов», фото которого было на первой полосе, рядом с «честным» прокурором Шубой.

В круг подозреваемых я вношу и работника ОБЭП Федан, т.к., скорее всего, он действительно купил своей жене диплом с отличием, но по своей глупости и от своей жадности решил в Заводском суде «защитить свою честь и достоинство», которых нет и не будет. Сначала он предложил за это дело взяться судье Ивченко, пообещав ей, что из 50 тысяч морального ущерба отдаст половину. Ивченко отказалась участвовать в деле. Согласился за «пять тысяч морального» ущерба судья Дьячков. Его в круг подозреваемых в причастности к стрельбам я не причисляю, т.к. даже кролик гораздо смелее Дьячкова. Вова Федан приобщил к материалам дела и выслал мне копию диплома с отличием своей жены, трудоустроенную им в день получения диплома к директору физкультурного колледжа Чибисову. По странному стечению обстоятельств, во время трудоустройства Федан Ларисы вымогателем и хапугой Чибисовым занимался ОБЭП. По окончании «проверки» Чибисов остался белым и пушистым. Ещё Федан выслал мне копию договора купли-продажи квартиры в 2004 г. за две тысячи гривен (ул. Айвазовского, 27-38) и ещё некоторые документы. Возможно, у Федана и с квартирой не всё в порядке, т.е. я не исключаю такую возможность, что при тщательной проверке работниками внутренней безопасности милиции может всплыть тот факт, что хозяин квартиры проходил по каким-то обэповским делам, и был вынужден продать Федан квартиру за две тысячи гривен. О «порядочном и честном» обэповце Федане я писала много раз. Последнее «повествование» было в прошлом, №21 от 14 июня 2006 г.

Разумеется, что не причислить к столь узкому кругу лиц-добродетелей Андрюшу Белоусова ну просто нельзя! Потеряв с моей помощью всё в Днепродзержинске, не считая заработанных денег, получаемых от его «крёстных пап и мам» во время избирательной кампании, Андрюша после выборов «ушёл» в обладминистрацию. В настоящее время, как мне сообщили, Белоусов официально в обладминистрации не работает. Числится «стажёром», заседает на совещаниях, зарплату не получает. Бешеное желание сидеть в должностном кресле заставляет Андрюшу добросовестно отсиживать полное рабочее время. Хоть бесплатно, но в кресле… Вот от Андрюши, а вернее – от его подруг или жен, во время избирательной кампании были телефонные угрозы и негодование. Будучи «шпиёном» в милиции и изучая данную работу на протяжении многих лет, Андрюша мог подождать какое-то время, чтобы отвести от себя подозрение. Карьерист с двумя судимостями, как «благодарный» клиент, которому помешали стать мэром в Днепродзержинске, он мог отблагодарить именно таким образом.

Далее в круге подозреваемых я вижу близкого друга судьи Заводского суда Гибалюк – Спектра. В этом же №21 от 14 июня 2006 г. было опубликовано письмо гр. Иващенко, в котором рассказывалось об аптеках Спектра, якобы занимающегося продажей наркоты. Кроме этого, Спектр приобрел за «бешеные деньги» – 65 тыс. грн. – «Дом мебели» по пр. Аношкина. Как сообщил достоверный источник, в пятницу, 16 июня 2006 года директор ДМК Дубина на рапорте «вычитывал» Спектра за «рассказы» о нем в «Дзержинце». Результат – стрельба по моим окнам на следующий день.

Всем перечисленным героям торжественно обещаю, что последующие статьи о них будут выходить с еще большим сарказмом.

Местный телевизионный 41 канал отказался бесплатно поставить в новостях «сюжет о стрельбе по моим окнам». Так работает свободное демократическое телевидение в Днепродзержинске!

Маргарита Закора, главный редактор днепродзержинской газеты «Дзержинец» (опубликовано в газете «Дзержинец» № 22 от 20.06.2006г.).

Злочини без прецедентів

Останнім часом нормою в Україні стали часті випадки побиття журналістів. Чи то бездіяльність правоохоронних органів, чи проста безкарність породжує жорстокість… Побиття чомусь не викликає особливої стурбованості і частіше викликає фрази по типу «самі догралися». Що ж, закрити рота журналісту стало важко, гроші брати не хочуть, тому і методи найпростіше вибрати жорсткіші. І що важливо зазначити, випадки побиття стали частішими, а ось розслідування цих справ стали рідшими.

Тільки за минулий рік таких випадків було 16, з яких результатів розслідування та суду над злочинцями – 0. Що ж виходить, що справи затихають і займатися ними ніхто не хоче? Подібна бездіяльність влади породжує неабияку «діяльність» тих, хто має свої рахунки з журналістами. Остання подія стала особливо резонансною – журналіста намагалися вбити прямо у день журналіста…

Цей рік, нажаль, теж вже відзначився такими подіями. Станом на сьогоднішній день вже є декілька випадків. У квітні минулого року на журналістку Житомирської обласної телерадіокомпанії Анжеліну Нестерчук напали невідомі з погрозами, але справу не порушили нібито за відсутністю підстав. Така сама ситуація і в редактора газети «Оберіг» (Переяслав-Хмельницький) Миколи Кучерика. І цей список невичерпний. Журналістів придушують, а правосуддя не відбувається. Злочинці продовжують гуляти. Виходить, що зник адміністративний тиск, утискання свободи слова за допомогою керівництва і з’явився тиск за допомогою сили м’язів?

Останній випадок стався у Херсоні, коли вночі невідомі підпалили квартиру власного кореспондента газети «Киевские ведомости» Сергія Яновського. І це вже не просто погрози самому журналісту, це намагання знищити всю родину. Із верхнього поверху зловмисники залили бензин у вікно квартири, підпалили, а вхідні двері заблокували стрижнем. Дружина журналіста, яка укладала дитину спати, почула нібито шум води і сильний вибух. Як вона каже – думала, що почався дощ і зайшла до кухні. А вже за півхвилини кухня була охоплена полум’ям.

Юлія Яновська, дружина журналіста:

– Чому саме зловмисні дії, тому що двері були зачинені і коли вся родина вже знаходилась вдома, тобто вийти у під’їзд ми б вже не змогли. Якщо б ще декілька секунд нас би просто не було б у живих.

Правоохоронці теж схильні вважати, що це був навмисний підпал. Вони знайшли каністру із залишками бензину, шланг та зірвали з вхідних дверей металевий стрижень.

Михайлом Ясельський, начальник УМВСУ в Херсонській області:

– На теперішній час ми робимо все можливе, щоб розкрити цей злочин, порушена кримінальна справа, відпрацьовуються різні версії, в тому числі і версія щодо професійної діяльності журналіста. Вилучені пристосовані знаряддя для підпалу вікна і вилучені відбитки долоні руки, тому є всі підстави для того щоб максимально зробити все для розкриття цього злочину.

Головний редактор відзначив, що Сергія Яновського вважають «грозою чиновників» і в журналіста було забагато матеріалів, які б могли викликати негатив серед міського керівництва. І дійсно, якщо звернутися у пошуковик, на імя Яновського висвітлюється майже дві тисячі матеріалів, як з гарячими заголовками по типу «Аль Капоне из Скадовска» і «Херсон. Мэр с полосатым жезлом», так і гарячим змістом цих матеріалів. Яновський вів журналістські розслідування і причин прибрати «небажаного критика» було занадто багато, хоча редактор газети стверджує, що Яновський дуже професійний журналіст і події висвітлював не суб’єктивної точки зору, а розглядав обидві сторони конфлікту.

Сам же журналіст ці події пов’язує з висвітленням виборчої кампанії, зокрема виборів міського голови Херсона.

Сергій Яновський повідомив ІМІ, що головними супротивниками були Гірін і Бульботт. Пан Бульботт був головою земельної комісії у Херсонській міській раді. Саме з ним був пов’язаний скандал, про який багато писав журналіст Яновський. Зокрема, Бульботт подав пропозиції міськраді про виділення 120 ГА землі на плавнях на узбережжі моря компанії «Берег», де він сам є одним із акціонерів – каже журналіст. Після масованої інформаційної кампанії, міська рада відмовила у виділенні землі.

«Це могло стати причиною, адже хтось втратив мільярди доларів, там планували побудувати елітне котеджне містечко на узбережжі, не дивлячись на те, що це могло б завдати великого екологічних збитків» – заявив пан Яновський.

Правоохоронці активно розслідують причини підпалу, контактуючи з журналістом. Справу спочатку було порушено за статей «Хуліганство та умисне пошкодження майна», але перекваліфіковано на статтю «Замах на вбивство».

Справу веде прокуратура Херсонської області, Яновський постійно дає свідчення, зокрема про попередні погрози журналісту перед підпалом, які надходили телефоном та у вигляді SMS.

Справою журналіста Сергія Яновського зацікавився Комітет захисту журналістів (CPJ), який «засуджує напад з ознаками підпалу проти репортера котрий спеціалізується на розслідуваннях, та проти його родини у південному українському місті Херсоні», – зазначено у тексті заяви CPJ, організації захисту прав журналістів, який базується у Нью-Йорку. CPJ впевнено заявляє, що замах на Яновського несе суто професійний характер «Просто не може бути іншого пояснення, – сказав у телефонному інтерв’ю з кореспондентом CPJ Микола Закревський, головний редактор «Киевских ведомостей». – Журналістські розслідування Сергія щодо зловживання херсонських посадовців заробили йому декількох потужних ворогів у районі».

Одразу після підпалу, Микола Закревський вказував можливу причину, якою назвав суперечку між губернатором Херсону і його замом.

Комітет захисту журналістів зазначив, що Яновський багато писав про корупцію серед політиків та бізнесменів. Також він розслідував порушення під час виборчої кампанії у березні кандидатами у херсонську адміністрацію.

«Саме приблизно к виборам Сергій отримав анонімні телефонні погрози у відповідь на статті», – додав Закревський.

Також Комітет захисту журналістів (CPJ) виказав задоволення тим, що «українська влада веде розслідування щодо цього жахливого нападу, за ходом розслідування у котрому ми будемо пильно слідкувати», – зазначив CPJ.

«Журналісти не можуть працювати, коли вони побоюються за свою безпеку та за тих, кого вони люблять», – сказала виконавчий директор CPJ Енн Купер.

Що ж справа Сергія Яновського набула широкого розголосу, тому є надія, що винні будуть покарані. Хоча, чомусь, усі справи, які пов’язані з журналістами і намаганнями придушити їх свободу слова, не закінчуються, на жаль, успіхом. І всі справи або затягуються, або відкладаються у темний ящик, або зовсім «вмирають». І добитися притягнення або покарання майже не можливо.

Смішно й те, що у багатьох випадках знаєш винних, а довести не можеш. Або ж з’являться нові погрози і журналісти самі забирають свої заяви і закривають справи, щоб не постраждати згодом.

Та і фактів покарання чиновника навіть за погрози журналістам та перешкоджанням виконувати професійну діяльність. То й не дивно, все завуальовано, схвачено, договорено… Показового суду з покарання, показової справи, на жаль ще не було, не має чого боятися.

Прецеденту немає і ніхто не хоче їх створювати. Можна робити, що хочеш все одно це ні на що не вплине.

Безкарність породжує нові випадки жорстокості. І не дивно, що професія журналіста перебуває у п’ятірці найнебезпечніших професій світу.

Юлія Бабенко, Інститут Масової Інформації

P.S. Когда публикация готовилась к печати, стало известно, что вчера, около 20.00, в больницу Ужгорода был доставлен в безсознательном состоянии главный редактор Интернет-издания «UA-REPORTER» Сергей Романенко. По информации из приемного отделения у журналиста ушиб затылка, разрыв губ, выбиты зубы. Сергей Романенко был найден в таком состоянии в центре города, после чего и был доставлен в приемное отделение.

Уместно напомнить, что Сергей Романенко был автором целого ряда критических публикаций относительно деятельности ведущих политиков края и руководителя города Ужгород, в частности.

На днях на этом сайте появился материал по поводу попыток мэра Ужгорода Сергея Ратушняка усилить свое влияние в ряде городских организаций и политических партий, в частности горкоме СПУ, БЮТ и т. д.

Кроме того, в течение последнего года сайт, который редактирует Сергей Романенко, активно пропагандировал и раскручивал Социалистическую партию Украины, в том числе и пока еще действующего министра МВД Юрия Луценко.

Все произошедшее с нашими коллегами – оценка деятельности Ю.Луценко как министра внутренних дел.

«УК»