Схеми та зловживання українських суддів. Як вони зловживають виправленням описок в судових рішеннях

СХЕМИ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ СУДДІВ

В роботі з текстами кожен з нас іноді припускається помилок. Не виняток і судді, особливо враховуючи їх значне робоче навантаження та обсяг текстів, з яким вони працюють. Тому законодавство надає їм можливість виправляти помилки в рішеннях як за власною ініціативою, так і за заявою учасників справи, про що суд постановляє ухвалу.

Експерти Фундації DEJURE описали найбільш поширені схеми, які застосовуються недоброчесними суддями в ході судового розгляду.

Процесуальні кодекси виокремлюють та дозволяють суддям виправляти два види помилок:

● описка — це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішенняПостанова КЦС ВС від 20.05.2020 у справі № 520/15285/17

● арифметична помилка — це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри; випадкова перестановка цифр; спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю.

В той же час, не є арифметичною помилкою, а отже, і не може бути виправленим застосування неправильних методик підрахунку або покладення в основу розрахунку невірних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Постанова КАС ВС від 18.02.2020 у справі № 818/2/14

Законодавство не надає будь-яких інших можливостей змінювати тексти своїх вже ухвалених рішень, навіть якщо суддя пізніше виявляє, що допустив/ла в них помилку при оцінці доказів чи застосуванні права. Такі помилки може виправити лише суд вищої інстанції під час апеляційного/касаційного перегляду рішення.

Однак іноді судді зловживають цією процесуальною можливістю. Часто це виступає способом виправлення грубих (хоча й неумисних) помилок, але не виключено, що це може чинитися умисно через корупційні фактори.

Зміна змісту

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Андрій Шабанов в квітні 2016 року задовольнив вимоги позивача у справі № 175/1501/16-ц та визнав за ним право власності на низку будівель. Таке рішення він проголосив на засіданні та видав його короткий текст сторонам у справі.

В грудні того ж року, коли суддя за заявою сторони виправляв описки у даті рішення та найменуванні вулиці, де знаходився один із об’єктів нерухомості, суддя також з власної ініціативи змінив резолютивну частину власного рішення та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суддя змінив власне рішення після його проголошення.

Ці дії судді Третя дисциплінарна палата ВРП розцінила як грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, та внесла подання про звільнення судді, яке підтримала ВРП.

Хоча процесуальне законодавство й надає учасникам спору можливість оскаржувати ухвали судів про виправлення в апеляційному або касаційному порядках, така можливість відсутня, якщо «сумнівне» виправлення зробив касаційний суд.

Наприклад, Касаційний адміністративний суд в жовтні 2019 року у справі щодо грошового утримання судді своєю постановою спочатку задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду та відмовив судді у позові. Однак 15 днів потому ухвалою виправив описки у згаданій постанові. Нею суд змінив цілі абзаци мотивувальної частини та її резолютивну частину, залишивши касаційну скаргу ПФУ без задоволення та лишивши в силі рішення апеляційного суду на користь судді.

Таким чином, судді КАС переглянули в апеляційному порядку власне ж рішення. Однак оскаржити дії суду неможливо, оскільки він в цьому спорі є найвищою інстанцією. Наразі щодо дій цих суддів Третя дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарне провадження.

Зміна дат

Окрім змісту рішень, судді можуть також зловживати виправленням описок для зміни дат у рішеннях. Так судді можуть «замітати сліди» процесуальних порушень або недбалості.

Наприклад, в січні 2020 року Друга дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарне провадження щодо судді Печерського районного суду міста Києва Романа Новака.

За версією скаржника, 4 липня 2019 року суддя Новак виправив описку в своїй ухвалі за заявою учасника справи. Того ж дня цю ухвалу отримав адвокат учасника справи та направив її слідчому та експертному центру.

Тепер уважно: заяву про виправлення описки суд зареєстрував 3 липня, а її авторозподіл на суддю відбувся лише 10 липня. Виходить, що суддя розглянув заяву за 6 днів до того, як її на нього розподілили.

Після цього, 17 липня суддя з власної ініціативи виправив дату в ухвалі з 4 липня на день авторозподілу, 10 липня.

Видається, що таким чином суддя намагався приховати помилку як працівників апарату, які невчасно внесли заяву в систему авторозподілу, так і свою, оскільки суддя не перевірив, чи дійсно ця заява була на нього розподілена.

Іншим способом недобросовісного використання механізму виправлення описок може бути «перенесення» судового засідання на більш ранню дату через виправлення первинної дати засідання як описки. В цьому одна з сторін спору може бути зацікавлена, аби якнайскоріше отримати остаточне судове рішення у справі.

Втім, описки в датах є доволі поширеними та не обов’язково свідчать про недобросовісну поведінку судді. При оцінці того, чи діє суддя упереджено, слід враховувати також такі «маркери»:

  • суддя змінює дату на більш ранню за дуже короткий час до засідання;
  • учасник спору не повідомляється про «зміну» дати, або ж повідомляється у строки, що унеможливлюють участь в засіданні;
  • ухвала про виправлення описки взагалі не завантажується до ЄРСР, або ж завантажується зі значною затримкою;
  • засідання «призначається» на дату до спливу строків, наданих сторонам на надання відзиву/доказів.

Перепризначення засідань на більш ранню дату не завжди відбувається через механізм виправлення описки: іноді суддя робить це звичайною ухвалою. Ні те, ні інше саме по собі не є дисциплінарним проступком, хоча такі дії судді можуть непрямо підтверджувати його/її упередженість при вирішенні спору.

Наприклад, під час розгляду Господарським судом Житомирської області справи № 906/1783/15 суддя Олександр Тимошенко переніс засідання на більш ранню дату за клопотанням позивача, яке мотивоване тим, що про це клопотав відповідач. Однак клопотання відповідача надійшло пізніше, аніж позивача. При цьому, обидва були подані до суду в один день, і в той же день суддя перепризначив та провів засідання у справі та задовольнив позов.

Взявши до уваги ці та низку інших обставин, Третя дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення та встановила, що такі дії суддя чинив умисно, усвідомлюючи відсутність реального спору між сторонами та зменшуючи ймовірність вступу до справи осіб, питання про права і обов’язки яких вирішувалося. ВРП залишила рішення дисциплінарної палати без змін.

Механізм, що дозволяє виправити суддівську помилку, в недоброчесних руках може стати серйозним інструментом зловживань та підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

ДжерелоФундації DEJURE

Читайте также: