Фальшиві наречені: в “шлюбному агентстві” іноземці за ніч можуть витратити до 400 доларів

Продавчині книжкового супермаркету 57-річній Марині подруга запропонувала попрацювати в українському шлюбному агентстві: «Агентство легальне. На сайтах з працевлаштування повно їхніх вакансій. Англійську знати не обов’язково. Тебе під`єднають до системи, де будуть автоматично перекладати твої романтичні листи чоловікам-нареченим. Офіційно професія називається «перекладач». Насправді ти будеш працювати замість «нареченої». «Як це?» — здивувалася Марина. — «Ну, літературним негром. Так зрозуміліше? Наречена сама не писатиме листи, а найме для цього тебе». «Але навіщо їй віддавати свою долю у чужі руки?..» — дивувалася Марина. — «Марино, прокинься! Багато хто з наречених заміж тут взагалі не збирається. Наречені липові. Фальшиві».

Іноземці відкривають депозити на дейтинг-сайті та спілкуються з нареченими, поки не закінчуються гроші

— Навіть подумати не могла, що існує таке поняття, як фальшиві наречені, — розповіла «ФАКТАМ» Марина. — Є шлюбні агентства з повністю липовими нареченими, є такі, де фальшивок лише 10−30 відсотків. На міжнародний дейтинг-сайт (сайт знайомств. — Авт.), що є організатором схеми платних онлайн-знайомств, працюють місцеві шлюбні агентства в різних країнах. Своєю чергою, вони наймають перекладачів і моделей-наречених з місцевих. Платять і тим і іншим. Перекладачам, чи то пак літературним неграм, — за те, що ті листуються від імені несправжніх наречених. Нареченим — за те, що здають в оренду свій профіль на шлюбному сайті, регулярно поповнюючи його новими фотографіями й відео. Потреба у фальшивих наречених-красунях велика. З такими найчастіше хочуть спілкуватися в платних чатах, і грошики течуть рікою.

Іноземці відкривають депозити на дейтинг-сайті та спілкуються з нареченими, поки не закінчуються гроші. Чоловіки не підозрюють про подвійний обман. Мало того, що наречені несправжні й не збираються спілкуватися в реальності, так ще й пишуть не самі, а за них це роблять чужі люди, перекладачі місцевих агенств.

— Головне завдання перекладачів полягало в тому, щоб гроші клієнтів швидше закінчувалися, — каже моя співрозмовниця. — Чоловіки платять за кожен крок. Відправив-отримав лист (це коштує 50 центів), лайкнув фото вподобаної дівчини, попросив фото, відкрив відео з дівчиною — плати, плати, плати …

Деякі за ніч віруального спілкування з однією або відразу з декількома дівчатами витрачали до 400 доларів. Все залежало від перекладача, який писав від імені несправжньої нареченої, його вміння зацікавити грошовитого іноземця. А якщо чоловік на знак вдячності за палкі листи висилав нареченій в подарунок квіти, повітряні кульки, ноутбук, парфуми, путівку до Парижа, тощо, тоді у виграші були всі, адже свої комісійні отримували й перекладач, і агентство.

Початківці-перекладачі, яким спочатку дають не дуже розкручені анкети, можуть отримати за місяць 4−5 тисяч гривень чистими. Але за пів року, призвичаївшись, цілком можуть вийти на 15−20 тисяч гривень. Уже після вирахування комісійних агентству — від 30 до 40 відсотків.

— Дізнавшись про такі зарплати, подумала: «Овва! Я тут у книжковому без оформлення стою за 5 тисяч гривень, не бачачи своїх дітей. Треба погоджуватися», — продовжує Марина. — Звільнилася з роботи, пройшла в агентстві інструктаж. «Але, якщо ви раптом надумаєте кинути, не відпрацювавши місяць, гроші вам ніхто не виплатить», — попередив мене адміністратор.

«О, любий! — відповідала я, дивлячись на виразне зображення прутня свого нареченого. — Фото нечітке. Ти надіслав мені квіти?»

