Справа не лише в Інтерполі. Навіть якщо запит на міжнародний розшук задовольняють, є ще екстрадиція. І тут знову проблеми. Ще з 2014 року українські запити регулярно ігнорують або відхиляють. Щодо цього є два свіжі приклади.
З початку повномасштабної війни Нацбюро Інтерполу України отримало понад 70 запитів слідчих на розміщення оповіщень про міжнародний розшук російських воєнних злочинців. Але Генеральний секретаріат Інтерполу наразі не опрацьовує такі запити від України.
Якщо Україна подає запит проти громадянина РФ, який підозрюється у скоєнні такого роду злочинів, то Інтерпол може оголосити розшук, якщо сама Росія не буде проти цього.
Диктатори та їхня челядь вчаться швидко. Вони давно зрозуміли, що переслідувати опонента-втікача з політичною статтею через Інтерпол не вийде. Тому використовують статті економічні
Громадянин Росії А. П. перебував у розшуку за звинуваченням у хабарництві й на нього було видано терміновий ордер на арешт.
Громадянин Литви перебував у міжнародному розшуку за кримінальний злочин
Інтерпол заявив, що його перша операція, спрямована на кібершахрайство, спричинене торгівлею людьми, показала, що кримінальна індустрія стає глобальною, поширюючись за межі свого походження в Південно-Східній Азії, а центри шахрайства з’являються аж до Латинської Америки.
Інформацію про колаборантів і зрадників з Харківщини, які можуть перебувати в Європі, почали вносити в базу Інтерполу.
