З якими думками українці зустрічають 2023-й: Віра в перемогу попри усі виклики
Дивний Новий рік у дивній країні. Країні, що вкотре дивує світ і почасти саму себе. Яка бачить ціль і вірить у себе, як ніколи раніше. Яка демонструє невиправний оптимізм і віру у краще, незважаючи на виклики і ризики. Для якої справжній новий рік почнеться, коли вона переможе.
Замість традиційного різдвяно-новорічного настрою — майже одностайна віра в перемогу. За даними опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 21 грудня, прогнози українців щодо перемоги порівняно з серпнем не змінилися: 93% респондентів вірять у перемогу України у війні. Сумнівається у ній лише 3% опитаних, зазначає MediaPort.
Дивно, але кількість впевнених у тому, що Україна зможе відбити напад Росії (дослідження групи «Рейтинг», докладніше про методику і результати за посиланням) почала зростати з перших днів повномасштабного вторгнення. Якщо 16-17 лютого так вважали 64% респондентів, то 26-27 лютого їхня кількість збільшилася до 70%.
Водночас абсолютну впевненість висловлювали майже половина опитаних (47%), тобто в 1,7 раза більше, ніж за 10 днів до того. І це тоді, коли у світі, м’яко кажучи, не дуже вірили, що Україна здатна протриматися навіть кілька тижнів. У березні кількість українців, абсолютно впевнених і скоріше впевнених у тому, що країна зможе відбити напад Росії, зросла до 88%, у квітні — до 92%. Восени цей показник коливався на рівні 96-97% опитаних, причому три чверті респондентів (74-75%) висловлювали абсолютну впевненість.
Діти на дорозі під Харковом. Фото Сашка Бринзи
Замість традиційного лінивого канікулярно-відпускного «давайте вже після свят» — розуміння, що відпочинок і подорожі не на часі. Війна нікуди не поділася. Вона не зважає на вихідні й свята. Вона щодня і щоночі тут і зараз: атакує, стріляє і вибухає на фронті та в тилу, травмує, калічить і вбиває військових і цивільних, дітей і дорослих.
Десь в глибині підсвідомості жевріє дитяча надія на новорічне диво, на те, що рівно опівночі Росія перетвориться на гарбуз, її керманичі — на пацюків, а хоробра дівчинка Марі (чи Марійка?) влучно кине свою туфельку і знищить всю зграю на чолі з Мишиним королем, що з дванадцятим ударом годинника війна закінчиться нашою перемогою.
Але свідомість з її дорослим досвідом і здоровим глуздом не залишає жодного шансу навіть найзатятішим мрійникам і оптимістам. Серед тих, хто згідно з опитуванням «Демініціатив» і Центру Разумкова вірить у перемогу України, лише кожний п’ятий вважає, що перемоги можна досягти найближчими місяцями, трохи більше 22% — роблять ставку на перемогу через 1-2 роки. Але найбільше серед респондентів (39%) тих, хто вважає, що перемога настане до літа 2023 року.
Дивно, але після 24 лютого соціологи фіксують рекордну за останні 11 років кількість тих, хто вважає, що в цілому справи в Україні йдуть у правильному напрямку. У березні вона збільшилася у тричі в порівнянні з початком лютого — до 76% респондентів з 25%. Протягом наступних місяців цей показник коливався між 73% і 85%. На 20-21 листопада він складав 82%. До того, починаючи з листопада 2011 року, ті, хто вважав, що в цілому справи в Україні йдуть у правильному напрямку, зазвичай складали не більше третини від загальної кількості опитаних. Лише у вересні 2019 року таку точку зору висловили трохи більше половини респондентів (52%).
Деокупований Куп’янськ. Фото Сашка Бринзи
Замість святкових феєрверків на центральній площі — мрії про «вибухові подарунки» окупантам від ЗСУ з доставкою адресату за місцем дислокації (на військовий аеродром, кораблі ВМФ РФ чи просто у скупчення техніки або склад боєприпасів). І чим більше, тим краще. Замість вуличних гуляній — комендантська година. Замість ялинкових гірлянд — свічки та/або генератор на випадок чергового блекауту.
Дивно, але попри ворожі обстріли інфраструктури, блекаути і попередження влади про надскладну зиму українці демонструють невиправний оптимізм. Майже 90% опитаних 20-21 листопада заявили, що дивляться у 2023 рік більше з оптимізмом і лише 6% — з песимізмом. Кількість тих, хто очікує, що прийдешній рік буде краще за той, що минає, зросла більше, ніж вдвічі.
Якщо наприкінці 2021 року так вважав лише 31% опитаних, то цього року — вже 65% респондентів. Натомість рівно вдвічі менше опитаних очікують, що наступний 2023 рік буде гіршим за попередній (16% замість 32%) і майже втричі менше тих, хто вважає, що він буде таким самим (12% проти 34%).
Напису у Козачій Лопані після деокупації повернули синьо-жовті кольорі. Фото Сашка Бринзи
Календарний новий рік — це виклики і ризики, нові і старі. Невизначеність. Зменшення резервів. Психічне і фізичне виснаження. Падіння економіки. Приховане безробіття. Зростання цін і зменшення доходів. Руйнування житла і інфраструктури. Погіршення екології. Мінна забрудненість. Звичка до війни і пов’язаної з нею небезпеки. Звичка до віри в перемогу на межі із самозаколисуванням. Популізм. Емоції, що домінують над здоровим глуздом. Спокуса зробити гасло «Геть від Москви!» єдиним визначальним чинником при прийнятті рішень.
Не стільки дивно, скільки прикро, що після нетривалої ремісії з новою силою даються взнаки хронічні хвороби українського політикуму і чиновництва. Мільйонні підряди на ремонти і відновлення бюджетним коштом віддаються щойно створеним ФОПам, а угоди укладаються за завищеними цінами.
Навіть на стратегічно важливі для країни посади призначають вкрай непрофесійних людей із повною відсутністю фахового досвіду. Не припиняються спроби обмежити свободу слова, починаючи від заборони на зйомку на щойно деокупованих територіях і закінчуючи звинувачуваннями журналістів у підігруванні агресору та відкритій допомозі ворогу замість адекватної реакції на матеріали, що містять обґрунтовану критику.
Прикриваючись благими намірами і необхідністю відновлювати країну, через Верховну раду протягують закони, спрямовані на перерозподіл корупційних потоків. Яскравий приклад — сумнозвісний законопроєкт №5655 щодо реформування сфери містобудівної діяльності, який фактично знищує незалежний контроль і нагляд за забудовниками і ставить під загрозу архітектурну спадщину.
Замість декларованої реформи і створення прозорої системи містобудівного контролю однобічний документ, у разі його підписання президентом, лише поглибить проблеми і остаточно занурить у вибухонебезпечний хаос галузь, яка і до того була багата на конфлікти. Не дивно, що петиція з вимогою ветувати закон набрала необхідні для розгляду 25 тис. підписів у рекордні строки — менше, ніж за добу.
У новому календарному році Україна має навчитися мінімізувати ризики і гідно відповідати на виклики так, як навчилася бачити ціль і вірити у себе. Чим швидше це відбудеться, тим скоріше настане справжній новий рік, тим скоріше здобудемо перемогу.
Автор: Олена Львова; MediaPort
