Генсекретар НАТО — про Україну, НАТО та тривалу війну: “Усі за одного й один за всіх”

Єнс Столтенберг — генеральний секретар НАТО уже 10 років, який, однак, цьогоріч має залишити посаду. Журналісти Суспільного  поговорили з ним на тлі виведення українських військ з Авдіївки, яке сталося, в тому числі, через брак озброєнь від партнерів. Про перспективи вступу України в НАТО, ймовірність війни Росії з країнами Альянсу та про безпекові угоди для України — Столтенберг в інтервʼю Суспільному.

На Мюнхенській безпековій конференції ви проводили паралелі між виведенням українських військ з Авдіївки та затримкою допомоги з боку США. Як ви оцінюєте можливості союзників по НАТО в Європі компенсувати цей брак допомоги з боку Сполучених Штатів?

Європейські союзники посилюють підтримку. Швеція виділяє понад 600 мільйонів доларів США. Канада заявила про великий пакет допомоги. Японія виділяє близько 100 мільйонів доларів на розмінування. Франція та Німеччина також заявили про надання Україні військової допомоги на мільярди євро. Це те, до чого закликає НАТО. Але також нам потрібна підтримка і США. Той факт, що Сполучені Штати все ще не змогли ухвалити рішення (про виділення подальшої допомоги Україні — ред), має вплив на полі бою. Тому мій меседж до США: необхідно терміново ухвалити це рішення.

Чи є потреба в таких умовах говорити про реформування формату “Рамштайн” — контактної групи для допомоги Україні, де США головують?

Формат “Рамштайн” надзвичайно важливий. Але ми завжди повинні обговорювати, як можемо ще сильніше його зміцнити, щоб допомога України з боку союзників по НАТО тривала — 99% військової підтримки надходить саме від них.

Останніми тижнями я розмовляв з багатьма американськими посадовцями. Вони запевнили, що в Конгресі є значна більшість тих, хто виступає за підтримку України. Питання в тім, як забезпечити, щоб ця більшість вплинула на голосування, і, звісно, зробила це якомога швидше. Але вони впевнені, що буде позитивне рішення.

У Мюнхені президент Зеленський наголошував, що Україна очікує на зброю великої дальності й чекає цього, наприклад, від Німеччини та інших союзників. Як НАТО зараз бачить можливість закрити найнагальніші потреби України?

Ми закликаємо союзників якомога швидше надати підтримку Україні. Ми також дали зрозуміти, що погодимося, щоб деякі з країн не слідували інструкціям НАТО, наприклад щодо запасів боєприпасів, щоб швидко доставити їх в Україну. Але у довгостроковій перспективі недостатньо лишень порпатися у власних запасах. Нам потрібно нарощувати виробництво. Гарною новиною є те, що союзникам вдалося його збільшити.

Впродовж останніх днів ми оголосили про відкриття двох великих заводів у Німеччині, в Баварії. Йдеться про виробництво Patriot, а також про завод боєприпасів. Коли я був у США, також закликав їх інвестувати більше у виробництво.

Президент Чеської Республіки Петр Павел сказав, що може знайти за кордоном 800 тисяч снарядів для України. В координації з якими країнами це можна зробити й з яких складів узяти?

Партнери НАТО експортували боєприпаси й безпосередньо до Альянсу, і до країн-союзників НАТО. Це допомогло підтримати Україну. Я не буду їх називати, але це близькі партнери НАТО в Азії. Отже, союзники по Альянсу можуть надавати підтримку Україні трьома способами. Ми можемо продовжувати вичерпувати свої запаси. Можемо імпортувати від третіх сторін. Можемо нарощувати виробництво. В реальності ми користуємося усіма трьома варіантами.

Чи може Україна почути реальні обіцянки про майбутнє членство в НАТО на саміті у Вашингтоні цього року?

Україна буде членом НАТО — про це чітко заявили усі союзники Альянсу. На Вільнюському саміті минулого року ми вирішили скоротити шлях для України, скасувавши вимогу щодо плану дій щодо членства. По-друге, ми погодили програму забезпечення оперативної сумісності. ЗСУ та сили НАТО повинні мати однакові стандарти, доктрини та процедури. Це також допоможе Україні наблизитися до членства в НАТО. І по-третє: ми поглибили політичну співпрацю, створивши Раду Україна-НАТО. Це також гарантує, що Україна вже якомога ближче до Альянсу.

Сподіваюся, ми зможемо посприяти тому, що з Україною буде так само як з Фінляндією та Швецією. Вони подали заявку на членство в травні 2022-го, вже в липні їх обох запросили в НАТО. Через кілька місяців після цього Фінляндія стала членом, дуже скоро до неї приєднається і Швеція. Отже, ми повинні зробити так, щоб Україна також стала дуже близькою до членства. А коли складуться відповідні політичні умови, зможемо її запросити до Альянсу. Коли саме, я не можу сказати, але ми повинні забезпечити Україні найкраще можливе рішення для швидкого вступу до НАТО.

Тож поки рано говорити, що Україна почує чітке запрошення у Вашингтоні?

Зараз про це занадто рано говорити. НАТО дало зрозуміти, що Україна стане нашим союзником. Проте нам також потрібно вирішити, як бути з тим, що триває війна. Адже ми не хочемо розгорнути повномасштабну війну між НАТО та Росією, яка не принесе користі ані Україні, ані Альянсу. Зараз питання в тому, як ми можемо гарантувати, що Україна переможе, а союзники нададуть достатню військову підтримку. І як зробити так, щоб Україна якомога швидше все ж стала членом НАТО.

Одним з рішень, які наближають Україну до Альянсу, є низка двосторонніх безпекових угод між Україною та союзниками. Чи є в НАТО розуміння, що такі угоди не можуть бути альтернативою до членства України в Альянсі?

Я вітаю ці двосторонні угоди. Але вони не можуть замінити членства в НАТО з повноцінними гарантіями безпеки, прописаними у Статті 5, де йдеться про те, що напад на одного союзника буде нападом на всіх. Усі за одного й один за всіх.

Цього року вперше більша частина країн Альянсу готова виконати зобов’язання витрачати 2% ВВП на оборонні витрати. Чому це стається лише зараз?

Зміни в НАТО ми спостерігаємо з 2014 року. До цього європейські союзники та Канада з року в рік скорочували витрати на оборону, а тоді почали їх збільшувати. Це, звісно, була відповідь на незаконну анексію Росією Криму та вторгнення на Донбас. Важливо, щоб союзники й надалі інвестували в спроможності Альянсу, але також важливо дати їм впевненість підтримувати Україну, адже Росія продовжує їх залякувати, щоб вони припинили це робити. Я радий, що їй це не вдалося.

Я можу говорити про свою країну, Норвегію. Вона надала значну військову підтримку Україні, будучи маленькою державою, яка до всього, ще й межує з РФ. Можна було б подумати, що така країна боятиметься це робити, однак цього не сталося, бо Норвегію підтримує НАТО. Тож, надійність НАТО — це важливо для союзників Альянсу, але також і для України, бо це єдиний спосіб бути впевненим, що всі союзники мають силу її підтримувати.

Автор: Олена Куренкова

Джерело: Суспільне