Чи може Україна звільнити Дебальцеве?

Чи може Україна звільнити Дебальцеве?

Дебальцеве – місто, що за мінськими домовленостями нібито розташоване на підконтрольному Україні боці. А насправді – окуповане уже 6 років. Російські гібридні сили атакували його з 25 січня 2015 року, Дебальцеве перебувало під виснажливими артилерійськими і танковими ударами; в ніч з 15 на 16 лютого ухвалили рішення про відступ української армії; до 18-го місто було залишене.

Роман Безсмертий, колишній представник України на Мінських переговорах по Донбасу (2018-2019): Відповідно до домовленостей, які були досягнуті в ніч з 19 на 20 вересня, Дебальцеве та населені пункти поруч мали залишатися під контролем України. Це було прописано навіть в картах сторонами-перемовниками. Попри це, коли вступив у дію Мінськ-2 (12 лютого – ред.), російська сторона продовжила наступ. Що підштовхнуло до цього? Я думаю, всі вже забули, що в цей момент з’явився лист Путіна президентові Порошенкові, де пропонувалися не затверджені домовленостями кордони, а закріпити ті, які були станом на 15 січня. І власне цей лист зірвав усю ситуацію.

Проте, зараз за домовленостями і по «Мінську-1», і «по Мінську-2» Дебальцеве та населенні пункти поруч мають бути під контролем України. І це було затверджено постановою Верховною Ради у березні 2015 року. Що важливо, ця постанова приймалася на виконання четвертого пункту «Мінська-2». Там записано, що не пізніше, ніж через 30 днів, Верховна Рада має встановити перелік населених пунктів, спираючись на лінію розмежування 19 вересня.

– 15 лютого 2015 року було кілька разів порушено домовленості. Почалося «перемир’я», і вже за кілька хвилин – обстріли.

Роман Безсмертий: Якщо я не помиляюся, то в ту добу була застосована зброя, яка була заборонена. Вона була перерахована і в «Мінськ-1», і в «Мінськ-2». Там були названі види озброєння, які не можуть застосовуватися. Вони належали до далекобійної артилерії. І все це застосовувалося. І цифри там були жахливі: за 200 пострілів тільки по самому Дебальцевому.

– Чому Путін взявся саме за Дебальцеве?

Роман Безсмертий: З точки зору тактичної та стратегічної – це ключовий залізничний пункт, а з іншого боку – транспортний вузол. Бо через Дебальцево йшла дорога Донецьк – Луганськ та траса Харків – Ростов. Я вже не кажу про залізницю. Очевидно, що це були ключові позиції. Я розумію, що вони повністю не були реалізовані, бо там виникли розриви на південь та північ, але це лише підтверджує, що плани були – вся «Новоросія». Тому захоплювали транспортні та логістичні розв’язки. І очевидно, що ніхто в Кремлі не звертав увагу на підписані домовленості, і якби не сила опору ЗСУ, то реалізація б плану продовжувалася.

– Чи може питання Дебальцевого зіграти на користь Україні на Мінських перемовинах? Адже це перше порушення Росією домовленостей, і західні партнери це бачили та звинувачували її в цьому.

Роман Безсмертий: Пам’ять в переговорних процесах має працювати. І українська делегація періодична має повертатися до невиконання домовленостей, підписаних угод. Перше – це так звана «лінія розмежування», у це питання входить і Дебальцеве. Друге – протоколи відведення важких та середніх озброєнь, танків та мінометів. Третє – протоколи з розмінування.

– Чому ЗСУ не дали все ж таки відповідь у Дебальцевому?

Михайло Жирохов, віськовий експерт Михайло Жирохов: Це була слабкість українських військових і військового керівництва. Саме середнього гатунку – командувача сектору. Він не дуже з доброї себе сторони проявив. Було декілька випадків, коли військові частини знімалися і оголювали цілі ділянки фронту. Це був цілий комплекс неприємних речей.

Українські військові після відступу з Дебальцева. 18 лютого 2015 року
Українські військові після відступу з Дебальцева. 18 лютого 2015 року

– Чи була змога українській армії утримувати цю територію?

Михайло Жирохов: На жаль, стан ЗСУ на той момент був таким, що неможливо було утримати, потрібно було багато-багато резервів. А їх не було. А в технічному військовому плані утримувати цю територію було дуже просто. Достатньо і донині, якби були резерви, прикрити деякі ділянки фронту.

– Якщо Україна почне звільняти місто, яке за домовленостями все одно має бути під її контролем, як на це відреагує Захід?

Марія Золкіна, політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва: Захід на будь-який прояв ескалації реагує дуже гостро та «кричить» в політичному сенсі, щоб Росія та Україна домовилися та припинили активні бойові дії. Заходу вигідно, щоб на Донбасі зберігався режим тиші. І причини його порушення західним партнерам – нецікаві.

Автор: Денис Тимошенко;  Донбас.Реалії

Читайте также: