Российская агрессия против Украины, которая началась в 2014 году с оккупации Крыма и нападения на Донбасс и продолжилась вторжением с территории России и Беларуси в 2022 году, подорвала основы современного миропорядка, основанного на уважении международного права, принципе нерушимости границ и запрете применения силы или угрозы силой в международных отношениях.
Україна звернулась до Міжнародного суду ООН 26 лютого 2022 року — на третій день повномасштабного російського вторгнення. Позов стосувався тлумачення, застосування та виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
31 січня 2024 року Міжнародний суд ООН (далі – МС ООН) виніс рішення по справі Україна проти РФ. Це перша заява, яка охоплювала події збройного конфлікту з 2014 року. Та чи достатній це результат з огляду на ціну, буквально та метафорично, яку Україна – український народ – заплатили за цю справу?
Особливість процесу уже в тому, що в головному суді ООН зустрінуться дві воюючі сторони, які не взаємодіють одна з одною ані на політичних, ані на дипломатичних майданчиках, і з’ясовуватимуть, як зауважують фахівці, нетипове питання. Більше того, в спір втрутились 32 інші держави, і це безпрецедентно. У чому, власне, справа?
Постанову про арешт Путіна має виписати міжнародний суд у Гаазі.
Адвокати Росії у Міжнародному суді ООН відмовились від подальшої співпраці з нею, у тому числі у справах проти РФ, які розпочала Україна.
У Кремлі відповіли на рішення Міжнародного кримінального суду ООН щодо припинення Росією війни проти України. Там відмовилися виконувати цю вимогу.
Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс рішення у справі про війну Росії проти України. Розгляд ініціювала українська сторона після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року.
