Ключова ціль ЗСУ вразити порти Чорноморського узбережжя які контролюють російські загарбники
Пожежа в порту Кавказ
Кафтан ППО рашистів тріщить і рветься, прикривати і бази флоту, і електростанції, і підстанції, і переправу, і видобуток, і перевалку газу й нафти одночасно не виходить.
Можливим це стало після важкої, монотонної, багато в чому і кривавої роботи Сил оборони — сікти командні пункти, очі, здобувати дані про розташування батарей ППО, підсвічувати засоби доставки.
У принципі, як і таргетувати по ЧФ РФ — у відповідь летіли касетні «іскандери», дрони, противник обробляв вузли зв’язку, аеродроми, можливі місця виробництва й спуску на воду морських дронів.
Це не було прогулянкою — лилися піт і кров.
Але тепер ми експлуатуємо місяці успішної роботи по замаскованих командних пунктах і батареях на мисі Тарханкут і біля аеродрому Джанкой — Крим під регулярним і результативним вогневим впливом.
Ураження автомобільної та залізничної логістики на півострові — після підриву прольотів Керченського мосту фури для МО РФ і цивільного сектору йдуть лише через поромну переправу.
Обидва пороми отримали прямі влучення, а залізничних поромів не продають, як гарячі пиріжки. Питання навіть не в тому, чи сіли вони там на мілину внаслідок пробоїни, на скільки часу вийшли з ладу і як швидко можуть повернутися після ремонту.
Питання в тому, що тепер будь-яке навантаження може закінчитися прямим влученням — неважливо, «Нептуном», дронами чи американською балістикою. Заводити тепер на поромну переправу вагони снарядів чи цистерни з паливом — щоразу лотерея.
Навіть у такому захищеному місці, як Керченська протока, улюблена іграшка президента Путіна. У всій РФ з її С-300В і С-400, супутниками й історіями про місячні місії немає засобу, щоб збити балістичну ціль родом з пізніх 1990-х. Причому в модернізованій M39A1 покращили не швидкість і способи прориву ПРО, а лише точність плюс перезарядили тверде паливо.
Накрили нафтовий термінал порту Кавказ — як мінімум три ємності для зберігання й переливу нафтопродуктів. Це так званий термінал «Свл-Кавказ», де із залізничних вагонів перевалюють товар на судна. Мінус 15 тисяч кубів палива й самі ємності, по суті, робота там паралізована.
Знову вдарили по бухті Вузькій — ну не можуть росіяни організувати мінування, загородження бонами та мережу патрулів, якщо знову прилетіло двом «тунцям». Ці 8-метрові катери самі мали б полювати на «магури» у відкритому морі, але їх знову заскочили зі спущеними штанами.
Застосовували масово «нептуни» в «довгій модифікації». Те, що дотяглися до Темрюка, де підпалили цистерни — це рівень. 500 км із переробленою ракетою «земля — земля» — таке може невелика кількість держав.
«Нептун» — дозвукова ракета, і попри весь патріотизм і радість, що ми самі виробляємо довгу руку, їй далеко до «скальпів» з їхньою базою цілей, протиракетними маневрами, малопомітними в РЛ-діапазоні матеріалами.
Мали б порт Кавказ і Темрюк достатньо каналів у ППО, мусили б збити. Тобто простий маркер — ППО або не було в секторі, або не вистачає.
Недарма останніми місяцями на тих самих російських «буках», які потрапили під вогонь наших дронів чи «хаймарсів», немає повного боєкомплекту, часто й у батареях далекого радіусу неповне завантаження.
Нескінченно розтрачувати запас СРСР не виходить, адже якщо черпали дно і в Афганській війні, і в Чеченській, то чому сьогодні має бути інакше? Тож робота триває, а в супротивника явний дефіцит і засобів доставки в ППО, і пускових й очей.
Одна річ — кидатися ранніми ракетами до С-300 по Харкову, а інша — перехоплювати навіть дозвук, не кажучи вже про балістику. Ураження перевалки й цистерн з паливом на відстані 500 км, через лінію фронту й кілька районів об’єктової ППО — це великий успіх. Потрібно його масштабувати — порти Чорноморського узбережжя мають бути ключовою ціллю.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін
