Уроки війни між Азербайджаном і Вірменією. Чи готова Україна до сучасних бойових дій?
Бої в Нагірному Карабасі – наочний приклад того, що незавершений конфлікт може вибухнути у будь-який момент. Він же показав – як сильно змінилася війна. Бої на землі йдуть разом із точковими ударами і застосуванням безпілотників. Чи готова Україна до такого перебігу бойових дій? Чи має армія необхідне озброєння і що з елементів сучасної війни вже діє на Донбасі?
Раптовий новий спалах збройного протистояння в Нагірному Карабасі між Азербайджаном і Вірменією медійно максимально вивірений – кожна зі сторін показує успіхи. Втім, навіть ця обмежена інформація дозволяє зрозуміти, якою може бути сучасна війна, зазначає Радіо Свобода.
«На мій погляд – це перший конфлікт, коли майже однакові по силі сторони зустрічаються на такому складному ТВД (театрті воєнних дій – ред.) і одна з них отримує перевагу саме за рахунок використання безпілотної авіації, високоточного озброєння і поєднання цих компонентів. Тому що дуже важливо мінімізувати час між виявленням цілі до її знищення. Якщо ти маєш дуже гарний безпілотник, який бачить за 30 кілометрів, але інформація від нього до тієї ж артилерії надходить через 2 години – цінність цих даних майже нульова», – зазначає Олег Катков, експерт-оглядач інформаційного агентства Defense Express.
Війна за Нагірний Карабах – перший конфлікт на пострадянській території. Бойові дії закінчилися перемир’ям у 94-му році, появою невизнаної республіки, яку підтримує Єреван. Азербайджан, утім, вважає цю територію своєю. Час від часу відбувалися збройні сутички. І ось тепер, майже 30 років по тому, збройний конфлікт запалав із новою силою.
Передова піл наглядом
У перші дні азербайджанська армія наткнулася на сильний супротив – бронетехніку не лише нищили під час пересування, але й усе це записували на відео і коригували вогонь завдяки камерам. Тримати лінію фронту під наглядом – це те, що на Донбасі почали робити після закінчення активних бойових дій і переходу до окопної війни. Волонтерській ініціативі не один рік, каже менеджер із роботи з військовими благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Римарук.
«Найперша камера була встановлена в районі Авдіївської промзони в 2016 році і вона давала неймовірну перевагу над ворогом, тому що правильно вибрана позиція, правильно розміщена камера дає можливість бачити його, спостерігати, відслідковувати графік переміщення, підвозу боєприпасів або готовності до ведення вогню. Зараз, якщо мені пам’ять не зраджує, їх (камер відеоспостереження – ред.) вздовж лінії розмежування понад 50 штук», – розповідає Андрій Римарук.
Держава теж закуповує камери – є окрема військова частина, яка займається встановленням такої техніки, але проєкт усе ще волонтерський. Наявність камер на передовій не переоцінити – вони захищають від снайперів, а відеокоригування економить боєприпаси.
«Ми можемо відбити триангуляцію між камерами і отримати чіткий кут ведення вогню з боку противника – це дуже важливий параметр для артилеристів. Коли проходить ротація підрозділів на Сході – ти заходиш у програмне забезпечення, клікаєш на ворожу позицію, нанесену на карті, і ти можеш побачити на карті фотоаерозйомку, яку робили попередні підрозділи за допомогою квадрокоптерів або безпілотних апаратів, і ти можеш відслідкувати історію зміни позиції – де стояла техніка, де вона може стояти. Можеш прогнозувати і аналізувати», – пояснює Андрій Римарук.
Бойові безпілотники і «дрони-камікадзе»
Азербайджанська армія хоч і повільно, але просувається. Зокрема завдяки використанню безпілотників. До того ж БПЛА знищують радянські системи протиповітряної оборони. Ударів високоточними боєприпасами завдає, зокрема, Bayraktar TB2. В України таких шість. Поки їх використовували лише на полігонах.
На кількох відео, опублікованих Міноборони Азербайджану, бронетехніка стрімко наближається і відеосигнал зникає. Так виглядає застосування «дронів-камікадзе», які самі по собі є боєприпасом. І якщо використання звичайних безпілотників не новина, то таке масове застосування ударних БПЛА під час бойових дій відбувається чи не вперше, каже Олег Катков.
«Він коштує дешевше, ніж високоточний снаряд. Може діяти на відстані декількох десятків кілометрів і має надвисоку точність. Більше того – оператор має можливість відслідковувати ціль і якщо зараз удар нанести неможливо – наприклад (присутні – ред.) цивільні особи, або ціль заїхала в укриття – він може почекати поки вона з’явиться або перенавести на іншу. Інша ситуація – коли оператор здійснює пуск у район цілі і там уже її знаходить.
Азербайджан може використовувати одразу кілька різних видів «баражуючих боєприпасів» – це ще одна назва для дронів-камікадзе. Як правило, усі вони закуплені в Ізраїлю або зібрані за ліцензією цієї ж країни.
«Дрон-камікадзе» для ЗСУ
В Україні робота над таким озброєнням триває кілька років, але у військах цієї зброї наразі не має. Найвідоміший приклад – розробка комплексу «Сокіл», який показували ще секретарю РНБО Олександру Турчинову, але ЗСУ на озброєння українсько-польську розробку так і не взяли – були проблеми із влучанням у ціль вночі.
Інший комплекс, який розробляють уже два роки – «Грім». Його розробники в процесі підписання Спільного рішення з Міноборони – цей документ дозволить отримати технічне завдання із параметрами БПЛА і проводити випробування на полігонах із бойовою частиною, каже директор НВП «Атлон авіа» Артем В’юнник.
«Ми сподіваємося, насправді, провести заводські випробування навесні 2021 року. Я думаю, що це буде квітень-травень 21 року, – зауважує він. – Якщо заводські випробування минуть успішно, то ми сподіваємося наступного ж року провести державні випробування. Але це буде сильно залежати від нашого підрядника з бойової частини, бо ми не розробляємо бойові частини. Ми робимо носій, систему наведення».
За словами В’юнника, безпілотник підніматимуть в небо коптером. Дрон після старту може пролетіти 30 кілометрів для знищення важливих об’єктів, складів і легкоброньованої техніки. У бойовій частині – 3,5 кг вибухівки, а атакувати ціль дрон має вертикально – під кутом 90 градусів.
«Є великий пласт завдань, які практично неможливо виконати стандартними засобами, які є в наявності Міністерства оборони. Важка артилерія – це не той засіб, яким можна знищити якусь радіолокаційну станцію, яка стоїть біля житлового будинку. Артилерійські засоби ураження – вони розраховані на більш активну фазу дій», – ділиться причиною роботи над таким озброєнням розробник БПЛА.
Точне озброєння у ЗСУ
Станом на зараз ЗСУ мають значну кількість розвідувальних БПЛА, але ударних – лічені одиниці. Збільшення їхньої кількості – поки туманна перспектива, як і поява на озброєнні дронів-камікадзе.
Останніми роками в Україні багато зусиль вкладають у точне озброєння, як приклад – комплекси «Вільха» і «Нептун». Останній, до речі, усе ще не закупили, хоч і взяли на озброєння. Тому високоточна зброя для української армії поки більше перспектива, аніж реальність.
«Неможливо розглядати будь-яку армію як розділену на окремі компоненти – окремо повітряні сили чи безпілотний компонент. Окремо танки, окремо бронетранспортери – все це працює у комплексі, бо не безпілотники виграють війну. Виграє взаємодія між підрозділами. Скільки б ударів не було нанесено по якомусь об’єкту, по якомусь укріпрайону – його все одно визволяють люди», – каже експерт-оглядач інформаційного агентства Defense Express Олег Катков.
Останніми роками українська армія багато тренується переходити в атаку, зачищати міста, форсувати річки – це не означає, що наступ відбудеться в реальності, але армія має бути готова до дій. Наявність високоточної зброї не означає її застосування, але якщо її не буде зовсім – це може сильно вплинути на перебіг війни, наголошують експерти.
Автор: Роман Пагулич; Радіо Свобода
«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»
