Чому в Україні винні у сексуальному насильстві часто не сидять за ґратами

Україну сколихнула історія сексуальної наруги над неповнолітньою дівчиною на Закарпатті. Трьох підлітків, її односельців, суд визнав винуватими, але дав умовний термін.  Це здійняло хвилю суспільного обурення, гніву і заяв про корупцію в українській правоохоронній та судовій системах. Однак, чим далі юристи поринали в цю справу, тим більш неоднозначною вона ставала.

В ВВС Україна проаналізували всі вироки у подібних кримінальних справах, які були з січня 2019 року. Саме тоді в українському законодавстві з’явилась нова стаття – “сексуальне насильство” (ст. 153 Кримінального кодексу).

Виявилось, що звільнення від в’язниці трьох підлітків на Закарпатті – це скоріше не виняток, а тенденція.

Чому так?

Сексуальна наруга над неповнолітньою жителькою закарпатського села Верхні Ворота в українському медіапросторі сприймається як “зґвалтування”. Саме за цією статтею (ст.152 Кримінального кодексу) спочатку розслідувалася і розглядалася в суді ця кримінальна справа. Неповнолітнім обвинуваченим загрожувало до 12 років тюрми.

Однак на фінальному етапі прокуратура переформулювала статтю і хлопцям вже інкримінували “сексуальне насильство” (ст.153 КК).

Ключовим стало те, чи було “проникнення в тіло” жертви. Саме таке формулювання цього злочину прописано в Кримінальному кодексі з січня 2019 року. При чому тут не важливо, яке це було проникнення – вагінальне, оральне чи анальне – і чим саме воно здійснювалось.

Експертиза, як вказано в матеріалах справи, не встановила факт пошкодження дівочої пліви, а отже прокуратура вирішила, що не має доказів “зґвалтування”.

• Що не так з розслідуваннями справ та вироками про зґвалтування “на селі”?

Колишній керівник пенітенціарної системи, а нині адвокат Сергій Старенький каже, що прокуратура була вимушена змінити кваліфікацію злочину, оскільки не змогла довести в суді дві ключові складові зґвалтування: проникнення в тіло жерти і відсутність її добровільної згоди.

А суд не міг вийти за межі того обвинувачення, яке внесла прокуратура.

“Навіть якщо суд бачить, що там якась інша кваліфікація, він не може дати більше. – каже юрист. – Суд розглядає справу лише в межах тієї кваліфікації обвинувачення, яку вніс прокурор”.

Крім того, суддя покладалась на довідку від центра пробації, в якій вказано, що виправлення засуджених без ув’язнення можливе, й вони не несуть “великої небезпеки” для суспільства.

Цей момент колишній пенітенціарник критикує, вказуючи на те, що співробітники органів пробації формально підходять до своїх обов’язків, працюючи за алгоритмами і тестам, не враховуючи особливості кожної окремої справи.

Нова для українського законодавства стаття – “сексуальне насильство” – теж містить жорстке покарання: від 5 років і до довічного. Проте Кримінальний кодекс дає можливості зменшити строк або взагалі дати умовний термін

Наприклад, є обмеження щодо призначення неповнолітнім саме реального терміну ув’язнення, а також присутні зобов’язання для суду врахувати “його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку”. Якщо призначене покарання 5 років за ґратами і менше, то суддя має право дати іспитовий термін.

Так і відбулось при розгляді справи в закарпатському суді. І це не є винятком, а скоріше правилом для українського правосуддя, каже Старенький.

“Якщо скоїли злочини неповнолітні, то часто це умовні терміни. Зараз неповнолітніх взагалі, які відбувають покарання, близько 100-150 по всій Україні. Всім іншим дають умовні. Це було б винятком, якби їм дали реальний термін”, – впевнений юрист.

• Суддя, яка випустила ґвалтівників школярки на Закарпатті, лягла на дно

Яка практика?

З початку 2019 року, коли набула чинності нова редакція ст.153 ККУ, за нею винесено близько 50 вироків (на момент публікації).

Частина з них прихована в єдиному судовому реєстрі, оскільки справи розглядалися в закритому режимі.

Більшість засуджених отримували реальні терміни покарання (зазвичай 6-7 років), але значний відсоток – близько третини засуджених – були звільнені від ув’язнення.

ВВС Україна знайшла не менше 15 вказаних вироків в реєстрі.

У квітні 2020 року ужгородський суд дав 5 років умовно кінологу-військовослужбовцю стрілецького батальйону. Як встановлено слідством, він в стані алкогольного і наркотичного сп’яніння утримував знайому неповнолітню дівчину у себе в квартирі і вчинив щодо неї “сексуальне насильство” без проникнення в тіло.

У вироку йдеться, що постраждала не виступила проти умовного покарання своєму кривднику.

В Полтаві суд звільнив від ув’язнення студента місцевого ПТУ, який систематично вчиняв розпусні дії щодо 6-річного і 9-річного хлопчаків. В покинутій будівлі він роздягав їх та імітував анальний секс. За це отримав від суду 5 років умовно.

Три роки умовного терміну отримав учень 9-го класу в Хмельницькому, який здійснив сексуальну наругу над малолітнім знайомим, з яким разом розпивав спиртні напої.

Так само уникнув тюремного ув’язнення безробітний киянин, який наздогнав дівчину, яка йшла в лісосмузі на околиці Києва, та почав мацати її сідниці, груди і статеві органи.

Вже на наступний день злочинець обрав собі нову жертву. Він зайшов за незнайомою дівчиною в ліфт багатоповерхівки і, вийшовши з нею на одному поверсі, затиснув її біля стіни, почав обмацувати і торкатись статевих органів.

На суді обвинувачений заявив, що такими діями “мав намір привернути увагу” дівчат і “познайомитись” з ними. Суд визнав його винуватим, але звільнив від ув’язнення через “визнання провини” і “молодий вік”.

Умовний термін отримав житель Білгород-Дністровського на Одещині, який в соцмережах познайомився з неповнолітньою дівчиною і запросив її до себе “випити кави”.

Вдома він скрутив її, роздягнув і вчинив “сексуальне насильство”. Попри те, що після інциденту дівчина змушена була ходити до психолога, на суді її мама і представник виступили проти тюремного ув’язнення кривдника. Він відбувся 5 роками умовно і сплатою 10 тисяч гривень моральної компенсації.

Таке ж м’яке покарання отримав мешканець Вінниці, який, працюючи шеф-кухарем місцевого ресторану, вчиняв домагання на робочому місці до неповнолітньої практикантки. В стані алкогольного сп’яніння він переслідував і затискав дівчину на кухні, а також вчиняв “сексуальне насильство” без проникнення в тіло жертви.

Попри те, що свою вину підсудний не визнав і жодних пом’якшуючи обставин не було, суд вирішив не саджати його до в’язниці і дав 2 роки іспитового строку.

Що робити?

Чи є така ситуація з покаранням за сексуальне насильство проблемою для України? Чи потрібні зміни в законодавстві для цього або реформування судової і правоохоронної системи?

Повертаючи до справи щодо наруги на Закарпатті, слід зауважити, що нова команда адвокатів дівчини, що вступила в справу після розголосу, поки що відмовляється коментувати свою позицію.

“Юридичний розбір ми будемо робити, коли ознайомимося зі справою, тому що зараз тільки почали над нею працювати”, – каже ВВС Україна адвокатка потерпілої Христина Кіт, яка також є головою Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.

Водночас вона виклала свої міркування щодо загальної ситуації з розслідуванням злочинів сексуального насильства. Наприклад, вона звертає увагу, як експерти і правоохоронні органи тлумачать ключовий аспект зґвалтування, а саме “проникнення в тіло”.

“Кримінальний кодекс говорить про те, що достатньо проникнення в тіло особи, незалежно якими предметами чи статевими органами, для того, щоб кваліфікувати дії як зґвалтування. Чи пошкоджена пліва чи ні, немає жодного значення”, – вказує Христина Кіт.

Нагадаємо, саме цілісність дівочої пліви жертви стала основним аргументом для правоохоронців змінити кваліфікацію злочину в закарпатській справі.

Також, на її думку, в такій категорії злочинів, суд має відійти від практики врахування попередньої поведінки обвинуваченого і його характеристик з місця роботи та проживання.

“Бо навіть відмінники та надзвичайно тихі і чемні люди у побуті можуть вчиняти сексуальне насильство, це не має впливати на покарання, зважаючи на наслідки для потерпілих, які цей злочин несе”.

Інша ситуація – можливість призначення умовного покарання для засуджених за сексуальні злочини. Адвокат вважає, що ця норма кримінально-процесуального законодавства є несправедливою і потребує скасування.

Доктор юридичних наук Микола Хавронюк, який зараз в складі робочої групи працює над новим Кримінальним кодексом, виступає категорично проти цього.

Він нагадує, що в останні роки українська влада вже зробила таке ноу-хау, а саме заборонила звільняти під умовне покарання діючих військовослужбовці і громадян, обвинувачених в корупційних злочинах. Включати до цього переліку і сексуальних злочинців недоцільно, вважає він.

“Це занадто жорстко… Стосовно військовослужбовців цього не можна було робити і навіть стосовно корупціонерів теж. А тим більше цього не можна робити в сексуальних злочинах, тому що вони дуже всі різні. – каже експерт і пояснює чому. – Одна справа, коли є проникнення в тіло, інша, коли немає. Навіть коли є проникнення, присутні багато аспектів: інтенсивність, груповий спосіб дій чи одна особа, навіть має враховуватися певна провокативна поведінка потерпілої, яка спочатку каже, що ніби хоче (статевих відносин, – Ред.), а потім передумала”.

“Всяке ж в житті буває. Тому мають бути широкі межі для вибору покарання, щоб суддя міг ними користуватися”.

Щодо резонансного злочину на Закарпатті, то професор Хавронюк твердить, що дії місцевої судді, яка відпустила засуджених, не містять зловживань. Оскільки вона діяла відповідно до норм чинного законодавства.

“В даній ситуації я більше схильний захистити цю суддю, ніж обурюватись цим рішенням”, – зазначає він.

Оптимальним виходом із ситуації він вважає при апеляційному розгляді збільшити строк іспитового терміну для засуджених підлітків. Саджати їх до в’язниці на тривале ув’язнення юрист вважає “непропорційним і неадекватним” покаранням.

Пізніше, пояснюючи свою позицію на своїй сторінці в фейсбуці, професор Хавронюк наголосив, що проєкт нового Кримінального кодексу передбачає посилення покарання за зґвалтування і сексуальне насилля, особливо щодо неповнолітніх.

Суд зможе також встановлювати низку обмежень щодо засуджених за такі злочини осіб. Наприклад, направити на примусову психіатричну допомогу, заборонити наближатися на певну відстань до потерпілих чи свідків, спілкуватись з ними, а також може змусити видалити певні комп’ютерні дані про фігурантів злочину.

“Поки особа не відбуде покарання і не виконає всі застосовані до неї засоби, її судимість не може бути погашена”, – вказує юрист.

Автор: Олег Черниш

Джерело: BBC Україна