Як жінкам уберегти себе від домашнього насильства в умовах карантину

Як жінкам уберегти себе від домашнього насильства в умовах карантину

Через впровадження карантинних обмежень для боротьби з пандемією коронавірусу світом шириться хвиля домашнього насильства і. Про це заявляють світові медіа, політики та правозахисні організації.

Водночас у Національній поліції України кажуть, що не фіксують збільшення фактів вчинення домашнього насильства під час карантину. Так само й у деяких соціальних притулках, які надають прихисток жінкам, безпрецедентно відсутні звернення за цей період. Натомість громадська організація “Ла Страда – Україна” каже, що кількість дзвінків та онлайн-запитів на національну гарячу лінію з питань запобігання насильству суттєво зросла.   Центр прав людини ZMINA розповідає, чому так відбувається і як уберегти себе від домашнього насильства в умовах карантину.

Чому офіційна статистика не показує реальної ситуації

Альона Кривуляк, директорка департаменту національних гарячих ліній і соціальної допомоги громадської організації “Ла Страда – Україна”, каже, що за період із 12 березня до 7 квітня до них надійшло близько 1500 звернень щодо домашнього насильства.

Це на 200–300 звернень більше, ніж до карантину.

“Тому для нас було дивним, що ні офіційна статистика правоохоронних органів, ні гарячої лінії Кабінету Міністрів України за номером 15-47 не показують цього збільшення”, – зазначає експертка.

Так, за інформацією Національної поліції, від моменту запровадження перших карантинних обмежень – із 12 березня до 7 квітня – на телефонну лінію 102 надійшло близько 42 тисяч таких викликів. У середньому за добу це 1,5 тисячі.

До карантину ж, з 1 до 11 березня, поліція отримала близько 18 тисяч звернень, які попередньо кваліфікували як домашнє насильство. Це в середньому 1 600 – 1 650  повідомлень за добу.

Начальник Управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Нацполіції Сергій Альошкін, з огляду на такі цифри, каже, що відомство не зафіксувало збільшення фактів домашнього насильства у зв’язку з карантином.

Він також зауважує, що введення карантинних заходів не впливає на ефективність роботи органів поліції й вони готові оперативно реагувати, якщо кількість таких випадків зростатиме.

Водночас ситуація з реальною статистикою складніша. На цьому наголошує Наталія Решетова, директорка комунальної установи Васильківської районної ради “Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі”.

Вона розповідає, що за тижні карантину до притулку не звернулася жодна потерпіла. Такого за час його існування ще не траплялось.

Утім, відсутність звернень, за словами Решетової, свідчить радше про те, що жінки бояться або не мають можливості піти від кривдника:

Світова статистика показує, що кількість випадків домашнього насильства зросла вдвічі. Ми спілкувались із “Ла Страдою”, які кажуть, що переспрямовували до нас багато жінок. До мене телефонувала співробітниця вінницької поліції, розпитувала про ситуацію, казала, що їх звинувачують у поганій роботі, бо не зросла кількість звернень. Ми намагалися зрозуміти, чому так відбувається, і відповідь лише одна – зараз у жінок немає можливості попросити про допомогу“.

Експертка каже, що зазвичай жінки покидали домівки, коли партнер чи чоловік ішов на роботу:

Коли вона залишалася сама, тоді збирала речі, документи та йшла. Зараз жінка не може навіть зателефонувати, тому що кривдник постійно поруч, може контролювати її. Але жінці треба підготуватися, щоб зробити такий крок – піти. Карантин ще більше ускладнив цей процес.

Те, що кількість дзвінків надалі може зменшуватися, прогнозує Марта Чумало, заступниця голови центру “Жіночі перспективи”:

“Телефонуватимуть лише в крайньому разі. Ми вже зараз помічаємо, що деякі жінки, коли до нас дзвонять, говорять пошепки, переривають розмову, кажуть, що не знають, скільки зможуть ще говорити, і просять не передзвонювати, якщо зв’язок перерветься”.  

Чумало підсумовує: те, що під час карантину кількість звернень до поліції не збільшується, свідчить, що небезпека для жінок, пов’язана зі спробами попросити про допомогу чи покинути житло, відчутно зросла.

Як бути, якщо немає можливості звернутися телефоном

Утім, отримати допомогу в разі домашнього насильства зараз можна й через низку онлайн-сервісів.

Так, із загостренням ситуації МВС запустило чат-бота з протидії домашньому насильству в телеграмі.

За його допомогою можна викликати поліцію і швидку, зв’язатися зі спеціалістами безоплатної правової допомоги для юридичної консультації в онлайн-режимі. Сервіс також містить контакти інших служб допомоги й загальну інформацію про те, що таке домашнє насильство та як протидіяти цьому явищу.

Бот, крім того, може поінформувати щодо повноважень органів і установ, які здійснюють заходи із запобігання домашньому насильству.

Альона Кривуляк зазначає, що, хоча до “Ла Стради” звертаються здебільшого телефоном, у період карантину зросла й кількість звернень онлайн. Отримати консультацію фахівців гарячої лінії можна в скайп-акаунті організації lastrada_ukraine, написати онлайн-звернення на сайті https://lastrada.org.ua/ucp_mod_support_ask_1.html або на електронну пошту info@la-strada.org.ua, а також у фейсбук-месенджер.

Якщо ж є безпосередня загроза життю, варто скористатися мобільним додатком My Pol, який пришвидшує виклик поліції. Його можна завантажити для IOS та Android.

Утім, у ситуації небезпеки для життя чи здоров’я російська адвокатка та правозахисниця Марі Давтян рекомендує жінкам спершу за можливості залишити житло, а вже потім звертатися до поліції.

Що робити, якщо поліція не реагує на звернення

Попри те що правоохоронці кажуть про готовність реагувати на випадки насильства, за словами Кривуляк, понад половину звернень на гарячу лінію “Ла Стради”, 0 800 500 335 або 116 123, стосувалися скарг на бездіяльність поліції на місцях чи неякісне реагування на виклики:

Наші абонентки зіткнулися з тим, наприклад, що патрульна поліція відмовляється виносити термінові заборонні приписи, бо через карантин не може видворити кривдника з приміщення. Є випадки, коли кажуть, що не можуть заходити в житло, й коли дільничні офіцери відмовляють жінок писати заяви.

Так, експертка розповідає, що на гарячу лінію зверталися жінки, чоловіки яких повернулися після заробітків із закордону:

“Вони, зрозуміло, не працюють, тим паче дистанційно, пиячать, тож випадки насильства стають жорстокішими. Натомість під час таких викликів правоохоронці кажуть, що не можуть винести припис, бо людина перебуває на самоізоляції. Радять жінкам самим пошукати, де перечекати”. 

Getty images

Утім, додає Кривуляк, правоохоронцям слід пам’ятати, що смерть від коронавірусу дорівнює смерті від домашнього насильства:

“Ми не можемо зараз говорити, що реагувати варто лише на коронавірус, а потім уже вирішувати всі інші проблеми. Хотілося б, щоб державні структури на місцях реагували якісніше на такі випадки і розуміли, що домашнє насильство – це глобальна проблема, для нашого суспільства зокрема”.

Експертка каже, що “Ла Страда” разом з поліцією давно створили алгоритм того, як діяти в подібних ситуаціях:

“Ми закликаємо жінок, які звертаються до нас і скаржаться на бездіяльність поліції, збирати інформацію про правоохоронців, які прийшли на виклик, знати номери жетонів, у цьому поліцейські не можуть відмовити, попросити назватися, взяти контакти, щоб ми могли передати інформацію органам Національної поліції в Києві, які вже розбиратимуться. Практика показує, що такий алгоритм хоч і не досконалий, але дієвий”.

Кривуляк додає, що захищати себе – це доволі складний процес, який і до карантину потребував зусиль, але тільки жінка може собі допомогти.

Тож експертка закликає жінок, партнери яких вдаються до насильства, не боятися повідомляти в поліцію, адже правопорушника мають притягнути до відповідальності:

“Натомість правоохоронців, які прибувають на виклик, слід просити виписати терміновий заборонний припис. Його видають після оцінювання ризиків: поліцейські повинні мати із собою бланк з питаннями, поставити їх жінці і, з огляду на рівень небезпеки, видати припис. Згідно з ним кривдник має покинути місце спільного проживання строком до 10 днів”.

Під час виклику поліцейські складають адміністративний протокол, жінка також може сама написати заяву.

Надалі вже все залежить від суду і того, наскільки якісно поліція зібрала дані. А з цим є проблеми, зазначає Кривуляк:

Важливо, щоб правоохоронці добре склали протокол, оскільки багато з них суди потім повертають на доопрацювання. Поки діє терміновий заборонний припис, жінка може звернутися до центру безоплатної правової допомоги за номером 0-800-213-103, оскільки, як постраждала від домашнього насильства, вона автоматично має право на безкоштовного державного адвоката”.  

Адвокат водночас допоможе скласти позовну заяву до суду щодо отримання обмежувального припису, який діє до пів року. Такий припис забороняє кривднику спілкуватись із потерпілою, телефонувати їй, намагатися контактувати в інший спосіб чи підходити до її місця навчання або роботи.

Зазвичай суди розглядають такі заяви досить оперативно, резюмує представниця “Ла Стради”.

Чи можливо зараз потрапити до притулків

Супутньою проблемою, яку спричинили карантинні обмеження, каже Кривуляк, став ускладнений доступ до соціальних притулків та квартир. Наразі в Україні діє близько 15 шелтерів, які працюють за міжнародними стандартами.

Утім, більшість із них розташована в обласних центрах, тож жінки з регіонів та сільської місцевості фізично не можуть до них дістатися.

Крім того, є притулки, які не приймають клієнток через пандемію, оскільки ті жінки, які перебували в них до карантину, лишаються й під час. Перепоною також є постанова уряду, в якій заборонено відвідувати установи й заклади, що надають послуги соціального захисту.

Так, наприклад, притулок у Василькові, який очолює Наталія Решетова, не може наразі прихистити жінок, бо немає місць. На початок карантину тут уже було 10 клієнток із вісьмома дітьми.

Та в “Ла Страді” зазначають, що певні притулки продовжили працювати у звичному режимі:

Ми моніторимо діяльність притулків у період пандемії, тримаємо руку на пульсі, аналізуємо ситуацію про те, куди можна потрапити, які документи потрібні. Наприклад, у деяких обов’язковою вимогою є наявність довідки про стан здоров’я та висновків лікаря щодо відсутності ГРЗ – це нормально і правильно.

Кожну ситуацію, коли є потреба конче потрапити до притулку, говорить Кривуляк, у “Ла Страді” вирішують індивідуально: разом з жінкою шукають можливості.

Докладну інформацію з адресами та контактами шелтерів і центрів соціально-психологічної допомоги опублікували на сайті інформаційної кампанії “Розірви коло”. Тут також є дані мобільних бригад, які, зокрема, надають такі послуги на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей.

Так, притулки, створені за підтримки Фонду народонаселення ООН в Україні, працюють у Кривому Розі, Бердянську, Харкові, Одесі, Слов’янську, Херсоні, смт Вороновиця у Вінницькій області та смт Краснопавлівка в Харківській.

Як пережити карантин із кривдником

Утім, реальність, у якій опинилися жінки, диктує свої умови. Так, у “Жіночих перспективах” розповідають, що кілька їхніх клієнток через карантин повернулися до кривдників.

“Серед них і жінки, які давно розлучилися, дистанціювалися. Вони повернулися, бо опинились у скрутній економічній ситуації. Є жінка, яка зовсім нещодавно винайняла квартиру, забрала дітей, але не може сплачувати оренду, бо залишилася без роботи, тож зараз також повернулася до агресора”, – каже Марта Чумало.

Так само й обмеження, запроваджені з огляду на поширення коронавірусу, змушують жінок переживати карантин в одному житлі з агресорами.

Соціальна ізоляція, відсутність можливості в кривдників усвідомлено чи ні знімати агресію (чим раніше, наприклад, могло бути пиво з друзями чи заняття боксом) ведуть до її накопичення. У таких ситуаціях жінка опиняється в більшій небезпеці, а потенційні агресори стають реальними.

Тож і “Ла Страда”, і “Жіночі перспективи” наразі допомагають жінкам розробляти плани безпеки, для того щоб уберегтися у власному помешканні.

Так, ідеться про те, щоб не перебувати під час конфлікту в приміщеннях на кшталт ванної кімнати, де мало місця для маневру, чи кухні, де є гострі предмети. Радять не носити на шиї ланцюжків чи шаликів, вивчити напам’ять хоча б один контакт, за яким можна звернутися по допомогу, зібрати в одному місці оригінали чи копії документів  своїх та дітей, відкласти в схованку частину грошей та ліки, якщо є такі, що їх слід вживати регулярно.

Варто також повідомити сусідів про ситуацію, щоб ті за потреби могли викликати поліцію, спакувати “тривожну” сумку з речами першої необхідності на випадок, якщо доведеться екстрено покинути дім, та заздалегідь продумати план “утечі”.

Окремі фахівці, зокрема російська психологиня, спеціалістка щодо роботи з травмою, насильством та депресією Зара Арутюнянрадять жінкам у жодному разі в момент загострення ситуації не повідомляти кривднику про свої наміри його покинути. За російською статистикою, каже спеціалістка, найтяжчі випадки заподіяння шкоди здоров’ю жінки ставалися тоді, коли вона заявляла, що йде. Тож повідомляти про розрив стосунків варто з безпечного місця.

Наразі певні ресурси дають жінкам поради про те, як уникати сварок. Водночас Чумало до цього ставиться скептично, оскільки, з її досвіду, у ситуації насильства вони не працюють:

“Сварки – це конфлікт, а ми говоримо про насильство. У конфлікті ми маємо рівні за силою дві сторони, але в ситуації насильства перевага на боці кривдника. Як би жінка не пристосовувалась, якщо агресор має потребу принижувати, схильність до насильства, він їх реалізує”. 

Натомість Арутюнян переконує, що в ситуації карантину жінкам слід “маневрувати”:

“Наполягаю, що в насильстві завжди винен кривдник. Але, як би це не суперечило всім моїм звичним порадам та переконанням, зараз я раджу жінкам: пом’якшуйте кути. Жінка, яка роками живе з кривдником, знає всі його слабкі місця і те, як, умовно кажучи, посмажити картоплю, щоб він подобрішав. Мені соромно це казати, це ненормально для сучасної жінки, але зараз немає виходу: прислухайтеся до порад про “ідеальну жінку”, бо йдеться про ваше життя”. 

Такі дії, на переконання психологині, виграють для жінки час, щоб відновити внутрішні ресурси й знайти зовнішні. Але об’єктивно лише відтягнуть неминуче.

Getty images

Водночас Чумало зауважує на тому, що жінкам слід збільшувати простір уваги до себе.

“Складно дібрати загальні поради, оскільки вони завжди індивідуальні. Та слід дбати про свої базові потреби – за можливості треба відновити сон. Заощаджувати внутрішні сили, уникати додаткових факторів стресу, не виснажуватися фізично. Наприклад, розділити хатні обов’язки з дітьми. Психіка сильно пов’язана з тілом, тож воно має бути в здоровій кондиції”, – радить експертка.

Наголошує вона й на тому, що жінкам варто відновлювати контроль над своїм життям та не відмовлятися від щоденних практик. Банально – чистити зуби, вмиватися, приймати душ, накладати крем на обличчя тощо:

“Обговорюємо й те, як жінка може бути чутливішою до себе, уважнішою. Бо часто вона зорієнтована на кривдникові. Треба зробити собі щось приємне. Мінімально – з’їсти щось смачне, за можливості зробити собі подарунок тощо”. 

Експертка рекомендує також зберегти спілкування з людьми, яким жінка довіряє, адже насильство, як і карантин, соціально ізолює: “Це одна зі стратегій здійснення контролю та влади: коли людину позбавляють контактів з друзями, рідними, знайомими. Важливо почати відновлювати такі зв’язки. Це можна робити онлайн, телефоном. Необов’язково говорити про насильство”. 

Чумало підсумовує, що наразі для жінки важливо зосередитися на собі, адже головним завданням є вижити.


Матеріал підготовлено в межах кампанії “Жінки проти пандемії” за підтримки Українського жіночого фонду. ZMINA відповідає за зміст тексту. Інформація, що подана в матеріалі, не завжди відбиває погляди УФЖ. ZMINA також звертає увагу, що домашнє насильство – це негативне явище, яке зачіпає й чоловіків, і дітей, і літніх людей. Водночас, згідно зі статистикою, у 90% випадків постраждалими від нього є саме жінки. 

Автор: Єлизавета Сокуренко; ZMINA 

Читайте также: