Битва за Донбас. Що під Авдіївкою сьогодні?
На початку жовтня 150-та дивізія противника мляво штовхалася навколо Мар’їнки, півтора року намагаючись за три дні дійти до Києва. 1-й корпус “ДНР” періодично пострілював на схід від Степового, на південний захід від Авдіївки, поблизу Новоселівки, Тоненького та Новомихайлівки. І більше нічого.
11 жовтня російські війська пожвавили наступ, зазначає експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк. Зо три батальйони (що на тлі атак взводів і рот дуже багато) пішли вперед після інтенсивної артпідготовки за підтримки танків і бронетехніки поблизу Авдіївки, Тоненького, Кераміка, Первомайського, Мар’їнки та Новомихайлівки, на рубежі Опитне – Водяне, спробували прорватися з Красногорівки в напрямку Бердичів і дісталися їхніх околиць, бої спалахнули поблизу Очеретиного.
Важливо розуміти, що активізувалися практично ВЕСЬ 1-й корпус “ДНР”, принаймні половина російської 20-ї дивізії, навіть бригада корпусу аж з Камчатки, котрий узагалі воює на сусідньому напрямку. Тобто Авдіївський напрямок для противника дуже важливий. Украй важливий. Чомусь важливий.
12 жовтня противник атакував одразу на 12 напрямках:
- силами 114-ї ОМСБр 1-го АК у керунку Красногорівка – Новокалинове, Красногорівка – Степове, Кам’янка – північна околиця Авдіївки, Крута Балка – східна околиця Авдіївки;
- 9-ї ОМСБр 1-го АК – Водяне – Сєверне, Піски – Первомайське;
- 1-ї ОМСБр 1-го АК – Спартак – південна околиця Авдіївки, Опитне – Сєверне;
- 5-ї ОМСБр – Старомихайлівка – Красногорівка;
- 33-го МСП 20-ї МСД 8-ї ЗА – Олександрівка – Новомихайлівка;
- 255-го МСП 20-ї МСД 8-ї ЗА – Олександрівка – Побєда;
- 39-ї ОМСБр 68-го АК ТОФ – Славне – Новомихайлівка.
Російські сили намагалися пробити оборону ОСУВ «Таврія» на південному заході від Красногорівки, увірватися на околиці Сєверного й Тоненького. Атаки підтримували активно авіацією (переважно Су-25 і ударних вертольотів Ка-52 й Мі-28). Звично в північній і центральній частинах Мар’їнки наступали підрозділи 5-ї ОМСБр 1-го АК і 103-го МСП 150-ї МСД 8-ї ЗА.
Довідка 1. До 1-го армійського корпусу входять 1-ша, 3-тя, 5-та, 7-ма й 100-та мотострілецькі бригади, 9-й і 11-й окремі мотострілецькі полки, набір корпусних частин (розвідка, арта, ППО, зв’язок, ремонт, МТЗ тощо), три відомі ще з 2014-го банди «Хан», «Спарта» і «Сомалі», котрі для презентабельності отримали військову нумерацію та пристойні назви, відповідно «1-й батальйон спецпризначення», «окремий Празький розвідувальний батальйон спеціального призначення морської піхоти “Спарта”» (який пафос!) й «окремий Іловайський гвардійський мотострілецький (штурмовий) батальйон “Сомалі” імені гвардії полковника М.С. Толстих». У складі корпусу є (точніше були) шість батальйонів територіальної оборони й вісім стрілецьких полків мобілізаційного резерву: 103-й, 105-й, 107-й, 109-й, 113-й, 123-й, 125-й, 127-й. Оці 6 + 8 — справжнісіньке фронтове м’ясо. Помруть усі. Два слова про «морську піхоту»: з морської там лише берег Азовського моря, адже від «Азовської флотилії» авіація Сил оборони залишила самі згадки ще років 8 тому, від «флоту ДНР» зостався «підрозділ спеціального призначення “Тайфун”». А, ще тільняшки і чорні берети в декого недобитого.
Довідка 2. Щоб не забути, кого й за що потім саджати (у дужках – номери бригад за новим стилем, їх відшойгували, буцім ЗС РФ):
- 1-ша ОМСБр – об’єднання банд Слов’янська, які сформував Гіркін, зокрема банда Мотороли, хай чорти підкинуть йому під пательню вугілля зайву кравчучку;
- 3-тя ОМСБр (132-га ОМСБр ) – колишня горлівська банда Безлера. Захарченко, бетоном йому земля, – її виходець;
- 5-та ОМСБр – колишня банда Жиліна «Оплот». До речі, у 2014-му охороняла резиденцію Леонідовича в Донецьку;
- 100-та ОМСБр (110-та ОМСБр ) – сформував Захарченко на базі бандоб’єднання «Республіканська гвардія»;
- 9-й ОМС(Ш)П (імовірно вже 9-та ОБрМП) – суцільне непорозуміння, але слід розгромити;
11-й ОМСП (114-та ОМСБр) – колишня банда Ходаковського «Восток».
І так сталося, що війська ОСУВ «Таврія», які обороняються на Авдіївському напрямку, були готові до такого розвитку подій і відбили потуги агресора біля Очеретиного, Кераміка, Бердичів, Степового, Тоненького, Авдіївки, Ласточкиного, Первомайського, Мар’їнки, Побєди, Новомихайлівки. Відзначилися 116 ОМБр і 79 ОДШБр.
Виявивши за 5–10 км від лінії фронту російські колони, артилерія ОСУВ «Таврія» суттєво пошарпала їх, зірвавши організований вихід на рубежі переходу в атаку. Лише 90-та ТД ворога втратила за добу близько 800 військовослужбовців і 80 одиниць броньованої техніки. Цього дня Сили оборони знищили 990 бійців, 42 танки, 44 БМП/БТР і 33 гармати. Звісно, що це здобутки не лише під Авдіївкою, але левова частка цих цифр — саме із цього напрямку.
Наступного дня кришення тривало: Сили оборони вбили 1030 ворогів, спалили 26 танків, 49 ББМ і 44 гармати. Просто красунчики. Ремарка: 11 й 12 жовтня противник втратив одну дуже потужну БТГр. Усю. Від командира до останнього кухаря. Щодня горіло від одного до півтора танкового батальйону, ще так само механізованого батальйону, знищували по два дивізіони арти. Колосальні втрати навіть для такого інтенсивного конфлікту. Це величезне досягнення наших бійців.
На четвертий день операції ударний потенціал противника чомусь згас, він розпочав тактичне перегрупування. Тобто ми завдали окупантам таких втрат, що вони втратили запал.
Що під Авдіївкою сьогодні?
Противник прагне оточити Авдіївський район оборони, тому є два ключові напрямки — Північ (від Красногорівки на Семенівку через рубіж Бердичі — Степове) і Південь (з Водяного на Ласточкине через Тоненьке — Сєверне).
Північ: 114-та бригада противника захопила позицію «Терикон» (висота 230), прорвалася на північному заході від Авдіївки на вузькій ділянці між «Териконом» і дорогою з Красногорівки в бік залізниці, власне до залізниці, намагається закріпитися на новому рубежі, чому активно заважає ОСУВ «Таврія», котре утримує Степове, Бердичі та північну частину Авдіївського коксохімічного комбінату. Прорватися на Орлівку тут намагаються 110-та ОМСБр, 1140-й, 1454-й МСП ТрВ, 109-й СПМР і 277-й СБМР (останній непоганий у бою, атакував «Терикон» й Авдіївський коксохім).
Південь: командування противника намагається прискорити рух на Тоненьке й Сєверне, де має певний тактичний успіх до Тоненького. Неочікувано ворог спробував наступати на Водяне – Нетайлове, обійшовши Первомайське з півночі. Оригінально, мушу сказати. Але поки що безрезультатно. Прориватиметься до Орлівки, щоб завершити охоплення на південному фланзі.
Тактична група з 57-го МСП, 10-го ТП 6-ї МСД, 33-го МСП 20-ї МСД, 87-го СПМР 1-го АК та 1004-го МСП ТрВ намагається прорватися на південні околиці Авдіївки (до руїн ресторану «Царське полювання»), захопити два шляхопроводи та вийти за Донецьку об’їзну дорогу. Але війська ОСУВ «Таврія» вперто обороняються і не дають ворогу жодного шансу. Агресор підтягнув сюди резерви — 21-шу ОМСБр 2-ї армії, 255-й МСП 20-ї МСД 8-ї армії та два МСП ТрВ (на м’ясо).
Командування противника на Авдіївському напрямку чергує інтенсифікацію бойових дій то на півночі, то на півдні, адже не вистачає ресурсів, щоб діяти одночасно. При цьому вводить в оману щодо реальних намірів. Це погано – штаб ОСУВ «Таврія» змушений або вгадувати, де буде наступна атака, або рівномірно розподіляти ресурси вздовж фронту, що також неправильно.
Які перспективи на Авдіївському напрямку?
Противник уже рік намагається прорватися в район Ласточкине — Сєверне — Тоненьке — Орлівка. Так йому туди треба, аж їсти не може. З 11 по 27 жовтня на Авдіївському напрямку ОСУВ «Таврія» знищило приблизно 6890 військовослужбовців, 141 танк, 253 ББМ, 215 гармат (цифри мають оцінний характер), тобто ворог готовий заплатити за Авдіївку і вищу ціну.
20 жовтня котрийсь із Путіних раптом відвідав штаб Південного військового округу в Ростові, де (імовірно) очікував отримати від НГШ ЗС РФ генерала Герасимова ключі від Авдіївки або дати щигля штабу, котрий воює не так, не туди і взагалі повільно. Хто не бачив це відео – пошукайте: верховний з жовтим обличчям вампіра-гепатитника і НГШ з обличчям алкоголіка-комбайнера в розпал жнив. Епічненько так. Загальний сенс усього цього – треба взяти Авдіївку за будь-яку ціну.
Уважно дивимося на Орлівку.
Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
