Суд Одеси розпочав слухати справу чоловіка, який публічно підтримав Путіна та дії окупантів

1 серпня Приморський районний суд провів підготовче засідання по справі Андрія Григоренка. Чоловік у соцмережах поширював дописи із вдячністю президенту РФ Володимиру Путіну за дії окупантів на території України та підтримував так звану “спецоперацію”.

Незважаючи на те, що прокуратура і сторона захисту уклали угоду про визнання Григоренком своєї вини та очікували на спрощений розгляд справи, суддя Віктор Попревич угоду не підтримав.

— У чому полягає ваше щире каяття?

— Был слеп. Не рассмотрел ситуацию.

— Як так? У вас була не одна публікація. На вашій сторінці 2 413 фото та 35 тисяч заміток. Таке враження, що ви звідти не вилазите.

— На протяжении 15 лет я находился в этих «Однокласниках». Если не больше.

— Ви починаєте писати (антиукраїнські пости — ред.) 7 квітня. Вже війна у розпалі. Я зрозумів би вас, якби це було 7 лютого. Але це 7 квітня. Вже сліпим та глухим було зрозуміло, що відбувається на території України.

— Люди ошибаются. Это подвластно каждому возрасту — падать и спотыкаться.

Так у суді свої дописи на підтримку Росії та “спецоперації” намагався пояснити мешканець Одещини Андрій Григоренко. Під час запитань судді Попревича чоловік помітно нервує, заламує руки та намагається стояти поближче до своєї адвокатки Вікторії Пилаєвої, яка іноді пошепки підказує, що відповідати судді.

Андрію Григоренку 55. Він проживає у селі Саф’яни з матір’ю-пенсіонеркою. З освіти — 10 класів школи та морське училище імені Маринеска. Колись ходив у рейси, згодом працював у міліції — був патрульним Суворівського району Одеси. Останні чотири роки ніде не працює.

За даними слідства, протягом двох місяців, з квітня по травень цього року, Григоренко поширював в «Однокласниках» антиукраїнські дописи, в яких підтримував Путіна, російських військових і так звану “спецоперацію”. Публікації репостив вже після подій у Бучі, Ірпені та Маріуполі.

Декілька повідомлень Григоренка під час судового процесу зачитувала прокурорка Марина Сівак:

• «Спасибо Путину за возрождение России. Россия только через много лет поймет от какой беды ее спас Путин. Поймет и ужаснется тому, что ей готовили либералы совместно со спецслужбами США. Господи, как ему завидую враги. Боятся и ненавидят, но Путин это лидер. Он наш. Спасибо Путину за возрождение России».

• «Боевик “Азова” из бункера плачется изданию Bild, что почти не осталось воды, уже некуда какать и писать, всем хочется медку и сахарку, но их вкус уже забыт. Все это безусловно вышибет слезу у западного обывателя, но я вам скажу, что скулящий нацист — это прекрасно».

• «Россию не остановить, бандеровщина будет уничтожена».

Після зачитування дописів, Сівак попросила затвердити угоду з Григоренком і покарати його забороною обіймати державні посади на 15 років. Саме таке покарання передбачає ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу про колабораційну діяльність.

— Не відчувається якоїсь-то впевненості у ваших словах. Якось ви соромитесь, коли це говорите, — звернувся до прокурорки суддя Попревич, але та нічого не відповіла.

Григоренко під час судового процесу свою провину визнав і також попросив затвердити угоду.

— В угоді написано, що ви активно сприяли розкриттю злочину. В чому полягала ця активність?

— Добровільно віддав телефон та назвав усі паролі, коли до мене приїхала слідча група, — відповідає Григоренко з підказками адвокатки.

— Добре, зрозумів. Ви підписали угоду з прокурором про те, що вас 15 років не будуть призначати на посади. Таке враження, що вам хтось щось пропонує, а ви відмовляєтеся.

— Понимаю, что виноват и должен понести наказание.

— Яке ж це покарання? Що ви 15 років не будете обіймати посади у державних органах? Так які ж посади ви можете обіймати, якщо у вас освіти немає і ви погано володієте державною мовою. Вам і так не світить державна посада.

— Народ же выбирает, — відповів Григоренко.

Після виступів усіх учасників процесу, суддя Віктор Попревич пішов у нарадчу кімнату, а за пів години оголосив своє рішення — відмовити у затвердженні угоди та призначити судовий розгляд 8 серпня на підставі обвинувального акту.

Ольга Івлєва, «Судовий репортер»