Скільки засуджених служить в ЗСУ та чи ефективні вони під час виконання бойових завдань
За даними Міністерства юстиції України, станом на початок 2021 року у місцях позбавлення волі перебувало 49 823 особи. Не всі вони засуджені за тяжкі злочини, а багато хто виявляв бажання захищати Україну зі зброєю в руках. У виданні “Фокус” розбирались, скільки засуджених служить в українській армії та чи ефективні вони під час виконання бойових завдань.
Росія активно поповнює втрати у великій війні в Україні шляхом вербування в’язнів. Здебільшого цим займалася ПВК “Вагнер” Євгенія Пригожина, але ініціативу перехопило Міноборони РФ.
Британська розвідка у звіті за 11 травня повідомляла, що з початку року російське Міністерство оборони лише за квітень набрало на війну до 10 тисяч засуджених. Ув’язнені були ключовою силою у найманців, але угруповання втратило доступ до пенітенціарних установ у лютому 2023 року.
Голова фонду “Русь сидяча” Ольга Романова говорила, що завдяки зусиллям президента Росії Володимира Путіна навіть у жіночих колоніях хочуть повоювати.
“Ситуація у місцях позбавлення волі свідомо погіршувалась. Це була усвідомлена політика і вона продовжується. Жінки тут не є винятком. Майже завжди вони почуваються у в’язницях набагато гірше, ніж чоловіки”, — пояснювала Романова в березні телеканалу Freedom.
Російське військове керівництво набирало як гарматне м’ясо будь-який тюремний контингент, на статті уваги не звертали. ООН звернула увагу на проблему у березні 2023 року.
“Ми глибоко стурбовані повідомленнями про відвідування членами так званої “групи Вагнера” виправних установ у різних регіонах Росії, про помилування за кримінальними вироками ув’язнених, які вступили до ПВК та погодилися на участь у війні в Україні, а також про щомісячні виплати їхнім родичам”, — заявляли правозахисники, які працюють на організацію.
За їхніми відомостями, ПВК “Вагнер” вербувала російських та іноземних громадян, які відбувають покарання у виправних установах, використовуючи погрози чи залякування.
Вербування до ЗСУ: кого Зеленський дозволив набирати з в’язниць?
Президент України Володимир Зеленський у березні минулого року підписав закон, який вносить зміни до Кримінального кодексу України про скасування запобіжного заходу для проходження служби у Збройних силах умовах воєнного стану. Документ визначає перелік осіб, яких можна випускати із в’язниць для проходження служби під час загальної мобілізації.
У статті 616 КК сказано, що право на відміну запобіжних заходів у воєнний час мають підозрювані у всіх злочинах, крім тяжких статей — 115, 146-147, 152-156, 255, 255(1), 257, 258-262, 30 321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436 та 437-442.
Серед зазначених статей — вбивства, крадіжка людей, насильство, розбещення неповнолітніх, організована злочинність, розбійні напади та держзрада.
Відповідальність за мобілізацію ув’язнених в Україні несуть Територіальні центри комплектування (колишні військкомати). Після призову з мобілізації український засуджений має не пізніше 48 годин прибути до ТЦК за місцем реєстрації. Мін’юст України у відповідь на запит Фокусу повідомив, що за 2022 рік указом президента України було помилувано 363 особи, які виявили бажання брати участь у захисті України від військової агресії Росії.
Відомості про підрозділи ЗСУ, в яких проходять службу помилувані ув’язнені, чиновникам не відомі.
“В’язнів, яких утримують в установах Державної кримінально-виконавчої служби України, не залучали до робіт із забезпечення заходів оборони та ліквідації наслідків воєнних дій”, — уклали у Мін’юсті.
Порядок скасування запобіжного заходу ув’язненим для проходження військової служби за призовом під час мобілізації визначається нормами Кримінального кодексу, зазначило відомство.
Даних за 2023 рік щодо мобілізованих ув’язнених Міністерство юстиції поки що не призвело. Фокус просив Генеральний штаб Збройних сил України уточнити деталі мобілізації ув’язнених та їхньої участі у бойових діях, але на момент публікації матеріалу відповідей не отримав. Ми опублікуємо відповідь, як тільки її отримаємо.
Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров у спілкуванні із Фокусом зазначає, що Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надсилав листи всім керівникам пенітенціарних установ, щоб вони опитали засуджених про їхній бойовий досвід.
“Треба було знати, де вони воювали. Те ж саме просили робити і слідчі ізолятори. Я знаю, що брали (в армію, — ред.) засуджених військових з батальйону “Торнадо”. Брали тих, хто вчинив поодинокі несерйозні злочини, ветеранів АТО”, — коментує правозахисник.
Набір засуджених до ПВК “Вагнер” та до ЗСУ — чи є різниця?
У зведенні Генштабу ЗСУ за 14 травня йшлося про привезення російських ув’язнених до польових таборів на тимчасово окупованих українських територіях. За даними військових, близько 200 зеків привезли до одного з таборів у Рогові Луганської області — їм влаштують чотиритижневий курс загальновійськової підготовки. До кінця травня готується поповнення — приїдуть ще 250 засуджених.
А в районі Можняківки Луганської області ЗС РФ готують близько 800 в’язниць. У районі Новопетрівки Запорізької області на територію полігону доставили близько 400 ув’язнених, завербованих ПВК “Вагнер”. Незабаром туди приїдуть ще 400 людей із місць позбавлення волі.
Опитані експерти-правозахисники констатують, що жодного порівняння з набором зеків у ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина та у ЗСУ бути не може.
“Російська компанія масово набирала тяжких злочинців. А в нас брали з бойовим досвідом і хто не скоїв тяжких злочинів”, — зауважує Захаров.
Зі зазначеної Мін’юстом кількості звільнених ув’язнених більшість на фронті показали себе добре. Багато хто отримав ордени, чинили подвиги, але є й загиблі, каже голова організації “Захист в’язнів України”, правозахисник Олег Цвілий.
“Понад рік була повна тиша — питання звільнення тих, хто пішов на війну з в’язниць, не вирішували. Одна з причин — негативний приклад ПВК “Вагнер”, яка набирала всіх підряд. Україна не хотіла уподібнитися Росії”, — каже правозахисник.
Нова хвиля помилування: у колоніях перевіряють настрої ув’язнених
Можливо, за словами Цвілого, найближчим часом варто чекати на другу хвилю помилування для поповнення рядів ЗСУ.
“Вже два тижні як за місцями позбавлення волі йде негласна команда прозондувати настрої ув’язнених, кількість охочих воювати. Повірте, їхня кількість не впала. Їх настільки багато, що вони пишуть заяви, а адміністрації не беруть”, — пояснює він.
У разі позитивної відповіді, кожен засуджений пройде відбір. Державна кримінально-виконавча служба України влаштує перший етап, а потім може дійти до Головного управління розвідки Міноборони та комісії при Президентові України з питань помилування, пояснює експерт.
В Україні помилування — не єдиний інструмент залучення в’язнів до служби в армію. Охочі вирушити на фронт можуть використовувати механізм умовно-дострокового звільнення (УДВ).
“Проблема в тому, що прокуратури проти і постійно ріжуть такі клопотання. А суди переважно завжди згодні з прокурорами. Був клієнт із Нової Каховки — у нього розбомбили будинок, померла мати під час війни. Він надзвичайно мотивований і до кінця терміну йому залишився рік “Ми подавали на УДВ, домовилися про підрозділ у ЗСУ, але прокурори були проти”, — говорить Цвілий.
Російські війська вивозили ув’язнених із окупованих територій
Повна плутанина з в’язницями діялася в перші дні повномасштабного вторгнення ЗС РФ. Як приклад, правозахисник Євген Захаров розповів історію.з Менською виправною колонією №91 у Чернігівській області. Там відбували покарання колишні правоохоронці, яких не можна було утримувати у звичайних колоніях.
“Ця колонія була близько до лінії фронту. І під час наступу росіян засуджені силовики розуміли, що їх уб’ють окупанти. Ув’язнені вимагали від влади звільнення, ситуація була гостра. Керівництво колонії просто відкрило їм ворота, інакше був би бунт. Багато хто пішов воювати і поки що. росіян не вигнали з півночі, вони були в українській армії. Частину помилували, а інших повернули до колонії обманним шляхом — запропонували нібито підписати документи та закрили”, — пояснює фахівець.
Під час бойових дій, за його підрахунками, десять колоній перевезли з півдня та сходу на захід України. З окупованих районів Херсонської та Запорізької областей не встигли перевезти частину установ та керівництво в’язниць перейшло на бік окупантів.
Інший приклад Цвілий навів із в’язнями в окупації на Херсонщині — 2500 відвезли до Росії, а до 500 осіб перевезли вглиб України після звільнення Херсона.
Випадок викрадення людей із в’язниць у Херсонській області описувала американська газета The New York Times. За словами 47-річного ув’язненого Олександра Федоренка, який відбував покарання в Херсоні за крадіжку, росіяни зустрічали його криками, побиттями, приниженнями. При вивезенні в РФ затримувала вже російська поліція та звинувачувала у порушенні міграційного законодавства.
Інший ув’язнений Андрій Стукалін скаржився на українську владу за те, що вони залишили їх у в’язницях.
“У нас була гіркота в душі, тому що Україна, наша батьківщина, залишила нас. Ми хотіли, щоб нам відчинили двері камер, щоб ми могли захистити себе, щоб ми могли боротися за своє життя”, — зазначав Стукалін.
А під час контрнаступу ЗСУ на півдні росіяни переводили ув’язнених із чотирьох херсонських в’язниць до анексованого Криму. Четверо ув’язнених розповідали журналістам The New York Times про побиття охоронцями в масках, дехто знепритомнів. Засуджений за вбивство Руслан Осадчий стверджував, що охоронці під час побиття кричали: “Зустрічайте російський мир!”
Російська влада не визнає факти насильницького вивезення ув’язнених з України. Зазначимо, міжнародне право розцінює це як воєнний злочин. Українська сторона підрахувала, що до Росії з окупованих районів перевезли щонайменше 3500 засуджених.
Автор: Тимур Савін
Джерело: “Фокус“
Tweet
