Госкомрезерв Украины: традиции воровства

«Закрома Родины» — Госкомрезерв — на протяжении всей новейшей истории Украины являлся источником громких скандалов. Именно в этом ведомстве хищения в особо крупных размерах традиционно соседствовали с коррупцией. Приход новой власти ознаменован очередными разоблачениями руководителей этого учреждения стратегического значения. Червоненко, Песоцкий, Бойко — далеко не полный перечень знаковых фамилий, замешанных в резонансных уголовных делах. «Украсть — и не попасться!» — похоже, негласный корпоративный лозунг Госкомрезерва Украины. Бойкий Бойко

Виктор Бойко — второй после Евгения Червоненко руководитель Госкомрезерва член команды В.Ющенко, замешанный в аферах в этом ведомстве. Что поражает: прошли годы, но схемы и механизмы хищений материальных средств и финансовых активов «закромов» не претерпели никаких изменений.

В сентябре нынешнего года Министерство внутренних дел возбудило уголовное дело по факту хищения государственных средств, в котором подозревается нынешнее руководство Государственного комитета по материальному резерву. Пресс-служба МВД сообщила, что в июне-июле должностные лица Госкомрезерва закупили в госрезерв 20 000 тонн дизельного топлива марки «Л 02-06». При проверке этой операции милиция вскрыла, что заявки на участие в тендере на покупку топлива поступили от трех компаний: фирмы «Энетия» (по цене 2 702 гривны за тонну), компании «Металл-Сервис» (3 760 гривен за тонну) и компании «Высь» (3 750 за тонну).

Компания «Высь» начала поставлять топливо в госрезерв уже 11 июня, когда еще не было даже решения тендерного комитета. Такое решение было принято лишь 15 июня, когда компания «Высь», несмотря на ряд несоответствий, получила право на поставку. При этом Госрезерв предложил стартовую цену на дизтопливо 3 750 гривен за тонну, что было на 1 000 гривен больше средней рыночной цены. В результате чего стоимость поставляемой партии топлива была безосновательно завышена чиновниками на 20 миллионов гривен.

Интерес правоохранителей вызвал тот факт, что предприятие «Металл-Сервис», принимавшее участие в тендере, основано компанией «Геоинвест», которое, в свою очередь, основано женой председателя Госрезерва Виктора Бойко. Следствие справедливо предположило о сговоре между руководством Госрезерва и участниками тендера. «Элегантно»: участие в тендере принимает очевидно «подставная» фирма, предлагающая заведомо невыгодные условия сотрудничества с Госкомрезервом («Металл-Сервис»). Другая фирма («Энетия»), несмотря на приемлемые расценки, также отметается устроителями тендера — условия поставок «хромают». У «корыта» остается лишь одна фирма — «Высь»…

Служебным лицам Госрезерва инкриминируется то, что они по предварительному сговору, злоупотребляя своим служебным положением, умышленно завысили стартовую закупочную цену и безосновательно определили победителя тендера. Тем самым похитив более 20 миллионов государственных средств. Пресс-служба МВД также сообщила, что в ходе досудебного следствия «усматриваются признаки причастности к этому преступлению председателя (Виктора Бойко) и других должностных лиц Госрезерва, а также сотрудников ряда других государственных и коммерческих предприятий».

Кроме этого, сегодня проверяется законность отпуска из госрезерва уже упомянутой фирме «Металл-Сервис» 12 000 тонн дизтоплива — по ценам ниже рыночных. Что также нанесло ущерб государственным интересам.

Уголовное дело возбуждено по ч.5 статьи 191 «Присвоение, растрата имущества или овладение им путем злоупотребления служебным положением» Уголовного кодекса. Организаторам аферы «светит» лишение свободы на срок от 7 до 12 лет с лишением права занимать определенные должности на срок до 3 лет — с конфискацией имущества.

Бойко не пробыл на посту председателя Госкомрезерва и полугода. Будучи назначенным на этот пост 31 марта Президентом, он был снят с должности (Указ №1286/2005 20 сентября т.г.) с формулировкой «в соответствии со статьей 7 Закона Украины «Об особенностях увольнения с должностей лиц, которые совмещают депутатский мандат с другими видами деятельности». То есть, формально — за совместительство. Хотя в начале сентября работники Госрезерва обратились к Ющенко с просьбой уволить В.Бойко: такого циничного воровства вкупе с вопиющим непрофессионализмом это ведомство не знало со времен председательствования Евгения Альфредовича Червоненко.

Неудивительно, что, возглавляя Госкомрезерв, В.Бойко отказался сложить с себя полномочия народного депутата Украины: депутатская неприкосновенность ему теперь нужна, как воздух. Эксперты пессимистично оценивают шансы МВД и прокуратуры довести это резонансное уголовное дело до конца — в скандале замешаны высокие покровители В.Бойко. К тому же, за всю практику Госкомрезерва ни один из его руководителей за решетку не сел — традиция, знаете ли…

«Школа» Песоцкого

Символично, что разборки «своих» с «унікальним хлопцем» В.Бойко последовали сразу же за скандалом, связанного с его предшественником на этом посту — Николаем Песоцким. Пик которого также пришелся на сентябрь этого года.

Как известно, 6 сентября Генеральная прокуратура задержала бывшего председателя Государственного комитета по материальному резерву Николая Песоцкого — по подозрению в злоупотреблении служебным положением.

По данным МВД, в марте Главное следственное управление МВД возбудило уголовное дело № 24-222 — по фактам завладения чужим имуществом в особо крупных размерах путем злоупотребления служебным положением и служебного подлога документов должностными лицами Госкомрезерва, компании «Укрресурсы» и «Промышленно-финасового объединения «Интер-Энерго». В результате их действий Министерству обороны Украины был нанесен ущерб на сумму около 40 миллионов гривен. По данным следствия, в 2002 году по распоряжению Верховной Рады из Госкомрезерва оборонному ведомству были отпущены в долг 24 000 тонны авиационного топлива. Однако министерство не расплатилось, и Госкомрезерв передал права на требование выплаты долга компании «Укрресурсы», а последняя нелегально передала их ЗАО «Интер-Энерго». Акционерная компания через суд взыскала с Министерства обороны компенсацию за топливо в сумме 36,8 млн грн, после чего исчезла вместе с деньгами, которые не вернулись ни Госкомрезерву, ни в бюджет.

В связи с этим 5 июля было возбуждено, а уже 20 июля закрыто дело против председателя правления «Интер-Энерго» Дмитрия Крючкова, который занимал в то время должность заместителя председателя Государственной администрации в Ривненской области. Зато 22 июля Генпрокуратура возбудила дело против Николая Песоцкого, экс-председателя Госкомрезерва (уволен в феврале нынешнего года). Очевидно, Крючков «сдал» Н.Песоцкого, выставив себя жертвой хитроумного высокопоставленного комбинатора. Песоцкий и Крючков на 6 сентября были приглашены в Генпрокуратуру. В Генпрокуратуре Крючкова допросили, как свидетеля, а Песоцкому предъявили обвинение и задержали. Дело против Песоцкого возбуждено по ч.2 статьи 364 Уголовного кодекса (злоупотребление властью или служебным положением), предусматривающей наказание в виде лишения свободы на срок от 5 до 8 лет. С конфискацией.

Очевидно, г-н Песоцкий был готов именно к такому развитию событий, так как намерения следствия в отношении подследственных в Украине никогда не являлись тайной. Оказавшись в камере, Николай Федорович мене чем за сутки «написал» и передал в СМИ открытое письмо Президенту Украины — безупречное стилистически и юридически выверенное. В этом письме эпистолянт всю вину за свои несчастья возложил на происки недоброжелателей, которых, будучи главою Госкомрезерва, «отшивал», не давая красть государственное имущество. Среди этих неназванных недоброжелателей Песоцкий выделил неких товарищей, которые настоятельно просили его «поделиться» дешевым сахаром из Госрезерва (Порошенко, что ли?). Более чем прозрачный намек задержанного чиновника, наверное, на Банковой был воспринят с пониманием, и Песоцкий тут же оказался на свободе. Предоставив своим адвокатам доказывать следствию версию, что злополучные бумаги, якобы подписанные Николаем Федоровичем, на самом деле подписаны не им: мол, подпись сфальсифицирована.

Так ли это на самом деле — должно ответить следствие.

