Підполковник ВПС США: “Я злітав на F-16 з місць, де не проїхав би машиною.. Літати на цьому літаку дуже легко”
Винищувачі F-16 не лише мають широкий функціонал, а й можуть працювати у досить складних умовах і не потребують значної інфраструктури, хоча мають і слабкі місця. При цьому досвідчені українські пілоти зможуть досить швидко їх опанувати й почати ефективно застосовувати на полі бою.
Про це розповів “найсмертоносніший пілот F-16” американської авіації підполковник у відставці Ден Гемптон, який за 20-річну кар’єру у ВПС США здійснив 151 бойовий виліт і має чи не найбільше військових нагород серед пілотів винищувачів США з часів війни у В’єтнамі. Також Гемптон тренував пілотів оперувати F-16 на Близькому Сході й став автором бестселера New York Times завдяки автобіографії “Viper Pilot: Мемуари про повітряні бої” та ще низки книг.
У березні в ексклюзивному інтерв’ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус Гемптон розповів, що готовий захищати українське небо як приватний пілот винищувача.
Зараз, після оголошення про тренування українських пілотів на F-16, Гемптон каже, що ці винищувачі могли б допомогти у контрнаступі ЗСУ, а в майбутньому дозволять значно зміцнити оборону України. Однак питання у тому, які саме модифікації цих літаків отримає Київ.
Інтерв’ю відредаговане для ясності й плинності
Марія Прус, Голос Америки: Полковнику Гемптоне, з часу нашого останнього інтерв’ю сталось багато новин, було велике оголошення про навчання українських пілотів на F-16. Отже, як ви думаєте, через те, що це ще не рішення про передачу, поки говорять лише про навчання, чи це вже кроки в правильному напрямку?
Ден Гемптон, екс-пілот F-16 ВПС США: Так, це хороші кроки в правильному напрямку. Мене непокоїть час. Я казав вам минулого разу, що, думаю, це потрібно було зробити ще рік тому. Я також сказав, що на відміну від певних оцінок, які надходили із Вашингтона чи від політиків, я вважав, що досвідчених українських пілотів можна навчити літати на F-16 за три-п’ять місяців, і це приблизно те, з чим вони нарешті погодилися. Що добре.
Але є один момент – говорять про передачу F-16, але ніхто ще не сказав, звідки прибудуть ці літаки. І це важливіше, ніж думає більшість людей. Усі ваші пілоти це знають. Але лише тому, що це F-16, треба знати, що саме це за F-16. Так само, як і у випадку з МіГ-29, існують різні типи МіГ-29, різні типи Су-27. І є багато різних типів F-16. Тому я дуже сподіваюся, що Україні нададуть сучасні F-16, а не 25-30-річні F-16 з якоїсь країни, яка просто хоче їх позбутися.
Я маю на увазі, що це дуже важливо, якщо ви збираєтеся відправляти ці літаки воювати з росіянами, це повинні бути найкращі F-16, які доступні: з новітніми радарами, новітньою зброєю тощо. Тож я сподіваюся, що хтось, хто має мозок, збирає все це докупи.
І я впевнений, що з вашого боку це так, я турбуюсь про свій бік. Я переживаю про мою (американську – ред.) сторону. Я справді не знаю, які дискусії велися щодо того, який тип літаків ми розглядаємо для передачі Україні. Чи ми їх отримуємо з європейської країни або щось подібне. Це дуже важливо.
М.П.: Під час саміту G7 президент Джо Байден сказав, що F-16 не допомогли б українцям у їхньому контрнаступі чи захисті Бахмута. Які можуть бути сценарії, коли ці літаки справді могли б допомогти?
Д.Г.: F-16 допомогли б. Вочевидь, Україна і без них добре справляється у цьому відношенні. Але F-16, окрім того, що є винищувачем «повітря-повітря», він також дуже, дуже хороший у підтримці з повітря та допомагає військам на полі бою, коли вони просуваються вперед і атакують. Це одна з речей, на відпрацьовування яких американські пілоти F-16 витрачають багато часу. Я не впевнений щодо України, але це те, чого можна навчитися.
Як розмовляти з людьми на землі під час бою, як вони передають тобі цілі. Це складніше, ніж здається, тому що ви говорите із багатьма людьми, які дуже близькі один до одного, одні хороші, а інші погані, ви не хочете вдарити не по тих людях. І знаєте, коли ви мчите зі швидкістю від 650-800 кілометрів на годину, ви повинні знати, що робите, або можуть статись погані речі.
З іншого боку, якщо робити це належним чином, це може мати величезне значення для захоплення міста або у контрнаступі, тому що F-16 – літаки, які можуть пробивати проломи у силах (РФ), які зайняли оборонні позиції, через які хороші хлопці, ваші хлопці тепер зможуть просуватися вперед.
І визнаймо, коли вас атакують з повітря, ви насправді не дуже-то стурбовані людьми, які б’ють по вас на землі. Тож поки вони хвилюються, що ми атакуємо їх згори, ваші хлопці ідуть на землі, і в результаті – багато мертвих росіян і багато відвойованої української території, чого ви й прагнете.
М.П.: Інша справа – це інфраструктура для F-16, тому що на відміну від деяких видів зброї, як-то артилерія, їх не можна просто так легко передати в Україну, розгорнувши її прямо на полі бою, тому що аеродроми, ймовірно, будуть ціллю російських атак. Яку підготовчу роботу потрібно провести українській стороні, щоб вони могли ефективно використовувати ті F-16, коли вони прибудуть?
Д.Г.: Гарне запитання, але я б зауважив, що якби росіяни справді були настільки вправними у знищенні аеродромів, вони б уже вивели з ладу всі ваші аеродроми. І вони не зробили цього, тому що вони не дуже вправні в цьому і вони не можуть цього зробити.
Я би продовжував постачати в Україну, і я сподіваюся, що Україна продовжить просити про це, – зенітні комплекси, протиповітряні ракети та гармати та все інше, що збиває літаючі об’єкти, літаки – для захисту аеродромів.
Нещодавно всі трохи побачили, на що здатний Patriot, який, як ви знаєте, збив «непереможні» радянські чи російські «гіперзвукові» ракети, що завжди викликає у мене сміх, – і я не сприймаю їх легковажно, але ви повинні пам’ятати, що вони розроблені та побудовані росіянами, тож вони, ймовірно, працюватимуть лише у половині випадків. І навіть коли вони спрацюють, хто знає, як саме.
Я думаю, що українці побачили, що росіяни дуже добре вміють «здаватися великими», сильнішими та здібнішими, ніж вони насправді є. Але насправді багато з їхнього обладнання, як я вже казав раніше, – це просто мотлох, правда.
І Patriot зміг впоратися з гіперзвуковою загрозою. Є й інші системи, які можна імпортувати разом із F-16, що зробить аеродроми дуже й дуже складними для атаки. І я думаю, що зараз у росіян є важливіші справи, ніж спробувати вивести з ладу аеродроми. Як я вже сказав, якщо вони хотіли це зробити, чому вони не зробили рік тому, так?
М.П.: Отже, що стосується підтримки F-16, не вдаючись у занадто багато деталей. Яка кількість людей потрібна для цього, яка треба інфраструктура, щоб підтримувати у повітрі ці літаки?
Д.Г.: Це ще одне хороше запитання. І ви знаєте, що багато критиків говорили, наскільки важко обслуговувати F-16 – і це неправда. Я злітав на F-16 з місць на Близькому Сході, де не проїхав би машиною. Це дуже міцний літак, і його можна обслуговувати за допомогою набагато меншої інфраструктури, ніж люди говорять.
Тим не менш, і ваші повітряні сили також скажуть вам це саме: літак, який не може літати через проблеми з обслуговуванням, – це даремний літак. Тому їх потрібно належним чином обслуговувати, як і автомобіль, ви повинні робити технічне обслуговування. На ньому є регулярний графік технічного обслуговування для різних речей.
Наші ВПС використовують програму регулярної перевірки різних частин літака. Після кожного польоту виконуються певні речі. В деяких аспектах перевірки відбуваються кожні 50 або 100 годин польоту, але існує регулярний графік технічного обслуговування літаків, тому ми маємо високий показник здатності наших літаків до польотів. Від 80% до 90% з них придатні для польотів, тому що ми їх дуже добре обслуговуємо, і я впевнений, що коли Україна отримає F-16, усе це також надійде.
Крім того, будуть процедури технічного обслуговування та інші речі, які дуже ретельно пояснять вашим ВПС. Ваші повітряні сили здійснюють польоти на МіГ і Су, тому вони це розуміють це, і я не думаю, що це буде такою великою проблемою.
Єдине, до чого F-16 досить вразливий, – це пошкодження двигуна, тому що він має такий великий впускний отвір, щоб забирати повітря. Якщо злітно-посадкові смуги та доріжки не зовсім чисті, то все, що на землі, може засмоктати в двигун. Але, як я вже сказав, ми літали на цих літаках в Іраку та Афганістані та інших місцях, де не дуже чисто. І в цьому насправді немає проблем, тож я не думаю, що це щось таке, що ваші ВПС не зможуть зрозуміти чи зробити, коли літаки прибудуть.
М.П.: З точки зору підготовки, як ви думаєте, якими будуть основні виклики для українців, які переходять на F-16? Чи це рівень тактики чи робота із озброєнням?
Д.Г.: Якщо припустити, що перша група українських пілотів, яка пройшла підготовку, це ваші досвідчені пілоти МіГ чи Су, нам не потрібно вчити їх літати. Вони вміють літати. Потрібно навчити їх, як літати саме на цьому літаку. І літати на цьому літаку дуже легко. Так і повинно бути тому, що озброєння та системи займають більшу частину уваги пілота. Тому літаком має бути легко керувати. Так що я так не думаю, що тут виникне проблема.
Наша типова, як ми називаємо її програма переходу, коли, скажімо, є пілот F-15, який збирається перейти на F-16, або пілот A-10, – для них існує програма переходу, яку вони проходять. Вони вже пілоти, вони вже «мають крила». Вони дуже добре володіють літаками, якими вони оперували раніше, їм просто потрібно навчитися керувати цим літаком.
Це завжди починається з академічних занять, вивчення систем літака в класі, дій у надзвичайних ситуаціях, як з усім цим поводитися. А потім стимулятори, щоб пілот, який звик до іншого літака, тепер міг звикати до кабіни в цьому літаку. І ми витрачаємо на це деякий час. Потім ви переходите до більш просунутих тем, як-от тактика перехоплення, близькі бої, тактика повітряного бою, різні типи бомб, ракет, гармат, усе інше, чим може оперувати цей літак.
Пілот вивчає всі ці речі, щоб розуміти, як інтегрувати це в літак, і підготовка до польотів відображає це. Ви переходите від базових маневрів пілотажу, зльотів, посадок, до можливості вести повітряний бій, скидати бомби та дозаправлятись у повітрі – вночі, вдень, й ми витрачаємо багато часу на дозаправку в повітрі, тому що ми їздимо по всьому світу, і це велика частина нашої діяльності. Але я не думаю, що це буде щось, про що вашим пілотам обов’язково треба буде турбуватися.
Отже, існують інші тактики просунутого рівня, які вони вивчатимуть поступово, і в кінці будь-якого часу, скажімо, чотири-п’ять місяців, вони матимуть дуже добре розуміння того, як все працює та як використовувати F-16 . Багато з цього буде схоже на те, що вони вже робили. Просто використання цього літака так, як його слід використовувати, – це відмінне від МіГ чи Су, на яких вони літають зараз.
Друга частина цього питання: вам доведеться думати наперед про те, що буде після того, як ви виграєте війну, і якщо ваші ВПС перейдуть на F-16, скажімо, тоді ви захочете послати своїх молодших пілотів у Сполучені Штати, щоб пройти навчання пілотів, і вони витратять рік на базову підготовку пілотів, а потім вони підуть до школи F-16 або F-35 або будь-якої іншої. Тож вони проведуть тут кілька років, що допоможе не лише з літанням, але й із мовою та всім іншим, що їм доведеться робити.
Це відрізняється від того, яка ситуація у вас зараз, тому що зараз у вас немає на це часу. Ви повинні пересадити пілотів на F-16. І ми говорили про це, я думаю, ще в березні. Моїм вирішенням цього питання було б те, щоб ваш уряд отримав F-16 зараз і найняв пілотів за контрактом, щоб літати для вас, поки ваші пілоти проходять таке навчання.
Таким чином, ви можете використовувати F-16 зараз, поки ваші хлопці навчаються. Я не знаю, яка із цим ситуація. Я багато про це говорив, піднімав це питання, але відповіді немає, тож нам доведеться почекати і подивитися, що буде.
М.П.: А чому ви думаєте, немає відповіді? Чи ви думаєте, що український уряд вважає, що можуть бути якісь політичні проблеми на цьому рівні? Як ви думаєте, це б не підтримали у Вашингтоні?
Д.Г.: Це завжди політичне питання. Але для цього є багато прецедентів зі Сполученими Штатами, багато людей навіть у цій країні цього не знають. Але я маю на увазі, що ми робили це, починаючи з Іспано-американської війни до Польсько-російської війни, в 1919 році була ціла винищувальна ескадрилья під назвою «Костюшко», що складалася з американців і американців польського походження.
Громадянська війна в Іспанії, група американських волонтерів у Китаї під час Другої світової війни – «Літаючі тигри», які билися з японцями за півтора року до того, як Америка вступила у війну. Тож для цього є багато прецедентів.
Я не можу говорити про те, чого бояться чи чим стурбовані політики у Вашингтоні. Я знаю, що є люди, як я, готові зробити це.
Одним зі шляхів обійти це для українського уряду було би надання громадянства іноземцям, які воюють за Україну, тоді це не іноземці, а українці. Тож це спосіб обійти політику, але це те, що має бути зроблено на набагато вищому рівні, ніж ви чи я. Але існують рішення, якщо вони дійсно цього хочуть і якщо їм це дійсно потрібно, то я впевнений, що хтось знайде вихід.
М.П.: Якщо говорити про можливості F-16, це багатофункціональний літак. Як ви думаєте, в чому зараз буде його найбільша перевага для України? Для наступу? Оборони? У довгостроковій перспективі для посилення обороноздатності України?
Д.Г.: F-16, як і всі винищувачі, є наступальною зброєю. І я думаю, що окрім можливостей реактивного літака, психологічна вигода від отримання цих літаків – наявності цих літаків і того, щоб ваші люди побачили ці літаки – матимуть величезну цінність. І це також вплине на росіян. Їм не подобаються західні технології. Їм не подобаються F-15, F-16, F-35, тому що росіяни, які вміють думати, добре знають, на що здатні ці літаки. Тож це може вплинути на те, що росіяни планують робити.
Найприємнішим у F-16 у довгостроковій перспективі є те, що коли вони у вас є і у вас є ВПС, які керують ними та мають досвід літати на них, то будь-хто, як Росія, хто думав би про напад на Україну, подумав би ще раз. Тому що в цьому випадку вони точно знали, що би їм протиставили, тому що Україна і Росія мають схожу військову техніку. Зовсім інша справа, коли ти борешся з кимось, у кого зовсім інше обладнання, і ти не впевнений, наскільки воно хороше.
Тож це дуже хороший стримуючий фактор на майбутнє. Але просто зараз вам потрібно хвилюватися про, знаєте, про найближчу перспективу, наступ і повернення земель України та вигнання росіян до біса.
М.П.: Говорячи про час прийняття цього рішення, я знаю, що це буде припущення, але президент Зеленський нещодавно сказав, що спочатку Україна має довести, що може здобувати перемоги на полі бою, а потім отримує нову порцію техніки. Таким чином, чи було рішення щодо F-16 прийнято після того, як Україна змогла збити російські «Кинджали» американською системою Patriot? Чи ви думаєте, це могло допомогти просунути це рішення?
Д.Г.: Знаєте, говорячи про політиків, у нас є такий вислів, що всі вони стоять «по обидва боки паркану» (on both sides of the fence – ред.).
Дуже небагато політиків так чи інакше візьмуть на себе зобов’язання. Ваш президент – так, але він не політик, він – лідер, дуже велика людина, на мою думку. У нас насправді такого немає. Тож вони чекатимуть, поки побачать, виграє чи програє Україна, щоб вирішити, яким шляхом піти.
Це не те, що ми хочемо, але ви знаєте, ми не ті, хто приймає рішення і надсилає обладнання. На жаль, це залежить від людей у Вашингтоні. Я думаю, що більше Україна продовжує демонструвати, що вони не мають наміру здаватися – і вони ніколи цього не робили – і що вони цілком здатні відштовхнути росіян назад за кордон, де їхнє місце, то швидше буде надходити обладнання.
Як я вже сказав, частина цього політична, але частина – практична, тому що початкове занепокоєння полягало в тому, що все це обладнання опиниться в Україні і якщо Україна програє, тепер це буде в росіян. Це не те, як думають українці, і не те, як думаємо ми. Але так думають політики. Тепер, коли ви показали за понад півтора року, на що ви здатні, я звичайно сподіваюся, що всі політики, які були «посередині», тепер перейдуть на бік України і скажуть: «Так, ми обов’язково допоможемо всім, чим зможемо». Подивимось.
М.П.: Британська розвідка стверджує, що Росія може формувати певну ударну авіаційну групу. Як ви думаєте, F-16 можуть відповісти на це і взагалі чи можете ви сказати, що надання цих літаків може змінити хід війни у довгостроковій перспективі?
Д.Г.: Ударна група з Росії… Я б ставився до цього скептично. Я маю на увазі, знову ж таки, ці люди, якщо вони дійсно були б «елітою», і це слово часто використовують, але треба бути обережними з цим словом, тому що багато з того, що видають за таке, насправді не є «елітним». Але якщо у них були ці люди, це і це обладнання, чому вони не використали його рік тому, чи не так? Я маю на увазі, чому зараз?
Росіяни дуже вправні в одному – в пропаганді. Мені це тхне пропагандою. Якщо це бомбардувальні сили, про які говорять британці, тоді ваші МіГ-29 дуже здатні протистояти бомбардувальникам, які намагаються проникнути у вашу країну.
І не забувайте про Patriot, Patriot їх прожують і виплюнуть. Якщо це більш досконалі винищувачі «повітря-повітря», це щось зовсім інше. Знову ж таки, у вас є Су. F-16, безсумнівно, допомогли б виявляти бомбардувальники на низькій висоті, які намагаються проникнути, тому що ми маємо дуже хороші радари, які можуть бачити літак на дуже низькій висоті. Вони не можуть сховатися там. І якщо вони будуть битися «повітря-повітря», то знову-таки належний F-16 з належним радаром і ракетами «повітря-повітря» також можуть у цьому значно допомогти.
Я ще не читав британський звіт, але британська розвідка дуже хороша. Тож якщо вони говорять щось подібне, то, мабуть, у цьому щось є. Але знову ж таки, враховуйте, звідки це походить, і це йде з Росії, це не дивно… Я маю на увазі, що ви, хлопці, б’єте їх вже півтора року. Тому я не думаю, що хтось із ваших людей надто боїться росіян.
Тож нехай приходять. Ще кілька людей ніколи не повернуться додому.
М.П.: А щодо довгострокових оборонних можливостей України з F-16, наскільки могутнішою стане Україна?
Д.Г.: Дивлячись у майбутнє, коли все це буде закінчено, і (якщо) ви отримаєте найдосконаліший із можливих F-16, який для нас називається Block-70, дуже потужний F-16 із дуже потужною авіонікою. Або, можливо, знаєте, що колись у майбутньому ви підете далі до F-35. F-35 – найкращий винищувач у світі.
Отже, щойно війна закінчиться і ви здійсните перехід від МіГ і Су до західних реактивних літаків, таких як F-16, тоді все це стане можливим. Тому я не сумніваюся, що ваш уряд буде інвестувати досить значні кошти в іноземні технології, щойно війна закінчиться. І, здається, я казав вам ще в березні, я та ще кілька подібних до мене пілотів більш ніж готові приїхати в Україну в будь-який час, щоб просто подивитися на ваш аеродроми і сказати, що «ось про це вам потрібно подумати», «ось деякі речі, які ви повинні мати», «ось деякі речі, які були б непоганими».
Я хотів би зустрітися з вашими пілотами та потиснути їм руку. Я маю на увазі, що це хороша картинка для піару, чи не так? Але, але я хотів би це зробити, навіть якщо не йтиметься про польоти. Можливо, я міг би запропонувати деякі речі, які вони могли б зробити зараз, щоб підготуватися. Так що побачимо.
Автор: Марія Прус
Джерело: Голос Америки
Tweet
