За півроку пандемії стало зрозуміліше, як уберегтися від Covid-19. Рецепт зараження

Про це йдеться у статті Wall Street Journal яку переклали та опублікували у виданні ТЕКСТИ.

Через шість місяців після початку коронавірусної кризи зростає консенсус щодо одного з центральних запитань: Як заражаються люди?

З забрудненої поверхні Covid-19 підхоплюють нечасто, кажуть науковці. Й під час побіжних зустрічей з людьми на вулиці коронавірус практично не передається.

Натомість, головний винуватець — близька взаємодія упродовж тривалих періодів. Велелюдні збори, тісні натовпи, погано вентильовані зони та місця, де люди голосно розмовляють — або співають, в одному знаменитому випадку — максимізують ризик.

Ці свідчення допомагають бізнесам та урядам розробляти стратегії щодо відкриття після карантину так, аби захистити громадське здоров’я, водночас запустивши заново економіку. Це включає такі тактики, як встановлення плексигласових бар’єрів та обов’язкове носіння масок у магазинах. Також варто використовувати якісні системи вентиляції — або відкривати вікна, коли це тільки можливо.

ЛЮДНІ ЗБОРИ, ПОГАНО ВЕНТИЛЬОВАНІ ЗОНИ ТА МІСЦЯ, ДЕ ЛЮДИ ГОЛОСНО РОЗМОВЛЯЮТЬ, МАКСИМІЗУЮТЬ РИЗИК

Два нещодавніх великих дослідження показали, що масові карантини — вимога залишатися вдома, заборона зібрань і закриття бізнесів — запобігли мільйонам інфікувань і смертей по всьому світу.

Тепер, знаючи більше, міста й держави можуть запроваджувати таргетоване втручання, не даючи вірусу стартувати заново, кажуть науковці та експерти з громадського здоров’я.

Це означає кращий захист для мешканців будинків для літних людей, а також для сімей, де по кілька поколінь живуть у скупченні. Це також означає наголос на фізичному дистанціюванні та масках і зменшенні кількості зібрань у закритих просторах.

“Ми повинні думати не про закриття, а про способи збільшення фізичної дистанції, — каже Том Фріден, виконавчий директор неурядової ініціативи з громадського здоров’я Resolve to Save Lives. — Це може означати дозвіл на діяльність надворі, дозвіл на ходіння пішки чи приїзд велосипедом до офісу, де всі люди фізично далеко одне від одного, попереднє замовлення та підбір товару знадвору в магазинах та інші інновативні методи, які полегшать відновлення економічної активності без підкидання хмизу до спалаху”.

Рекомендації групи вчених щодо відкриття включають: широке тестування, відстеження контактів, ізоляцію інфікованих людей чи тих, хто перебуває під загрозою інфікування (exposed).

Рецепт зараження:

Важливим чинником передачі хвороби є те, що такі неначебто добропорядні види діяльності, як розмови чи дихання, також утворюють респіраторні часточки різних розмірів, які поширюються вздовж потоків повітря й потенційно інфікують людей поряд.

Установи, що займаються охороною здоров’я, визначили контакт за допомогою респіраторних краплин як основний спосіб передачі Covid-19. Ці великі рідкі краплини можуть передавати вірус від однієї людини до іншої, якщо потрапляють на слизову очей, носа чи рота. При цьому слід зважити на те, що такі частинки падають на землю чи на інші поверхні доволі швидко.

Деякі дослідники також кажуть, що новий коронавірус передається й через аерозолі — дрібніші краплинки, що літають у повітрі довше за великі краплини. Ці аерозолі можна вдихнути напряму.

Можливо, саме так і сталося в ресторані в Гуанчжоу в Китаї, де інфікований відвідувач без симптомів, передав вірус п’ятьом іншим людям, що сиділи за сусідніми столиками. Вентиляція в приміщенні була погана, й вентилятори, що мали виводити повітря назовні, були вимкнені, згідно з дослідженням умов у цьому ресторані. Вірус на аерозолі від дихання чи розмов пацієнта міг накопичитись у повітрі з часом, а сильний потік повітря від кондиціонера на стіні міг допомогти поширити частинки в повітрі, заявляють автори дослідження, яке поки що не оцінили інші науковці (hasn’t yet been peer-reviewed).

Достатня вентиляція в місцях, які відвідують і в яких працюють люди, надзвичайно важлива, каже Югуо Лі, один із авторів цього дослідження та професор Університету Гонконгу. Належна вентиляція — примусове підняття повітря до стелі та виштовхування його назовні та притік свіжого повітря до приміщення — зменшує кількість вірусів у приміщенні, знижуючи ризик інфікування.

Інший чинник — тривалий контакт. Зазвичай його визначають як незахищений контакт упродовж 15 хвилин на відстані менш ніж два метри, каже Джон Брукс, головний медичний посадовець щодо відповіді на Covid-19 в американській урядовій установі Центри з контролю та профілактики захворювань.

Але 15 хвилин і 2 метри — це лише “правило великого пальця”, попередив він. Заразитися можна й за значно меншу кількість часу, якщо вам чхнуть в обличчя — чи при іншому близькому чи тісному контакті, при якому передається багато респіраторних краплин.

Суперпереносники

10 березня, на репетиції церковного хору в штаті Вашингтон, було заражено 87% усіх відвідувачів, — каже Лі Хемнер, епідеміолог департаменту охорони здоров’я округу Скеджіт. Вона також є головною авторкою дослідження, що попереджає про потенційні випадки “суперперенесення”, коли одна чи кілька людей заражують багатьох інших.

Члени хору мінялися місцями чотири рази впродовж репетиції, яка тривала дві з половиною години. Вони були тісно “запаковані” в обмеженому просторі й переважно були літніми людьми — тобто, більш схильними до хвороб. У результаті 53 з 61 учасників репетиції заразилися. Двоє померли.

Тут зіграли сукупну роль кілька чинників, каже пані Хемнер. Співаючи, люди можуть виділяти багато великих і дрібних респіраторних часточок. Співаки також глибоко дихають, збільшуючи шанс вдихання заразних часточок.

Подібна динаміка передачі хвороби може зіграти й в інших місцях, де упродовж тривалого часу посилено дихають або голосно розмовляють: спортзали, музичні чи театральні виступи, конференції, весілля, дні народження.

Із 61 кластера випадків у Японії, виявлених між 15 січня та 4 квітня, багато включали посилене дихання у тісній близькості: вечірки караоке, крики у клубах, голосні розмови в барах, заняття у спортзалах, — ідеться в дослідженні, опублікованому в журналі Emerging Infectious Diseases.

Так званий “відсоток атаки” — відсоток людей, які були інфіковані в конкретному місці чи в конкретний час — може бути дуже високим під час масових подій за участі натовпів людей. А також — у притулках і домівках чи в інших місцях, де багато людей перебувають у тісному та тривалому контакті (в Україні осередками також ставали монастирські общини — Texty.org.ua).

За оцінками дослідження, опублікованого нещодавно в Wellcome Open Research, приблизно 10% людей із Covid-19 відповідальні за близько 80% усіх заражень.

10% ЛЮДЕЙ ІЗ COVID-19 ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА 80% УСІХ ЗАРАЖЕНЬ

Деякі люди з вірусом мажуть мати більше вірусне навантаження, або ж виробляти більше краплин, коли видихають або розмовляють. Або вони можуть перебувати з багатьма людьми в обмеженому просторі з поганою вентиляцією тоді, коли стадія хвороби є найзаразнішою. Про це говорить Джемі Ллойд-Сміт, професорка Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі, яка вивчає екологію інфекційних захворювань.

Але загалом “ризик передачі кожною конкретною інфікованою особою вірусів іншим людям доволі низький”, каже Скотт Дауелл, заступник директора Фундації Білла та Мелінди Гейтс, відповідальний за відстеження відповіді на Covid-19. “На кожну подію суперпоширення є багато разів, коли ніхто не заразився”.

“Відсоток атаки” Covid-19 у домівках коливається від 4.6% до 19.3%, відповідно до кількох досліджень. Він вищий для пари в подружжі — 27.8%, ніж для інших людей, що живуть під одним дахом — це 17.3%, відповідно до одного з досліджень, що проводились у Китаї.

Розанна Діаз живе в трикімнатній квартирі в Нью-Йорку з іще п’ятьма членами родини. 37-літня мама-домогосподарка була 18 квітня госпіталізована з інсультом, який лікарі приписали Covid-19, і продовжувала кашляти, коли її виписали додому через два дні.

Вона просилася додому, бо її чотирилітній син має аутизм і потребував її. Вона зберігала дистанцію з іншими членами родини, прикривала рот, коли кашляла, й часто мила руки. Більше ніхто в квартирі не заразився. “Поки я була хвора, до мене не підходили”, — сказала вона.

Бути надворі загалом безпечніше, кажуть експерти, бо частинки з вірусами швидше розсіюються. Проте великі та малі краплини становлять ризик навіть надворі, коли люди перебувають у тісному та тривалому контакті, — каже Лінсі Марр, професорка Вірджинського технологічного університету, яка вивчає передачу вірусів повітряно-крапельним шляхом.

Ніхто точно не знає, скільки саме вірусів потрібно, щоб людина заразилась — однак нещодавні дослідження дають певні підказки. В одному невеликому дослідженні, опублікованому недавно в журналі Nature, дослідники не змогли культивувати живий коронавірус, якщо в мазку з горлянки пацієнта було менше за один мільйон копій вірусної РНК на мілілітр мокротиння.

“На основі нашого експерименту я припустив би, що для заразності потрібно більше за цю кількість”, — сказав Клеменс Вендтнер, один із чільних авторів дослідження та голова департаменту інфекційних хвороб і тропічної медицини Мюнхенської клініки Швабінг, госпіталю з навчанням інтернів, що належить до університету Людвіга Максиміліана.

Він та його колеги виявили взірці заразних пацієнтів із рівнями вірусу аж у тисячу разів вищими. Це може допомогти пояснити, чому вірус настільки заразний за правильних умов: щоб хворий інфікував іншу людину, може виявитися достатньою і значно менша кількість вірусів.

Зміна політики

На основі цієї картини зараження, що продовжує з’являтися, змінюється політика та деякі приписи. Стандартна процедура — домашній карантин для людини з позитивним тестом.

Деякі міста запроваджують безкоштовне тимчасове житло та соціальні послуги, де заражені люди можуть залишатися на добровільних засадах, щоб не передати вірус членам своєї родини.

Центр з контролю за хворобами США нещодавно закликав американців продовжувати носити маски та дотримуватися дистанції й після відкриття штатів. “Чим ближче ви взаємодієте з іншими, чим довше триває взаємодія, чим більша кількість людей у взаємодії — тим вищий ризик поширення Covid-19”, — сказав Джей Батлер, який відповідає в ЦКХ за відповідь на Covid-19.

Якщо з відкриттям штатів кількість випадків Covid-19 почне різко зростати, то “можуть виявитися знову потрібними ширші зусилля зі стримання — такі як ті, що були запроваджені в березні”, — рішення, що будуть ухвалювати на місцевих рівнях, каже він.

Приписи ЦКХ для роботодавців, робітники яких повертаються до роботи, включають обов’язкове носіння масок, обмеження пересування та користування ліфтами для зменшення ризику, заборону обіймів, рукостискань і вітань “кулак до кулака”.

Установа також пропонує замінити спільні перекуси, кулери та кавомашини на заздалегідь запаковану, одноразову продукцію. А ще — звести пластикові перегородки між робочими місцями, що перебувають ближче за два метри одне від одного.

Нинішні приписи ЦКХ нічого не кажуть про поширення аерозолів, дрібних часточок, у приміщеннях, — сказала Ліза Броссо, консультантка з респіраторного захисту Центру досліджень інфекційних хвороб штату Міннесота.

“Передача аерозолями — страшна річ, — каже вона. — Це ризик, із яким важко впоратись, і він невидимий”. Тому, сказала вона, дуже важливо гарантувати, щоб інфіковані люди залишалися вдома, проте це може бути складним через обмеження в тестуванні.

Тож можуть виявитися необхідними й додаткові протоколи обмеження поширення — такі як забезпечення робітників респіраторами N95 чи іншими засобами особистого захисту, вважає консультантка.

Деякі науковці кажуть, що хоча передача аерозолями трапляється, вона не пояснює більшої кількості випадків. На додачу, несхоже, щоб вірус далеко поширювався в повітрі.

“Якби він поширювався передусім так, як кір або туберкульоз, коли патогени надовго зависають у повітрі, чи якби він поширювався через великі ділянки простору чи через вентиляційні системи — думаю, ми побачили б значно більшу кількість заражених людей”, — сказав доктор Брукс із ЦДХ.

Регулярні забори проб у місцях, де ходить найбільше людей, допомогли б роботодавцям зрозуміти, кого треба тестувати, сказав Дональд Мілтон, професор охорони здоров’я на робочих місцях в Університеті штату Меріленд.

“Скажімо, ви фіксуєте вірус в обід у понеділок у їдальні, — каже він. — Ви могли б зв’язатись із людьми, котрі перебували там у той час і сказати їм, що їм потрібно зробити тести”.

Ерін Бромедж, доцентка з біології Університету Дартмут у Масачусетсі, відповідає на запитання від бізнесів, судових систем і навіть терапевтів після того, як його блоговий допис під назвою “Ризики: знайте їх, уникайте їх” став вірусним.

Суди намагаються зрозуміти, як знову збиратися безпечно, враховуючи, що зазвичай присяжні сидять поряд, адвокати та прокурори говорять із ними зблизька. Терапевти хочуть знову проводити особистий прийом. А бізнеси намагаються зрозуміти, в які типи очищення та запобігання захворюванню інвестувати.

Він радить: витирати поверхні та встановлювати санітайзери на робочих місцях — це добре, проте більші ризики становлять тісні контакти лицем до лиця, а також багато людей у закритому просторі впродовж тривалих періодів часу.

Поверхні, яких часто торкаються, такі як дверні ручки — це ризик, однак вірус швидко деградує. Тож інші поверхні, такі як картонні коробки, викликають менше занепокоєння, каже Бромедж.

“Поверхні й очищення важливі — проте нам не слід витрачати на них половину бюджету, коли вони можуть мати лише невеликий ефект”, — пояснює він.

Фармацевтична фірма Eli Lilly & Co. має власну медичну раду, яка читає останню літературу про передачу вірусу й використовує її для вироблення рекомендацій щодо безпечного повернення робітників компанії до роботи.

Щоб увійти до виробничих потужностей, деякі з котрих нині працюють, науковці мусять натягати на себе багато шарів спорядження для особистого захисту, включно з рукавичками, масками, окулярами та захисними спецкостюмами. Для виробництва ліків це не є чимось ненормальним, каже головний науковий співробітник Eli Lilly & Co. Деніел Сковронскі. “Повітря постійно фільтрується. Є сильний захист”, — каже він.

Місця, про які він переживає — це кімнати відпочинку, роздягалки та контрольно-пропускні пункти, де люди взаємодіють між собою.

Саме в цих просторах компанія тепер запровадила заходи з соціального дистанціювання, різко обмеживши час, упродовж якого ці приміщення відкриті, та кількість людей, яка може перебувати в них одночасно.

Лишилися відкритими всього кілька кафетеріїв — і в них розсадка тепер відбувається з дотриманням дистанції.

Навіть у туалетах кабінки працюють через одну, щоб обмежити кількість людей.

“Ми ніколи не відкриємося більше за рекомендації держави, — каже доктор Сковронскі, натомість “ми часто вводимо більше обмежень за державою, бо ми стежимо за цифрами”.

Авторки: Daniela Hernandez, Sarah Toy, Betsy McKay; оригинал: Wall Street Journal

Переклад та адаптація: ТЕКСТИ