Осторожно, милиция: 5 случаев, когда встреча с милиционерами стала для людей смертельной

Громкое дело с изнасилованием жительницы пгт. Врадиевка Ирины Крашковой двумя милиционерами заставила взорваться Украину. Люди начали вспоминать все старые преступления, которые милиция не раскрыла в свое время, надеясь, что «прививка Врадиевка» сработает и добьется справедливости. Но самые «глухие» дела – те, где потерпевшие считают виновными самую милицию (укр.).

Автор: Александр Шахов, Контракты  

Жертва № 1. Ігор Індило, 20 років

Помер від травми голови у Шевченківському РВВС Києва

18 липня родина покійного студента знову почала ходіння по муках. У цей день Деснянський райсуд Києва почав розглядати справу загибелі студента Ігоря Індило — вже втретє із самого початку. Ігор помер три роки тому — 18 березня 2010 після візиту до Шевченківського рай­відділу міліції. Нагадаємо, хлопця приволік до РВВС його сусід за гуртожитком — дільничний Сергій Приходько. Привід — нібито п’яний дебош Індила.

Живим хлопець із міліції не вийшов — швидка, що повторно виїхала, констатувала смерть від черепно-мозкової травми. Охоронці намагалися довести, що студент був п’яний, а голову розбив при падінні з лавки в камері райвідділу. Та відеозапис камер спостереження довів, що студента все ж таки заволокли до КПЗ вже в несвідомому стані, копали ногами і навіть пирскали водою з пляшки, намагаючись привести до тями після ймовірних побоїв. У підсумку двоє обвинувачених міліціонерів — черговий Сергій Коваленко та дільничний Сергій Приходько — відбулися вкрай м’яким покаранням. Коваленко амністували, він пішов з МВС на пенсію зі збереженням звання. А Приходько дали 5 років умовно.

«Ми категорично не згодні з вироком і сподіваємося, що новий суд відновить справедливість, — вважає мама Ігоря, Людмила Індило. — Чому ніхто з міліціонерів не отримав реального тюремного терміну за смерть мого сина?». Це питання донині без відповіді.

Жертва № 2. Олексій Ходаков, 32 роки

Помер у міліції Сум від «нервів»

17 січня 2012 молодого сумчанина запросили на допит в Ковпаківський райвідділ міліції у справі про безвісти зниклого жителя. Правоохоронці зі своїх джерел отримали інформацію, що Ходаков може знати, куди подівся розшукуваний. Увечері чоловік додому не повернувся, зате дружині подзвонили з міліції і заявили, що її чоловік помер від серцевого нападу. У нього залишилися двоє малолітніх дітей. Коли близьким видали в морзі тіло для поховання, вони виявили на обличчі померлого синці, а на зап’ястях — сліди від наручників.

«У нього зуби були закривавлені, в роті запеклася кров, підборіддя було синім, — розповідав брат померлого, Ігор Ходаков. — Ніколи він на серце не скаржився, навіть тиск не підвищувався».

Рідні впевнені, що в дільниці Олексія катували, а потім все обставили під серцевий напад. Правоохоронці почали виправдовуватися, мовляв, допитуваний Ходаков був дуже збуджений, мав намір зав’язати бійку зі слідчим і міг нанести каліцтва собі й оточуючим, тож на нього й надягли наручники. Правозахисники шоковані — як можна було застосовувати браслети до свідка! Прокуратура досі розбирається в цій справі, однак до відповідальності нікого з ініціаторів смертельного допиту ще не притягнули.

Жертва № 3. Руслан Сажко, 30 років

Знайдений в петлі біля Святошинського РВВС Києва

6 січня 2011 киянин, що мав сім’ю, освіту й роботу, несподівано скоїв суїцид. Та не десь, а під стінами Святошинського райвідділу міліції. Причому після того, як побував там.

«Мій син не п’яниця і не наркоман, із психікою в нього все в порядку, працював судовим виконавцем, — згадував його батько, Олександр Сажко. — Він закінчив юрфак. Але роботу з нормальною зарплатнею не знайшов, тож пішов ще на курси при Одеській морехідці і вирішив піти у плавання».

За словами батька, хлопець не тільки оформив усі документи, а й зібрав речі, а з товаришами збирався ніби як проводи організувати. Молоді люди трохи випивали в кафе на Святошино. Там трапилася бійка, і Руслана Сажко забрали у відділок, як свідка. А вранці його несподівано знайшли в петлі на півметровому паркані неподалік від райвідділу. За версією міліції, це — суїцид через «кидок» із роботою. Начальство райвідділу пояснило батькові загиблого, що в телефоні сина знайшли контакт «господар» і він нібито з ним розмовляв перед смертю.

Але у фірмі, де покійний мав працювати, сказали, що договір був у силі і вони навіть повернули гроші, витрачені на документи. А під ім’ям «господар», за словами рідних, Руслан Сажко записав людину, яка купила в нього машину без усяких «кидків». Батько покійного вважає, що сина забили в міліції, адже коли забирав тіло з моргу, виявилося, що в нього сині руки, як від побоїв. Сажко-старший намагався шукати правди в головного міліціонера Києва, але там відповіли стандартним формулюванням — «порушень не виявлено».

Жертва № 4. Євген Звенигородський, 32 роки

Побили в дільниці і кинули помирати у сквері Харкова

30 березня 2011 патрульні затримали двох місцевих жителів — Євгенія Звенигородського та Віталія Адоніна. Нібито через те, що молоді люди намагалися вкрасти гаманець у пасажирки у маршрутці, а потім їй погрожували. Пізніше в райвідділі, не оформлюючи жодних документів на затриманих, помічник оперуповноваженого побив обох. Особливо старався над Звенигородським, закутим у кайданки. А керівництво мучителя — прапорщик і майор — не тільки не зупинили свавілля, але й коли помітили, що Звенигородський втрачає свідомість, винесли до сусіднього сквера й посадили на лавці. Побитого підібрала «швидка», та від внутрішньої кровотечі він помер.

Завдяки свідченням товариша вбитого, прокуратурі вдалося розкрутити цю справу. Якби не було цього важливого свідка — довести провину перевертнів у погонах було б майже неможливо. Адже жодних документів про привід до райвідділу не склали і приховали цей факт від керівництва. Трьох учасників екзекуції звільнили з МВС. 6 квітня 2012 суддя Київського райсуду Костянтин Садовський оголосив вирок у справі. Учасники побиття міліціонери отримали такі строки: Богдан Цихмістра вісім років в’язниці, Олександр Марченко та Олексій Лазарєв — по чотири роки. 24 квітня 2013 Апеляційний суд відхилив усі апеляції і залишив вирок першої інстанції без змін.

Жертва № 5. Ласло Коломпаров, 39 років

Не витримавши тортур, вистрибнув з вікна кабінету слідчого в Лозовій

9 січня 2011 до сім’ї Коломпарових приїхала міліція і попросили главу сімейства Ласло і його дружину Лану проїхати з ними до райвідділу. Потерпілі стверджують, що міліціонери змушували їх зізнатися в розповсюдженні наркотиків. Нібито вони налагодили міжнародний канал постачання з Росії. Коли Лану вивели в коридор, вона проходила повз кабінету слідчого, де допитували Ласло.

За її словами, двері були прочинені і вона побачила, як правоохоронці б’ють чоловіка по голові, а він намагається прикритися руками. Через кілька хвилин Ласло Коломпаров, ймовірно, не витримавши знущань, вистрибнув у вікно з четвертого поверху. П’ять днів потому від отриманих травм він помер у реанімаційному відділенні міськлікарні. На лаву підсудних сіли двоє міліціонерів: Олександр Кулик та Володимир Палко. Остаточного вироку у справі ще немає.