Як російські генерали намагались захистити свої танки “мішками” та “мангалами”, і що з цього вийшло
Готуючи свої танки до війни з Україною, ОПК та ЗС Росії оснастили їх різними видами динамічного захисту (ДЗ) та інших захисних пристроїв. Як це захистило російські танки – у матеріалі видання Defense Express.
Збройні сили Росії провели велику підготовчу роботу до війни з Україною. Усвідомлюючи наявність у ЗСУ сучасного та ефективного західного протитанкового озброєння типу ПТРК Javelin, ще з 2016 р. усі танки (Т-72Б, Т-80БВ та Т-90А), що проходять модернізацію, оснащувалися комплектом додаткового захисту та елементами ДЗ “Реликт”.
Бортові проекції башти отримали додатковий захист у формі блоків ДЗ з елементами 4С24. Корма башти прикривалися екранами з грат проти кумулятивних зарядів.
На борту корпусу навішувалися комбіновані екрани (сталь-гума-сталь) з інтегрованими до них елементами ДЗ “Реликт” 4С23. Захист носової частини корпусу танків Т-80БВМ та Т-90М посилювався повноцінним модулем того ж “Реликта”. На корму монтувалися екрани з грат, аналогічні тим, що встановлювалися на корму башти. З 2016 року їх стали штатно встановлювати на усі танки.
Проте вже у 1990-ті роки стало ясно, що усіх цих заходів було недостатньо для надійного захисту танка. Почалася розробка додаткових модулів ДЗ, що швидко монтуються на танк. Спочатку це були металеві контейнери. Потім для спрощення конструкції було створено тканинні “фартухи” з кишенями під пластини з елементами ДЗ.
Потім для підвищення їх ефективності зробили спеціальні кріплення для їх установки на бортових екранах у формі кутків. Потім вигадали жорсткий каркас. У середині 2010-х років з’явився модуль ДЗ у м’якому корпусі (на Заході його прозвали Soft Case ERA). Суть його була у тому, щоб у бойовій обстановці можна було швидко навісити на бортові екрани додаткові модулі з ДЗ й так само швидко замінити ті, що вийшли з ладу та спрацювали. Для цього придумали чохли трапецієподібної форми з щільної, просоченої полімерами тканини, у які вкладалися пластини ДЗ 2С22 та прокладки, що демпфірують. Чохли за допомогою ременів, просмикнутих через спеціальні петлі навішувалися на борти танка.
У 2021 р. був засвоєний досвід війни у Нагірному Карабаху, де проти вірменських танків та іншої техніки азербайджанською стороною масово застосовувалися боєприпаси турецького та ізраїльського виробництва, що атакують із верхньої півсфери.
У танкові частини, насамперед, Південного ВО та інших, було розіслано циркуляр з інструкцією щодо самостійного виготовлення захисних пристроїв проти таких боєприпасів. Пристрій був схожий на “парасольку” (“козирок”) із сталевого кутового профілю та арматури, що зводиться за допомогою зварювання над баштою танка. Поверх нього планувалося укладати мішки із землею або піском. Передбачалося, що ця конструкція ініціюватиме БЧ боєприпасів ще до зустрічі з основною бронею башти, й тим самим запобігатиме її пробиттю.
Усі ці заходи вселили у свідомість російських генералів надію, що війна з Україною пройде з мінімальними втратами.
Проте усі ці заходи не захищають російські танки. Не допомагають ані “козирки”, ані “мішки з ДЗ”, ні “Реликт”. Американські ПТУР Javelin проламують “козирки”, англійські ракети NLAW пробивають бортовий ДЗ та дах. Виявилися ефективними й українські ПТРК “Стугна”. Таким чином, російські танки найсучаснішої модернізації показують в Україні вкрай низьку живучість.
Про це також говорять їхні втрати (на 27 квітня вони склали за різними даними 571-939 танків, понад 50% яких було знищено).
А до ЗСУ надходять нові та ще більш ефективні західні протитанкові системи, наприклад, ударні одноразові дрони Switchblade та Phoenix Ghost, 155-мм гаубиці з касетними протитанковими та керованими снарядами, РСЗВ HIMARS з такими ж ракетами тощо. Які ж тут “козирки”.
Джерело: “Діфенс Експрес”
