Процеси

Акули Азовського моря

Published 7 Липня 2008

Прикордонні катери з кулеметами та гелікоптери в небі – традиційний антураж для травня–червня – періоду полювання на браконьєрів у Азовському морі. Цей сезон у Маріуполі називають «путина». Проте цей захід швидше б’є по рибалках-аматорах, аніж по тих, хто насправді розграбовують морські багатства, прикриваючись офіційними документами. Зусиллями «браконьєрів у законі» азовська риба незабаром стане рідкісним делікатесом. Під прикриттям науки

Минулого місяця Кримська республіканська асоціація «Екологія і світ» звернулася до Генпрокурора України та Мінекології із закликом радикально взятися за винищувачів екосистеми Азовського моря. «Основний браконьєрський метод, який найбільше шкодить морським екосистемам – донне тралення, – зауважується у зверненні. – Хоча офіційно його було заборонено ще в середині 1970-х років, рибалки продовжують використовувати трали, про що свідчать численні їх сліди. Донне тралення небезпечне насамперед тим, що за такого способу вилову риби знищуються також і всі придонні місця перебування риб й інших гідробіонтів, знищуються молюски – основа кормової бази маси риб, у тому числі й осетрових.

Не зважаючи на застереження вчених, сьогодні акваторія Азовського моря безбожно протралюється. За даними Асоціації, нині тут працюють кілька десятків промислових суден, які застосовують усі типи тралів. Хоча вони мають дозволи на роботу тільки кільцевими неводами та обмежений обсяг вилову, працюють тралами й, відповідно, приховують справжній улов.

Нинішній стан рибних запасів Азова Державна екологічна інспекція Азовського моря характеризує словом «депресивний». За її виснов ками, головна причина зменшення рибних запасів – нераціональне ведення рибного господарства. Ведучи мову про найнегативніші впливи на запаси Азовського моря, екологи говорять навіть не про загрозливе забруднення води промисловими підприємствами та портами, а про користувачів, котрі здійснюють науково-дослідні лови.

Науково-дослідною роботою в акваторії Азовського моря займаються спеціалізовані установи: АзПівден- НІРО (м. Бердянськ, Запорізька обл.) та ПівденНІРО (м. Керч, АР Крим ), підпорядковані Державному департаментові рибного господарства Мінагрополітики України. Окрім них, уже протягом двох років досліджують рибу в Азовському морі Державний інститут штучного інтелекту (м. Донецьк) і Мелітопольський державний педагогічний університет (м. Мелітополь, Запорізька обл.). Зверніть увагу, що квоти на спеціальне використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення вищезгадані наукові установи отримують безкоштовно, та при цьому жодна з них не має відповідної матеріально-технічної бази – ані плавзасобів, ані знарядь лову. Та науковці – люди розумні, вони укладають договори про спільне виконання програми дослідних робіт зі сторонніми організаціями, що займаються добуванням риби (хоч фактично це є передачею квоти, а, отже – порушенням Закону України «Про тваринний світ») і так долають матеріальну скруту своїх установ.

Цікаві досліди

Як зазначають в Держекоінспекції Азовського моря, все, що на цей час є у науковців, це – квоти. А от таких «дрібниць», як методика складання програм науково-дослідних робіт, обґрунтування обсягу вилучених водних живих ресурсів тощо – немає. Виходячи в море, судна, що працюють за «наукови ми» квотами, часто-густо не гребують ані зябровими сітками, ані забороненими різноглибинними донними тралами. Але тралення в Азовському морі й досі ведеться, притому цілком офіційно й нібито законно – на підставі протоколів рішень науково-промислової ради, наказів Укрдержрибгоспу.

І ще цікава деталь. Азовське море та його рибні запаси, виявляється, малодосліджені й навіть загадкові. Начальник Маріупольської рибінспекції Вадим Литвиненко провів прості підрахунки: на 140 км берегової смуги (саме така територія знаходиться під наглядом його служби) видано 33 наукових дозволи, тобто, по одному приблизно на кожні 4 км моря. А за цими науковими дозволами – від трьох до восьми суден, які беруть участь у «дослідженнях».

Наприкінці травня прикордонники дивізіону катерів морської охорони Донецького прикордонного загону й маріупольські рибінспектори затримали «науковий» сейнер «Чорноморець», котрий «досліджував» Азовське море донним тралом. Прикордонники з’явилися опівночі, коли на судні не все встигли сховати. Під час огляду виявлено, окрім заборонених знарядь лову, ще й понад три тонни риби – пеленгаса, судака, камбали. Збитків – більше, ніж на 60 тис. грн. Але винних у тому немає. З’ясувалося, що науковий спостерігач під час ловів погано почувався, тому «спав у каюті й нічого не бачив». Команда ж насправді тралом нічого не ловила, а шукала загублене в морі наукове знаряддя, замість якого випадково в сіті потрапила риба. Не викидати ж її? Тож тепер суд визначає ступінь правомірності дій самих прикордонників.

Цей випадок не винятковий. За кілька місяців до цього рибінспектори затримали сейнер «Арго», де капітан-спостерігач АзПівденНІРО проводив «науковий» лов тралом. У горе- науковців вилучили 760 кг пеленгаса, 13 кг бичків і півторакілограмову камбалу-калкана. Інший сейнер «Березань», де були спостерігачі того самого інституту, завдав рибним запасам держави збитків на 160 тис. грн.

Велике переселення риб

На ринках Маріуполя (зауважу: міста, яке в найскрутніші часи виживало завдяки морю) місцевої риби майже немає, а завезена – дорога. За одну сушену тараню в середньому «правлять» від 10 до 30 грн. Залежно від розміру свіжий судак коштує від 35 до 40 грн за 1 кг; зрідка, коли «місця знати», можна знайти й чорну ікру – приблизно $800 за півлітрову банку. Проте багато на прилавках пеленгаса (як свіжого, так і в’яленого) по 8 грн за 1 кг та 15 грн за «хвіст» відповідно.

Проте це якось не дуже тішить місцевих. Пеленгас – чужинець для Азова. Цей гібрид кефалі взагалі-то – мешканець Японського моря. Проте він чудово акліматизувався в Азово-Чорноморському басейні й уже поступово заселяє річки. Завдяки відсутності природних ворогів, прекрасній живучості та високій плодовитості ця риба стає володарем Азова. Подейкують, що пеленгас з’явився в наших водах випадково: його завезли для досліджень у Молочний лиман Запорізької області, та під час шторму було зруйновано огорожі на лимані й усі «піддослідні» потрапили прямісінько в море. Наразі достеменно не відомо, до чого це призведе, адже «японець» їсть усе, що трапляється йому в товщі води – розкладені органічні частки, рештки водоростей тощо. Саме на пеленгаса нарікають рибалки, коли говорять про те, що практично не стало в Азові судака.

Втім, «моряки ні за чим не сумують» – говорять деякі з тих, чиєю долею стало море. Не сумують вони навіть тоді, коли обставини «витискають» їх на берег. От, приміром, Андрій, про море як про заробіток вже й не мріє. «Та хіба ж можна з рибальства зараз прожити, коли маєш звичайний човен? – скаржиться він. – Треба принаймні японський двигун купувати, щоб можна було дістатися російських берегів – там вода чистіша, там нерестилища, тож хоч трохи риби лишилося. Та коли зауважити, скільки коштує зараз пальне, то не отримуєш з того бізнесу нічого. Не з нашими статками туди йти, не з нашим щастям. Мені в море зараз – зась, я тут все більше, на березі, на євроремонтах».

Інші думають по-своєму. Нині організовуються цілі міжнародні артілі, які працюють на український і російський ринки. Наприкінці травня УБЕЗ УМВС у Донецькій області викрило схему незаконного експорту з Росії морепродуктів, виловлених у Азові. Під час розслідування в помешканнях затриманих знайшли 20 кг чорної ікри, 15 кг червоної, 148 кг ікри щуки та понад 70 кг свіжомороженої риби осетрових порід. Усього на понад 220 тис. грн.

Українсько-російська війна

Водночас ще з часів розпаду СРСР триває затята боротьба між російськими й українськими рибалками – як легальними, так і браконьєрами. Вона особливо загострилася зараз – коли зростає напруга довкола проведення міждержавного морського кордону. Росіян не вла- штовує, що осетрові, більшість штучних розплідників яких усе ж розташована на їхній території, за природною звичкою пливуть до нас, де й стають легкою здобиччю місцевих рибалок. А українці не задоволені присутністю іноземців у «прикормлених» водах. Кажуть, інколи протистояння доходить до брутального мордобою, втім, повідомлення про такі сутички в ЗМІ не надходили.

Широкому загалові більше відомі інші конфлікти. Найрезонанснішим із них стало затримання за 24 милі відМаріуполя російського сейнера з рибою загальною вагою 26,5 т (на суму 360,4 тис. грн). А у квітні цього року прикордонники Росії затримали український траулер «Бердянець». Причина – «невідповідність фактичного складу команди судна їхній судовій ролі». Інакше кажучи, на борту було набагато більше рибалок, аніж це потрібно для дозволених ловів риби.

Від травня, згідно з двосторонніми домовленостями, прикордонні російсько-українські патрулювання є спільними. Проте сумнівною є ефективність подобової вахти матросів зі спалюванням тонн соляри за відсутності дієвої урядової політики порятунку Азовського моря.

Браконьєрський арсенал

Чим винищують азовську рибу