Чергова справа корупції у судовій гілці влади: судді вимагали у бізнесменів 1 мільйон доларів

Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про чергове викриття корупції у судовій гілці влади.

Як пише видання  «Судовий репортер», за версією слідства голова Господарського суду Львівської області Василь Артимович вимгав у співвласника компанії «Ескулаб» надати йому, колишньому голові Господарського суду Львівської області Михайлу Юркевичу та ексголові Західного апеляційного господарського суду Борису Плотніцькому хабар для впливу на суддів Західного апеляційного суду, щоб ті винесли рішення на його користь.

«Ескулаб» —  одна із провідних мереж медичних лабораторій в Україні, компанія декларує, що має річний оборот близько одного мільярда гривень і близько 900 працівників.

Останні пару років між її співвласниками триває корпоративний конфлікт. Станіслав Луговський і Сергій Дядюшко мають по 43% акцій і намагаються витіснити один одного. Міноритарний акціонер із часткою 14% Денис Мельник — син ректора Львівського університету Івана Франка — наразі діє заодно з Луговським.

У серпні 2023-го Луговський і Мельник, начебто, спробували провести збори учасників підприємства без участі Дядюшка і виключити його зі складу компанії. Дядюшко дізнався про це і через суд подбав про арешт своєї частки акцій, щоб її не змогли відчужити. Також поліція почала за його заявою розслідувати шахрайство.

У січні 2024-го за заявою опонентів кримінальне провадження зареєстрували вже на Дядюшка — що він вивів із підприємства 20 мільйонів гривень від виглядом оплати підприємцям послуг, які насправді не надавались.

У лютому 2024-го Луговський звернувся до суду до «Ескулабу» про визнання недійсними пунктів Статуту підприємства. Господарський суд Львівської області позов задовольнив і Дядюшко це оскаржив.

У березні 2024-го Дядюшко також звернувся до суду про визнання недійсним рішення загальних зборів і статуту в новій редакції та про скасування реєстраційних дій.. У серпні Господарський суд його позов задовольнив.

У подальшому обидві справи опинилися в апеляційній інстанації.

За версією слідства, з літа 2024-го до 12  жовтня 2024 року в голови Господарського суду Львівщини Артимовича виник умисел на вимагання і одержання неправомірної вигоди від Луговського за рішення суддів колегів апеляційного суду. А саме, що перше судове рішення, яке було в його інтересах, апеляція залишить без змін, а рішення за позовом Дядюшка скасують. При цьому Артимович, начебто вступив у змову з ексголовою Господарського суду Львівської області Михайлом Юркевичем і Борисом Плотніцьким, який у серпні 2024-го подав у відставку з посади голови Західного апеляційного господарського суду.

У соцмережах писали, що голова Господарського суду Львівської області Артимович, вимагав у Луговського, змовившись з його опонентом Дядюшком. Але протистояння між акціонерами  постійно супроводжується взаємними звинуваченнями, тому невідомо, чи це правда. Принаймні офіційно від прокурора така інформація в засіданнях Вищої ради правосуддя і Вищого антикорупційного суду не звучала.

4 листопада колегія апеляції у складі суддів Орищин, Галушка і Желіка ухвалила рішення — апеляційну скаргу Дядюшка залишити без задоволення.

У телефонній розмові та під час зустрічей Артимович, нібито, підтвердив Луговському, що частину хабара в сумі 75 тис. доларів треба передати через Юркевича.

Під час зустрічі 5 листопада Юркевич сказав Луговському, що зараз не братиме гроші, тому що з Плотніцьким зустрічається наступного дня:  «Я в себе то тримати не буду».

6 листопада 2024 Юркевич у своєму кабінеті в корпусі університету імені Франка одержав від Луговського ці кошти і віддав їх Плотніцькому. Той залишив Юркевичу 7,5 тисяч доларів. Пізніше при обшуку в Юркевича виявили його частку. Ще 20 тисяч, як повідомив прокурор, вилучили в одної з суддів апеляційного суду. Решту коштів досі не знайшли.

Вручення підозр та обшуки відбулися тільки через місяць — 9 грудня.

Водночас у матеріалах справи йдеться про мільйон доларів хабара. Фігуранти неодноразово зустрічалися і обговорювали кошти, які будуть передаватися поступово і згодом загальна сума зросла до $1 мільйона. Калькуляція неправомірної вигоди до кінця незрозуміла — чи це тільки за судові рішення, чи ще за якісь послуги. Прокурор говорить, що в рамках кримінального провадження розслідуються також інші злочини.

У прес-релізі НАБУ написано, що за мільйон доларів співучасники також обіцяли Луговському запобігти його вбивству, яке спланували опоненти по судовому процесу. Однак під час обрання запобіжного заходу прокурор на це не посилався. Офіційно суддям інкримінують лише вимагання хабара (ч.3 ст. 368 ККУ). Мовляв, підприємцю дали зрозуміти, що він не може розраховувати на бажане судове рішення, якщо не заплатить.

Негативні інтерпретації

У пʼятницю 13-го грудня Вищий антикорупційний суд обрав Артимовичу запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою 20 млн грн.

Напередодні збори суддів Господарського суду Львівської області прийняли його заяву про відставку з посади голови суду. У судове засідання суддя прибув із двома львівськими адвокатами — Русланою Юхименко та Андрій Алексеєнком.

Захист від початку просив слухати клопотання без преси і слухачів. При цьому нарікаючи, що правоохоронці вже злили журналістам матеріали, що становлять таємницю досудового розслідування і що ЗМІ спотворюють усе. Текст підозри Артимовичу вже, начебто, виклав в себе на  Фейсбук-сторінці сина заявника.

— Інформаційні вкиди відверто неправдиві. Коли проводився обшук вже в пресі, у більше 30 телеграм-каналах і в Фейсбуці зʼявилися однакові повідомлення, що в мене і Плотніцького виявлено 1 млн доларів. Штучно створюється негативне інформаційне поле, — обурювався Артимович.

Але, зрештою, засідання залишилося відкритим.

Прокурор зацитував уривки матеріалів негласних слідчих дій, як проводилися більше місяця.

Фігуранти активно обговорювали перебіг судових справ і, зокрема, склад суддівських колегій. «Тут головне на кого попаде»,«Буде хлопок. Ідем повним ходом на крапку», «Щоб Макс міг хлопнути…», — цитував прокурор Артимовича. За версією слідства, «Макс» — голова Західного апеляційного господарського суду  Максим Желік, він же учасник колегії по одній зі справ.

Іншим разом Артимович, нібито говорив Луговському, що впливав на «Грубого», щоб той відклав судове засідання. У свою чергу, Плотніцький пообіцяв, що поговорить із «дівчатами». Також розмовляють про «Ростіка», що Артимович може на нього впливати. «Грубий» , «Ростік», «дівчата» — це також судді.

Задокументовно зустрічі Плотніцькго, Артемовича і Луговського, а також Артимовича і Желіка.

За якийсь час Артимович, нібито, дізнався про розслідування і попередив свого співрозмовника: «Тебе точно слухають… «М» сказав, що працюють набушніки». Фігуранти вживають більше конспірації — зустрічаються на «стежці», без телефонів.

Захисники назвали підозру інтерпретаціями прокурора, однак власної версії не представили. Вони говорили в основному про необгрунтованість ризиків, намагаючись врятувати клієнта від слідчого ізолятора.

«Займався виключно юридичкою і практикою»

Як запевняє прокурор, негласними слідчими діями зафіксовано весь процес вимагання неправомірної вигоди і передачу її частини. У розмовах ідеться про що гроші треба передати черз «МВ», через «Михайла Васильовича», тобто через колишнього суддю Господарського суду Львівської області Юркевича.

Адвокат Орест Яцишин каже, що в протоколі не зафіксовано, щоб Юркевич змовлявся з іншими фігурантами.

У протоколі допиту від 24 листопада 2024 року навіть сам заявник Луговський, начебто зазначав, що Юркевич гроші не вимагав, а тільки надавав юридичні консультації при підготовці позовних заяв та перебігу судового процесу.

Сам Юркевич заявив, що не має відношення до такої «глобальної кримінальної мільйонної справи» і його використали в темну і він це доведе цитатами з кримінальної справи.

«Фігуранти робили все поза моєю спиною і більше того — час від часу сміялися… Насміхаються, що я не з ними. Йде обговорення про суми. Але без мене. Я надавав виключно юридичні консультації. Йдеться про страшні суми, про які як я дізнався мені стало волосся дибом. Але дізнався тільки з кримінальної справи. Всліпу використовували моє імʼя. Це друзі, з якими я працював багато років…», — пояснював він.

У засіданні ВРП Юркевич розповів, що познайомився із Луговським у середині жовтня 2024 року. Він як суддя у відставці працював у Львівскому інверситеті імені Івана Франка. Там до нього в кабінет заходив Денис Мельник, син ректора і власник 14% «Есколабу». Потім із Мельником почав приходити Луговський. Чоловіки часто засиджувалися в нього, обговорюючи свої судові спори з Дядюшком.

Юркевич не заперечує, що взяв від Луговського 75 тисяч доларів для судді у відставці Плотніцького, але переконує, що був посередником. За які послуги платили, начебто, не здогадувався, думаючи, що Плотніцький щось значно більше робить. Юркевич переконує, що не очікував для себе якоїсь винагороди і Мельник та Луговський це знали.  Його запросили працювати в університет, тому був готовий допомагати безкоштовно компаньйону сина ректора. «Я не потребую, я просто добровільно», — каже він. Хоча згодом розповідає, що від початку повномасштабної війни його сімʼя живе у Польщі і він із пенсії мусить платити значні суми за проживання і навчання.

7,5 тис.доларів він сприйняв як плату за свої послуги — за те, що «піддиктовував» до апеляційних скарг, підбирав практику Верховного суду. У телефоні Мельника мають бути надіслані ним документи. Юркевич категорично заявляє, що з суддями апеляції на цю тему не спілкувався.

«Я знав, що я працюю і працює Плотніцький. Але я не знав, що це схема якогось мільйона. Мені відділали 7,5 тисяч. Я думаю, може, й заробив. Да, Плотніцький дорожче коштує. Що він там більше робить, я не знаю», — говорив Юркевич.

Член Вищої ради правосуддя Роман Маселко зацитував матеріали НСРД, як Юркевич спілкується із Луговським:

— Кривий спілкується з Желіком… Вчора мені вже Кривий віддзвонився, що він вчора зустрічався. А розмова мала скластися так, що сказав він, що там те слово сказав, все йому як треба, що він буде мати 25 і кожен з них — троє, теж буде мати. Так, каже, конкретно і передай, — каже Юркевич.

— Угу, добре, я мушу з Денисом поговорити, — відповідає Луговський.

— (…) І сказав Борис, щоб ти не пережавав. Твої 25 і перекажи дівчатам, що вони.

— Колегія в кожного індивідуальна. Він мав Таню, а я мав Аню. Таня щось не спілкується. Таня не член колегії, вона вийшла, ну її немає.

Юркевичу запропонували прокоментувати, про які юридичні послуги тут ідеться. Але він узявся пояснювати, що з суддями спілкувався деякий Кривий — співробітник Львівського управління СБУ. Нібито, його на одну з зустрічей запросили Луговський і Мельник.

— Кривого не я викликав. Його запланували хтось із цих фігурантів, які його знали. Стояло питання так, так вони задумали, що Кривий десь мав би підійти і просити, щось пообіцяв. Але чи ходив Кривий точно… Кривого знайшли і хотіли, щоб він підійшов до Желіка стосовно тої розмови. Я конкретно не передавав. Коли питалися, чи Кривий ходив, Кривий мені теж сказав, що ходив. Але я, напевно, десь у тій ситуації похвалив… похвалив, що казав Кривий і не більше, і не менше. Але це розмова самого Луговського. Я конкретно не памʼятаю цього. Але що Кривий напевно ходив я знаю. Коли мене Луговський запитував, я сказав: «Так він ходив, так він щось пропонував». Конкретно я не памʼятаю. Але Кривого наймав не я. Я сказав, що Кривий ходив і пропонував щось кожному із них, так і було. Але до будь-якої глобальної ситуації я не мав жодного відношення. А це виявляється схема була загальна — мільйонна оборудка.

***

У четвер у порядку денному Вищої ради правосуддя були прізвища трьох суддів — Артимович, Юркевич і ексголова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький. Але  подання стосовно третього судді не заслухали. Станом на вечір пʼятниці він все ще офіційно не був підозрюваним. За непідтвердженою інформацією, Плотніцький зліг у лікарню в тяжкому стані.

Автор: Ірина Салій

Джерело:  «Судовий репортер»