Про можливість військової інтервенції Росії з окупованого Криму

Про можливість військової інтервенції Росії з окупованого Криму

Мова може йти про точкове захоплення вертикальними десантами ключових об’єктів, рейдові наземні дії за підтримки гелікоптерів і літаків, точкове підключення посилених батальйонних і ротних тактичних груп із Криму. В таких умовах головне — швидкість реакції з боку військового керівництва на місцях.

Слід враховувати, що на класичне погодження всіх заходів із Києвом не буде часу, зазначає видання ТЕКСТИ.

Десь із середини травня 2020 року в українському інформаційному просторі знову активно обговорюється можливість військової інтервенції Росії, аби отримати контроль над материковою частиною Північнокримського каналу і таким чином вирішити проблему з водою в Криму.

Продовжили медійний цикл цій темі заяви американських експертів типу колишнього генерала Сухопутних військ США Бена Ходжеса, який пов’язує ймовірний напад із традиційними стратегічними командно-штабними навчаннями армії РФ «Кавказ 2020», які мають пройти на початку вересня. То наскільки все серйозно, і чи готова Україна? Скоріше за все, такі настрої нагнітає сама Росія в рамках своєї концепції гібридної війни, коли лякалки про застосування сили є такими ж важливими, як і військові дії. Та, як казав Сун-цзи, “Не можна покладатися на те, що ворог не прийде — треба думати про те, як його зустріти”. Тому ми проаналізували військові фактори, які впливають на перебіг можливих боїв.

Як стверджують експерти, нестача води в Криму в наступні роки відчуватиметься все гостріше.

Як діятиме Росія? Прогнозовано, вона тиснутиме на Україну.

Заяви про гуманітарну катастрофу через брак води, яку почала зрадниця Наталія Поклонська — це спроба використати “права людини” і міжнародне право для тиску на Україну.

Далі не можна виключати посилення військового тиску – теж гібридними методами. Наприклад, кораблі Чорноморського флоту РФ почнуть агресивно діяти щодо торговельних кораблів, які курсують до та з чорноморських портів України. А далі Кремль може пропонувати здійснити розмін – вода в Крим в обмін на зменшення російського тиску на судноплавство. Небезпека такого підходу в тому, що Україні через брак потенціалу на морі буде важко відповідати на подібного роду кроки РФ.

Звичайно, якщо це все не спрацює, а проблема із забезпеченням водою наростатиме, можливість військового сценарію теж ставатиме більшою. До цього кроку росіян може підштовхнути не лише проблема води, але й відчуття, що можна швидко поставити Україну і світ перед довершеним фактом.

Сили рівні

Відстані від перешийку до початку каналу незначні – менше 75 км напряму. Територія лівого берега Херсонської області, який росіяни мають частково окупувати для контролю і убезпечення каналу, не заселена густо. Мова йде загалом про район із населенням 250-270 тисяч осіб. Тобто, вихідні умови для Росії не такі вже й погані.

З іншого боку, кримське угруповання військ РФ — нечисельне.

Для наземної операції власне в Криму є 22 армійський корпус, який має мотострілецьку бригаду і бригаду розвідки, а також окремий артполк, на озброєнні якого є Ураган; 810 бригада морської піхоти Чорноморського флоту, 171 десантно-штурмовий батальйон 7-ї десантно-штурмової дивізії. Також в Криму сконцентровані 37 змішаний авіаційний полк в Гвардійському (6 бомбардувальників Су-24М, 13 штурмовиків Су-25СМ), 38 винищувальний авіаційний полк в (13 Су-27СМ, 6 Су-30М2), 39 вертолітний полк в Джанкої (12 Ми-35М, 16 Ка-52, 4 Ми-28Н і 6 Ми-28АМТШ).

Відкриття Кримського мосту – як дорожньої, так і залізничної складової – дозволяє в разі потреби швидше нарощувати угруповання в Криму. Так само протягом останнього року Повітряно-десантні війська РФ проводили тренування в Криму по висадці до 1,5-2 тисяч десантників. Тобто, в Москві чітко розглядається можливість посилення угруповання в Криму чи загалом використання десантників на південному стратегічному напрямку.

Що ж маємо з нашого боку? Хоч і більше кількісне та меншою мірою якісне, посилення угруповання ЗСУ на півдні України в 2015-19 роках є справді маленькою історією успіху і доказом того, що ми можемо виконувати поставлені собі завдання. Адже саме посилення військової сили на півдні України було одним із завдань, які були прописані ще поки в чинній Воєнній доктрині України від вересня 2015 року.

До початку російської агресії угруповання на півдні (за винятком Криму) було справді слабким. Лише 28-ма механізована бригада біля Одеси і 79-та бригада десантників в Миколаєві. Тому, коли в березні 2014 року постало питання прикриття материкової України, в тому числі й підступів до Дніпровської води, основні сили до перешийку перекидали з глибини України. Зараз тут стоїть достатньо українських військ.

На сьогодні, окрім згаданих бригад, було створено дві бригади морської піхоти (35-ту і 36-ту), два артилерійські з’єднання ВМСУ (406-та бригада і 32-й полк), дві бригади Сухопутних військ (56-та і 57-ма мотопіхотні) і окрему артбригаду цього ж виду військ (40-ва). Відносно недалеко також і 17-та танкова бригада (Кривий Ріг) та 55-та окрема артбригада (Запоріжжя), які теж можуть долучитися до протидії загрозі з Криму, якщо будуть перебувати в місцях постійної дислокації.

Важливим є те, що нові бригади не просто створені, але й відбувається процес постійного посилення потенціалу. Гарний приклад — 57-ма мотопіхотна бригада, яку формували з тероборони. Якщо спочатку ця бригада отримала лише БРДМ чи буксовані гаубиці Д-20, то тепер на озброєнні з’являються Град, Гвоздика, БМП-1 і безпілотник Фурія. Тобто, триває процес посилення спроможностей.

На даний момент чисельно російське угруповання в окупованому Криму не має переваги над українськими силами на південному напрямку.

Важливо й те, що відповідні українські з’єднання та підрозділи постійно тренуються, показуючи ворогу тим самим готовність до можливого загострення. Так, наприкінці червня відбувалися спільні тренування морської піхоти та морської авіації щодо взяття під контроль ділянки місцевості й підготовки до прийому транспортної авіації. На початку липня тренувалася морська авіація. В середині червня — артилеристи наших військово-морських сил. Активними є й тренування 73-го морського центру спеціальних операцій, який базується в Очакові.

Головне — швидкість

Проте не треба вважати, що все райдужно і просто. Слід пам’ятати про декілька важливих речей. Перш за все, якщо РФ справді вирішить військовим чином вирішити питання води в окупованому Криму, то вона відволікатиме увагу від саме цього напрямку шляхом загострення протистояння на інших напрямках – або локально на Донбасі, або загалом по всьому периметру східного кордону.

Таке загострення може змусити реагувати і відтягувати сили від південного напрямку. Так само треба пам’ятати, що навіть необхідність утримувати необхідний комплект в зоні ООС призводитиме до того, що всі вищеозначені сили важко буде тримати саме на південному напрямку. Так, нещодавно із зони ООС повернулася 28-ма окрема механізована бригада, яка тепер буде проходити процес відновлення і злагодження.

В той же час, 57-ма нещодавно вирушила в зону ООС. А саме ця бригада, штаб і частина сил якої базуються в районі Нової Каховки, має бути однією з перших, хто має реагувати на загострення ситуації. Це не означає, звичайно, що оборона південних рубежів України таким чином радикально ослабла, адже є інші сили – радше це гарний доказ, що навіть без жодної ескалації з боку РФ ООС відволікає значні українські сили (10-12 бригад) від інших напрямків.

Так само, на сьогодні триває епоха, коли кількість солдат і техніки не є визначальним фактором – на перший план виходять мобільність, спроможність ефективніше вести розвідку і спостереження, можливість наносити удари на глибину.

В цьому плані, на жаль, Україна відстає. Власне, як чітко було показано вище, в Криму сконцентроване доволі потужне угруповання літаків і гелікоптерів, яке РФ може наростити. Дані системи дозволятимуть швидко перекидати сили й засоби на необхідні напрямки, а також підтримувати їх вогнем. Так само марно очікувати великого російського десанту – проте Чорноморський флот РФ може допомогти наступаючим наземним підрозділам невеликими тактичними десантами на побережжі Херсонської області.

Окремо кримське угруповання з серпня 2019 року володіє оперативно-тактичними безпілотниками Форпост на додачу до систем Орлан-10. Ці системи дозволятимуть вести розвідку на глибину української оборони, забезпечуючи раннє виявлення наших дій і відповідну реакцію. Тим самим, ці моменти — гарне нагадування, що й Україні після здебільшого кількісного розвитку протягом 2014-19 років варто переходити до якісного розвитку.

Проте визначальним фактором буде швидкість української реакції. Росіяни, якщо вони справді зважаться на проведення військової операції для вирішення проблеми води в окупованому Криму, плануватимуть швидку операцію, яка поставить Україну і всю світову спільноту перед доконаним фактом окупації відповідної частини Херсонської області. Короткі відстані будуть сприяти цьому.

Може йтися не про звичний для більшості повномасштабний наступ, а про точкове захоплення вертикальними десантами ключових об’єктів, рейдові наземні дії за підтримки гелікоптерів і літаків, точкове підключення посилених батальйонних і ротних тактичних груп із Криму. Головна небезпека – сценарій швидких дій для створення довершених фактів (fait accompli) разом із подальшою загрозою великої ескалації для того, щоб змусити іншу сторону прийняти нову доконану реальність.

НА КЛАСИЧНЕ ПОГОДЖЕННЯ ШВИДКОЇ ВІДСІЧІ З КИЄВОМ НЕ БУДЕ ЧАСУ

В таких умовах головне — швидкість реакції з боку військового керівництва на місцях. На класичне погодження всіх заходів із Києвом не буде часу. Тим самим, українські військові на півдні України повинні бути готовими діяти, не чекаючи погодження із Києвом, якщо відповідна загроза почне реалізуватися. Якщо українські військові почнуть швидко реагувати і їм вдасться виявити і знищити, або скувати передові наступаючі підрозділи російських військ, а також паралельно організовувати перекидання додаткових сил (в пергу чергу артилерії), то можна гарантувати, що ворог відмовиться від своїх намірів і повернеться до вихідних позицій.

Тому з можливою військовою операцією РФ для захоплення повного контролю над Північнокримським каналом ситуація не є такою фатальною, як може здаватися. Україна протягом останніх шести років кратно наростила угруповання на півдні, відбувається також і певний якісний розвиток і посилення спроможностей. Формально Кримське угруповання РФ на сьогодні не переважає кількісно українські сили в регіоні. Так само українські підрозділи і з’єднання проводять доволі активну програму підготовки і відпрацювання відповідних дій, незважаючи на Covid-19.

Проте в аналізі можливих сценаріїв варто враховувати дії РФ на інших напрямках, спрямовані на відволікання уваги, а також якісні переваги і фактор часу. Однак найбільш вирішальний вплив у випадку масштабного загострення матиме саме швидкість реакції місцевих українських військових. Їхні правильні дії можуть запобігти сценарію створення нових доконаних фактів – на цей раз у районі Нової Каховки.

Автор: Микола Бєлєсков; ТЕКСТИ

Читайте также: