Украинские военные проводят операции на территории аннексированного Крыма и захваченных Россией украинских объектов. Пока это выглядит как вылазки без постоянного закрепления на интересующих ВСУ зонах. Но результаты, по мнению военных экспертов, масштабные.
Задача украинского контрнаступления состоит не в том, чтобы освободить территорию прямо сейчас. Задача и ВСУ, и Запада — сделать так, чтобы Россия потеряла не просто способность воевать, а чтобы у нее даже желания такого не было. Они хотят и в будущем избежать российского реванша.
Рейд на “вишки Бойка”; численні удари по Північно-Західному Криму; дії безекіпажних катерів по конвою РФ і ураження обох сухих доків південного майданчика СРЗ у Севастополі як жирна крапка – усе це ланки єдиного ланцюга.
Російський підводний човен “Ростов-на-Дону”, разом із великим десантним кораблем “Мінськ”, після концентрованої атаки крилатих ракет вірогідно знищено повністю
3 вересня ворог лягав кістками, зупиняючи рух “Таврії” на Вербове. І це йому вдалося. У сенсі лягти. А зупинити – ні. “Таврія” подолала батальйонні райони оборони першого ешелону противника з усіма їх мінними полями-ровами і пастками.
Росіяни знову своєю примітивною людожерською натурою розвязали для себе мішок з проблемами – гонку озброєнь з першими економіками планети.
“Надмірна поспішність при наступі несе велику небезпеку, оскільки вона веде до марнотратного витрачання сил”, – писав на початку XIX століття генерал Карл фон Клаузевіц.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в четвер різко розкритикував коментаторів, які говорять про нібито повільні темпи українського контрнаступу.
