Росіянина, який здобув громадянство України і шпигував для РФ, посадили на 13 років
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області визнав Леоніда Літікова винним у державній зраді, готуванні диверсії і незаконному зберіганні боєприпасів.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 5 березня.
25 лютого 2022 року Берегівський відділ поліції Закарпатської області під час контрроздвідувальних заходів отримав інформацію, що в селищі Велика Бакта проживає чоловік специфічної зовнішності, який виходить на вулицю лише в темну пору доби із рюкзаком.
Поліцейські зі старостою села і понятими зайшли в будинок. Там проживав уродженець міста Лєрмонтов, Ставропольського краю РФ, який у 2016-му отримав українське громадянство. В його мобільному телефоні були фото тунелів, мостів, залізничних станцій, а також карта з позначками розташуванням великої енергетичної підстанції на околицях Мукачева. Наприклад, у 2019-му він передав представникам РФ фото з описом місця проходження залізничної колії, яка тісно примикає до злітної полоси міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького і місця вʼїзду в Бескидський залізничний тунель.
На флеш накопичувачі Літіков мав документи російською мовою, у тому числі книгу про створення конфедерації словʼянських народів, до якої ввійшли б Росія, України, Білорусь, Казахстан та російське Придністровʼя. З його будинку також вилучили 202 патрони до автомата Калашнікова, численні квитки з подрожей залізицею і авіасполученням, збірники гороскопів і книгу «Степан Бандера».
Як свідка допитали сусідку обвинуваченого, яка мешкала з ним в одному будинку. За її словами, вони не перетиналися, оскільки будинок складається із двох частин, кожна з яких має окремий вхід. Сусідка памʼятає, що з 10-ї години ранку Літіков активно користувався водою, постійно працювала пральна машинка і на вулиці висіла його випрана білизна. Також у нього працював компʼютер і чулися розмови по телефону. Часто він на 1-2 тижні зникав. При зустрічах Літіков уникав спілкування і повертався спиною. Жив із кішкою і тварина була доглянута. Сусідці Літіков говорив, продає товари в інтернеті. Якось виник конфлікт, коли він пробував косити в неділю і за це потім попросив вибачення. А загалом був непомітний і тихий.
Одразу після затримання чоловік визнав вину і розповів, що його завербував у 2015-му громадянин РФ, уродженець міста Лєрмонтов. При цьому залякував його оприлюдненням компрометуючих відомостей та погрожував життю і здоровʼю його родичів. Літіков упізнав за фото громадянина РФ і громадянина України як двох своїх кураторів, котрі самі визначили, що він має поселитися в будинку в селі Велика Бакта і дали контакти власника. Будинок в оренду йому здавав якийсь громадянин України, начебто, обізнаний про його роботу на РФ, який привіз і зберігав у цьому будинку боєприпаси та казав пришвидшитись у роботі з фіксації стратегічних обʼєктів.
Із 2015 по 2022 рік, як визнавав підозрюваний, він виконував завдання кураторів. Щоб не привертати увагу фотографуванням під час поїздок Літіков придбавав всі місця в залізничному купе. З метою конспірації куратори з ним погодили шифрування повідомлень у вигляді квітів. Інформацію він спочатку направляв матері, а вона, у свою чергу, пересилала її представникам російських спецслужб.
Нібито, вже знаючи про намір РФ розпочати повносмасштабні військові дії проти України, Літіков планував виїхати і в січні 2022-го купив авіаквитки на березень сполученням «Львів — Стамбул» і «Стамбул — Мінеральні Води» (найближчий до міста Лєрмонтов аеропорт).
У суді Літіков від попередніх зізнавальних показань відмовився, кажучи, що дав їх під тортурами. Нібито, вигадав цю історію спільно зі слідчим, обмовляв себе, щоб перестали його катувати. Говорив, що протокол впізання підписував під страхом смерті у два заходи, коли били кийками по пʼяткам.
Літіков розповів, шо народився в Росії, але з 5 місяців і до 16 років проживав в Україні разом із батьками. У 1996 році батьки розлучились. Він із матірʼю поїхав в місто Перм, РФ. Із 1996 по 2014 року вони проживали в місті Лєрмонтов. У Росії добре заробляв, мав високу зарплату. Але у 2013-му в нього, начебто, виникло бажання повернутися в Україну, оскільки він згадав своє дитинство і друзів. У 2014 році він зрозумів, що хоче займатися бізнесом через інтернет-продажі. Пройшов вебінари і повернувся в Україну. Він поселився в однокласника у місті Хмельницькому. У 2016-му отримав громадянство за спрощеною процедурою, тому що проживав в Україні на момент розпаду СРСР. У липні 2019 року через проблеми з орендованим житлом, яке він винаймав у Хмельницькому, він вирішив змінити регіон і перебрався у Закарпаття. Потім у його матері погіршилося здоровʼя і у 2020-му він їздив у Росію.
Літіков про себе повідомив, що за характером він замкнена людина і постійно працює. В Україні він зареєструвався фізособою-підприємцем і заробляв дропшипінгом товарів в Китай, Одесу, Київ. Жити в Росії — країні-агресорці йому, начебто, було вкрай неприємно і через це він відмовився від поїздок до матері і зворотної реакції від матері сьогодні нема. Квитки на літак до Росії через Туреччину він, стверджує, що повернув, коли зрозумів, що почнеться повномасштабна війна.
Обвинувачений наполягав, що фотографував не обʼєкти інфраструктури, а природу, будівлі, історичні памʼятки, як звичайний турист. Надсилав світлини матері, робив скриншоти карти, щоб показати матері, де він знаходиться, щоб вона не переживала. Викупляв у поїзді ціле купе, бо їхав з твариною. З кураторів, яких йому приписує слідство, один — це поліцейський, який у 1998 році в Росії його затримував за угон автомобіля. Після засудження він його більше не бачив. Тільки чув, що він працює в охороні гідрометалургійного заводу. Іншого «куратора» знає з 2001 року. Той був сином поліцейського і вони разом пів року працювали на заводі, коли Літіков вчився на бухгалтера. Потім цей знайомий також пішов навчатися у школу поліції.
Літіков говорив суду, що слідчі, нібито, його катували, щоб він робив наклеп на себе та інших людей, щоб була якась правдоподібна версія. На досудовому слідстві він підписував документи під страхом тортур та погроз, що «виведуть його на річку Уж і буде з ним таке, як з російськими полоненими. Бачив, як його душа покидає тіло і як його бʼють. Нирки йому повідбивали».
На виконання ухвали суду, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області провело перевірку і встановило, що заяви обвинуваченого не підтвержуються. Слідчі дії проводилися із застосуванням відеозйомки та у присутності захисника. Підозрюваний особисто зазначав у протоколах слідчих дій, що не має будь-яких скарг та зауважень. Під час первинного медичного огляду при поміщенні під варту тілесних ушкоджень у нього не виявили, скарг на стан здоровʼя затриманий не висловлював. До медичної частини зі скаргами Літіков також не звертався.
Суд визнав вину Літікова доведеною за всіма статтями обвинувачення і за сукупністю злочинів призначив йому 13 років увʼязнення із конфіскацією майна.
Tweet