Повістка не може бути оскаржена у жодному суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення – Верховний Суд

Верховний Суд ще раз нагадав, що обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до ТЦК установлений не повісткою, а законом №2232-XII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду нагадав, що повістка не може бути оскаржена до суду, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону.

При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК установлений не повісткою, а законом №2232-XII. На це Верховний Суд вказав у постанові від 23 жовтня 2024 року по справі №380/2838/24.

Обставини справи

Позивач просив визнати протиправними дії ТЦК щодо виготовлення та вручення йому повістки про прибуття до ТЦК.

Окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження, апеляційний суд залишив рішення без змін.

У касаційний скарзі до Верховного Суду чоловік вказав, що підпис на повістці т. в. о. начальника ТЦК підроблено, а сам документ сфальшований. Розпорядження на оповіщення і вручення йому повістки відсутнє, дата у повістці відсутня, мета виклику не вказана. Стверджував, що повістка підписується виключно начальником ТЦК і має бути вручена особисто або уповноваженими особами, а також, що у його випадку мав бути складений відповідний акт про відмову від отримання повістки, чого зроблено не було. Спроба вручення йому «незаконної повістки» потягло для нього тяжкі наслідки, а саме порушення кримінальної справи за статтею 336 КК.

Позиція Верховного Суду

Як вказав Верховний Суд, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане означає, що позов взагалі не підлягає судовому розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що, з огляду на предмет позову, він не підлягає розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і в судовому порядку взагалі.

Суд першої інстанції урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 8 вересня 2022 року в справі №300/1263/22, і виснував, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до ТЦК оформлюється у вигляді повісток і дії відповідача щодо вручення повістки, яка складена останнім на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАСУ.

Зазначене свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

Відповідно, будь-які зауваження щодо змісту та оформлення повістки також не є рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Верховний Суд в цій справі зазначив, що виготовлення ТЦК повістки, яку позивач уважає сфальшованою, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАСУ.

Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону.

При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК установлений не повісткою, а Законом №2232-XII. Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 8 вересня 2022 року в справі №300/1263/22, яку правильно врахували суди попередніх інстанцій у справі №380/2838/24.

Водночас обставини незгоди позивача із діями ТЦК щодо вручення повістки, а також незгода позивача із наслідками, пов`язаними з його відмовою від отримання повістки і неявкою до ТЦК, не можуть бути предметом розгляду та оцінки в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд підкреслив, що самі по собі дії ТЦК щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не свідчать про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача. При цьому доводи щодо порушення ТЦК процедури вручення повістки та передчасного/необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК, про що, зокрема, указує позивач, можуть бути предметом перевірки судом у межах відповідного кримінального провадження.

Отже, ВС залишив скаргу без задоволення.

Наталя Мамченко, «Судово-юридична газета»