Неочевидні речі, які треба знати і вміти на війні для тих, хто ще не воював, але скоро може

За час своєї служби в армії я стала свідком такої кількості випадків безпорадності та непристосованості до життя, що вже скоро почну задумуватися про те, що далеко не всім чоловікам має бути доступне виборче право.

Тому народилася потреба тексту про неочевидний лікнеп по війні, де спробую описати неочевидні речі, які треба знати і вміти на війні для тих, хто ще не воював, але скоро може. Бо ми, хворі атошнікі, які псують вигляд мирних міст, потихеньку закінчуємось. У стрічці ФБ некрологів більше, ніж реклами. Ну але це ліричний відступ, думка в тому, що можуть мобілізувати й тих, кого раніше оминала ця доля. А враховуючи рандом і западло наших військкоматів, мобілізувати можуть і зовсім не придатну до військової служби людину, лишивши придатного в резерві.

Марічка Іскровська. Фото з Фейсбука авторки

Отже, почнімо. Не буду заглиблюватися в деталі по кожному пункту, щоб не створювати 285-й пост про тривожний рюкзак. Сподіваюся, що кому треба, сам заглибиться в тему.

Перше, що потрібно запам’ятати: так, в ідеальному світі зі стандартами НАТО і рожевими єдинорогами армія видає вам все, аж до статутних окулярів для зору. В реальності – хрін там. Так, вам, найімовірніше, видадуть комплект форми, броню (якщо ви ТрО – то не найафігеннішого класу), берці “Талани” і кепку, але в мене в підрозділі є люди, які досі чекають, коли державонька видасть їм підсумки та інші плюшки. Ходять без аптечок в Лисичанську, бо “ЗСУ обязане”. А навіть начинка дорога для аптечок є, замов тільки підсумок(ми всі на війну потрапили далеко не одразу, дуже довго жмихували по різних базах, навіть на злагодженні можна було спокійно замовити посилку і забрати її на НП).

Тому вибір не інфантильного сонечка, а дорослої людини – це подбати про свій добробут самостійно. Навіть в тилу ви будете отримувати 30к, достатньо, щоб по мінімуму спорядитися. Крім того, особисто для мене плюсом своєї снаряги над (міфічною) виданою є те, що за її пройоб з мене не спишуть у 100500 кратному розмірі перед дємбєлєм. В спорядження входять не тільки підсумки-рпски, а і спальник, каремат, рюкзак та інші незамінні речі.

Наступний пункт – взуття. Особливо якщо у вас не стандартний розмір. “Талани” уже кращі, ніж були на початку їх шляху як статутного взуття, але все ще парять ноги й взагалі вєщь на любителя. Пара гарного взуття – це інвестиція, за яку вам подякують ваші ноги незалежно від того, підете ви в армію чи просидите на роботі всю війну, а після закінчення на радощах підете в похід Карпатами.

Далі – побут. Я десять разів собі подякувала за звичку ходити в “Горгани” (магазин туистичного спорядження – прим. УК) і строїти глазки симпатичним продавцям там, ну і не виходити з магазину з пустими руками, бо невдобно. Компактнєйші рушники, газові пальники, портативний душ (о, боги, дякую цивілізації за цей винахід!) значно полегшують ваше повсякденне життя в польових умовах. Так, ви не будете 24/7 вибивати двері з ноги й збивати стінгерами вертушки. Вам треба буде готувати їсти, прати й митися(хоча є люди, які цей пункт ігнорують, підвид chuckhan armijski vulgaris). Продумайте собі такі речі, як гумові капці для душу, порошок для прання в міні-упаковці, спрей від комарів та інше мильно-рильне і туристичне.

Наступним пунктом пропишу здоров’я.

Ваш взводний/ротний медик – це найчастіше людина без медичної освіти, завданням якої є засунути вам в носа назофарингеальну трубку, заткнути дірку у вашому м’ясі гемостатиком, втикнути вам катетер з системою (можливо, у мене це виходить досить погано, наприклад) і евакуювати нафіг до професійних лікарів. Він не має таскати з собою медикаментів від всіх можливих срачок-пердячок, це бойова одиниця, а не мобільна безкоштовна аптека.

Зробіть собі запас ліків. Уявіть, що йдете в тривалий похід або їдете в країну зі всратися наскільки дорогою медициною, і затартесь відповідно. На випадок всякої повсякденної фігні, типу застуди/отруєння/забою. Для тих додіків, які не знають, що приймають, бо це контролює мама/дружина – а таких багато – візьміть і поцікавтеся, які ліки і з якою частотою вам потрібні. Особливо стосується всякої фігні від серця і від тиску, бо стрілець-санінструктор без медичної освіти може сприйняти задачу буквально, і дасть щось таке чи в такому дозуванні, що тиску не буде. Взагалі.

Особисто я брала з собою запас ліків, які мені потрібні щодня, із розрахунку на три місяці, і при виїзді в цивілізацію стараюся поповнювати запас.

Слідкуйте за тим, що їсте. Від самої мівіни ваш шлунок скоро гегне. Розбавляйте її нормальною кількістю білка і хоч якоюсь клітковиною. Якщо знаєте, як грамотно дозувати – спортивне харчування в допомогу, але пам’ятайте, що це не заміна їжі і що надлишок порошкової їжі гробить нирки.

Також тема, яка стосується вашого здоров’я в довготривалій перспективі – ФІЗО. Бронік вбиває спину. Спання сидячи в машині вбиває спину. Копання вбиває спину. Ящики з БК капець як вбивають спину. Всякі диклофенаки, навіть в уколах, не лікують спину. Взагалі нічого у світі, крім труни, не вилікує вам спину, якщо проблеми вже є.

Спосіб полегшити стан або уникнути подальших проблем – це розвинути м’язовий корсет, щоб навантаження на війні не стали шоковими. Для цього треба займатися і перед війною, і за можливості навіть під час. Крім того, з сильними м’язами набагато легше бігати, ходити, падати і переносити інші тяготи військової служби. Для вправ в допомогу ютуб і тренери.
По матеріальному пройшлись, тепер ваші навички.

Є один прийом, який ми можемо протиставити москалям. Включайте мозок. Так, армійська система придумана з розрахунку на найтупішого солдата, але якщо ви не хочете підставити своїх побратимів та/або бути морально знищеним командиром – включайте мозок.

Навчіться нормально не палівно говорити по рації, щоб не ставати позаштатним коригувальником противника, і у вас відпаде потреба в супермегазахищеному з’єднанні. Дізнайтеся, що таке таблиця сигналів і позивних і використовуйте ці знання. В межах свого внутрішнього каналу можете придумати свої шифри, відомі тільки вам.

Навчіться орієнтуватися по карті і компасу. В ідеалі почитайте, як коригувати вогонь арти, бо, якщо така змога вам випаде – це найдоступніший шанс для звичайного зольда стати дотичним до мінусування русні.

Знайдіть методичку по ТССС (Tactical Combat Casualty Care – надання медичної допомоги пораненим в умовах бою) для всіх бійців і вивчіть її краще, ніж табличку множення. Коли буде фонтанувати кровіща, яка змішуватиметься з болотом і гамном, ви навряд згадаєте хаотичні розповіді про першу допомогу з ОБЖ (Основи безпеки життєдіяльності – прим.УК) за 10 клас, тому зубріть алгоритм, щоб було за що чіплятися в критичній ситуації.

Прогляньте відео по стрільбі з тих видів зброї, які є у вашому підрозділі, хай навіть це не ваша зброя. Ви маєте бути взаємозамінними. І подумки шліть подалі всяких зарозумілих майорів і вище, які кажуть, що вам це не треба, що ви солдат і маєте знати лише свою роботу.

Вивчайте карти місцевості, куди їдете. Скачайте офлайн-карти та корисні додатки типу МілЧату.

Якщо матимете вільний час у небойових умовах (тактичне їблування) задовбуйте своє відділення/взвод на предмет вийти на вулицю відпрацювати той чи інший тактичний елемент. Повірте, більше половини з тих, хто каже, що все і так вміє, буде 20 секунд думати, що таке “контакт на 9”.

Нехай краще ви будете ппц заряджені і половина вам не знадобиться, аніж ви будете безпорадним баластом в підрозділі, або й увесь підрозділ буде таким. І записуватимете сльозливі відео, шо вас відправили на передову, а ви-то думали, що доки школу рейнджерів не закінчимо з відзнакою, нас воювати не пустять.

Некомпетентність часто вбиває, а коли ні – дуже і дуже псує життя і вам, і оточуючим.

Давайте бути вже нарешті дорослими, друзі. Бо задовбало.

Марічка Іскровська

Всі фото з Фейсбуку авторки