Як змінилася війна: 10 військово-технічних підсумків

1. Артилерія

Основою ураження противника в тактичній зоні залишається артилерія — як ствольні системи, так і ракети. Останнім часом деякі спеціалісти все частіше кажуть, що на перше місце виходить застосування дронів, але артилерія утримує першість, як і раніше, під час Першої та Другої світових воєн.

Незважаючи на дрони, арта утримує першість, як і під час Першої та Другої світових воєн

Коригувався лише основний калібр застосування. Якщо під час Першої світової по піхоті працювали шрапнельними гранатами калібру 3 дюйми, а по укріпленнях потужнішими системами — до 300 мм, а під час Другої світової значну частку уражень на себе брали міномети 80–120 мм, то тепер це 152–155 мм снаряди і важкі РСЗВ.

На новий рівень вийшло завдання контрбатарейної боротьби з об’єднанням в одному контурі радара-цілевказівника та артилерійської системи з керованими боєприпасами.

2. Укріплення

Польова фортифікація потребує значних зусиль, і якщо росіяни можуть собі дозволити використання цілих підрозділів як копачів, то в ЗСУ такої можливості немає. Також виявилося, що бази флоту та аеродроми постійного базування практично не готові до вогневого ураження. Усе це потребує інтенсифікації технічного забезпечення інженерних підрозділів усіх родів військ.

3. Мінування

Високу ефективність показали всі системи дистанційного мінування, але продемонстровано недостатність технічних рішень щодо інженерної розвідки та подолання мінних загороджень.

4. Безпілотники і РЕБ

Масштабне застосування повітряних і та морських безпілотників прогнозувало багато теоретиків. І це сталося, але захист від дронів системно відстає. Це змушує імпровізувати з тактичними схемами бойового застосування різнорідних сил і терміново розробляти спеціалізовані системи РЕБ і ППО для боротьби з малопомітними й маловисотними цілями.

Масове застосування FPV-дронів і поява самонавідних баражуючих боєприпасів зі штучним інтелектом повністю змінюють картину бою в тактичній зоні. Ефективність застосування маловисотних і малопомітних оперативно-тактичних БПЛА виявилася набагато вищою за розрахункові оцінки.

5. ППО

Ешелонована ППО на базі зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) довела свою ефективність щодо повного усунення роботи авіації противника над і за лінією фронту. Це, своєю чергою, породило швидку адаптацію росіян, вони навісили на звичайні бомби спеціальні модулі й отримали керовані планеруючі авіабомби (КАБи).

В українських силах на новий рівень вийшла проблема “дружнього вогню” далекобійних ЗРК із ракетами, що самонаводяться. До 20–30% втрат авіації припадає на friendly fire — дружній вогонь. Це потребує нових рішень щодо систем “запит-відповідь” та ініціації самоліквідації ракети на ділянці польоту після захоплення дружньої цілі.

Загалом війна показала, що найефективнішим засобом подолання армійської ППО для поразки цілей у тилу є крилаті та балістичні ракети. Проте їх можливості недостатні для тотального руйнування промислових підприємств і капітальної транспортної інфраструктури.

Тож варто очікувати, що або ракети нестимуть більшу кількість вибухівки й інженери збільшуватимуть їх швидкість, або ворог випускатиме по одній цілі до 10 ракет — саме так було зруйновано, наприклад, Трипільську ТЕС.

Далі або ракети нестимуть більшу кількість вибухівки, або в одну ціль летітиме до 10 ракет

Протикорабельні ракети, які використовує Україна, підтвердили свою ефективність (вже доведену у Фолклендську війну) у подоланні корабельної ППО одиночними та парними ударами, що привело, наприклад, до загибелі флагмана ЧФ РФ крейсера “Москва”.

Це також потребує від СЗ РФ нових рішень щодо захисту бойових кораблів, особливо на стоянках, — удари українських морських дронів уже змусили російський флот втекти до Новоросійська. Поки що росіяни намагаються використовувати вертольоти, але поява на морі дронів із зенітними ракетами обіцяє вирішити і цю проблему.

6. Бронетехніка

Війна виявила уразливість бронетехніки до ударів із повітря. Понад 90% вогневої поразки броньованих машин забезпечується зараз найпростішими кумулятивними боєприпасами методом скидання та ударами FPV-дронів по низхідних траєкторіях.

Тому абсолютно всі основні танки, БМП та БТР вимагають переробки системи бронювання для посилення рівня захисту верхньої півсфери та встановлення індивідуальних систем РЕБ з метою захисту від ударних дронів.

7. Повітряні бої дронів

Вже стають системними випадки перехоплення російських дронів українськими дронами-винищувачами, що нагадує події часів Першої світової війни, коли основним завданням літаків-винищувачів було саме знищення ворожих розвідників. Найближчим часом слід очікувати реальних повітряних боїв між дронами.

8. Штурми міст

Під час штурмування міст, як і раніше, залишається актуальною практика батальйонних штурмових груп, розроблена ще в Першу і Другу світові війни. Змінюється лише тактика — проникнення та накопичення особового складу на рубежах атаки або штурми на високомобільній техніці. Протидіяти таким групам важко, але ЗСУ вдається це робити.

9. Легка техніка

Нагальною залишається потреба в розробці та постачанні військам різної номенклатури легкої техніки для забезпечення розвідпідрозділів і тиловиків. Квадроцикли, електричні мотоцикли тощо.

Досі системно не вирішено проблему первинної евакуації поранених із поля бою, що потребує створення спеціалізованих підрозділів, забезпечених додатковою технікою. Є випадки використання наземних дронів, але їх катастрофічно мало.

10. Супутники

Змінилися засоби отримання розвідувальної інформації. Так, високу ефективність показують усі елементи космічної розвідки та супутникового зв’язку, які використовують ЗСУ. Щоб протидіяти, росіяни повинні глушити наші канали супутникового зв’язку. Також їм потрібно виводити на орбіту більше своїх супутників, але з обома завданнями в них важко.

До того ж отримання Силами оборони України інформації від союзників у режимі реального часу значно ускладнює життя окупантам, бо ЗСУ можуть майже миттєво реагувати на зміну ситуації.

Автор: Ян Костецький

Джерело: Texty.org.ua