— Я вибрала роботу перекладача у нічну зміну — з восьмої вечора до п’ятої ранку, — продовжує Марина. — Мій напарник по наречених Степан, він просив називати себе Стів (імена змінені. — Авт.), працював з п’ятої ранку до восьмої вечора, з великою перервою на обід та кава-брейками. Таким чином, ми зі Стівом цілодобово були на зв’язку з іноземцями, представляючи аж 15 жінок і обслуговуючи їхні анкети.

Коли сідала працювати ввечері, читала денне листування Стіва з нареченим, щоб зрозуміти, про що вони говорили. Добре, якщо ви з напарником-перекладачем на одній хвилі. Але іноді в пари перекладачів ставлять дуже різних людей. Вночі може працювати витончений інтелігент, практично нобелівський лауреат. А вдень — Поліграф Поліграфович Шаріков, начальник підвідділу очищення Москви від бродячих тварин. Убивчий дует! Лауреат вночі цитує Шекспіра, а Шаріков вдень скиглить: «Роберте, чому ти мовчиш? Поганий хлопчисько! Тобі подобається бути поганим?» Дивувалася, що чоловіків це якось мало бентежило.

Панянкам писали люди різних професій: далекобійники, професори, тренери з дайвінгу, таксисти, колишні директори видавництв, військові льотчики. Так вони себе називали. Згодом Марина виділила кілька категорій наречених. «Чоловіки неформатної зовнішності». «Шукачі пригод». «Романтики-невдахи», які, втративши дружину, роботу або здоров’я, плекали мрію відшукати свою єдину на іншому кінці землі. «Багатенькі Буратіно» похилого віку, які писали декільком жінкам одночасно. «Економні одинаки», які приходили сюди не одружуватися, а поплакатися гарним дівчатам у жилетку. Адже психотерапевт узяв би більше. І «збоченці», які просили інтимні фото і за власною ініціативою надсилали свої.

— Але розмови про секс агентством суворо заборонені, за це штрафують, — розповідає Марина. — За правилами я не могла не відповісти нареченому. Навіть якщо він пише відверту маячню. Доводилося викручуватися. «О, любий! — відповідала я, дивлячись на виразне зображення статевого члена нареченого. — Фото нечітке. Ти надіслав мені квіти?»

Дуже багато чоловіків було у групі 60−75. Чомусь саме у цьому віці вони починали вірити в справжню любов, ніби їм знову 17 років. «Збоченців», «багатеньких Буратіно», які переписувалися одночасно з п’ятьма-десятьма дівчатами та обіцяли кожній вічне кохання, при цьому каверзуючи й виносячи їм мозок, було не шкода. Це були відверті лицеміри та брехуни. А ось 70-річні «романтики» викликали у мене співчуття. Вони, як діти, вірили, що жінка-картинка, вдвічі молодша за нього, приїде в його скромний будиночок на березі моря й залишиться там жити навіки, дивлячись в його закохані очі.

Коли читала їхні щирі листи (а чим старший наречений, тим він краще висловлювався), мені ставало ніяково. Хотілося бідних дідусів попередити: «Біжи, чоловіче, біжи!» Але я стримувалася: «Мовчи! У тебе троє дітей та безробітний чоловік».

«Наречений не повинен був здогадуватися, що йому пише не красуня-блондинка, а багатодітна мати передпенсійного віку»

— Чоловіки не намагалися манівцями дізнатися телефон, інші контакти, щоб не платити в чаті?

— Намагалися. Писали зашифровані повідомлення: «Я здійснив 117 подорожей до різних країн, де подивився 40 пам’яток і зробив 205 прекрасних фото». Ми «викручувалися», що сайт блокує цифри. А на прохання закоханих поспілкуватися телефоном, відповідали: «Любий, ще зарано. Я хочу впізнати тебе краще». Наречений не повинен був здогадуватися, що йому пише не красуня-блондинка Крістіна, а бородатий мужик Стів, мій напарник, або я, Марина Григорівна власною персоною, багатодітна мати передпенсійного віку. Зрозуміло, що в скайп нам не можна було виходити.

На платних сайтах знайомств наречені оплачують кожен свій крок – отримав лист, лайкнув фото дівчини, попросив фото, відкрив відео з дівчиною. Будь ласкавий, розщедрюйся (фото ua.depositphotos.com)

— Невже наречені не здогадувалися, що їх обманюють?

— Розумні, кмітливі чоловіки швидко залишали сайт. Один навіть на прощання змінив свій нік Грегор на нік «Обережно, шахраї!». Продовжували писати невиправні романтики або невеликого розуму люди. Гадаю, вони усвідомлювали: щось не так. Хоча б те, що нормальна жінка не може товктися на сайті цілодобово, миттєво відповідаючи на листи. Але…

— «Ах, обмануть меня не трудно, я сам обманываться рад»?

— Саме так. Наші клієнти купували спілкування з чарівною жінкою, свою мрію, за гроші. Ми їм продавали цю мрію. Певний час вони були щасливі. Що ж… Всіх усе влаштовувало. Вони погоджувалися на ці правила гри.

— А якщо іноземець домагався побачення?

— Тоді фальшива наречена запросто могла перетворитися на справжню, якщо клієнт сподобався. Перед побаченням агентство їй скидало все листування перекладачів з її обранцем. Але найчастіше наречена «раптом» потрапляла у лікарню з коронавірусом, у неї вмирала бабуся або її терміново відправляли у відрядження, й гість залишався з носом.

Агентствам не дуже вигідно видавати орендовану наречену заміж. Тоді вона переставала б приносити прибуток. Нам, звісно, не говорили про доходи нашого агентства, але я читала, що найскромніші шлюбні агентства з фальшивими або з частиною фальшивих наречених мають 10−20 тисяч доларів щомісяця.

До слова, хліб це нелегкий. Працюєш ночами, не висипається, відірватися від компа не можеш, щоб не пропустити листа та відповісти вчасно, протягом трьох-шести хвилин. Інакше хлопець, який прийшов сюди вперше, побачивши, що наречена «гальмує» та не відповідає, перейде в інші агентства, і ти втратиш свої гроші. Дуже втомлюєшся. Є емоційне вигоряння.

— Така собі робота… Хто сюди йде?

— Є різні люди. Випадкові, як я, хто заблукав, не розуміючи спочатку шахрайської суті роботи, адже, як не крути, це обман. Хтось тимчасово пересиджує безробіття. Багато студентів. Вночі вони перекладають, а вдень навчаються. Є люди, які не знайшли себе у житті, по суті, невдахи, які не реалізувалися в професії. Але тут вони почуваються на коні. Є ті, хто свідомо змінив улюблену роботу, на якій мало заробляв, на сумнівну, проте добре оплачувану.

До речі, хоча офіс віртуальний, співробітники сидять у різних містах України та один одного на власні очі не бачать, між ними часто трапляються романи. І афери теж. Мені розповідали про перекладачку, мати двох дітей, яка, набивши руку на іноземних наречених, ті ж маніпуляції застосовувала й… до своїх колег, 18-річних студенток-перекладачок, років на двадцять п’ять молодших за неї. Кувала залізо не відходячи від каси. Розповідала про свої непрості життєві обставини, скаржилася на чоловіка, тиснула на жалість, виманюючи і отримуючи подарунки. Люди, що працюють на цих сайтах, чудові психологи й маніпулятори та швидко налагоджують стосунки зі своїми жертвами.

І я не дозволила своїй 18-річній дочці підробляти в таких агентствах не тільки тому, що тут можуть зжерти свої ж. Юні, нестійкі ще особистості з несформованими уявленнями про світ не повинні починати своє життя з обману й афер, з маніпуляцій такими почуттями, як довіра та любов. Я сама одного разу прокинулася: «Марино, що ти робиш?»

— Що трапилося?

— Лист. Одного разу отримала від нареченого, вдівця з двома дітьми, чия дружина померла від раку, такий проникливий, такий прекрасний лист, що у мене полилися сльози. Стало шкода його надій, його ілюзій, які будуть розбиті. Так ось сиділа вночі й ридала. Це було осяяння. Інсайт. Так робити не можна! Наступного дня я звільнилася. Навіть не хотіла відробляти два тижні, щоб мати змогу отримувати зарплату. Кажуть, що гроші не пахнуть. Пахнуть. Ще й як… // Лариса КРУПІНА, «ФАКТИ»