Нам же интересны следующие строки из открытого письма Н.Песоцкого, проливающие свет на «сумерки» государственных «закромов»: «У квітні 2003 року мені довелося прийняти величезне господарство, з якого роками лише забирали матеріальні цінності, посилаючись на «економічні потреби держави». І це — загальновідомий факт. Саме тому я хочу сказати, вельмишановний Вікторе Андрійовичу, що під час мого головування державні запаси жодного разу не надавалися у так зване тимчасове позичання, коли з комор забирали десятки й сотні тисяч тонн товарно-матеріальних цінностей, посилаючись на урядові рішення, а потім не повертали ні продукцію, ні гроші за неї. Іноді, відмовляючи у так званих позичаннях і захищаючи свою принципову позицію, мені доводилося протистояти жорсткому тиску зацікавлених осіб або організацій, адже дехто за попередні роки звик ставитися до державної добра як до свого власного».

Насколько был искренен Н.Песоцкий, отписывая Президенту, пусть выясняет следствие. Но факт: Николай Федорович почему-то очень боялся покинуть кресло руководителя Госкомрезерва с приходом к власти «новой команды». В конце января Песоцкий учинил демарш: он уволился со всех должностей в СДПУ (о), членом которой являлся. Он «вдруг» понял, что руководство партии — «авторитарное»! И это говорил 48-летний муж Песоцкий, который занимал должности заместителя председателя СДПУ(о), члена политбюро, секретаря Луганского обкома СДПУ (о) — с 1996-го года!

На момент вступления Н.Песоцкого в должность (март 2003-го года) общая сумма дебиторской задолженности в Госкомрезерве превышала 3 миллиарда гривен. А вместе со штрафными санкциями — составляла и вовсе заоблачную цифру: около 11 миллиардов. Причем самые большие долги приходились на предприятия, которые курирует Минтопэнерго, — 2,5 миллиардов. 724 миллиона гривен закромам Родины должен был НАК «Нафтогаз України». Долг «Хлеба Украины» составляет чуть больше 200 миллионов, но с учетом штрафных санкций — все 1,5 миллиарда.

Немалая «заслуга» в формировании гигантских долгов «Госкомрезерву» принадлежит Евгению Червоненко. Который возглавил это хлебное место в июне 2000-го, в бытность В.Ющенко премьер-министром Украины. И с треском «слетел» с поста, будучи обвиненным в махровой коррупции.

Е.Червоненко: не хлебом единым

Пока Евгений Альфредович возглавлял Госкомрезерв, некое ЗАО «Агроинвест-Групп» пользовалось особой любовью указанного ведомства. Неудивительно: в числе владельцев фирмы-фаворита был замечен некий Червоненко Игорь Альфредович — родной брат Евгения. Позднее Генпрокуратура возбудила по этому поводу уголовное дело. Но Е.Червоненко отделался тем, что, громко обвинив украинскую юстицию в антисемитизме, отказался дать подписку о невыезде. Как только пахло жареным, Евгений Альфредович всегда разыгрывал карту «национального вопроса»: «евреев бьют!», и все тут…

Манипуляции Червоненко с зерном из Госрезерва привели Украину к хлебному кризису. Но мало кто знает, что не только зерном пробавлялся Евгений Альфредович на посту председателя Госкомрезерва. В распоряжении «Украины криминальной» — эксклюзивные данные об обширной противоправной деятельности Червоненко в этом ведомстве.

Летом 2001 года на стол Президента Украины Л.Кучмы легла докладная записка. Прилагавшиеся к ней документы однозначно подтверждали: в Госкомрезерве опять воруют. При непосредственном участии нового председателя госкомитета Червоненко Евгения Адольфовича. Его подельники — заместитель З.Афтаназив, бывший первый заместитель председателя В.Бречко, генеральный директор госпредприятия «НПО -Либідь» — А.Авдеева и прочие.

Позволим себе роскошь цитирования избранных мест, проливающих свет на механизм «отчуждения» народного достояния:

«… На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.99 № 2307 «Про забезпечення сільгосптоваровиробників пально-мастильними матеріалами в 2000 році» та згідно з листом Держкомрезерву від 28.02.2000 № 8-7/2000 на ДП «НВО-Либідь»

забезпечити її переробку та відпуск нафтопродуктів сільгоспвиробникам.

Між Держкомрезервом та ДП «НВО-Либідь» був укладений договір № юр-7/7-2000 від 29.02.2000, на підставі якого Комітетом було перераховано ДП «НВО-Либідь» 249,4 млн. грн., для використання на придбання нафти та для розрахунків за її переробку. Вироблені нафтопродукти ДП «НВО-Либідь» повинно було реалізовувати обласним операторам за рознарядкою МінАП та Держкомрезерву.

Незважаючи на викладене, без наявності відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, генеральний директор ДП «НВО-Либідь» Бречко Віктор Миколайович, перевищуючи владу, дав вказівку 02.08.2000 провести конкурс по реалізації мазуту топкового М-100 в кількості 86,3 тис. тонн, виробленого на AT «Укртатнафта» та AT «Нафтохімік Прикарпаття» із закуплених за державні кошти обсягів нафти.

За результатами конкурсу були прийняті пропозиції ТОВ «Мавекс» (м.Луцьк), яке подало заявку на купівлю 34,5 тис. тонн мазуту, та фірми «Inosa Group Corp» (Geneva, Svvitzeland) — на 47,3 тис. тонн. Середньозважена конкурсна ціна мазуту, який відпускався з AT «Нафтохімік Прикарпаття» (м.Надвірна), склала 579,42 грн./тонну, з AT «Укртатнафта» (м.Кременчук) — 570,66 грн./тонну, з AT «Ексімнафтопродукт» (м.Одеса) — 635,16

грн./тонну.

Слід відзначити той факт, що вартість обсягів мазуту проданих на тендері значно нижче ринкових. Зокрема, згідно з матеріалами тижневика «АПК — Інформ» № 31 від 31.07.2000 станом на 27.07.2000 ціна на мазут топковий марки М-100 на AT «Укртатнафта» становила 720 грн./тонну, а на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» — 750 грн./тонну.

Тобто, продаж мазуту на тендері по заниженій ціні є протиправним, і продиктований виключно намірами керівництва Державного агентства з управління державним матеріальним резервом та ДП «НВО-Либідь» отримати значні прибутки, зокрема, у валюті. Це також підтверджується тим, що задовго до проведення тендеру по реалізації мазуту, а саме 18.04.2000, ДП «НВО-Либідь» з ВАТ «Ексімнафтопродукт» був укладений контракт № 23 предметом якого є «перевалка» експортних нафтопродуктів (мазуту М 100) обсягами 60 тис. тонн щомісяця.

В той же час, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.99 № 2307 передбачено реалізацію отриманих нафтопродуктів виключно сільськогосподарським товаровиробникам та цукровим заводам.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок; що продаж на експорт мазуту, виробленого під постанову КМУ № 2307, фактично є перевищенням влади з боку керівництва ДП «НВО-Либідь» та Державного агентства з управління державним матеріальним резервом».

Как «БРИКнулось» зерно

ЗАО «Агроинвест-Групп», увы, было не единственным «контрагентом» Е.Червоненко в деле освобождения закромов Отечества от стратегического запаса зерна. «Зерно «брикнулось!» — злословили подчиненные Е.Червоненко, безучастно наблюдая за проделками одесского ООО «Брик», пользующегося полным расположением председателя Госкомрезерва к этой коммерческой структуре. И снова — цитата:

«ТОВ «Брік» (м.Одеса) листом від 29.06.2000 № 46 звернулося до керівництва ДАК по матеріальних резервах з проханням відпустити для оновлення запасів зерна держрезерву в якості тимчасового позичання 2000 тонн пшениці продовольчої 3 класу з Хлібної бази № 77 (Одеська область), що належить до системи держрезерву. Також вказаним листом комерційна структура гарантувала повернення запозичених обсягів зерна до 01.09.2000.

Слід відзначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2000 № 194 Червоненка Є.А. було призначено на посаду голови правління ДАК по матеріальних резервах, а сама Компанія як юридична особа так і не була створена. Тобто, не маючи відповідних повноважень на відпуск в позичання зерна держрезерву, Червоненко Є.А. поставив на вказаному листі наступну резолюцію: «Не заперечую при економічній доцільності держрезерву».

Згідно з вищевказаною резолюцією заступником генерального директора ДП «НВО-Либідь» Авдєєвим О.Ю. 30.06.2000 був укладений договір № 471 з ТОВ «Брік» на відпуск з держрезерву 2 тис. тонн. зерна в якості тимчасового позичання. На підставі нарядів, виданих ДП «НВО-Либідь», зазначеній комерційній структурі з Хлібної бази № 76 (Миколаївська обл.) було протиправне відпущено 1198,71 тонн (пшениця 3 класу — 876 тонн, 4 класу — 322,71 тонн) зерна держрезерву та 799,4 тонн (пшениця 4 класу) з Хлібної бази № 77 (Одеська обл.).

