Як влада реагує на спалахи коронавірусу, на прикладі міста Українка

Як влада реагує на спалахи коронавірусу на прикладі міста Українка
На початку травня 2020 року місто Українка на Київщині сколихнула чергова порція чуток з елементами паніки. З’ясувалося, що в гуртожитку професійного ліцею м. Українка (в народі – бурса) виявлено 11 лабораторно підтверджених випадків захворювання на COVID-19. І ще 93 мешканці гуртожитку чекають на результати тестування. Там жила медсестра, яка підхопила вірус на роботі і близько 5 днів не знала, що хвора.

Офіційно в містечку Українка зареєстровано близько 16 тисяч людей і підтверджено 29 випадків захворювання на коронавірус, пише видання ТЕКСТИ. До ситуації з гуртожитком, хворих було майже вдвічі менше, тож мешканців, чиї розмови на вулицях тепер так чи інакше зводяться до коронавірусу, можна зрозуміти. Панікувати є через що: наприкінці квітня в інфекційному відділенні Кагарлицької районної лікарні від SARS-CoV-2 помер 42-річний українчанин. Видужало – восьмеро.

Общага: заборонена зона

Заступник міського голови Іван Карасьов повідомив «Текстам», що зараз у гуртожитку по вулиці Юності, 17, перебуває близько сотні людей. Цитата: “Всі вони перебувають на самоізоляції”.

Події навколо гуртожитку Професійного ліцею розгорталися наступним чином. Донедавна там проживала медична сестра педіатричного відділення районної лікарні м. Українка.

24 квітня прийшли результати одного з пацієнтів лікарки, з якою вона працює. Діагноз – ковід.

Того ж дня лікарка і медсестра здали аналізи на коронавірус та припинили прийом. Скільки часу медики були безсимптомними носіями хвороби – важко сказати.

26 квітня з лабораторії прийшли результати аналізу лікарки та медсестри: вони теж виявилися хворими. Ввечері 26 квітня медсестра та її чоловік виїхали з гуртожитку та усамітнились на орендованій квартирі. Зняли її за свої гроші. Держава не потурбувалася про те, щоб надати місце для самоізоляції.

І лише 2 травня 2020 року, практично через тиждень після події, голова Обухівської райдержадміністрації отримав розпорядження з області про закриття гуртожитку на вхід та вихід.

Пояснимо: орієнтовно 5-6 днів після зараження (в той час тести робили близько 3 днів) медсестра мешкала в гуртожитку, де соціальна дистанція мінімальна. І вже коли стало зрозуміло, що гуртожиток – потенційний осередок спалаху, бюрократи тиждень підписували папери, щоб закрити общагу на карантин.

Й увесь цей час мешканці гуртожитку вільно ходили в магазини, на ринок та в інші публічні місця.

Зазначимо, що країни, які успішно долають ковід, швидко тестують усіх, хто контактував із хворими. Тобто, якби Україна ефективно справлялася з епідемією, то відразу після того, як стало відомо, що в гуртожитку мешкає хвора, всіх хто з нею міг контактувати – наприклад, сусідів по блоку – мали б негайно перевірити. А виявлених хворих відправити на самоізоляцію. Та оскільки тести у нас робляться по 9 днів, то іншого виходу, ніж закрити всіх фактично під домашній арешт, і не було. Але й це зробили кричуще пізно.

Як же зараз виглядає самоізоляція мешканців гуртожитку?

Територія бурси огороджена. Потрапити туди можна через двоє воріт і один напівофіційний перелаз з боку середньої школи №2, розташованої по сусідству. Та всі вони закриті.

Головний вхід на територію ліцею з боку центральної частини міста зачинено на амбарний замок.

Поруч із гуртожитком є дитячий майданчик. Кореспондент був майже упевнений, що знайде на ньому людей. Справа в тому, що мешканці містечка, як і в більшості місць в Україні, не дуже сумлінно виконували постанови Кабміну. Практично щодня на майданчиках можна зустріти дітей та їхніх мам. До речі, маскового режиму дотримуються лише в приміщеннях – наприклад, у супермаркетах – і на базарі. На вулицях багато людей гуляє без масок, як у докарантинні часи.

1.png

Дитячий майданчик поблизу нещасливого гуртожитку. Він навіть не обмотаний стрічкою, як було в Києві. Фото автора

Цього разу на майданчику майже порожньо: мама гойдала дитину, а на лавці поряд сиділа мешканка сусіднього гуртожитку та її донька. Ми поцікавилися, чи не бояться вони виходити на прогулянку. Кажуть, що це безпечно, адже з початку травня тут не бачили жодного мешканця “коронавірусної общаги”: “Там все закрито, їх охороняє поліція, вхід та вихід заборонено, є біло-червона стрічка”.

І справді, якщо дивитися зі сторони базару, можна помітити на вході в гуртожиток намет, стрічку і навіть людину в захисному костюмі.

2.png

Той самий гуртожиток. Центральний вхід, намет та людина в білому. Фото автора

Але ж якось ці люди ходять в найближчий магазин і на базар за продуктами!

Базар нібито закритий, якщо вірити табличці “STOP’. Але це – лише на перший погляд. На територію заходять люди. І виходять.

Ми поцікавилися в охорони ринку, чи не бачили вони мешканців гуртожитку на базарі. Тут всі всіх знають, тому людина з общаги навряд чи залишилася б непоміченою. Як виявилося, з дня закриття гуртожитку ніхто звідти на базар не приходив. Зате охорона неодноразово бачила волонтерів, які закуповували продукти для хворих.

3.png

Вхід на базар. «СТОП»-слово, яке всі ігнорують. Фото автора

І дійсно, біля зачинених воріт з боку міського ринку ми побачили людей, які понесли пакети з продуктами для мешканців гуртожитку.

Волонтери (переважно – друзі “ув’язнених”) приносять пакети з продуктами до воріт. Далі їх проводять до входу в общагу, де й забирають їжу й воду.

На сайті міськради повідомляється, що мешканцям гуртожитку надається допомога від благодійних фондів та районної влади. Зокрема, 7 травня жителям було завезено цілий фургон йогуртів.

А хто ж заразив мешканців гуртожитку? Кожен мешканець Українки відповість: “в усьому винні лікарі”. Звичайно, є таке поняття, як лікарська таємниця. Але не в містечку, де всі всіх знають. Нам вдалося поспілкуватися з лікаркою, з якою вищезгадана медсестра вела прийом у райлікарні.

Хвора на ковід лікарка: “Здоров’я в нормі. На відміну від стосунків з містянами”

Отже, як тільки кількість хворих у місті збільшилася на 11, а гуртожиток закрили, все місто дізналося імена та прізвища “винуватців”. Але ми, на відміну від численних груп у соціальних мережах, все-таки дотримаємося лікарської таємниці. Ми поговорили з лікаркою, у якої виявили SARS-CoV-2.

Розкажіть, будь ласка, як вийшло, що ви та ваша медсестра захворіли на коронавірус?

Одразу скажу, що я не маю симптомів захворювання. Ми приймали населення до 24 квітня, поки один з пацієнтів не поскаржився на симптоми захворювання. Його аналізи відправили до Київського обласного лабораторного центру. Результат – позитивний.

Це був лабораторний чи експрес-тест?

Йдеться про назофарингеальний мазок з носоглотки. Тобто – про лабораторний тест. Оскільки лікарі є першим колом спілкування пацієнта, ми теж направили до лабораторії свої мазки. І отримали за три дні позитивні результати. З 27 квітня нас з колегою відправили на самоізоляцію.

А як щодо експрес-тестів, які мають проходити всі, хто відчуває симптоми Covid?

Я не можу сказати щодо ситуації станом на сьогодні, але ще до середини квітня експрес-тестів ми не мали взагалі. У лабораторії зразки, отримані в результаті назофарингеальних мазків, досліджувалися методом ПЛР (полімеразно-ланцюгової реакції). На сьогодні це найточніший метод.

А як щодо засобів захисту?

З березня ми приймаємо у медичних масках та гумових рукавичках. Але, як бачите, цього недостатньо.

Як ви вважаєте, чи адекватним є перебування всіх мешканців гуртожитку під замком?

Не думаю, що це потрібно. Але таким є рішення районного керівництва. Справа в тому, що є різниця між самоізоляцією та обсервацією. Якщо людей закрили, це називається обсервацією. У такому випадку влада зобов’язана централізовано забезпечити пацієнтів їжею та водою.

Скільки часу зараз треба, щоб отримати результати тесту з обласної лабораторії?

8-9 днів. Пов’язано це з тим, що обладнання лабораторії розраховано на проведення приблизно 250 тестів на день. А прибуває щодня більше тисячі. Люди працюють цілодобово.

— Як ви почуваєтеся?

Фізично почуваюся добре, але постійно стикаюся з агресивним ставленням містян до себе та моєї мами. Результати її аналізів – негативні. Також з’являється багато неправдивих публікацій. Медсестрі довелося переселитися в інше місце. У мене є підстави припускати, що не вона послугувала “нульовим пацієнтом” для гуртожитку. Мешканці мали контакти з ковід-позитивними людьми й до того.

Автор: Ігор Кулаков; ТЕКСТИ

Читайте также: