ВАРДАНЯН ЛЯКАЄ…

Нині існує декілька версії розподілу площ між універмагом «Львів» і рестораном «Беркут». І всі вони узаконені БТІ! Це й спричинило конфлікт. Протидіючі сторони конфлікту: з одного боку — це керівництво універмагу та орендарі, що працюють на його території , а на боці противної сторони — «війська» у вигляді бійців УБОЗу і львівські суди, які послідовно підтверджують всі претензії директора «Беркуту» Варданяна. Дійшло до масових акцій непокори, коли сотні людей перекривали рух в центрі міста… З”явилися навіть жертви. Першою став начальник львівського облуправління юстиції».Як повідомив сайт «Обозреватель», Коллгія Міністерства юстиції рекомендувала звільнити -з посади начальника львівского областного управління юстиції. Постанова була прийнята за результатами перевірки управленіня. Були виявлені грубі порушення фактично за всіма напрямками роботи львівського управління. Зокрема, констатовано незадовільну діяльність державної виконавчої служби і нотаріату.

Колегія мінюсту визнала, що це сталося зокрема через незадовільну роботу керівника управління. Виносячи рекомендацію звільнити начальника облуправління, Колегія серед іншого, врахувала й позицію Комітету ВР з боротьби з корупцією та оргзлочинністю, який рекомендував звільнити чиновника.

Власне, ця вістка з»явилася вже після того, як матеріал було підготовлено до публікації. Й начебто вірогідне звільнення начальника від юстиції обласного маштабу не пов»язане із темоюцієї статті. Але так може здатися лише на перший погляд. Зараз ми розповімо історію про те, як силами управління юстиції (а також суду, силових структур та інших владних інституцій) всупереч логічі й закону змінюється власник цілого підприємства — прибуткового, такого, що дає роботу сотням людей. Все це відбувається на очах цілого міста, в самому центрі Львова. Дійшло до пікетів й прямого протистояння, але це нікого не стримує. Можливо, коли за начльником облюстиції полетять голови ще кількох львівських чиновників, тоді щоьс зміниться. Принаймні, у цій історії…

До 18 квітня 1994 року у Львові існувало державне комунальне підприємство універмаг «Львів». Та після цього дня грянула приватизація (наказ фонду держмайна №45у) і в універмазі почались незворотні процеси. Вже 28 червня цього ж року розпорядженням комітету управління комунальним майном Львівської обласної ради було створено відкрите акціонерне товариство «Універмаг «Львів». Вже через три дні оперативно підписали Акт оцінки цілісного майнового комплексу.

А тепер — увага! Запам»ятайте ці цифри, і не кажіть, що ви їх не бачили. Загальна площа, що значилася за Універмагом Львів — 33743,5 кв.м., за Універсамом Львов — 1863,6 кв.м., за рестораном «Беркут» — 2309,2 кв.м. А вже у листопаді 1998 року розпорядженням Львівської облради ресторан «Беркут» (на цей час за ним вже було 2803,3 кв.м) відразу ж на рік передали в оренду, що вже тоді було абсолютно незаконно. Ще через два роки у листопаді 2000-го облрада знову ж абсолютно безпідставним рішенням передає нежитлові приміщення площею 2819,7 кв.м. (росте метраж!!!) вже ТзОВ «Ресторан «Беркут» — «шляхом викупу». Слідкуйте далі за хронологією: у жовтні 2001 року «Беркуту» дозволяють викупити 2833 кв.м і ще 1379,3 кв.м. майданчиків. 12 червня львівський ФДМ оголосив приватизацію завершеною, а вже в червні 2001 року Вищий Арбітражний Суд раптом визнав незаконною приватизацію 510,5 метрів, захоплених «Беркутом». Це був перший тривожний дзвіночок…

Тепер запамятаймо: рішенням від 15 жовтня 2002 року ресторану «Беркут» вже віддали… 2309 квадратних метрів! А рішенням міськради від 21 березня 2003 року біля універмагу було абсолютно незаконно віддано землю під ринок. Новим власником стало підприємство, яке так і називається: «Біля Універмагу».

Отже, на цьому етапі маємо в наявності цілу низку незаконних дій з боку ФДМ, БТІ і львівської облради. Ці дії постійно оскаржувались акціонерами «Універмагу «Львів», але господарський суд міста по усім цим питанням з підозрілою одностайністю ставав на сторону «Беркута».

Ясна річ, тим все не закінчилося. 7 червня Вардан Оганесович здійснив низку заходів, які просто не дозволили акціонерам універмагу «Львів» провести свої збори. Бо усі приміщення Варданян здав в оренду і під склади фірмі Торговий Дім «Тамара». Засновником і директором цієї структури є його дружина.

А тепер хіт сезону — Варданян подає в Господарський суд позов, за начеб-то втрачену матеріальну вигоду в розмірі 2 млн. 400 тисяч гривень і врешті-решт на світ з»являються його заяви у виконавчу службу про накладення арештів на майно, рахунки, усе рухоме і нерухоме… 16 січня 2002 року Господарським судом Львівської області винесено Рішення по справі 1/868-22/518, яким позов ТзОВ «Ресторан «Беркут» до боржника ВАТ «Універмаг «Львів» задоволено та з відповідача стягнуто 503 538,00 грн.

На виконання цього Рішення було видано відповідний наказ № 1/868-22/518 про його примусове виконання. Наказ пред»явили у відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Львова, яке відкрило виконавче провадження по цій справі. Виконавча служба, засатавши рукава, з дивною поспішністю взялася за виконання наказу. Вона поспішала настільки, що наклала арешт навіть на транзитні рахунки боржника, що суперечить нормам законодавства. Тобто, державний виконавець перевищив свої повноваження і арештував гроші, які не належать безпосередньо боржникові.

Як розповідав голова правління ВАТ Універмаг «Львів» Мирослав Стельмах, сьогодні їх підприємство є одним з найбільших підприємств торгівлі у Львові. Тут на договірній основі працюють 370 орендарів. З урахуванням постійного штату — всього близько тисячі працівників.

Однак нормальній, планованій роботі підприємства почали навмисне (і сплановано) заважати комерційні структури і пов»язані з ними представники влади і правоохоронних органів. З 2000 року триває судова тяганина саме з рестораном «Беркут» в особі його директора Варданяна Вардана Оганесовича. Мирослав Стельмах стверджує, що повністю розваливши очолюване підприємство, позбавивши трудовий колектив робочих місць, нині пан Варданян за підтримки влади і судових органів намагається збанкрутувати універмаг.

Станом на сьогодні вже існує ТРИ версії внутрішнього розподілу площ між універмагом «Львів» і рестораном «Беркут» І ВСІ ТРИ завірені печаткою БТІ!!! Але попри ці недоречності обласне відділення фонду держмайна в особі пана Опацького видало наказ про завершення процесу приватизації універмагу. Незаконне захоплення «беркутівцями» (власником «Беркуту» і К) міні-ринку, який стоїть на балансі універмагу, призвело до скорочення робочих місць. Дрібні підприємці з ринку однозначно висловили своє ставлення до цього. Вони двічі цього року вдавалися до масових акцій непокори — перекрили рух автотранспорту на вулиці Володимира Великого12 лютого (150 чоловік) і 5 червня (200 чоловік). 12 лютого пан Варданян, як заявляли пресі учасники пікету, «…обіцяв з ними розібратися». Після спілкування з натовпом, Варданян кинув в бік директора ринку Ярослави Дмитришин фразу: «Я с вами быстро разберусь!») Кажуть, що під час одного з ексцесів Варданян навіть викрутив жінці руку…

На засіданні сесії Львівської міськради депутати одноголосно проголосували проти передачі землі ТзОВ «Беркут». Міський голова Любомир Буняк відзначив, що за час його роботи на цій посаді вперше жоден депутат не проголосував за передачу землі в оренду.

Але 3 квітня 2003 року Варданян знову виграв суд! Василь Дзера, голова Франківської районної адміністрації, на території якої розташовано об»єкт суперечок, переконаний, що суд прийняв неправильне рішення: «Львівські суди вирішують питання землі, хоча це не їхня компетенція» . А от сам Варданян за таким рішенням депутатів вбачає вплив пана Дзери: «Тут особисті інтереси Василя Дзери — цей ринок працює на нього. Директор міні-ринку — його подруга, тож він будь-якою ціною прагне його зберегти. Бо інакше ніхто не буде кожного місяця нести йому гроші». А голова Франківської адміністрації вважає, що проблема полягає насамперед у тому, що підприємець не проводить ніякого ремонту куплених приміщень. «Якби цей ресторан процвітав, то було б зовсім інше ставлення, -говорить Дзера. — Немає ніяких перепон для діяльності, а там досі щури бігають.

До речі, в березні до мене також був дивний дзвінок, і мені теж погрожували з боку Варданяна. Проте я не можу нічого довести». Але Василь Дзера не став миритись з голослівними звинуваченнями, і подав позов до Франківського райсуду проти підприємця Вардана Варданяна. Чиновник вважає, що бізнесмен образив його честь, гідність і ділову репутацію в інтерв»ю одній з львівських газет. Дзера хоче отримати з Варданяна 10 тисяч гривень і моральну сатисфакцію. Проте Варданян не налякався, бо чомусь йому здавна щастить у львівських судах. Дивна ситуація: коли майнові справи розглядались у Львові, то Варданян їх усі вигравав, тільки-но їх передавали на розгляд в інше місто, як він безталанно програвав ці судові двобої.

Вранці 5 червня цього року понад двысты працівників продовольчого ринку біля універмагу «Львів» перекрили автомобільний рух вулицею Володимира Великого, вимагаючи виконати рішення Львівської міськради — надати їм можливість торгувати на ринку. За словами продавців, закрили ринок просто: вранці 5 червня вони не змогли зайти, бо двері були зачинені. Цього ж дня Василь Кравців, перший заступник міського голови, і Василь Лазинський, заступник із питань містобудування та землеустрою, звернулися до сесії з проханням вирішити цю проблему. Василь Кравців заявив, що вона існує вже 7 років. Працівники ринку вимагають узаконити їхню діяльність. «Треба закріпити за ними ділянку. Тоді будуть правові стосунки, на підставі яких УМВС зможе вчинити дії стосовно Варданяна».

Вардан Варданян каже, що не пускатиме чужих на територію, оскільки вважає її своєю. Тож слід очікувати нових конфліктів. Варданян як новий власник території вже пропонував нові умови співпраці, але доцільніше шукати нові джерела прибутку, ніж сплачувати за оренду території ту суму, що вимагає Варданян. Торговців не зупиняє навіть те, що їм почали погрожувати фізичною розправою персонально Варданян та кремезні хлопці з голиними потилицями, котрі вперто не бажають представлятись. Фізичною розправою погрожують і самому добродієві Стельмаху. Врешті-решт на стороні Варданяна виступив і багатостраждальний львівський УБОЗ. «Убозівцям», видається, замало того, що народний депутат Петро Писарчук звинувачує їх у кримінальному «дахуванні» низки комерційних структур Львова, і вони ще вирішили прославитись через допомогу Варданянові. Можливо, через те, що Варданян в добрих стосунках з колишнім народним депутатом, полковником УБОЗу Ігорем Пилипчуком? Безпідставно, не відкриваючи жодних оперативно-розшукових справ, «убозівці» намагаються отримати інформацію, погрожуючи іпосадовим особам Універмагу.

Члена правління Універмаг «Львів» «убозівці» звинуватили в причетності до

відмивання грошей і приховуванні доходів ВАТ «Універмаг «Львів», розповсюджували чутки про причетність членів правління до бандитських угруповань, а одного з членів правління правоохоронці навіть називали «земляним хробаком»

Такий «беспрєдєл» і беззаконня вже отримали першу реакцію: в понеділок, 23 червня 2003 г. в новинах «Вікна» канала СТБ з»явився сюжет про перипетії цієї нашумілої справи.

Але відчайдушні убозівці і далі масово чинять психологічний тиск на орендарів, сіючи в їхніх душах страх, переконуючи останніх, що «Варданян — це голова!»

Страх — дуже важливий чинник у діяльності Вардана Варданяна. Років п»ять тому в міліцію надійшов сигнал, що в приміщенні «Беркуту» закладено міну. На здивування співробітників вибухо-технічної служби УМВС у Львівській області у приміщенні дійсно знайшли гранату, кабель і снаряд. «От, — апелював до громадськості пан Варданян, — смерті моєї хочуть!» Це потім експертиза виявила, що граната була учбовою, від снаряда була лише гільза, а кабель мав таке саме відношення до тероризму, як ресторан «Беркут» до «цілісного майнового комплексу». Проте, завдяки цьому фальшивому теракту громадськість стала на бік Вардана Оганесовича.

В квітні 2003 року у Львові трапилася чергова скандальна історія, пов»язана з іменем Варданяна, в якій знов був присутнім страх. Особа, яка, за її словами, є представником ТзОВ «Беркут» прийшла у домівку до начальника міського управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Петра Коваля і погрожувала йому фізичною розправою. Коваль не налякався (а може навпаки налякався) і повідомив про це на засіданні міськвиконкому, написав заяву на ім»я львівського мера Любомира Буняка. Того ж дня відбулось позачергове засідання міськвиконкому, на якому ухвалили рішення про забезпечення захисту Петра Коваля. Той звернувся за допомогою в міліцію, прокуратуру та СБУ. Вардан Варданян прокоментував звинувачення на свою адресу таким чином: «Навіщо мені йому погрожувати? Я ж знаю, що він нічого не вирішує, його викликають і дають команду, так він і робить. І навіть якби я хотів йому нашкодити, я б це зробив тихо, щоб ніхто нічого не знав, ніякого шуму, впіймав би на вулиці і поговорив».

До речі, відомий факт, коли Варданян особисто погрожував Ковалю. «Під час одного із судових засідань він кричав, що зараз вижене чиновника з залу суду, — свідчив начальник управління мас-медіа. — До речі, суддя не робив зауважень. Директор «Беркута» тоді кричав, що вже знає мою домашню адресу, називав її». Сьогодні львівські чиновники намагаються не коментувати жодних дій добродія Варданяна. Може через те, що розуміють: пан Варданян в будь-який момент може дізнатись і їх адресу і тоді в двері постукають або міліція, або прокуратура, або УБОЗ. Але найгірше, якщо візитери зайдуть у квартиру без стуку…

Петро Середа

Читайте также: