ГАИ массово фальсифицирует протоколы. Судьи массово фальсифицируют решения суда

10.02.2009 относительно меня ГАИ был составлен протокол и постановление об уплате штрафа в 255 гривен. Протокол мне составили по тому случаю, что я будто бы не пропустил пешехода. На самом деле все это было "вилами по воде писано", поскольку никакого пешехода не было, и меня вообще остановили за 150 метров от предполагаемого места нарушения (сотрудники ГАИ "дежурили" еще и на частной машине). Никаких объяснений пострадавшего пешехода, конечно-же, тоже не было. Плюс гаишники мне угрожали отобрать права, грубили, то есть морально на меня давили.

10.02.2009 относительно меня ГАИ был составлен протокол и постановление об уплате штрафа в 255 гривен. Протокол мне составили по тому случаю, что я будто бы не пропустил пешехода. На самом деле все это было "вилами по воде писано", поскольку никакого пешехода не было, и меня вообще остановили за 150 метров от предполагаемого места нарушения (сотрудники ГАИ "дежурили" еще и на частной машине). Никаких объяснений пострадавшего пешехода, конечно-же, тоже не было. Плюс гаишники мне угрожали отобрать права, грубили, то есть морально на меня давили.

До районного Суду  Залізничного району м.Львова

                                           Від Тузяка Романа Васильовича, 79022м.Львів, вул. Дальня 7/2

                                        На постанову №ВС 047519 від 09 лютого 2009 року, винесену

                                               Прапорщиком ДАІ Кудервілем В.Г.м.Львова, вул.Городоцька 124

                                               У справі про адміністративне правопорушення

                                               Передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України

Адміністративний позов

Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з наведенних нижче підстав.

9 лютого 2009 р. я, громадянин України Тузяк Роман Васильович, керуючи власним транспортним засобом ЗАЗ-1103 (держ.номерний знак ВС 1467 АТ) близько 15.00 проїзжав по вул. Патона в напрямку ТЦ «Арсен». На пішоходному переході біля зупинки по вул. Патона 2, я пригальмував, як того вимагають ПДР, пропустивши пішохода, що переходив дорогу з правої сторони, і продовжив рух. Інші пішоходи на переході не знаходились. Проїхавши 100 метрів, я повернув наліво і заїхав в двір будинку вул.Патона 31. В цей момент перед мною різко зупинився автомобіль Ford Sierra сірого кольору без опізнавальних знаків (як вияснилось пізніше, це приватний автомобіль співробітника ДАІ), з якого вийшли два інспектори ДАІ і підійшли до машини. Ніхто з інспекторів не представились згідно інструкцій, а одразу почали чинити на мене моральний тиск. Вони виражались грубо, підвищували на мене голос (особливо «товариш» сержант). З їхніх слів, я, керуючи транспортним засобом не дав дороги невідомій жінці з сумками, при чому я проїхав у неї «під носом». Коли я їм говорив, що ніякої жінки там не бачив і її там взагалі не було, вони мені повідомили, що вона там стоїть, чекає і готова дати свідчення проти мене. Інспектори «запропонували» проїхати на місце події, і я погодився. Мені і самому стало незручно, бо у мене ніколи в житті подібних випадків на дорозі не було, і якщо б я дійсно не побачив цієї жінки, я був готовий перед нею попросити пробачення. Тож працівники ДАІ,  забравши мої документи сіли в машину, але замість того, щоб поїхати на місце і поговорити з жінкою, за невідомих мені причин не стали цього робити. Замість того, прапорщик Кудервіль В.Г. вийшов з машини, і сказав, щоб я пересів до них в автомобіль. В автомобілі вони удвох з сержантом далі продовжували морально на мене тиснути. Вони перевірили мої документи через базу, повідомили про те, щоб мені добавили штрафний бал (не знаю що це означає, але передали по рації поставити «плюс» навпроти мене). Коли я запитав, чи поїдемо ми накінець поговорити з «постраждалою», мені нічого не відповіли, зате розповіли, що за таке порушення ще можуть відправити мої права на перездачу. Я врешті запитав, чому вони так зухвало поводяться і для чого діють такими методами, але мені знову таки нічого не сказали, мотивуючи тим, що робота в нас така. Накінець я їм сам запропонував скласти протокол, оскільки якщо і дане порушення мало б місце, то за таке порушення мене не мають право позбавити прав. Прапорщик Кудервіль В.Г. склав протокол, в якому я пояснив що я не бачив пішохода що наближався до переходу. Також мені дали копію постанови № ВС 047519 (за якою я повинен заплатити адмінстягнення у вигляді штрафу розміром 255 гривень), але видати на руки копію протоколу (як того вимагає Закон), чомусь «забули». Як мені пояснили, зі мною ще «по-людськи» обійшлись тому що виписали невеликий штраф. Однак дана сума для мене є немалою, враховуючи моє скрутне фінансове становище, зумовлене кризою. Я не пропонував працівникам ДАІ залагодити цю справу «іншими методами», оскільки я правопорядний громадянин і не відчуваю за собою жодної вини. Я сам запропонував їм скласти протокол, тому що терпіти моральний тиск я більше не міг. Я повідомив, що цей протокол в будь-якому випадку я направлю на розгляд Суду. Мені сказали, що це моє право. Яким я і хочу скористатись.

Я прошу звернути Суд на дані обставини цієї справи:

1. У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу

2. П.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не снувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, передіченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.

3.  Прошу суд звернути увагу і на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, – не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

                                                                                                          З повагою,

Тузяк Роман Васильович

30 квітня 2009 року

Позов складений на трьох сторінках

Додатки до позову:

1. Копія постанови ВС 047519 по справі про адміністративне правопорушення, виданої мені працівником ДАІ
2. Посвідчення водія ІНВ 003206
3. Талон до посвідчення ІНВ 003206
4. Технічний паспорт автомобіля

Роман Тузяк, читатель «УК», Львов