До весни минулого року тут була звичайна колонія. Вважалася однією зі зразкових, про що написано в дипломі у кабінеті наглядача. Із квітня тут інтернують російських військовополонених.
Поки наших полонених тримають у жахливих умовах, на Львівщині в одному з таборів російські полонені працюють, а у вільний час дивляться кіно та читають. Місяць утримання лише цього одного табору обходиться бюджету в понад два мільйони гривень.
“Здравствуйте! Я призывной из России, и я не собираюсь воевать. Можно меня сразу взять в плен, чтобы я не воевал вообще? И чтобы это считалось, что я как будто никого не убивал, потому что я не собираюсь никуда идти.”
В составе российских сил, вторгшихся из Крыма в Херсонскую область 24 февраля, была 126-я бригада береговой охраны ВМС России. Она смогла дойти до Николаевской области, но там бригаду окружили и разгромили ВСУ вместе с теробороной. Выжившие российские военные в панике бежали, некоторые попали в плен.
Сдаться в плен или воевать против Украины? Такая дилемма встала перед теми, кто не смог скрыться от российской мобилизации на оккупированных территориях и был отправлен на фронт.
Поскольку война продолжается, практически каждый день документируются сотни новых преступлений. Безусловно, военные преступники должны понести наказания за свои деяния, но что потом делать Украине с этой массой осужденных убийц и насильников?
Під час звільнення села Шестакове (Старосалтівська територіальна громада Вовчанського району Харківської області) Збройні сили України захопили в полон вісьмох росіян.
«Родичі Красноярцева зараз у Москві оббивають пороги, бігають по всіх інстанціях, доводячи, що він у полоні. Тому що їм досі не дали офіційної відповіді»