Слід зазначити, що зерно пшениці не входить в запланований перелік матеріальних цінностей держрезерву, що підлягають освіженню в 2000 році. Крім того, в порушення п.5 СТ.12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та п.14 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 № 1129, відпуск в порядку тимчасового позичання матеріальних цінностей держрезерву на строк не більше 6 місяців здійснений структурою, яка не є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління держрезервом, без погодження з Мінекономіки».

На хлебушек… с маслицем

А еще была афера с поставкой в Госкомрезерв масла сливочного:

«…Між ДП «НВО-Либідь» та ТОВ «Торговий дім Хрещатик» 08.09.2000 був укладений договір № 766 предметом якого є закладка до держрезерву 2 тис. тонн тваринного масла

Підставою укладання договору обміну став лист ДП «НВО-Либідь» від 29.08.2000 № 2447, підписаний генеральним директором Авдєєвим О.Ю., на адресу Агентства. В цьому листі зазначено, що цінові пропозиції товаровиробників на постачання масла до держрезерву становили 8,5-і 0,5 грн./кг, а тому кон’юнктура на ринку не сприяє проведенню тендеру, оскільки закупка вказаного виду продукції по завищеній ціні є небажаною. Враховуючи, що до ДП «НВО-Либідь» листом від 28.08.2000 № 20-08 надійшла пропозиція від ТОВ «Торговий дім Хрещатик» щодо проведення закладки 2 тис. тонн масла в обмін на відпуск 13 тис. тонн дизпалива, вказана товарообмінна операція ніби-то дозволить заощадити більше 2 млн. державних коштів. На вказаному листі стоїть резолюція голови Агентства Червоненка Є.А.: «Не заперечую».

18.09.2000 між вказаними вище структурами була укладена додаткова угода до договору № 766, згідно з якою з держрезерву відпускається 11799,949 тонн дизпалива по ціні 1400,04 грн./тонну в обмін на закладку до держрезерву 2 тис. тонн масла тваринного по ціні 8,26 грн./кг. Крім того, п.2 додаткової угоди передбачено можливість попереднього «переміщення» на адресу ТОВ «Торговий дім Хрещатик» дизпалива під фінансову гарантію з подальшим розбронюванням пального після закладки масла до держрезерву та надання актів форми Р-11.

В період з 19 по 28 вересня з комбінатів держрезерву «Зірка», «Естафета», «Планета» на адресу вказаної комерційної структури «переміщено» 10118,46 тонн дизпалива. Крім того, додатково розброньовано і відпущено 1681,49 тонн (…) Слід відзначити, що ринкова вартість дизпалива станом на 18.09.2000 (прейскурант цін «ТД «Укртатнафта») становила 1970 грн./тонну, а починаючи з 26.09.2000 — 2000 — 2230 грн./тонну (інформація відділу прогнозування цін Агентства)».

Если сравнить стоимость отпущенного коммерсантам дизтоплива со стоимостью сливочного масла, которое поступало в Госрезерв «по бартеру», получим ущерб, нанесенный государству. Таким нехитрым образом Черконенко и компания положили на «свой бутерброд» не меньше 8 миллионов гривен — только «на маслице». Каким образом? Не вопрос:

«…За наявними даними, обсяги дизпалива, які зберігалися на комбінаті держрезерву «Планета» (с.Ков’яга, Валківський район, Харківська область) і ніби-то були «переміщені» на адресу ТОВ «Торговий дім Хрещатик», вказаною структурою реалізуються по ціні 2100 грн./тонну фірмі «Харківський регіональний контракт» (м.Харків).

Святая дружба: Альфредыч и Бакай

«…Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.97 № 1138 «Про заходи щодо забезпечення підприємств Міністерства енергетики природним газом» Держкомрезервом в грудні 1997 — січні 1998 року були укладені договори на тимчасове запозичення природного газу держрезерву енергогенеруючими компаніями (ДАЕК «Західенерго», ВАТ «Дніпроенерго», ВАТ «Центренерго», ВАТ «Донбасенерго»). Вартість відпущеного газу держрезерву становила 81,8 доларів США за 1 тис. куб. м.

Згідно з договорами про переказ боргу, укладеними в лютому 1998 року ЗАТ «Барі» прийняло на себе зобов’язання вказаних енергогенеруючих компаній перед Комітетом за раніше укладеними договорами на запозичення газу. Загальна сума заборгованості ЗАТ «Барі» перед Держкомрезервом станом на 21.02.98 становила 2626,838 млн. куб. м. газу на суму 414 644 959,81 грн. (вартість газу становила 157, 850 грн./тис. куб. м., курс долара США- 1,9297)».

Худно-бедно, но «Бари» рассчитывалась с Госкомрезервом. Правда, сверка расчетов за отпущенный газ, проведенная с приходом Е.Червоненко на должность в Госкомрезерв, показала существенную недостачу: «Бари» задолжало государству газ на круглую сумму. И что же?

«… Листом від 14.02.2000 № юр/710 Держкомрезерв виставив претензію ЗАТ «Барі» на суму 182 731 528,16 грн. за невиконання умов договорів про переказ боргів, з пропозицією перерахувати на рахунок Комітету вказану суму, в тому числі вартість непоставленого природного газу — 117 396 082,46 грн.. Слід відзначити, шо пунктом 7.3 кожного з договорів про переказ боргу передбачено, що вони не тягнуть за собою зміну попередніх, тобто, ЗАТ «Барі» повинно здійснити закладку газу до держрезерву в повних обсягах, а коштами сплатити лише плату за користування товарним кредитом.

Таким чином, в разі виконання ЗАТ «Барі» вимог претензій колишнього Держкомрезерву, шляхом перерахування 117 396 082,46 грн. замість поставки газу до держрезерву, державі будуть завдані збитки в сумі близько 560 млн. грн., внаслідок зростання вартості природного газу в порівнянні з часом його відпуску з держрезерву.

В ході подальшого розвитку вказаної ситуації стало відомо, що листом від 01.11.2000 № юр/7502 Державне агентство з управління державним матеріальним резервом направило позовну заяву до арбітражного суду м.Києва щодо зобов’язання ЗАТ «Барі» повернути 1 519 903 тис. куб. м. газу до держрезерву та стягнення з останнього 6 637 404,47 грн.

19.12.2000 у арбітражному суді м.Києва відбулося засідання та розгляд вказаного вище питання. При цьому, юристи, які представляли інтереси Агентства, отримали від Голови Агентства Червоненка Є.А. та Першого заступника Голови Агентства Бречка В.М. вказівку займати пасивну позицію під час засідання. Це пояснюється тим, що керівництвом Агентства в особі Червоненка Є.А. та Бречка В.М. була досягнута певна неофіційна домовленість з представника ЗАТ «Барі».

На судовому засіданні представники ЗАТ «Барі», використовуючи різні приводи, відстоювали свою позицію щодо погашення Агентству заборгованість за газ коштами в сумі лише 117 396 082,46 грн. без повернення газу. В той же час, юристи Агентства доводили необхідність закладки до держрезерву 1 519 909 тис. куб. м. газу та сплати 6 637 404,47 грн. в якості плати за користування позикою.

Рішенням арбітражного суду м.Києва від 28.12.2000 по справі № 5/325 позов Агентства було задоволене лише частково, зобов’язавши ЗАТ «Барі» повернути до держрезерву природний газ на суму лише 117 396 082,46 грн. по ціні 81,8 доларів США за 1 тис. куб м. в національній валюті по курсу НБУ на дату закладки газу, та сплатити 6 387 404,47 грн.за користування позикою».

Кому прощал долги «главнокомандующий» Госкомрезерва Е.Червоненко, разыгрывая спектакль с «непредвзятым» судом? Совместное украинско-швейцарское предприятие ЗАО «Бари» (Киев) — безраздельная вотчина Игоря Михайловича Бакая, на тот момент — председателя НАК «Нефтегаз Украины». Расцвет СП «Бари» пришелся на 1997-1998 годы, когда ее патронировали руководитель парламентской фракции «Возрождение регионов» Александр Волков и близкий к нему И.Бакай. Последний и создал это совместное предприятие, входящее в группу «Финансы и кредит» (фактические владельцы группы — народные депутаты Константин Жеваго и Алексей Кучеренко). «Бари» стало основным агентом по расчетам товарами и услугами за потребленный Украиной туркменский газ. Газ, который «бакаевцы» разворовали.

Вот так — за счет государства — улаживали свои делишки «чисторукий» Альфредыч и «гонимый» Игорек. Продолжение — следует?

Ярослав Грушевский, «УК»

Читайте также: