Розгром російського угрупування на Харківщині. Як це сталося
Днями світ став свідком дива – колишня «друга армія світу» безпорадно залишила терени Харківської області. Як таке могло статися? Чому?
Якщо конспективно – Збройні сили України раптово розпочали контрнаступальну операцію на Слобожанському напрямку, нагадує видання . Безпосередньо керує нею командувач Сухопутних військ ЗС України, Герой України, організатор оборони Києва, генерал-полковник Олександр Сирський, один з найбільш творчих військових сьогодення. Чудово проявили себе штаб Сухопутних військ і Головне оперативне управління Генштабу ЗСУ. Безумовно, операція була узгоджена з діями на Херсонщині.
Завдяки роботі відомого дослідника Jomini of the West ми маємо карту, котра дозволяє розібрати перебіг подій, так би мовити, постфактум.
5 вересня 80 ОДШБр розпочала наступ на Балаклію, з наскоку прорвавши оборону противника. З півдня, з Гусарівки, їм назустріч вирушила 71 єгерська бригада за підтримки танкового батальйону 3 танкової бригади. Російський гарнізон у Балаклії опинився під загрозою оточення з трьох сторін. І раптом з четвертої сторони, закриваючи пастку, з’явився загін ГУР МО «Кракен». Скажімо так, з Балаклії вирвалися не всі…
Того самого дня 103 і 113-та бригади ТрО, діючи від Чугуєва вздовж шосе Р07, атакували позиції двох російських БТГр 30 ОМСБр 29 загальновійськової армії, котрі обороняли Чкаловське. Частина сил 113 ОБр ТрО раптово повернула в північно-східному напрямку, створюючи загрозу обходу з правого флангу БТГр 59 танкового полку 144 МСД. Удар по напрямках, що сходяться біля Чкаловського, призвів до прориву тактичної лінії оборони: учорашні таксисти-програмісти-аграрії з бригад ТрО стрімко вийшли до Шевченкового, де й здивували неочікуваним візитом вогневі позиції 281 артбригади 1 танкової армії, що призвело до руйнування системи вогневої підтримки на всьому напрямку.
Між Чкаловським і Балаклією зненацька вирушили в рейд 25 ОПДБр і 92 ОМБр. Остання несподівано повернула на північний схід, на Шевченкове, куди й вийшла з південного напрямку, не зустрічаючи особливого спротиву. 25 ОПДБр, діючи як класичний рейдовий загін, стрімко рвонула на Куп’янськ. Одразу за нею рушила 93 ОМБр, начебто розчиняючись у пилюці першої та вводячи в оману противника щодо реальної кількості військ, які кинулися в рейд.
Створюючи напруження вздовж лінії фронту в районі Залимана, 132 розвідбат ДШВ вийшов у тил російському гарнізону – з фронту його скував загін ССО «Дике поле». Їм назустріч, підтримуючи високий темп наступу, прорвався батальйон 80 ОДШБр.
Упродовж першої доби противнику були нав’язані бої за Чкаловське, Балаклію та Залиман. У проміжки ворожої оперативної побудови з незрозумілими завданнями невідомим маршрутом кудись просувалися чи то одна бригада, чи то не одна, що провокувало управлінську кризу у штабах противника: куди кинути резерви, де зосередити зусилля підтримки та логістики?
У той самий час 2 батальйон Добровольчого українського корпусу атакував батальйон 421 МСП 4 танкової дивізії московитів у районі Великої Комишувахи, а 4 танкова бригада ударила на захід від Малої Комишувахи, у стик між бойовими порядками 13 танкового полку та 45 ОБрСпП ПДВ.
За кілька днів раптом у районі Куп’янська появилися 25 ОПДБр і 80 ОДШБр, що призвело до панічної втечі з міста батальйону матеріально-технічного забезпечення 38 ОМСБр ЗС РФ. Якось раптово поблизу міста з’явилися ДРГ ССО Збройних сил України, котрі остаточно поплутали карти противнику. Словом, евакуювалися з тилів 38 ОМСБр знову ж таки не всі… Тим часом 25 і 80-та бригади закріплювалися по західному берегу річки Оскіл.
2 батальйон ДУК вибив підрозділи 423 МСП 4 танкової дивізії, котрі почали відхід до Ізюма. І ось тут з півночі до Ізюма прибули механізовані батальйони «Холодного Яру».
252 МСП 3 МСД масово відступив з позицій на Олександрівку, 39 ОМСБр 68 АК підтримала це починання і рушила на Лозову.
У районі національного парку «Святі Гори» до активних дій перейшли підрозділи ЗС України по лінії Святогірськ – Маяки – Райгородок – Миколаївка – Сіверськ. 15 і 74-та ОМСБр ЗС РФ, що утримували позиції на цьому рубежі, почали відхід на Лиман, але на досягнутому не зупинилися і, підтримуючи високий темп втечі, рухалися хто на Дробишеве, хто на Кремінну.
Ця красива операція ще не завершилася, але вже зрозуміло:
- – Збройні сили України мають доступ до супутникових розвідувальних даних союзників і практично в режимі онлайн картину операційної зони, що дозволяє обирати маршрути та вигідні рубежі для дій;
- – рейдові дії наших бригад, проведені у високому темпі на значну глибину, дозволили практично без паузи розвинути тактичний успіх в оперативний і зруйнувати оперативну побудову противника на Слобожанщині;
- – приховування одної бригади у бойових порядках іншої, введення противника в оману щодо реальної кількості залучених сил і напрямків їхніх дій дозволило досягти раптовості дій в обраних районах бойового простору Слобожанщини;
- – сміливий і неочікуваний маневр з напрямками дій підрозділів ЗС України розгойдав оборону противника: ворог не зміг зосередити сили для протидії прориву через власне невизначеність головного напрямку дій наших військових;
- – застосування підрозділів ССО дозволило дезорганізувати тактичний і частково оперативний тили російського угруповання;
- – інформаційна кампанія останнього місяця спонукала ворога перефокусувати увагу на Херсонський напрямок і зосередити саме там наявні оперативні резерви та значні матеріальні ресурси, що дозволило впродовж трьох діб практично звільнити Харківщину до рубежу по західному берегу річки Оскіл.
Що ми маємо:
- – механізовані та десантні бригади ЗС України навчені рішучих рейдових дій, котрі потребують ініціативи від командирів тактичної ланки, вимагають належного технічного стану бойової техніки, високої виучки механіків-водіїв, вміння стріляти під час руху від навідників-операторів;
- – молоді формування територіальної оборони демонструють неабияку військову виучку, індивідуальну майстерність володіння зброєю, спроможність творчо й ініціативно діяти на полі бою навіть за відсутності належної військової освіти в командирів тактичної ланки;
- – українські штаби набули досвіду в організації та проведенні заходів забезпечення безпеки операцій;
- – професійний сержантський корпус утверджується в ролі військового лідера, спроможного згуртувати та повести за собою особовий склад;
- – українська школа рейдових дій може розглядатися як провідна принаймні в Європі. (Я можу помилятися, але мені вгадується почерк генерала Віктора Муженка або його учнів і послідовників).
На відміну від нашого ворога, котрий за 200 діб війни жодного разу не здивував оперативними новинками, українські штаби поповнили скарбничку військового мистецтва блискучим зразком сучасного прочитання наступальної операції оперативного угруповання військ, основою котрої є глибокий рейд механізованих бригад.
