Новый Уголовно-процессуальный кодекс: права защиты уменьшены, число уголовных дел возрастет в 7 раз

Действующий, так называемый «сталинский» КПК, предоставляет защитнику больше прав и возможностей, чем новый. Новый УПК фактически ликвидирует институт доследственной проверки, доведя процесс возбуждения уголовного дела до автоматизма: есть заявление о преступлении — сразу есть уголовное дело!

Если оставить новый КПК без изменений в решении данного вопроса, то количество уголовных дел только в органах внутренних дел увеличится почти в 7 раз. О каких тогда сроки расследования можно говорить, о каком качестве?http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/37591/Novyj_Kryminalnoprocesualnyj_kodeks_prava_zahystu_zmensheno_kilkist

Чинний, так званий «сталінський» КПК, надає захиснику більше прав і можливостей, ніж новий. Новий КПК фактично ліквідує інститут дослідчої перевірки, доводячи процес порушення кримінальної справи до автоматизму: є заява про злочин – одразу ж є кримінальна справа. Якщо залишити новий КПК без змін у вирішенні даного питання, то кількість кримінальних справ тільки в органах внутрішніх справ збільшиться майже у 7 разів. Про які тоді терміни розслідування можна говорити, про яку якість?

КПК аналізує, колишній заступник Генпрокурора, адвокат Анатолій Баганець. 

З наступного року Україна вступить в силу новий Кримінально-процесуальний кодекс. Якщо вірити владі, саме тоді у нас настане абсолютне покращення правових відносин – не буде невинно засуджених, захисники підсудного матимуть рівні права з представниками обвинувачення, судовий процес буде абсолютно прозорим та змагальним. «Плюси» нового КПК, який прийде на зміну старому, ще «сталінському» кодексу від 1961 року, невтомно піарять представники влади. Однак, фахівці так само невтомно його критикують, отже слово практику:

З приводу нового Кримінально-процесуального кодексу досить влучно висловився відомий вчений і спеціаліст в галузі кримінального та кримінально-процесуального права Микола Сірий, заявивши, що творці цього проекту закону фактично «поєднали радянську систему КПК з німецькою, англійською та французькою — без перекладу».Попри їхні заяви щодо прогресивності Кодексу та відповідності демократичним цінностям, частина його положень не тільки суперечить вимогам Конституції України, рішенням того ж Конституційного Суду України, а й нормам міжнародного права.

Міф перший: розширення прав на захист

Численні функціонери Адміністрації президента та деякі перші особи країни неодноразово заявляли, що новий КПК розширить можливості захисту та урівняє права обох сторін прцесу. Але це міф. І це доводять численні норми нового закону. Найбільш промовиста передбачає, що представником захисту може бути тільки адвокат. Тобто жоден інший фахівець в галузі права, як то Сергій Власенко у справі Юлії Тимошенко, та члени родини, які могли раніше виступати захисниками підсудного, до судового процесу тепер не залучатимуться. Це розширення?

Більше того, ця норма не відповідає ні вимогам Конституції України, ні рішенню Конституційного суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р. у справі про право вільного вибору захисника, де, зокрема, роз’яснено, що особа при захисті від обвинувачення вправі вибирати захисником своїх прав також особу, яка є іншим фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Крім того, зазначена норма не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 24.11.2011 р. у справі «Загородній проти України» визнав неприйняття державою України протягом тривалого часу спеціального закону, що має регулювати повноваження фахівців у галузі права надавати правову допомогу у кримінальному процесі, порушенням права на справедливий суд, передбаченого пунктами 1 і 3 статті 6 вказаної Конвенції.

Далі, це положення нового КПК також суперечить вимогам ст. 22 Конституції України, де чітко зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ще більш цинічною брехнею виглядає твердження розробників нового КПК про розширення прав захисника, бо в новому законі навіть стаття про права захисника відсутня. Сказано тільки в ч. 4 ст. 46 нового Кодексу, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного чи обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним чи обвинуваченим і не може бути доручена захиснику.

Окрім відсутності норми про права захисника, в новому КПК відсутня також норма, яка б визначала способи реалізації цих прав.

До речі, внесений президентом до Верховної Ради України проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також не має належного визначення прав та повноважень адвоката, в тому числі й у кримінальному провадженні.

Такий стан речей фактично призведе до суттєвого звуження прав захисника стороною обвинувачення та судом, позбавить його навіть існуючих у так званому «сталінському» Кодексі можливостей здійснювати більш менш належний захист свого клієнта.

Міф другий: принцип змагальності

Відповідно до ст. 7 нового КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального судочинства, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

КОЛИ ПОГЛЯНУТИ НА СТАТТІ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПОРЯДОК ЗБИРАННЯ ЦИХ ДОКАЗІВ, ТО ОДРАЗУ Ж ВИДНО, НАСКІЛЬКИ ЦІ ПРАВА «РІВНІ».

Окрім того, у ст. 22 нового КПК задекларовано, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів. Наче все нормально, але коли поглянути на статті, що регламентують порядок збирання цих доказів, то одразу ж видно, наскільки ці права «рівні».

Проаналізувавши ст. 93 Кодексу, можна побачити, що саме сторона обвинувачення збирає докази та працює з ними, а захист може тільки вимагати у обвинувачення збирання доказів, допити свідків слідчими, проведення експертиз тощо. А вже задовольняти ці вимоги чи ні вирішує та ж таки сторона обвинувачення та суд.

Новий Кодекс не встановлює обов’язку будь-якої особи надати адвокату на його вимогу річ, яку б він міг використати як доказ у справі, а реалізувати право на витребування речей та документів захиснику надається виключно слідчим суддею.

До того ж захисник має право отримати на свій запит лише копії документів, що автоматично виключає задекларовану в тому ж таки КПК можливість отримання ним висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, оскільки об’єктами дослідження тих же експертиз, ревізій та і більшості перевірок можуть бути лише оригінальні речі та документи.

Чинний, так званий «сталінський» КПК (ст. 48 ч. 2 п. 8, 13), надає захиснику більше прав і можливостей, ніж новий, а саме: подавати докази, заявляти клопотання, збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, у тому числі запитувати і одержувати навіть документи чи їх копії на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян.

Хоча, так само як і новий КПК, старий кодекс не передбачає механізму реалізації таких прав, в зв’язку з чим, захисник і на даний час не має і в майбутньому не матиме реальної можливості збирати та подавати докази в кримінальному судочинстві.

Запропонована сама процедура отримання кожного з виду доказів також містить положення, які виключають можливість їх отримання стороною захисту. Так, відповідно до ст. 84 нового Кодексу, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Свідчення

Захисник позбавлений будь-якої можливості у отриманні на стадії досудового розслідування та наданні слідчому чи прокурору, а на стадії судового розслідування – суду такого виду доказу. Цей висновок підтверджується вимогами ч. 8 ст. 95 нового КПК, відповідно до якої, сторони кримінального провадження мають право отримувати від можливих свідків, за їх згодою, лише пояснення, які не є джерелом доказів.

Речові докази та документи

Відповідно до вимог ст. 159 нового КПК, тимчасовий доступ до речей і документів, які є доказами по справі, захист може отримати тільки на підставі ухвали суду. Таким чином, захисник у кримінальному провадженні позбавлений права в умовах, начебто, змагальності сторін, самостійно отримати такий вид доказу.

Висновки експертів

Відповідно до ч. 2 ст. 101 нового Кодексу кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта. Однак, задеклароване право захисника надати суду висновок експерта, з іншої сторони, суттєво обмежене можливістю самостійно отримати ним самі речі, документи (а не копії) та речові докази, які є предметом експертного дослідження.

СТАНОВИЩЕ ЗАХИСНИКА НЕ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД «СТАЛІНСЬКОГО» КПК УКРАЇНИ І НАВІТЬ ПОГІРШУЄ ЙОГО.

Отже, у підсумку маємо, що захисник для одержання доказів у кримінальному провадженні реально має право лише на звернення до сторони обвинувачення із клопотанням про проведення слідчих та інших процесуальних дій.

Таке становище захисника щодо можливостей захисту клієнта за новим КПК нічим не відрізняється від «сталінського» КПК України, а невизначеність із колом його прав у збиранні та поданні доказів навіть погіршує в майбутньому його теперішнє становище.

Міф третій: гарантії від безпідставниго кримінального переслідування

Зараз, згідно старого КПК, кримінальна справа може бути порушена тільки після проведення дослідчої десятиденної перевірки, під час якої слідчі фактично встановлюють, чи було вчинено якісь ознаки злочину, чи правдиві відомості в заяві потерпілої сторони тощо. Далі виноситься постанова про порушення кримінальної справи, яку може оскаржити в суді обвинувачений по справі.

Новий КПК фактично ліквідує інститут дослідчої перевірки, доводячи процес порушення кримінальної справи до автоматизму: є заява про злочин – одразу ж є кримінальна справа.

Наслідки цього нововведення можуть бути катастрофічними і незворотніми. Це може привести до появи величезної маси анонімок, які старий «сталінський» КПК унеможливлює, оскільки під час дослідчої перевірки перевіряються як дані заявиника, так і факти, викладені в заяві. До того ж, автоматизм щодо порушення кримінальних справ може стати ефективним методом борьби як з бізнес-конкурентами, так і з політичними противниками.

Більше того, вказане «нововведення» прямо суперечить вимогам ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

АВТОМАТИЗМ ЩОДО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ МОЖЕ СТАТИ ЕФЕКТИВНИМ МЕТОДОМ БОРЬБИ ЯК З БІЗНЕС-КОНКУРЕНТАМИ, ТАК І З ПОЛІТИЧНИМИ ПРОТИВНИКАМИ.

Положення нового Кодексу про автоматичний початок досудового розслідування, а саме після внесення слідчим чи прокурором відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань без прийняття процесуального рішення, суперечить навіть вимогам ч. 3 ст. 110 цього ж Кодексу, відповідно до якої, всі рішення слідчого, прокурора приймаються лише у формі постанови.

Розробники Кодексу не врахували й той факт, що автоматичне порушення кримінальної справи може заблокувати роботу усієї правоохоронної системи. Достатньо подивитися на статистику МВД, щоб це зрозуміти.

Наприклад, протягом 2010 року тільки в органах внутрішніх справ було зареєстровано 3 139 173 заяв, повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. В 2011 році їх кількість склала вже 3 346 539, тобто зросла на 6,6%. При цьому, за результатами розгляду таких заяв і повідомлень в 75% було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, а порушено тільки 490 тис. кримінальних справ.

Якщо залишити новий КПК без змін у вирішенні даного питання, то кількість кримінальних справ тільки в органах внутрішніх справ збільшиться майже у 7 разів. Про які тоді терміни розслідування можна говорити, про яку якість? Для розслідувань такої кількості справ просто не вистачить слідчих.

В новому КПК є ще безліч суперечливих та сумнівних щодо його «демократичності» моментів. Ось тільки короткий список:

  • новий КПК не надає жодних гарантій безпеки учасників кримінального процесу, в тому числі свідків,
  • арешт за новим КПК можна здійснити фактично не маючи на це жодних вагомих підстав,
  • новий КПК суттєво звужує зміст ст. 63 Конституції України, за якою обвинувачений та члени його родини можуть відмовитись від надання свідчень,
  • за новим законом суд може розглядати як доказ свідчення з чужих слів. Наприклад, розглядати як доказ слова Щербаня-молодшого про те, що Тимошенко причетна до вбивства його батька,
  • розпіарений суд присяжних за новим КПК більше нагадує славнозвісну «трійку», аніж те, що ми бачимо в американських серіалах,
  • скасування інституту додаткового розслідування перекривається можливістю прокурора висунути додаткові обвинувачення.

Президент заявив, що для повноцінної роботи нового Кримінально-процесуального кодексу, треба внести зміни до ще 300 законів. Аналіз КПК показує, що для його роботи потрібно й в нього внести безліч правок. Тут варто нагадати, що на момент розгляду проекту нового КПК до Ради надійшло 3755 поправок, але тоді вони були проігноровані.

Довідка

Анатолій Баганець – заслужений юрист України, понад 30 років пропрацював в органах прокуратури. Встиг попрацювати як слідчим з особливо важливих справ, так і заступником Генпрокурора. Очолював прокуратури Волинської, Рівненської, Дніпропетровської, Донецької та Львівської областей. Після вимушеної відставки у липні 2010 року, заснував власну юридичну компанію «Баганець і партнери». Зараз займається адвокатською діяльністю, в якій найгучнішою його справу став захист екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Записала Ярослава Мовчун, ТЕКСТИ

Читайте также: