Як можновладці за допомогою корупційних схем заробляють на людях з інвалідністю
В Україні понад 600 тис людей з інвалідністю потребують технічних засобів реабілітації (ТЗР): протезів, інвалідних візків, ходунків та медичних ліжок, зазначає Економічна правда. Для порівняння: це населення таких міст, як Миколаїв або Кривий Ріг.
Усі ці засоби купуються за кошти платників податків не через систему ProZorro, а через укладання прямих контрактів з підприємствами. Так, у 2020 році Мінсоцполітики передало їм 1,5 млрд грн, а у 2022 році витратить 1,7 млрд грн.
Засоби реабілітації – необхідна допомога людям з інвалідністю з боку держави. Здавалося б, посадовці мають особливо прискіпливо ставитися до цих витрат, адже від них залежать якість життя людей, їх шанс адаптуватися в суспільстві.
Проте система побудована так, що іноді кошти за цією програмою використовуються до абсурду неефективно, а подекуди й цинічно. Так, замість необхідних засобів реабілітації держава витратила 627,3 тис грн на дитячі триколісні велосипеди. Їх “вручили” людям з інвалідністю у віці 20-77 років.
Попри мільярдні витрати, через недоліки системи та неефективне використання коштів не всі, хто потребують таких засобів, їх отримують. Кого і яким чином Мінсоцполітики допускає до освоєння бюджетних коштів і чи ефективно та прозоро ці кошти розподіляє та використовує?
Як влаштована система
З погляду особи з інвалідністю отримання безкоштовного засобу реабілітації виглядає так.
З боку держави та підприємств процедура зовсім інша.
Однак жоден з цих етапів не позбавлений корупційних ризиків і схем.
Які є корупційні схеми
Усі корупційні ризики на етапах забезпечення людей з інвалідністю засобами реабілітації можна поділити на дві групи.
Перша група описує корупційні схеми, які виникають при взаємодії людей з інвалідністю з посадовцями.
Далі – їх чотири характеристики.
1. Змова членів медичних комісій і підприємств для внесення неправдивих відомостей про те, який засіб потребує людина з інвалідністю.
Через цю схему з державного бюджету підприємствам можуть відшкодовувати кошти за вироби, які не відповідають реальним потребам людей з інвалідністю. Наприклад, у вересні 2017 року двох прикутих до ліжка осіб з інвалідністю першої групи забезпечили електроскутерами вартістю 81,1 тис грн.
2. Вимагання хабарів за довідку про кращий засіб реабілітації.
Після вибору необхідного протеза або інвалідного візка лікар підприємства підбирає характеристики індивідуального засобу реабілітації з урахуванням функціональних можливостей людини з інвалідністю.
Тест, який використовується для визначення цього рівня, побудований таким чином, що соціальні показники (робота, навчання, здійснення підприємницької діяльності, військова служба, зайняття виборної посади, участь у спортивних змаганнях) є визначальними та достатньо широкими для трактування.
У результаті деякі лікарі (особливо державних та казенних підприємств, заробітна плата яких не залежить від прибутку підприємства) пропонують людям з інвалідністю “за невелику винагороду” визначити потребу в засобах реабілітації з покращеними функціями та оснащенням.
Наприклад, лікар зі Львова погодився за 200 дол зазначити в анкеті людини з інвалідністю вищий рівень рухового навантаження на протез нижньої кінцівки, що впливало на вартість протеза, на який особа могла претендувати. За отримання хабаря він був оштрафований на 17 тис грн.
3. Тиск на людей з інвалідністю, аби ті обрали конкретне підприємство, від якого окремі працівники органів соціального захисту мають зиск.
Саме органи соціального захисту, а віднедавна і ЦНАП ознайомлюють людей з переліком підприємств, які можуть забезпечити їх засобами реабілітації. При цьому їх працівники іноді пов’язані з конкретними компаніями та отримують винагороду за наполегливий вплив на вибір особи з інвалідністю.
Наприклад, приватне підприємство, яке, за версією слідства, перебувало в змові з територіальними органами соціального захисту, за 2018-2021 роки отримало від Фонду соціального захисту інвалідів майже 700 млн грн.
4. Маніпулювання даними в системі на користь приватних підприємств.
Через недосконалість ведення Централізованого банку з проблем інвалідності (ЦБІ) довгий час існувала практика несанкціонованого доступу до особистих карток таких осіб та маніпулювання даними.
Зокрема, через “злив” окремим приватним підприємствам даних про людей з інвалідністю до останніх майже відразу після внесення особистої інформації до ЦБІ телефонували з пропозицією забезпечити необхідним засобом реабілітації.
Після цьогорічних змін системи підприємства повідомляють про “перехоплення клієнтів” новими способами. Наприклад, у систему вносяться відомості про підприємство, яке буде забезпечувати особу засобом реабілітації, без відома такої особи, а в певних випадках – навіть якщо вона обрала інше підприємство.
Друга група ризиків стосується корупційних схем, які виникають під час взаємодії посадовців та підприємств, які виготовляють, постачають та ремонтують засоби реабілітації за державні кошти.
Раніше засоби реабілітації виготовляли лише державні і казенні підприємства. В останні роки кількість приватних компаній, які виготовляють засоби реабілітації, зростає. Зараз із 106 підприємств лише 12 державні або казенні.
За інформацією Фонду соціального захисту інвалідів, у 2020 році з коштів платників податків приватні підприємства отримали 84% державних коштів, виділених на засоби реабілітації. Це понад 1,3 млрд грн.
За цих умов особливого значення набула процедура доступу та контролю діяльності підприємств на мільярдному ринку, виплати на якому гарантує держава.
Які ризики можна віднести до другої групи?
1. Вибіркова діяльність комісій з вибору постачальників.
Формально система побудована таким чином, що особа з інвалідністю може обрати будь-яке підприємство для забезпечення її засобами реабілітації. На практиці ж такі підприємства повинні пройти процедуру відповідності кваліфікаційним вимогам, яку здійснює спеціальна комісія Мінсоцполітики.
Членами комісії є не лише представники міністерства, Фонду соціального захисту інвалідів, громадськості, а й СБУ, хоча це суперечить законодавству.
Зміст кваліфікаційних вимог описаний у загальних рисах, що сприяє довільному їх тлумаченню та дозволяє комісії в ручному режимі визначати їх відповідність. Це призводить до штучного тиску на підприємства, блокування їх роботи або навпаки – до фаворитизму та надання привілеїв іншим підприємствам.
Наприклад, комісія може призначити виїзну перевірку підприємства (правила її проведення не визначені) і не приїжджати місяцями. Робота підприємства блокується, а для конкурентів організації створюються сприятливі умови.
2. Безпідставне збільшення вартості засобу реабілітації.
Потрапивши на ринок виробництва засобів реабілітації, деякі підприємства використовують можливість безпідставно збільшувати вартість ТЗР, яка підлягає компенсації з держбюджету. Це відбувається за посередництва фіктивних фірм при нібито закупівлі в них деталей для засобів.
Наприклад, одна фірма купила деталі протезних механізмів в іншого підприємства, яке, за версією слідства, не працювало та використовувалося як “прокладка” для переказу та переведення в готівку привласнених коштів. Фонд соціального захисту інвалідів уклав договір з цим підприємством на 2 млн грн.
3. Фіктивний імпорт засобів реабілітації для збільшення їх вартості.
Ще один спосіб штучного завищення цін на засоби реабілітації для освоєння більшої кількості коштів платників податків – “імпорт” засобу на територію України через укладення фіктивних угод. Тобто ніякий імпорт не здійснюється, а відбувається заміна документів на продукцію, придбану в Україні.
Наприклад, працівники одного підприємства купили інвалідні візки в українських виробників. Далі їх транспортували до Польщі для заміни документів про походження і потім повернули в Україну. За два роки Фонд соціального захисту інвалідів переказав на рахунки цього підприємства понад 150 млн грн.
Державні підприємства
Окремої уваги заслуговує діяльність державних та казенних підприємств.
З одного боку, вони забезпечують людей з інвалідністю засобами реабілітації, які через низьку рентабельність нецікаві приватним підприємствам. З іншого – саме державні підприємства стають джерелом корупції через недоброчесні підходи до управління, що є однією з основних причин їх збитковості.
Є принаймні три проблеми, пов’язані з державними підприємствами галузі.
1. Зловживання під час обрання керівників підприємств.
Закон визначає, що керівників казенних протезно-ортопедичних підприємств обирають за конкурсом, але це не гарантує ухвалення неупереджених рішень.
Підтверджує це призначення керівника Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства. Директор Фонду соціального захисту інвалідів пообіцяв вплинути на членів конкурсної комісії Мінсоцполітики для призначення “потрібної” особи, за що одержав 318 тис грн.
2. Приватні інтереси керівників держпідприємств, які мають власні компанії.
Серед керівників державних та казенних підприємств лише одиниці не мають власних компаній. Вони зазвичай зареєстровані на наближених до директорів осіб, дублюють діяльність казенних підприємств і “перехоплюють” договори з Фондом соціального захисту інвалідів на забезпечення осіб з інвалідністю ТЗР.
Наприклад, виконувач обов’язків директора Львівського казенного підприємства водночас був власником приватного підприємства – одного з лідерів у галузі.
Як керівник казенного підприємства він несвоєчасно укладав договори з Фондом соціального захисту інвалідів на реалізацію виготовлених ТЗР, що призводило до занепаду заводу. Натомість його приватне підприємство за 2018-2021 роки отримало з державного бюджету майже 700 млн грн.
3. Розтрата майна державних підприємств.
Як і на багатьох державних підприємствах, поширеною є розтрата майна, особливо в умовах відсутності директора, з яким укладений контракт.
Наприклад, за версією слідства, головний інженер, що виконує обов’язки директора без укладення контракту та головний бухгалтер одного казенного протезно-ортопедичного підприємства у 2018-2020 роках переказали частину коштів з 34 млн грн, отриманих від Мінсоцполітики, з основного рахунку підприємства на рахунок відокремленої філії та їх привласнили.
Також у листопаді 2020 року казенне підприємство придбало запчастини до автомобіля Mitsubishi, хоча авто такої марки на його балансі немає. Зате такий автомобіль є у в. о. директора вказаного підприємства.
Замість висновку
Корупційні схеми, які будувалися роками, не обмежуються описаними вище. Серед найбільш руйнівних наслідків корупційних практик – розтрата коштів бюджету. Їх можна було б витратити на інші потреби людей з інвалідністю та забезпечення сучасної системи реабілітації, доступ до якої мали б усі українці.
Тимчасом платники податків не здогадуються, наскільки неефективно витрачаються їх кошти. Громадяни повинні перші запитати в парламенту та уряду, чому така система досі існує та як будуть витрачені наступні 1,7 млрд грн, виділені з бюджету для підтримки та реабілітації 600 тис українців.
Мінсоцполітики розробляє нове регулювання сфери. Проте воно не вирішує описаних проблем, а лише посилює повноваження спеціальних комісій.
НАЗК та ІЗІ закликають парламент та уряд комплексно переглянути регулювання в цій сфері, а не вносити точкові зміни до підзаконних актів, які лише погіршують ситуацію та підвищують рівень корупційних ризиків.
Джерело: НАЗК, ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВЧИХ ІДЕЙ, Економічна правда
Матеріал підготовлено на основі антикорупційної експертизи законодавства та дослідження корупційних ризиків у системі забезпечення осіб з інвалідністю технічними засобами реабілітації, проведених НАЗК та ІЗІ.
